«Пальне» на один тайм і рік на узбіччі
Поразка у заключному матчі відбору на ЧС-2018 від Хорватії 0:2, попри біль і розчарування, повинна стати одночасно і новим відправним пунктом для нашої збірної. Тренерському штабу Андрія Шевченка цю відбіркову кампанію слід добре проаналізувати, зробити висновки і йти далі. Футбол в Україні на цьому не закінчується.
Щодо самої гри з Хорватією, то очікування були величезними. Наші лідери Ярмоленко і Коноплянка перебували у відмінній формі, Гармаш і Марлос мали посилювати атаку, спокушав також і розгардіяш у хорватів. Втім, наші розпочали нервово. Перші атака, удар і кутовий були за хорватами. Лише з часом українці заспокоїлись, зачепились за м’яч і почали контролювати хід гри.
Як і в матчі з Косово дуже сильно розпочав гру Коноплянка. Він був найактивнішим і найгострішим. Десь з 20-ї хвилини у «синьо-жовтих» запрацювали фланги. Саме звідти йшла загроза воротам гостей. Коноплянка, Марлос і Ярмоленко, який звично для себе зміщувався на правий фланг, конструювали атаки. Хорвати з труднощами захищалися. Слід відзначити, що наші майстерно затерли в середині поля лідерів хорватів – Модрича і Ракитича. Вони фактично залишились без м’яча і можливості комбінувати.
Перший тайм однозначно залишився за нашою збірною. У нас було більше атак, більше гостроти, більше осмислених дій з м’ячем. Коноплянка і Ярмоленко цілком заслужено стали кращими на полі. Вдало підключалися до наступу Степаненко і Ракицький. Багато працював Ротань. Можливо, більшого ми чекали від Марлоса і Гармаша. І хоч хорвати не дозволяли розслабитись нашому захисту, усі ми чекали на гол і перемогу.
За рахунку 0:2 гра для нас фактично втратила інтерес. Збірна навіть не намагалася створити диво, адже у наших гравців просто скінчилось «пальне». Зникло взаєморозуміння на полі і кожен став сам за себе.
Аналізуючи поразку за гарячи слідами, можна сказати одне – збірна України знову скисає після перерви у відповідальній грі. Так було з ісландцями, так сталося і сьогодні. Наш тренерський штаб втрачає щось важливе у процесі відновлення, і після важких матчів українських футболістів просто не вистачає на другий тайм.
Що ж до більш глобальних висновків, то Шевченко продовжує будувати свою нову збірну. Яка здатна мислити на полі, вміє моментами добре контролювати м’яч і пропонує супернику щось більше ніж наші традиційні контратаки. Залишається лише побажати Андрієві успіху в новому відбірковому циклі та особливо не засмучуватись тим фактом, що Україна пропускає ЧС-2018 в Росії. Так, ми на деякий час залишаємо на узбіччі світового футболу. Зате ми отримуємо час для більш суттєвої перебудови.
Святослав Василик, Київ
Фото Данііла Шамкіна