Кілометри української крові: як ДНК-експертиза допоможе в доведенні доказів терору

Під окупацією ці землі потерпали від «господарювання» недоармії: тисячі мирних жителів були вбиті, багато інших піддалися тортурам, переслідуванням, викраденню або насильницькому переміщенню. Інформація про масштабні масові звірства російської армії сколихнула не лише Україну, а й увесь цивілізований світ: у квітні, коли рашисти залишили окуповану Бучу Київської області, а згодом, коли відкрилась ще страшніша інформація про масові убивства та руйнування, вчинені російськими військовими у Бородянці. І далі на кожному звільненому кілометрі знаходили чергові докази жахливих звірств цих катів, як справжній геноцид українського народу. Шокує те, що Ізюм потрапив до рук агресора 1 квітня, у той же день, коли всі дізналися про різню в Бучі. Вони розуміли, що світ вже знає їхні методи, і далі холоднокровно виконували свою роботу.

Коли з’являються зображення зі звільнених українських територій, таких як Буча, Бородянка та Ізюм, не відводьте погляд. Це обличчя російської окупації: міста перетворені на братські могили. Це нелюдська поведінка російських військ, повне нехтування міжнародним гуманітарним правом і Женевськими конвенціями.

Безумовно,  для всього цивілізованого світу є очевидним те, що відбувається на нашій землі, проте маємо чітко розуміти: щоб злочини росії в Україні були визнані геноцидом на офіційному рівні  відповідно до міжнародного права – потрібне рішення суду. В ідеалі – Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Хоча такий судовий процес може спершу відбутися і в Україні. Саме так це було в 2010 році, коли київський Апеляційний суд ухвалив рішення, яким визнав керівництво СРСР винним в організації геноциду щодо українців у 1932-1933 роках. Зараз Україна визнала юрисдикцію МКС і ухвалила закони, які дозволяють прокурорам цього суду збирати докази на нашій території.

Які кроки відбуваються для ведення офіційного слідства?

2 березня 2022 року Генасамблея ООН на надзвичайній спеціальній сесії ухвалила резолюцію у зв’язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну, яка так і називалася – «Агресія проти України». Тобто злочин агресії, який вчинила російська федерація по відношенню до України, вже визнаний на рівні ООН. За Римським статутом Міжнародного кримінального суду злочин агресії підпадає під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду в Гаазі. 16 березня Україна здобула повну перемогу у справі проти Росії в Міжнародному суді ООН. Суд зобов’язав РФ негайно припинити вторгнення в Україну. Наказ є обов'язковим до виконання Росією згідно з міжнародним правом. Ігнорування рішення зажене рф у ще більшу ізоляцію.

Отже, перший крок уже був зроблений. Проте воєнні злочинці мають сповна заплатити. На Генасамблеї ООН Київ хоче досягти ухвалення резолюції, яка стане каменем започаткування міжнародного механізму відшкодування збитків. У росії є велика перспектива вийти в трибунал, і вона точно буде визнана як держава, яка скоїла акт агресії, а значить, країна-агресор буде виплачувати репарації за все, що вона зруйнувала і руйнує досі.

Процес притягнення воєнних злочинців до відповідальності буде дуже непростим. Найскладніше довести, що масові вбивства українців російською армією, є саме геноцидом, тобто спланованим винищенням українців як нації. Саме тому документування і свідчення очевидців російських злочинів є надзвичайно важливими. Упродовж 16-23 вересня з місця масового захоронення у лісі біля м. Ізюм в рамках кримінального провадження за фактом порушення законів та звичаїв війни, поєднаного з умисним вбивством (ч. 2 ст. 438 КК України), ексгумовано 447 тіл загиблих. Роботи з вилучення тіл тривали тиждень безперервно. З могил дістали 215 жінок, 194 чоловіки, 5 дітей, а також 22 військовослужбовці. Крім того, виявили останки 11 осіб, стать яких зараз неможливо визначити. Проте на кожній частині  звільненої української землі знаходимо нові і нові звірства. На деокупованих територіях Донеччини проведено ексгумацію в основних двох місцях поховання, 131 особа ескгумована, але... є місця масового поховання, де ховали у траншеях, і є окремі могили, які виявляють також на подвір’ях. Тому ця цифра не є остаточною, на жаль, вона збільшується.

Злагоджена та скоординована робота експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», працівників ДСНС,  прокурорів, поліцейських дала змогу зафіксували звірства в Ізюмі, які вчинили російські військовослужбовці. Із використанням мобільної лабораторії французького виробництва TRACIP експерти  Національного наукового центру судових експертиз ім. Бокаріуса виконали складні й важливі завдання з ідентифікації тіл загиблих з метою подальшого притягнення до відповідальності винних у геноциді українського народу. Цілодобова робота дозволила взяти зразки ДНК у всіх жертв. Унікальна мобільна лабораторія з ДНК-аналізу, яка  нещодавно була передана Україні від імені Республіки Франція, дозволила отримали можливість виконувати найважливіші завдання з експертного забезпечення правосуддя.

Частина людей були закатовані, зі зв’язаними руками, з простреленими головами. Від моменту загибелі минуло багато часу, і тіла дійшли до такого стану, що родичі не могли б їх упізнати. Тому всі невпізнані тіла експерти опрацювали ― взяли зразки і зробили ДНК-базу. Після цього ДНК-профіль родича також відправляється до централізованого автоматизованого обліку генетичних ознак людини, де в автоматичному режимі проводиться порівняння ДНК профілів потерпілого та родичів. Загалом процедура триває близько місяця.

Як тільки експерти закінчили роботи у ізюмському лісі у місті було виявлено ще 2 братські могили. Це нові масові поховання на сотні тіл, окрім того, з якого було ексгумовано 447 тіл загиблих. Цілими родинами катували і вбивали. Їхні родини були поховані разом. Дорослі, чоловіки і жінки, і маленькі діти з кулями в головах. Деякі частини їхніх тіл були відсутні. росія принесла сюди смерть та руйнування. Окупанти намагались нас знищити, але зазнали поразки. На жаль, надвеликою ціною українських жертв. Проте Україна змогла змінити перебіг війни так, що кожен окупант, навіть найбільш неадекватний, відчув, що ми можемо перемогти й рухаємося до перемоги.

Героїзм, мужність наших воїнів, прагнення до незалежності та справедливості, яке об’єднало весь наш народ, не залишають жодних сумнівів, що Україна переможе. І що всі окупанти на нашій території обов’язково будуть розбиті, якщо ганебно не втечуть раніше.

Андрій Гайченко

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства