Подорожі: "Заповітний" Канів
Цього разу в рамках акції «7 чудес України: історичні міста та містечка» кореспонденти Укрінформу разом із засновником Фонду "Рідна країна" Миколою Томенком відправилися у подорож Каневом. Це місто поправу претендує на звання «історичного чуда України». Козацький дух, «спочивальня» гетьманів і Тараса Шевченка, незрівнянна природа, міфічне походження – усе це і є Канів.
«Канів – один із фаворитів нашої акції. Як на мене, це місце є унікальним і значимим з тієї точки зору, що саме тут «заритий» історичний дух України, під цими горами і під Дніпром. За знахідками, найдавнішими поселеннями і цивілізаційними ознаками життя, тут – одна з найщільніших історико-архітектурних спадщин… Історія часів Київської Русі й історія часів козацької доби… Це такий своєрідний енергетичний центр України, який зібрав багатьох людей і пластів історії. Таке місце, де так гармонічно поєднується природа й історія, важко знайти», - ділиться своїми враженнями Микола Томенко.
Він також розповів, що саме першим народним козацьким гетьманом був канівський староста Дмитро Вишневецький, відомий в народі як Байда, до речі в наступному році ми святкуємо 500 років з дня його народження. «Фактично дух український на Запоріжжя був принесений звідти (з Канева – прим. ред.). І не випадково Шевченко хотів залишитися тут, бо він відчував, що тут – сакральне і духовне місце», - каже Томенко.
«Тут був козацький цвинтар, тут похований Іван Підкова. Нехай мене тут і поховають», - сказав Шевченко, піднявшись на Чернечу гору Канева. За спогадами Василя Галушківського.
Але історія Канева починається зовсім не з цього…
1923 року вчений, науковець, історик Микола Біляшівський випадково натрапив на археологічні знахідки і встановив, що саме тут колись стояло місто Родень. Те саме міфічне місто, яке жило тільки у спогадах і переказах предків. Саме воно, за згадками, було першою столицею дохристиянської Київської Русі. На цій території колись проживали анти, частково скіфи і сармати. Життя тут вирувало ще до трипільського періоду. Ймовірніше за все, назва міста Родень походить від імені слов’янського бога всесвіту, дощу і сонця, родоначальника Рода. Тобто, фактично, Родень – місто, звідки починається життя.
Давнє походження міста підтверджують історичні факти і знахідки. Так, наприклад, у кінці 19 століття місцеві євреї у своїх лавках продавали багато золота старослов’янської періодики.
Одного разу на Канів насунулися сильні зливи, унаслідок почали відбуватися ерозійні процеси, які понесли за собою величезні наслідки. «Княжа гора через це почала «повзти» в Дніпро. І оголилися шари великих міських старих поселень, де було знайдено багато золота й інші залишки культур різних часів. Така дислокація і сильна ерозія – велика рідкість… Буквально за одну таку геологічну зміну відкрилося все – археологічні знахідки дотрипільського періоду, культурні знахідки скіфів і часів Київської Русі та багато іншого. Й донині тут продовжують знаходити щось з минулого», - описує події заступник директора Канівського природного заповідника Олег Петреченко.
З наукової точки зору, тодішнє ведення сільського господарства і постійне вирубування лісів і справді спонукало виникненню такої ерозії. Але хто знає, може сам Род того забажав, вивернувши на виворіт частину міста… Ця місцина завжди була оповита міфами та легендами. Достовірно не відомо чому, але саме тут, на Чернечій горі (стара назва – Старий клад), завжди ховали гетьманів, де б вони не загинули, де б їх не спіткало лихо. За офіційними даними, тут поховано 5 гетьманів, а за неофіційними – до 9-ти: Самійло Кішка, іван Підкова, Яків Шах, Павло Бут, Остафій Дашкевич та інші. Пан Олег вважає, що це відголоски того самого Родня, культа місця князів, місця батьків нації, відголоски княжого дитинства, тут відбувся «ренесанс українства в образі козацтва».
У 16 столітті Канів вважався столицею козацтва. Бо на той час Запорізька Січ починала тільки формуватися. А тут утворювалася своя, так звана, Канівська Січ, предтеча Запорізької. У місті був возведений пам’ятник Козацької слави, приурочений Івану Підкові, який був страчений у Львові через політичні події за наказом короля Польщі Стефана Баторія 16 червня 1578 року. Козаки забрали тіло підкови і перевезли до Канева.
Підтвердженням місцевих поховань свідчить і наявність барвінку на лісистих горах. Саме ця квітка завжди росте там, де була людська хата або кладовище. Недарма інша назва барвінку - могильник.
Легенда про заснування Києва оповідає про те, що Київ, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь підіймалися до заснування Києва вверх по Дніпру від батьківського племені, родового племені. Тому, враховуючи всю топоніміку назв – Рось, Росава, Роставиця, той самий Родень, Рожена криниця, – дослідники припускають, що історія євразійської раси вже стояла саме тут, десь на цих горах. Крім переказів спогадів і здогадок, все це підтверджується археологічними знахідками, які Біляшівський витягнув із забуття, а Старновський дослідив і підтвердив, що тут споконвіку жили люди.
До речі, могила Миколи Федотовича Біляшівського має в Каневі такий самий статус, як і могила Тараса Григоровича Шевченка. Він вважається засновником музейної справи в Україні.
Побачити власними очима рідкісні археологічні знахідки, деяким з яких більше 300 мільйонів років до н.е., а також познайомитися з місцевою природою, дізнатися більше про флору і фауну можна у Музеї природи у Канівському заповіднику. Територія самого ж заповідника сягає 2027 га.
На Чернечій горі гарно, звідси відкривають прекрасні краєвиди Дніпра. Не дивно, що Шевченко обрав саме Канів для поховання. У цих місцевостях знаходиться та Гетьманщина, про яку він так багато писав. На горі також розташований величезний Музей імені Т.Г. Шевченка, де є меморіал письменника, повне зібрання усіх творів автора, а також книжок про нього, ще є можливість перечитати «Заповіт» на 124-х мовах, такого точно більше ніде не знайдете. Тут ви побачите і галереї, і унікальний «куточок» кобзарства та багато чого іншого.
Сама Чернеча гора вже давно стала Шевче́нківським націона́льним запові́дником, який на виконання ряду рішень Кабінету Міністрів України та Указів Президента має свою широкомасштабну програму розвитку.
Але насправді, це не єдине місце в Каневі, яке заслуговує на такий пильний догляд. Місту ще є над чим працювати, є пам’ятки, які також потребують «відродження» та реставрації. Але ж на все, як завжди, не вистачає коштів. І тут нарешті саме час згадати про «пам’ятник корупції й безглуздості», як прозвав його Микола Томенко.
За правління Януковича, під час підготовки до «Євро-2012», з виділених на це бюджетних коштів, а саме 130 мільйонів гривень, у Каневі був побудований потужний вертодром. Президент мовляв, що той стане в нагоді заможним туристам, які пошановують творчість Шевченка, тобто таким, як він. Не дивно, що за збігом обставин цей край ще й багатий на мисливські угіддя, які дуже полюбляв і сам Янукович. На його утримання держава й досі витрачає величезні кошти – приблизно 1,5-2 мільйонів гривень на місяць. Самі порахуйте скільки за 4 роки набігло. А обслуговують вертодром понад 200 чоловік. Кримінальну справу й досі ніхто не відкрив.
Але щось ми відхилилися від історії..
Ще однією важливою історичною пам’яткою міста є Канівський Успенський собор, побудований у 12 столітті Великим князем київським Всеволодом Ольговичем. 1186 року саме від стін цього собору син Всеволода Святослав організував Великий похід з об’єднаними руськими військами. Охрещені вони пішли на половців на Північ, де й сьогодні ми бачимо військові дії саме із новими, так званими, республіками. Річка Каяла, Сучасний Донецьк і Слов’янськ – усі ці місця були на карті Київської Русі. На соборі також встановлена меморіальна дошка, присвячена «Слову о полку Ігоревім». Тому що саме цей похід згадується в цьому легендарному руському епосі.
У грудні 1239 року війська пана Батия ввійшли до Канева і тільки в січні місяці дійшли до Києва. Таким чином монголо-татарський період починається з Канівщини, стверджує провідний спеціаліст відділу культури Канівської Міської Ради Костянтин Андрієнко.
На соборі також прикріплена меморіальна дошка, присвячена Тарасу Шевченку. Яка нагадує нам про той період, коли саме з Києва 10 травня 1861 року тіло Кобзаря прибуло до Канева і дві доби знаходилося саме в цій церкві. А вже 22 травня, після відспівування письменника, його поховали на Чернечій горі. З цього місця починається славетній шлях у безсмертя…
