На короткому повідку: російсько-сербські відносини та їхні наслідки

Продовжуючи газовий шантаж та тиск на країни ЄС, Москва намагається маніпулювати ситуацією не лише для просування питання омріяного запуску «Північного потоку-2», а й використовує газ як елемент імперських ігор. Такий собі принцип «кнута та пряника»: для «друзів» Кремля газ стає пряником, а ось для тих, хто не хоче залишатися в зоні впливу російського інтересу – кнутом.

Усе це відбувається на фоні абсолютних цін на газ, коли вартість тисячі кубів на біржі сягає тисячі доларів. Однак, для «своїх» можна зробити виняток. Так, для Білорусі російський газ найближчим часом коштуватиме 128,5 долара за тисячу кубів, для Китаю – 171 долар за тисячу кубів, а для Сербії – 270 доларів.

Як відомо, наприкінці листопада президент Сербії Олександр Вучич зустрівся зі своїм російським колегою та другом – саме так часто називають сербські ЗМІ Путіна. Наслідком зустрічі у Сочі та перемовин став новий контракт із «Газпромом» про постачання газу. Так, від початку 2022 року нова ціна газу для Сербії становитиме 270 доларів за тисячу кубометрів. Щоправда, підписаний контракт лише на півроку, очевидно для страховки на всяк випадок, адже саме за пів року в Сербії мають відбутися вибори. Напередодні візиту до Сочі президент Сербії анонсував нову угоду терміном п’ять-шість років, але не сталося, так як гадалося.

Тож газ, у першу чергу в Москві, розглядають як політичний інструмент, яким звикли маніпулювати. Тому прийнятна низька ціна на газ є вигідною і для Белграда, і для Москви саме з політичної точки зору, адже таким чином влада Сербії демонструє свою «вдалу» роботу, а Кремль далі утримує свого прихильника й союзника та тримає на короткому повідку. Експерти зазначають, що Сербія ніколи й не приховувала політичні аргументи у газових відносинах з Росією, обіцяючи натомість не вступати до НАТО та залишатися союзником Росії. Кремль зі свого боку зацікавлений у тому, щоб інтеграція країн Західних Балкан до ЄС тривала якомога довше, бо ж таким чином гальмується можливість початку переговорів щодо цього зокрема й з Україною.

Сербія залишається чи не єдиною країною у частині Європи, яка демонструє свою прихильність РФ. А щоб ця прихильність не згасала, Москва завжди має свої важелі впливу, серед яких – і газове питання та енергетика країни в цілому. Як відомо, через свої компанії РФ практично отримала контроль над нафтовим і газовим секторами сербської енергетики. Повідомляється, що російський «Газпром» увійшов у сербську компанію «Нафтова індустрія Сербії» та отримав фактично увесь сегмент газового та нафтового видобутку, зберігання нафтопродуктів і природного газу та левову частку на ринку дистрибуції нафтопродуктів. Як відомо, у січні цього року запустили сербську частину газопроводу Балканський потік, яка є продовженням Турецького потоку, що дозволило Росії обійти Україну при поставках газу до Угорщини й Хорватії, які почалися у жовтні. Експерти сходяться до думки, що це стало частиною спланованої схеми монополіста «Газпрому», яка має на меті не лише отримати нові важелі впливу й тиску на Україну, а ще й внести певні складнощі у безпекову систему ЄС, загострити відносини між країнами та, за задумом Кремля, примусити їх «боротися» за російський газ і його транзит.

Не обійшлося і без впливу російської пропаганди на території Сербії, де спонсорований Кремлем медіаконтент сербською мовою ретранслює вигідні Москві наративи та відповідно формує вигідну їй думку. Аналітики виокремлюють основні напрямки російської пропаганди, серед яких – нагнітання теми загроз та етнічного напруження, негативне ставлення до США і НАТО, зображення ЄС слабким і розколеним. Натомість популяризуються дружнє та партнерське ставлення РФ, рекламування російської військової потужності та переваг вакцини проти COVID-19. Так, аналітики зокрема підкреслюють, що в інформаційному просторі сербською мовою серед усіх міжнародних дійових осіб Росія представлена у найбільш позитивному і найменш негативному світлі. Тож, можна прогнозувати, що Москва й надалі намагатиметься посилювати свій вплив у регіоні, демонструючи себе «захисницею сербських інтересів».

Та за російську підтримку, а особливо за «захист» – як відомо, дуже часто треба платити, зокрема своєю репутацією. Очевидно, не на користь репутації Сербії піде і лобіювання нею досі невизнаної російської вакцини «Спутник V». Поряд з повідомленнями про російсько-сербський газовий контракт на наступні пів року – особливо активно і росіяни, й серби мусують тему «успішності» російської вакцини від коронавірусу. Так, Сербія першою заявила про те, що буде не лише застосовувати, а й виробляти російську вакцину. Днями російська пропаганда повідомила про те, що нібито серби вже виготовили біля 2 мільйонів доз цієї вакцини і навіть розпочали процедуру реєстрації російського «Спутник Лайт» та мають намір стати першою країною Європи, що буде застосовувати цю вакцину. Нагадаємо, що російські вакцини досі не сертифіковано Всесвітньою організацією охорони здоров'я. ЄС також відмовляється визнавати «Спутник V» навіть на тлі рекордного зараження в Росії. Регулюючий орган ЄС у галузі лікарських засобів навряд чи ухвалить рішення щодо російської вакцини проти коронавірусу «Супутник V» найближчим часом.

Російські препарати, заявлені розробниками як вакцини проти коронавірусу, не визнані ВООЗ та регуляторами США й ЄС, тому їх використання не дозволено. Зокрема, ефективність та безпечність "Спутника V" так і не доведені. І навіть у Кремлі визнали те, що Москва не змогла надати ВООЗ документацію, необхідну для сертифікації вакцини від коронавірусу "Спутник V". У цьому зізнався днями Пєсков. Де ж ті документи поділися? І чи були вони взагалі, чи все ж версія про те, що російська вакцина – крадена, має реальне підґрунтя? Сподіваємося, що невдовзі ми отримаємо відповідді на ці запитання, але вже сьогодні очевидно, що ореол «рятівника світу» від пандемії Москва остаточно втратила.

Як відомо, РФ не визнає іноземні вакцини, тому всередині країни, а також на окупованих Москвою українських територіях людям роблять ін'єкції російських вакцин. Як наслідок – Росія відмовляється визнавати міжнародні ковід-сертифікати, а розвинені країни, у свою чергу, не вважають документами про вакцинацію російські QR-коди та не впускають осіб, щеплених невизнаними вакцинами, на свої території. І тут «руку допомоги» простягла саме Сербія, куди росіяни масово їдуть, щоб щепитися проти коронавірусу іноземними вакцинами, визнаними ВООЗ, замість російської «Спутник-V». Для цього туроператори навіть організовують спеціальні вакцинаційні тури до Сербії. Візи туди не вимагають, а такий тур коштує від 300 до 700 доларів. Якась дивна ситуація: з одного боку, серби начебто з захопленням говорять про російську «чудо-вакцину» та про те, як усі хочуть нею щепитися, і навіть власне виробництво відкривають, а з іншого – пропонують допомогу з вакцинації визнаними у світі препаратами, демонструючи їхні переваги та водночас, очевидно, визнаючи провал російської вакцини.

Тож, застосовуючи кремлівський принцип «дружніх та недружніх» країн, можемо робити висновок, що Сербія – не лише дружня, а й потрібна та вигідна для Москви держава. Посилення впливу Росії в Сербії – Кремлеві потрібне, в першу чергу, з огляду на те, що таким чином Москва намагається розширити свій вплив на інші країни Балканського регіону, які в перспективі можуть стати членами ЄС. Але саме тут для Сербії поруч із пряником вимальовується і російський кнут, адже російська присутність у сербській економіці приховано загрожує європейській інтеграції Сербії. І якщо нинішні очільники країни позитивно розцінюють російсько-сербські відносини, вважаючи їх «взаємовигідним партнерством», то для сербського суспільства все не так просто та може мати далекоглядні негативні наслідки.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства