Адекватно оцінювати майбутню росію й не впадати у крайнощі

Спробую пояснити, чому я так переймаюся проблемою російських "лібералів", особливо її сприйняттям українським суспільством.

Наближається військова перемога Збройних сил України, і її треба закріпити двома великими системними рішеннями, щоб перемога була повною й остаточною.

1. Довгострокова безпека України, убезпечення від наступної агресії з боку російської імперії.

2. Модернізація України, відновлення та економічний стрибок на базі верховенства права та економічної свободи.

Після військової перемоги важливо не дати імперії перепочинку для наступної атаки, а дотиснути її до кардинальних політичних змін. Російські "ліберали" заважатимуть це робити: вони претендуватимуть на трон путіна, на відновлення відносин із Заходом, на зняття санкцій, на повернення до "бізнесу як завжди", на повернення до клубу провідних держав тощо.

І тоді врешті реваншисти візьмуть гору в росії, й наступна війна неминуча.

Ось чому треба правильно ставитися до російських "лібералів": хай розхитують режим путіна, як уміють (а вміють вони погано, але краще так, ніж ніяк), але не підпускати їх до трону. Брати участь в обговоренні майбутнього росії вони, безперечно, мають право, але аж ніяк не в режимі монопольного доступу (як це було на форумі у Вільнюсі). За столом мають бути також представники інших сил, серед яких, безперечно, національно-визвольні рухи пригноблених народів та регіоналістські рухи колонізованих територій. Імперці, хоч і в ліберальних білих пальто, все одно імперці.

Визначатиме коло тих, хто сидітиме за столом, безперечно, Захід. А він дивитиметься на українське політичне керівництво, бо Україна має акцептувати формат власної безпеки -- інакше війна не завершиться. А українське політичне керівництво дивитиметься на українське суспільство, бо саме воно остаточно акцептує формат української перемоги та післявоєнного устрою навколоукраїнської частини світу.

Ось чому важливо адекватно оцінювати майбутню росію й не впадати у крайнощі:

– рів з крокодилами і забути про них назавжди (нагадаю, ракети прекрасно перелітають через рів з крокодилами),

– путін помер, ура, перемога, можна займатися власними справами.

Смерть путіна – це початок, а не завершення політичних змін в росії, які мають унеможливити наступну війну.

Валерій Пекар

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства