Медична система в Україні вже не та, як рік тому – завдяки ковіду
Коли у березні минулого року пандемія COVID-19 дійшла до України, то навіть у профільному міністерстві, розуміючи занедбаний стан медичної системи, визнали: нам як нікому буде складно. Власне, так і було на початку – обмежені можливості у тестуванні, дефіцит фахівців, ліжок, обладнання... Недофінансована десятками років медична система була явно неготова до такого виклику.
Схоже, що й цього разу проявилася унікальна здатність українського народу виживати за будь-якої влади і обставин, зокрема у середовищі медиків. Серед позитивних зрушень у медичній системі нашої країни Ольга Голубовська називає зміну ставлення до медпрацівників, повернення до загальнодержавних настанов – протоколів лікування і стандартів надання меддопомоги, а також краще фінансування інфекційних стаціонарів.
Звісно, проблем ще надто багато, особливо у час найбільшого підйому захворюваності, про що Укрінформ регулярно пише. Але цього разу ми вирішили згадати про досягнення медичної системи України за час епідемії ковіду.
Налагоджено лабораторну діагностику
Лише з приходом пандемії ковіду більшість із нас дізналася, що існує такий генетичний метод діагностики, як ПЛР-тестування. Раніше його проводили окремі лабораторії, але рідко і в дуже обмежених кількостях. Ковід змусив наростити ці спроможності в сотню разів, хоч і не одразу. Ми всі пам’ятаємо, як на початку чекати результатів тестування доводилося тиждень, або й більше. Зараз же на це йде за доба, максимум дві. Експрес-методи дають результат за лічені хвилини.
«Організація лабораторної діагностики – це дуже важливий момент, адже від цього залежали можливості імплементації нашої системи у міжнародну мережу для спільної звітності та спільних підходів. По ходу пандемії ці підходи змінювалися як того вимагала ситуація», – говорить епідеміологиня та експертка Всесвітньої організації охорони здоров’я з реагування на епідемічні загрози Наталія Виноград.
Першою областю, де виявили ковід, була Чернівецька. Очільниця Чернівецького обласного лабораторного центру Наталія Гопко розповідає, як розвинулася за цей час діагностика в області.
«У перші дні епідемії в Україні, а це був березень, ми стартували з 20-30 ПЛР-досліджень на день. Та навіть за цих невеликих об’ємів було складно – ми знаходилися у старому і непристосованому приміщенні, мали старий ампліфікатор (прилад, який забезпечує швидке охолодження і нагрівання тестових пробірок із розчином), а наші фахівці робили ПЛР-дослідження вручну. Згодом ми переїхали у нове приміщення, де створили більше робочих місць, а люди отримали нові навички. Сьогодні ми маємо 5 автоматичних систем для виділення РНК та 5 ампліфікаторів. На сьогодні наша максимальна спроможність 3,5 тисячі досліджень за добу. Минулого тижня наш максимум склав 3 тисячі досліджень за добу і при цьому ми не вийшли за межі 24-годинного терміну, тому вважаємо це великим досягненням. Наразі Чернівецька область після Києва є другою за кількістю досліджень з розрахунку на 1 мільйон населення», – каже Наталія Гопко.
І такий прогрес відбувся в усіх регіонах – тепер Україна проводить тестування понад 50 тисяч людей за добу, а спочатку йшлося про 200. Звісно, ці темпи ще дуже далекі до необхідних, аби тримати під контролем ситуацію, та й міністерство обіцяло до кінця 2020 року вийти на показник 75 тисяч. Але навіть таке розширення діагностичних спроможностей системи вражає...
Оновлення інфраструктури
Коли розпочалася епідемія, в Україні саме тривала реформа спеціалізованої ланки медичної допомоги. Тому Нацслужба здоров’я розширила програму медичних гарантій і законтрактувала медичні заклади, що надають допомогу пацієнтам з коронавірусом. Оскільки НСЗУ підписує контракти з медзакладами лише за умов, що вони мають все необхідне для лікування таких пацієнтів, – медичне обладнання, зокрема апарати ШВЛ, лікарів та медичний персонал відповідної кваліфікації, які здатні надати допомогу хворим на COVID-19, то це стимулювало заклади до покращень. «На початку пандемії визначили лікарні, які госпіталізовуватимуть пацієнтів з коронавірусом. Не всі вони відповідали вимогам, тож щоб укласти договір і отримати гроші за лікування, вони дооснащувалися. На початку пандемії на пакет стаціонарної допомоги пацієнтам з COVID-19 НСЗУ законтрактувала 240 лікарень, зараз їх уже 519. Це означає, що всі вони відповідають вимогам – мають необхідну кількість апаратів ШВЛ, достатньо медичних команд», – повідомили Укрінформу у прес-службі НСЗУ. Це також стимулювало власників лікарень – місцеву владу – активно виділяти кошти, щоб технічно підсилити лікарні, в яких лікуються від коронавірусу мешканці регіону. У багатьох лікарнях з’явилося обладнання, якого не було роками і на яке не планували витрачати кошти найближчим часом. Це ліжка з можливістю проведення оксигенотерапії, апарати ШВЛ, рентгенівські апарати, монітори пацієнта на кожне ліжко, дозатори лікувальних речовин на кожне ліжко тощо.
Також за минулий рік було найбільше оновлення автопарку швидких. Як повідомляє Dozorro, у 2020 році придбали всього 836 швидких на 1,6 млрд грн. Це більше ніж за чотири попередні роки разом – 748. Половину з них було закуплено централізовано МОЗом, іншу половину – місцевими органами. Найбільше автомобілів швидкої допомоги силами місцевої влади у 2020 році було закуплено у Хмельницькій (36), у Закарпатській та Київській (по 35) та Львівській (31) областях.
Нижча смертність, ніж в розвинених країнах
Якщо говорити про те, як українські медики справляються з COVID-19, то найбільш показовим буде рівень летальності (відношення числа померлих від COVID-19 до загальної кількості заражених). За даними ресурсу Worldometers, середня летальність від інфекції в світі складає 2,2%, а в Україні цей показник нижчий – 1,9%. І це також нижче, ніж у багатьох розвинених країнах світу, приміром, у Великобританії – 3%, у Франції – 2,3%, в Іспанії – 2,3%, в Італії – 3,2%, в Німеччині – 2,9%, у Польщі – 2,5%.
Це підтвердив і президент Асоціації анестезіологів України, лікар-анестезіолог Сергій Дубров. «Ілля Миколайович Ємець, який має колосальний досвід, коли був на посаді міністра, він розумів, що летальність у нас буде перевищувати показники розвинених країн. І що ми бачимо сьогодні? Показник, який кращий, ніж у Британії, Франції. Попри розвалену медичну систему нам вдалося не допустити гірших показників ніж у розвинених країнах. Це говорить про те, що ми справилися, попри критику», – наголошує анестезіолог. Він додає, що основний показник ефективності роботи – це результат. «Якщо ми говоримо про COVID-19, ми говоримо про остаточний результат: скільки захворіло і скільки померло. То у нас тут результат кращий, ніж у країн зі значно кращою системою охорони здоров’я», – переконаний Дубров. Звісно, слід враховувати, що у нас є претензії і до офіційної статистики смертності від коронавірусу, проте цими даними все ж складніше маніпулювати, ніж захворюваністю.
Наталія Виноград зауважує, що результати нашої медичної системи у боротьбі з ковідом були б іще кращими, якби в Україні діяла санепідемслужба, але від неї відмовилися в процесі реформування.
«Можемо порівняти, що відбувається із захворюваністю на різних континентах, приміром, у Європі і Азії, і одразу можемо сказати, на яку систему нам бажано орієнтуватися, щоб мати найвищу ефективність. Найкращим прикладом є Китай, де з самого початку застосовувалися підходи, спрямовані на мінімізацію ризиків поширення особливо небезпечних збудників. Там збережена санітарна служба, де працює один епідеміолог на 20 тисяч населення, тож вони просто запровадили систему контролю і моніторингу, і зараз можуть ходити без масок. Власне, це той варіант системи реагування на протиепідемічні загрози, який ми мали раніше, але в Китаї оптимізували його, наповнили сучасним змістом. Тому, на мою думку, нам теж потрібно повертатися до колишньої системи протиепідемічного реагування», – каже експертка з біобезпеки.
Лікарі не злякалися, а закрили собою інфекційний фронт
Повертаючись до занедбаного стану медицини за десятки років і того, що проблеми медиків досить довго залишалися на периферії, то не дивно, що з приходом епідемії прогнозувалося, що значна частина людей просто звільниться з лікарень. Адже зарплати медичного персоналу не виправдовують того ризику, який на них покладається, а враховуючи критичну нестачу засобів захисту на той момент – і поготів. Але усе виявилося навпаки.
Як розповів виконувач обов’язків голови НСЗУ Андрій Віленський, дані електронної системи охорони здоров’я свідчать, що з квітня 2020 по лютий 2021 року лікарів не лише не поменшало, навпаки – їхня кількість збільшилася. Лікарів первинної ланки в електронній системі охорони здоров’я побільшало на 555. Кількість лікарів спеціалізованої медичної допомоги зросла на 3435, а медичного персоналу побільшало на 2576.
«На перший план я би поставила відданість наших медичних кадрів – лікарів, медсестер, які фактично своїм життям закривали ситуацію. Це не перший приклад в нашій історії, але занадто дорога ціна. Міністерство впливало на ситуацію, наскільки могло. Адже було непросто налагодити логістику, щоденний моніторинг ситуації, адекватні зміни у тактиці реагування. При наявній руйнації системи медичної допомоги – це дуже велике досягнення», – зауважує епідеміологиня Наталія Виноград.
Але вона додає, що при цьому багато правильних пропозицій не підтримано, через що медперсонал все ж їхатиме з України. «Нікого не влаштовує ситуація, коли немає гарантій на отримання пенсій рідними у разі смерті на роботі. Немає гарантій на належну зарплату, на яку можна прожити в нинішніх умовах, на належний захист при вході у «червону зону», щоб не бути інфікованим. Тому ці питання потрібно вирішувати, адже у нас іще довга дорога, щоб вийти з пандемії ковіду. І цим не закінчаться наші проблеми з біобезпеки. А наступний збудник вже на порозі – ще не встигнемо вийти з ковіду, як прийде наступний агент. І за прогнозами, які вже з’явилися, він може бути не один», – застерігає Наталія Виноград.
Нам залишається сподіватися, що, усвідомивши цінність медичної системи і її можливості, держава робитиме теж максимум можливого, щоб наші медики, а значить – і вся країна, почувалися впевнено.
Юлія Горбань, Київ
