Американський астронавт, який полюбив українську дитину та її батьківщину, розповів про Космос
«Дивіться на зірки, а не на свої ноги». Стівен Гокінг
Чергу на зустріч з американським астронавтом Рендольфом Брезніком біля Американського Дому в районі Лук'янівки розтягнулася метрів на двісті.
Безліч киян від п'яти до 75-ти років люблять дивитися на зірки, а не під ноги. Точніше, вони прийшли дивитися на того, хто дивиться на зірки. Мами і тата проходили огляд і проводили своїх чад крізь рамку огляду в Американському домі. Потім піднімалися на другий поверх, де була зала з трибуною. Але головна зала була забита – і дорослі з дітьми перебиралися в інші локації, куди виводилася трансляція.
Я не могла без посмішки дивитися на малюків, деякі з них притягли «майже справжні» скафандри і сиділи прямо в них (ну не жарко), деякі були в пошитих на свій вік як би космічних комбінезонах. Американське посольство було пронизане Космосом, і цей настрій створювали своїм одягом, інтересом і присутністю кияни.
І тут, мене покликали. Я озирнулася і побачила давню знайому, Надію Адамчук, дівчину, яку свого час відібрали для космічних польотів як кандидата разом з покійним Леонідом Каденюком.
Вона показує мені свої останні фото з Леонідом Каденюком, коли вони тут у Києві святкують 60 років виведення на орбіту першого супутника. Привітавши, питаю: як її напрацювання з космічної біології? Відповісти вона не встигає, мобілка запищала, посигналивши, що Надії прийшло фото. Вона показує мені фото великого чорного покемона.
Я питаю її про напрацювання в космічній біології, адже її взяли в космонавти як космічного біолога.
- Все є, нічого не забуто, але працюю і на Україну, і на Канаду, – ну ось такі космонавти, люди світу.
ДИТЯЧІ ЗАПИТАННЯ – НЕ ГІРШЕ ЗА ДОРОСЛІ
«Ніколи не кидайте роботу. Робота дасть вам сенс і мету, без неї життя порожнє». Стівен Гокінг
Зустріч почалася. Рендольф прийшов до зали у синьому «космічному» комбінезоні з нашивками. Його представила посол США в Україні Марі Йованович.
Марі Йованович каже, що полковник Брезнік тут разом зі своїм сином, щоб надихнути маленьких українців вивчати науки, технології, математику. Розповідає, що 458 українських шкіл беруть участь у глобальній мережі національного космічного агентства. Вчора полковник був у Дніпрі, де зустрічався з молоддю та працівниками КБ «Південне». А завтра їде до Житомира, щоб подарувати прапор, який побував на орбіті, музею Корольова.
Лекція Рендольфа для дітей і дорослих – це маленька розповідь про себе, відео з орбіти і відповіді на запитання.
Він показує всім фото з космосу, на якому видно як раз той самий Американський дім, в якому триває лекція, і центр Києва, проглядаються вулиці; показує наш прапор, який літав у космос.
З самого початку персонал посольства давав зрозуміти журналістам, що це формат більше для дітей та підлітків. (Типу, ми цінуємо ваші «ксиви», але для вас буде прес-конференція після лекції).
І це анітрохи не уразило самолюбства. По-перше, відчувалося, що американці і сам астронавт проводять думку для дітей: «Ви всього досягнете, будь-яка мрія – здійсненна». А по-друге, запитання дітей, насправді, нічим не гірше запитань журналістів. Вони не соромляться поговорити про щось просте й вміють запитати про складне. Наприклад? Як стати космонавтом? Як ви можете спати у Космосі? Чи облаштують люди поселення на Місяці? Чи були на Марсі інопланетяни? Чи смачна їжа в тюбиках? Що ви робите зі сміттям у Космосі? Скільки кнопок у ракеті? (1173 – на Шатлі). Чи впливає відсутність гравітації на розумові здібності людей? Як буде розвиватися космічний туризм?
Ми подаємо найцікавіші відповіді астронавта.
ПРО ДИТЯЧУ МРІЮ І ПЕРШИЙ КРОК У ВІДКРИТИЙ КОСМОС
- Я плекав мрію стати астронавтом – з дитинства. І став льотчиком-випробувачем, тому що це наближало мене до моєї мрії – бути космонавтом. Я був пілотом-випробувачем, раніше в Америці в астронавти брали з льотчиків. Але у мене в екіпажі були люди, які були біологами, лікарями, астрофізиками, була людина за першою професією – музикант, був шкільний учитель. Вони стали астронавтами. Нам будуть потрібні лікарі, геологи, механіки (адже на кораблі може щось зламатися), можливо, нам знадобляться психологи. І якщо вам щось подобається, робіть це, збагачуйтесь. Якщо вам кажуть, що ви не зможете – не вірте. Ви самі встановлюєте собі межі: що можна, що не можна.
Працюйте. Коли готувався літати, вивчав підземні печери. Ми робили карти печер. Ось ця печера, де ми ставили основний табір. Це величезна печера. Потім ми плавали під водою, біля Флориди, проводячи під водою шість годин e шоломах. Ми пірнали. Ви питаєте мене про поселення на Марсі? Політ туди – вісім місяців. Ви можете спробувати пожити влітку в наметі кілька тижнів, це буде вашим випробуванням: чи зможете ви витримати.
Ми не зустрічали інопланетян у Космосі. І хоча на Марсі давно є наші транспортні засоби, там теж їх не знаходили. Але ми не забиралися в Космос дуже далеко.
Відкритий космос – це випробування. Виходиш у відкритий космос, під вами 400 кілометрів – і ти кажеш: о ні, я ж впаду. Тіло хоче повернутися в безпечний стан. Тому ти тренуєшся, психологічно готуєшся братися за страховку, робити крок і говорити: привіт, командире.
ПРО ЇЖУ, СОН, СВЯТА І КОСМІЧНИЙ ТУРИЗМ
- На землі ви спите в ліжку, укриваючись ковдрою. А у Космосі ви спите стоячи на ногах, іноді на боці, іноді тебе турбує рука під тобою і ти не знаєш, куди подіти коліно. У нас у Космосі – спальні мішки, прикріплені до стіни, щоб не натикатися на те, що літає кораблем. Лежиш, застебнутий у мішку, – досить комфортно, тим більше, що м'язи не відчувають опору. Коли я спав у Космосі, я прокидався тільки від будильника. Там дуже добре висипатися.
Ми вже не їмо з тюбиків. У нас суха їжа і ми її розбавляємо у воді. На день подяки ми розвісили на кораблі фото зі свічками, їли лобстерів, ікру. Найсмачніше, що ми їли на кораблі – це піца.
Ми збираємо сміття і чекаємо, коли приїде інша станція і забере наше сміття. У нас є сухе сміття, з туалету, харчовесміття. Ми все пакуємо, і вони вивозять. Це ж проблема – сміття займає місце.
Повернувшись після першого польоту, я ніби стрибнув у басейн з водою. Але це тривало кілька годин. Але ми постійно займаємося у космосі, по шість разів на тиждень робимо вправи з вагою, катаємося на велосипедах по стінах корабля, бо я приїхав ще більш-менш сильним. А відчуття балансу повертається швидко, за тиждень я міг уже водити машину.
Космічний туризм – перспективна галузь. Подивіться на авіаіндустрію. Люди злетіли всього сто років тому. А сьогодні ви можете сісти на літак у будь-який момент. Думаю, що комерціалізація польотів у Космос – процес неминучий, і люди побудують цей бізнес за прикладом авіакомпаній. Впевнений, що люди зможуть жити не тільки на цій планеті.
Ми ділимося небуденною мовчазною красою нашої планети.
Ми подивилися на Землю з цієї точки, з якої це змогли зробити лише 550 людей. Але коли-небудь ми будемо посилати у Космос 550 людей за один раз.
* * *
"Хоча наука може вирішити питання, як Всесвіт виник, вона не може відповісти – чому Всесвіт з'явився". Стівен Гокінг
Після лекції Рендольф зустрівся з журналістами. Запитання професіоналів були більш особистими і більш філософськими. Втім, відповіді досвідченого астронавта знову були цікаві.
ПРО СЕБЕ, СИНА ТА УКРАЇНУ
- Ми усиновили дитину з Дніпра у 2008 році. І вцього ж року Провидіння благословило нас своєю донькою... І у нас і своя дитина, і усиновлена. Пізніше на запитання про найбільш вражаючий факт він скаже, що найважливіше для нього – сім'я і додасть, що вважав дивом народження доньки.
Я приїхав до України, щоб показати синові його батьківщину. Я вдячний вашій країні за те, що вона дала мені сина. І я хотів би допомагати вашій молоді повірити в себе, я вже зустрічався з молодими дослідниками космосу і майбутніми астронавтами.
ПРО МАЙБУТНЄ ЗЕМЛІ ТА ОСВОЄННЯ КОСМОСУ
- Я би хотів, щоб ви перестали мислити про себе, як про істот, прив'язаних тільки до однієї планети. У космосі багато об'єктів. Уявіть, що у бік Землі рухається величезний астероїд – і зіткнення не уникнути. Нам потрібна була б база, щоб врятуватися від цього.
Земля зараз у положенні, де не холодно і не жарко. Але сонце розширюється. І нам доведеться все сильніше користуватися сонцезахисними кремами. І поки не дуже жарко, нам треба шукати місце, новий притулок на той час, коли життя на землі стане неможливим.
Чи хочуть люди брати в космос квиток в один кінець? Я не хотів би. І не вважаю, що це потрібно. Вважаю, що це залежить від бажання.
Ми займаємося науковими дослідженнями, які дозволять людям залишатися на космічній станції протягом 18 років. Такий термін перебування у стані невагомості допомагає людині виробити певні механізми і пристосованість для життя в таких умовах.
Інша частина наукових досліджень і експериментів, які ми рпроводимо у космосі – вирощування білкових кристалів, людської тканини, вакцин. Ми робимо там ті дослідження, які неможливо провести в умовах Землі.
Також ми працюємо над тим, як створити середовище, яке самовідтворюється. Наприклад, 85% вживаної води в закритому середовищі ми перетворюємо на нову воду. Або вивчаємо технологію розпаду води на складові, щоб забезпечувати матеріалами космічну станцію. І на землі, де буде нестача води, і для преоведения місій, де довго не буде води, такі дослідження корисні.
Я дуже захоплений ідеєю створення двигунів на нових принципах. Я хотів би, щоб двигун, який зараз використовують для польоту в Космос, не спалював паливо, а щоб були задіяні інші принципи. Щоб подорож до Марса тривала не вісім місяців, а менше, щоб не піддаватися опроміненню довгий час.
Мене цікавить дизайн і конструкція нових двигунів. Я знаю, як двигун повинен поводити себе. Я хотів би допомагати новим космічним місіям. Але всі ці технології мають служити одній мрії. Так само, як ви їдете до Житомира чи Дніпра, ви могли б сісти на космічний корабель і вибирати: куди полетіти сьогодні або завтра.
ПРО КОСМОС І ТВОРІННЯ
- Ти не можеш не змінитися всередині, якщо побачиш Землю з Космосу. Як виглядає світанок? Як виглядають день і ніч? Ми все знімали на відео. Знімали фото, це улюблене хобі для тих, хто хоче розслабитися.
Знімали Гімалаї, шукали Еверест – його було непросто знайти. У мене є нічні знімки Нілу, Каїра, Ізраїля перед світанком.
Космос – найбільш сильне візуальне та психологічне переживання, які тільки можна уявити.
Мене запитали про Творіння. Які думки у мене з'являються, коли я лечу? Я бачу жителів Землі, як пасажирів Землі і жителів Земної кулі. Коли ти бачиш все це, як єдиний організм з безліччю елементів та кольорів, як органічну дивовижну систему, яка сама себе живить і підтримує. Кисень, природні ресурси і рослини у всій їхній логічності та красі – це те, що по-справжньому можна оцінити тільки у Космосі. І при цьому ти бачиш, наскільки крихке все це, ти бачиш горизонт і відразу за ним тонку атмосферу.
Спостерігаючи за цим досконалим і крихким механізмом, ні я, ні мої колеги не можемо повірити, що виникнення цього організму було випадковим...
Лана Самохвалова, Київ
Фото Юлія Овсяннікова, Укрінформ
