“Талібан” з США пішли на мирову в Афганістані, а Кабул – не спитали

Одну з основних передвиборчих обіцянок Дональда Трампа нібито виконано – американці виводять свої війська з Афганістану, домовившись з “Талібаном”, але за спиною офіційного Кабулу. Відтак, внутрішня ситуація в країні продовжує залишатися нестабільною, урядові війська контролюють лише основні міста та транспортні вузли. Окрім очевидної констатації паралелей з радянсько-афганською війною (1979-1989) і з нашими підозрами про нібито спроби Заходу домовитися з Росією «про Україну» без участі України, Укрінформ спробував спрогнозувати, до яких наслідків у міжнародній та внутрішній ситуації призведе ця «афганська домовленість».

Виконання передвиборчої обіцянки?

12 серпня представники США та ісламістського руху “Талібан” завершили восьмий раунд переговорів у Досі про підписання мирної угоди, яка має завершити 18-річну уже «американську» війну в Афганістані. Згідно попередніх домовленостей, викладених у березневому проекті угоди, за період до листопада 2020 р., американські вояки, чисельність яких нині складає 14 тис., будуть виведені з країни. Таліби у відповідь гарантують недопущення перетворення Афганістану на притулок… екстремістів, і “Аль-Каїди” зокрема. Це виглядає, як мінімум, дивно, адже бойовики “Талібан” самі є одним з прийнятих у світі символів фанатиків-екстремістів – з середньовічною ідеологією і з такими же методами боротьби за утвердження своєї лінії. Решта американських умов полягали в започаткуванні “міжафганського діалогу” та припиненні вогню між збройними силами США, Афганістану та талібами. Щоправда останні наполягають на виконанні цієї умови лише після того, як армія США залишить Афганістан. Однією з головних причин виведення американських військ залишається прагнення Трампа пред’явити потенційному електорату (якраз на листопад 2020-го!) ще одну виконану передвиборчу обіцянку.

Такої думки дотримується виконавчий директор Інституту близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, і додає: “Іще проблема в тому, що стала очевидною безперспективність продовження цієї війни. Вона може тривати довго – Радянський Союз це уже довів, а США наступили на ті ж самі граблі”.

Кандидат історичних наук, доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Макар Таран вважає “визначальними причинами виведення військ США прагматичні та стратегічні наміри Дональда Трампа. Це бажання Вашингтону зменшити американську присутність в регіонах світу, зробивши її більш концентрованою. Тим часом, локальні бойові дії в Афганістані тривають і центральний уряд далеко не повністю контролює територію країни. Вибори, на думку США, заспокоять якось цю ситуацію”.

Експерт Українського інституту майбутнього Ілія Куса додає: “Трамп прагне швидко вивести свої війська, але щоб це не виглядало як повна поразка. Але це все одно буде так виглядати».

Показово, що афганський уряд не представлений на цих переговорах, однак офіційний Кабул сформував команду для переговорів з талібами, які мають розпочатися наприкінці серпня. До цього таліби, вважаючи афганський уряд “американськими маріонетками”, не бажали вести діалог з ними. Американці, натомість, сподіваються, що після угоди з “Талібаном” цей діалог стане реальністю.

Афганська нестабільність? Вона залишиться!

На сьогодні, лише третину території країни контролюють урядові війська. Решта афганської території перебуває під владою талібів.

Основною інтригою політичної ситуації в Афганістані залишається, як вважає Ілля Куса, питання виборів, адже “все залежатиме від мирної угоди, яку підпишуть Сполучені Штати з “Талібаном”, від того, що там буде написано, а також, яким чином вона буде реалізовуватись на місцях. Адже вибори важливі для Вашингтона і офіційного Кабула, але аж ніяк для талібів, які вважають їх нав’язаною ззовні процедурою, чужою та нелегітимною за своєю природою. Якщо Сполучені Штати дійсно виведуть більшу частину своїх військ, то захоплення влади талібами буде питанням часу”.

Можна припустити, в Вашингтоні розраховують, що заплановані на 28 вересня президентські вибори можуть стати чинником стабілізації для Кабула – але лише в разі підписання мирової угоди до 1 вересня. Між тим, згідно із звітом Організації Об’єднаних Націй втрати серед мирного населення за першу половину 2019 року становлять 3812 осіб убитими чи пораненими, серед яких 1207 дітей.

Половину з цих втрат понесено в липні, коли було вбито та поранено 1500 осіб – найбільша кількість жертв за місяць з травня 2017 р. Ескалація насильства пов’язується з прагненням талібів примусити американців якомога швидше вивести свої війська.

Чисельність Афганської національної армії станом на 2017 р. за даними міністерства оборони США становила 195 тис. Але кількісні показники не збігаються з якісними. Тут можемо нагадати, що після того як радянські війська 30 років тому залишили Афганістан, урядова армія була нездатна протистояти талібам, які швидко здобули владу в країні.

Ігор Семиволос також наголошує на цьому: “Ситуація дуже нагадує часи радянської інтервенції до Афганістану. Немає великої надії на афганську армію, на те, що вона може ефективно протистояти талібам”.

США віддають Центральну Азію…

Афганістан завжди вважався буферною зоною для глобальних чи регіональних гравців – ця даність зберігатиметься й надалі. Куди важливішим за всі інші є питання, хто заповнить вакуум після американців, адже від цього залежатиме безпекова та економічна ситуації в центральноазійському регіоні.

Схоже, що найбільше посилиться в цьому випадку Китай. Росія – меншою мірою, але… Як зауважує Ілія Куса: “Росія вже зараз вибудовує відносини з талібами, проводячи паралельні переговори з “Талібаном”, представники якого приїжджали в Москву минулого року. Якою мірою посилиться Росія? Відповісти важко, оскільки це відносно новий для Росії напрямок, туди треба вкладати ресурси, а росіяни знаходяться на геополітичній «розтяжці». Натомість Китай вже присутній в Афганістані доволі глибоко, і традиційно для себе – в інфраструктурному, торговельно-економічному плані. Коли американці вийдуть, то у китайців не буде вже перешкод говорити про проект “Один пояс – один шлях” з тим, з ким вони захочуть. Не варто забувати також про Індію з Пакистаном. Економіка останнього тримається лише на китайських грошах”.

На важливості Ірану в новій ситуації наголошує Макар Таран, адже бази США в Афганістані, хоч і не придатні для ведення військового конфлікту з Тегераном, але це хоча би щось. Вашингтону треба було б дивитися на пріоритети, бо для стримування Ірану, необхідно утримувати за собою вигідні геостратегічні пункти в регіоні. І саме виведення американських військ з Афганістану набагато погіршує цей фактор.

Резюмуємо: найбільш вірогідним залишається сценарій, коли після того, як американці залишать Афганістан, їхнє місце, враховуючи істотний економічний вплив у регіоні, заповнить їх стратегічний суперник Китай. А ще Трамп, пішовши на мирову з талібами, позбавляє США опорної інфраструктури в протистоянні з Іраном.

Єгор Брайлян, Київ