Для федерального міністра Австрії з європейських та міжнародних справ Александера Шалленберга повномасштабне вторгнення РФ в Україну схоже з 9/11 – кожен пам'ятає, де він був 24 лютого 2022 року, як і під час теракту 9 вересня 2001 року у США. За його словами, це був переломний момент із впливом на весь континент, що спричинив переосмислення також і в Австрії, де ухвалили найбільше збільшення оборонного бюджету за останні 40 років та переписали Стратегію безпеки.

Про те, як Росія називатиметься в основоположному документі країни у сфері нацбезпеки та зовнішньої політики, чи потрібно було раніше і рішучіше відреагувати на російську агресію проти України, як міністр ставиться до роботи банку "Райффайзен" в РФ та залежності від російського газу, а також що думає про "миротворчу місію" Орбана та хто вирішуватиме питання миру в Україні, читайте в інтерв’ю Александера Шалленберга Укрінформу.

ВІРА ЄВРОПИ В РАЦІОНАЛЬНІСТЬ ВИЯВИЛАСЯ ПОМИЛКОВОЮ

- Пане міністре, масштабне вторгнення Росії в Україну та подальша підтримка українського народу з боку Австрії вже два з половиною роки є головними питаннями двосторонніх відносин наших країн. Чи не могли б ви пригадати 24 лютого 2022 року та як сприйняли повідомлення про велику війну? Чи вірили в те, що відбувається?

- Для мене це як 11 вересня. Кожен пам'ятає, де він був, коли тоді два літаки врізалися у Всесвітній торговий центр. І так само 24 лютого 2022 року.

Я ніколи не забуду, як між 4 та 5 годинами ранку отримав перший дзвінок, одразу кинувся до телевізора і почав перемикати між BBC, CNN та іншими каналами, паралельно маючи телефонну розмову з канцлером. А трохи згодом уряд провів засідання кризового штабу.

Це подія, яку, звісно, неможливо забути. Це був переломний момент. Сталося щось, що змінить наше життя, наш континент. Рідко буває, що вже під час події розумієш: це – історичний момент.

Чи очікували ми цього? Ні. Незадовго до цього я був на Мюнхенській конференції з безпеки. Хоча багато хто говорив про наближення вторгнення, ми все ж сподівалися на раціональну поведінку Путіна.

Напевно, це був найбільший шок тоді: ми всі думали, що Володимир Путін, російський режим, не зробить нічого абсолютно ірраціонального, нічого, що завдасть самій Росії такої шкоди. Але вони це зробили. І це важливий урок для майбутніх кризових ситуацій: ніколи не можна бути впевненим, що інша сторона діятиме раціонально. Мабуть, нашою інтелектуальною помилкою було те, що ми часто не звертали уваги, попри дуже чіткі знаки.

- Може, треба було раніше відреагувати більш жорстко, і тоді це запобігло б повномасштабному вторгненню в 2022 році?

- Перші промови Путіна, ще у Мюнхені в 2007 і 2008 роках, містили його імперіалістичні думки. Нам треба було набагато раніше відреагувати рішучіше та встановити червоні лінії.

Обговорення того, що могло бути зроблено інакше в минулому, може здаватися безглуздим заняттям, але це несе важливий урок: ми в Європі занадто довго вірили, що війна більше не торкнеться нас, що ми це пройшли і ніхто не буде настільки божевільним та ірраціональним. Ми ж усі знаємо, що сталося у Першій та Другій світових війнах. Ця віра в раціональність зрештою виявилася помилковою. І шоком 24 лютого 2022 року стало те, що війна повернулася на європейський континент.

НЕЙТРАЛІТЕТ НЕ Є СИНОНІМОМ БЕЗПЕКИ

- Російський напад на Україну привів до переоцінки безпекової політики в багатьох європейських країнах. Як ця війна вплинула на дебати про нейтралітет Австрії в політиці та серед громадськості?

- Кожна країна має свою географію і свою історію. Історія нейтралітету в Австрії відрізняється від тієї, що є у Фінляндії та Швеції. Нейтралітет досі користується величезною підтримкою серед австрійців. Однак нейтралітет не заважає нам займати чітку політичну позицію в цьому конфлікті. Адже австрійський нейтралітет завжди стосувався військових аспектів, а не цінностей чи політичних переконань.

Нейтралітет не є синонімом безпеки. Це – ілюзія, в яку, на жаль, багато хто вірить. Нейтралітет означає, що ми не приєднуємося до жодного військового альянсу і не маємо іноземних баз на австрійській території. Натомість про нашу безпеку ми повинні дбати самостійно.

Після 24 лютого відбулося повне переосмислення, що чітко видно із цифр. Австрійський уряд ухвалив найсуттєвіше збільшення оборонного бюджету за останні 40 років. У цілому цей бюджет досягне рівня 1,5% від ВВП. Це – неймовірний поворот. Ще й в коаліції з партнером, з яким робити це непросто – партією "Зелені".

Ми також розробили нову Стратегію безпеки. Вона, щоправда, ще не затверджена через невелику розбіжність із коаліційним партнером. Але основна частина, що стосується міністерств закордонних справ і оборони, вже готова. Жодна держава не може більше вважати, що вона у безпековому плані лишиться, так би мовити, на узбіччі й її не зачепить.

У НОВІЙ БЕЗПЕКОВІЙ СТРАТЕГІЇ АВСТРІЇ НАЙБІЛЬШИМ ВИКЛИКОМ У ЄВРОПІ БУДЕ ВИЗНАЧЕНО РОСІЮ

- Ви згадали про Стратегію безпеки, яку ще не затверджено. Чи буде новий документ ухвалений нинішнім урядом, до парламентських виборів восени?

- Мені дуже шкода, що через дрібниці ще не вдалося досягти згоди з міністерством клімату. Я дуже сподіваюся, що ми зможемо завершити це якомога швидше. Але, схоже, через внутрішньополітичні причини коаліційний партнер має дуже обмежену готовність іти на компроміси в певних формулюваннях.

- А чи можете вже сьогодні сказати, як Росія буде названа в новій Стратегії безпеки? У старій і все ще чинній вона є "важливим партнером".

- Звичайно, це вже не так. І лінія, яку тут проводить Австрія, повністю збігається з тією, якої дотримується Європейський Союз. Ми розглядаємо Росію як найбільший виклик для європейського континенту у сфері безпеки. Це також включає в себе сфери гібридних атак, дезінформації, фейкових новин і так далі. Формулювання тут дуже чітке.

І для нас як нейтральної держави також дуже ясно: наша безпекова опора поза межами нейтралітету – це солідарна співпраця в рамках Європейського Союзу. І ми демонструємо це вже понад два роки.

Той факт, що ми були і залишаємося військово нейтральними, ніколи не заважав нам надавати гуманітарну підтримку Україні. Ми завжди конструктивно утримувалися від рішень, що стосуються військової сфери в Європейському Союзі та фінансової підтримки цього. Але ми ніколи не заважали іншим рухатися вперед. Ми використовуємо гнучкість, яку пропонує ЄС. І Австрія також із самого початку демонструвала солідарність у рамках Європейського Союзу.

КАЗАТИ, ЩО АВСТРІЯ БАГАТА І МОЖЕ КУПУВАТИ ГАЗ ДЕІНДЕ, – СПРОЩЕНЕ БАЧЕННЯ

- За повідомленнями ЗМІ, причиною цієї суперечки між коаліційними партнерами є питання незалежності від російського газу. Формулювання "Зелених" про те, що залежність від російського трубопровідного газу становить безпекову загрозу для Австрії, не підтримується Австрійською народною партією. Чому ваша партія проти?

- Ні, це не так. Уряд має дуже чітку ціль стати незалежним від російського газу до 2027 року. Я знаю, що ЗМІ завжди люблять вибирати місяці, коли рівень імпорту газу знову дуже високий. У середньому ми знизили його з 80 до 60%. Внутрішнє споживання газу в Австрії також скоротилося. Ми створили стратегічні сховища газу. І газ становить лише 14 відсотків австрійського енергетичного балансу.

Проблема, яку я бачу в стосунках із партнером по коаліції, полягає в тому, що вони не люблять газ як такий. Утім, ми й надалі потребуватимемо газ для енергетики та промисловості. І це – невелика, але суттєва політична відмінність. У вас є коаліційний партнер, який хоче все робити лише за допомогою вітряків і сонячних панелей, але на даний момент це просто неможливо. Це означає, що Австрії й у майбутньому треба буде отримувати газ.

Тож диверсифікація йде повним ходом. Це не станеться за одну ніч, але ми рухаємося в правильному напрямі.

- Однак частка російського газу все ще залишається дуже високою. У травні Австрія імпортувала 90% природного газу з Росії. Австрія – заможна країна і, як інші держави, могла б обійтися без російського газу, а отже, не відправляти ці мільярди євро до російського військового бюджету…

- Я завжди закликаю не фокусуватися на окремих місяцях. У нас у середньому частка російського газу була на рівні 80%, зараз ми на рівні 60%, і ці цифри мають далі зменшуватися.

Надто просто сказати, що ми багаті, ми можемо купувати його деінде. Зрештою, за це платять споживачі та підприємці. Це завжди треба враховувати в цьому контексті, особливо в рамках боротьби з інфляцією.

Україна також транспортувала російський газ через свою територію до війни та після її початку і отримувала за це транзитні збори. Тож картина не є чорно-білою.

- Щодо цього транзитного контракту. Міністр енергетики України Герман Галущенко раніше заявляв, що Україна не планує продовжувати контракт на транзит газу з "Газпромом" після 2024 року. Як Австрія планує реагувати на цю ситуацію? Чи є наміри з боку федерального уряду Австрії чинити тиск на український уряд?

- Ні. Ми ведемо дуже добрі розмови з нашими українськими друзями. І компанія OMV, і міністерка енергетики запевняють, що в Австрії не згасне світло, навіть якщо завтра буде припинено постачання російського газу через Україну. Є достатньо газових сховищ і достатньо інших потужностей.

- Ви самі раніше говорили, що Володимир Путін – перший кремлівський лідер, який використав газ як зброю. Чому австрійський уряд досі не вжив жодних юридичних заходів проти Росії у відповідь на це зловживання?

- Він використав не лише газ як зброю, але й продовольство та інформацію. Ці контракти між OMV і "Газпромом" існують з 1968 року. Було падіння Берлінської стіни та "залізної завіси", газ постачався, OMV платила. Радянський Союз розпався, а газ продовжував надходити. Ні Андропов, ні Черненко, ні будь-хто інший не робили того, що зробив Путін.

А щодо питань про порушення контракту чи його виконання, зрештою, треба звертатися до OMV.

ВЕЛИКА УВАГА ДО "РАЙФФАЙЗЕНА" НЕ ВІДПОВІДАЄ СКЛАДНОСТІ ТЕМИ ЩОДО ПРИСУТНОСТІ ЗАХІДНИХ КОМПАНІЙ У РОСІЇ

- Ще одним питанням, яке викликає нерозуміння серед українців, є діяльність австрійського Raiffeisen Bank International у Росії. Як австрійський уряд реагує на критику, що ці бізнес-відносини опосередковано сприяють стабілізації російської економіки та фінансуванню російських військових зусиль?

- Я думаю, що саме формулювання питання є упередженим. Понад 90% всіх західних компаній, які були присутні в Росії до 24 лютого, все ще лишаються там. Я лише нагадаю про JP Morgan, Unicredit тощо. Вихід із Росії – це рішення кожної приватної компанії. Воно потребує дозволу від Росії, і, зрештою, багато виходів призведуть до того, що ми фактично подаруємо Росії величезну кількість активів.

Тому я вважаю дивним, що увага акцентується на одній компанії. Це не відповідає всій складності теми.

- Пане міністре, я хотів би пояснити, чому так багато говорять саме про "Райффайзен. Він є єдиним іноземним банком у списку 13 системно важливих кредитних установ Росії. Через нього здійснюються близько 50% міжнародних транзакцій з Росією...

- "Райффайзен" також входить до шістки найбільших банків України та є банком номер один в аграрному секторі. Мова йде про одну і ту ж компанію...

- Але не таку, як інші банки. "Райффайзен" платить більше податків у Росії, ніж усі інші західні банки разом узяті. Тому не дивно, що йому приділяють стільки уваги.

- Так, можливо. Але мені все ж дивно, що дуже багато інших промислових і аграрних компаній все ще працюють у Росії. Санкцій повинні дотримуватися неухильно. З боку австрійського уряду не було б жодного розуміння, якби ситуація була іншою. "Райффайзен" неодноразово заявляв, що працює над виходом, і я це розумію. Однак я також усвідомлюю труднощі, пов'язані з цим виходом.

АВСТРІЯ НЕ ПРИЙМАЄ ВИСЛАНИХ З ІНШИХ КРАЇН РОСІЙСЬКИХ ДИПЛОМАТІВ

- Як повідомляє The Wall Street Journal із посиланням на західні спецслужби, столиця Австрії стала "новим центром російського шпигунства в Європі" та прийняла десятки російських шпигунів, висланих з інших європейських країн. А Відень зараз є базою для російських таємних операцій по всій Європі. Чи бачите ви взагалі цю проблему?

- Твердження, що ми приймаємо російських дипломатів, висланих іншими країнами, не відповідає дійсності.

Європейські держави обмінюються списками висланих дипломатів між собою. Я – перший міністр закордонних справ Австрії в Другій республіці, який вислав з країни 11 російських дипломатів.

Другий момент: це, мабуть, є зворотним боком того, що Відень є містом з великою концентрацією міжнародних організацій. Ми є єдиною штаб-квартирою ООН на території Європейського Союзу. У нас знаходяться МАГАТЕ та ОБСЄ.

Ми займаємо дуже чітку позицію щодо шпигунської діяльності в Австрії. І якщо хтось вчиняє дії, які суперечать Віденській конвенції про дипломатичні відносини, я ніколи не вагатимуся вжити відповідних заходів. Я довів це ще до початку російської агресії. Перша висилка російського дипломата з Австрії відбулася у 2020 році.

Але я також скажу, що ця політика Австрії стосується не лише Росії. Основа моєї діяльності як міністра закордонних справ – це міжнародне право та національне законодавство. Це означає, що ми й надалі будемо відповідно діяти. Я не виключаю, що можуть додатися й інші держави.

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД МОЖЕ РОЗРАХОВУВАТИ НА ПРОДОВЖЕННЯ ПІДТРИМКИ З БОКУ АВСТРІЇ

- Що стосується двосторонніх відносин. У вересні 2022 року Україна та Австрія підписали Рамкову угоду про економічну співпрацю у сфері охорони здоров'я, яка передбачає будівництво та оснащення трьох медзакладів, зокрема дитячої клініки в Києві, в яку три тижні тому влучила російська ракета. Однак через два роки після підписання угоди її реалізація все ще не розпочалася. У чому причина такої тривалої затримки? Чи має намір австрійська сторона зараз активізувати свої зусилля, зокрема щодо відбудови зруйнованої клініки "Охматдит"?

- Атака на дитячу лікарню безперечно є новим антипіком у цьому конфлікті і має бути засуджена найрішучішим чином.

Зобов'язання Австрії надавати економічну та гуманітарну підтримку Україні та сприяти майбутньому відновленню не підлягає обговоренню. Австрія продовжить активно підтримувати Україну.

- З наближенням зими Україна та її населення стикаються з великими викликами через руйнування енергетичної інфраструктури внаслідок російських атак. Чи планує Австрія розширити або скоригувати свою підтримку України у зв'язку з важкими зимовими місяцями, що попереду?

- Третя зима війни вже не за горами. Ми надаватимемо значну підтримку через Фонд енергетичної підтримки України. Австрією цьому фонду надається 15 млн євро.

У попередні воєнні зими ми вже підтримували Україну генераторами та іншими допоміжними засобами. Звичайно, ми продовжимо це робити й зараз.

На жаль, є побоювання, що Російська Федерація, як і в останні два роки, знову буде цілеспрямовано і масштабно атакувати цивільну енергетичну інфраструктуру в Україні перед зимовими місяцями. Однак український народ може розраховувати на солідарність і підтримку Австрії.

- Австрія потужно підтримує Україну в гуманітарному та фінансовому плані. Але чи могла б Австрія зробити більше, не ставлячи під загрозу свій нейтралітет, наприклад, тренуючи українських військових або надаючи обладнання для розмінування?

- Так, дійсно, з огляду на нейтральність ми концентруємо нашу підтримку на гуманітарних та макрофінансових аспектах. Щодо розмінування, то ми виділили понад 7 млн євро, які були розподілені через такі організації, як Всесвітня продовольча програма, Міжнародний комітет Червоного Хреста та ОБСЄ. Цю підтримку ми будемо продовжувати.

Що стосується тренування, то ми чітко розрізняємо військову техніку, летальне обладнання та гуманітарну підтримку. Це розмежування ґрунтується на нашій федеральній конституції.

Мої українські друзі також знають про це і не мають до нас жодних претензій. Вони визнають, що ми робимо те, що можемо, в межах нашої конституції.

Мені відомо про зусилля з навчання українських військових. Деякі держави вже роблять це на двосторонній основі на своїй території, і також обговорюється можливість проведення цього навчання безпосередньо в Україні. Це рішення мають приймати ці країни.

Я переживаю з приводу направлення безпосередньо в Україну. Що, якщо ці люди постраждають або навіть загинуть внаслідок атаки? Чи буде це тоді вважатися нападом на західноєвропейську країну або країну НАТО? Саме тому ми не обиратимемо цей шлях. Натомість ми продовжимо зосереджувати нашу підтримку на відновленні та гуманітарній допомозі для України.

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД ПОВИНЕН САМ ВИРІШУВАТИ, КОЛИ ВІН ГОТОВИЙ ДО ПЕРЕГОВОРІВ

- Закінчення війни – і ви говорили про це неодноразово – знаходиться в руках однієї людини, Володимира Путіна. Якщо він завтра вирішить зупинити вторгнення, війна закінчиться. Як можна змусити Путіна прийняти таке рішення?

- Це хороше питання, яке нас дуже турбує. Це також було однією з основних тем під час візиту індійського прем'єр-міністра Моді до Австрії. Нам необхідно, і це було погоджено на мирній конференції в Швейцарії, тісніше залучати країни Глобального Півдня, особливо країни БРІКС. З одного боку, це необхідно для безпекових гарантій, з іншого – ці держави потенційно мають більший вплив на Москву. Водночас ніхто з нас не знає, що насправді впливає на думки Володимира Путіна. Навіть китайські партнери, які бажають припинення війни, схоже, мають лише обмежений вплив на нього.

Однак дипломатія не повинна припиняти своїх зусиль. Війна завдає величезної шкоди Росії. Вона ізольована і геостратегічно набагато слабша, ніж була на початку агресивної війни. Путіну доведеться зробити з цього необхідні висновки.

Утім, я поки що не бачу з російського боку готовності серйозно брати участь у переговорах. Як тільки така серйозна готовність з'явиться з російського боку, ми повинні скористатися цієї можливістю. Це – важливо.

При цьому необхідно пам'ятати: жодних переговорів щодо України без України. Український народ повинен сам вирішувати, коли він готовий до переговорів.

Зрештою, розмови з Росією будуть. Тому що ми всі хочемо миру. Але не може бути миру під диктатом. Не може бути миру, який буде нав'язано Росією або будь-ким іншим без урахування думки України. Це неприпустимо.

- Деякі західні політики закликають Україну відмовитися від частини своєї території, а також від частини суверенітету заради встановлення миру. Що ви думаєте про такий підхід?

- Я вважаю такі заклики абсолютно зайвими. Уявімо, що на нас напали: Південну Штирію чи Бургенланд окуповано іноземною державою, була спроба знищити федеральний уряд Австрії або вигнати його з країни. І тоді б нам говорили: "Дорогі австрійці, чому б вам не поступитися частиною своєї території заради миру?". Я вважаю такі заклики ззовні неприпустимими.

Зрештою, це справа українського народу. Він зазнав нападу і демонструє неймовірну готовність боротися. Іронічно, але можна сказати, що Путін своїм нападом більше сприяв єдності українського суспільства, ніж будь-хто інший до нього.

Тому такі заклики ззовні є абсолютно абсурдними. Остаточне рішення тут має бути за українським народом.

НА ВІДМІНУ ВІД КАНЦЛЕРА НЕГАММЕРА ОРБАН ЇЗДИВ У МОСКВУ ДЛЯ САМОПІАРУ

- Хочу ще запитати вас про так звану "миротворчу місію" прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана і про заяву вашого колеги Петера Сійярто про те, що ЄС сприяє розпалюванню війни в Україні.

- Щодо другого питання: я вважаю це абсолютно надуманим. Ми вже бачили це під час виборчої кампанії в Європарламент, коли FPÖ (Австрійська партія свободи, право-популістська та проросійська, – ред.) представляла ЄС як розпалювача війни і стверджувала, що він затягує війну. На моє переконання, це – дуже небезпечне впровадження російського наративу. Політики, які так аргументують, не розуміють, що вони грають на руку Путіну та дозволяють використовувати себе. Я вважаю таку лінію аргументації абсолютно безглуздою.

Що стосується першої частини питання, то цілком очевидно, що Віктор Орбан їздив без мандата Європейського Союзу. Він говорив не від нас і не від ЄС, а лише від себе. Він знає європейську лінію. І, власне, я очікую, що головуюча в Раді ЄС країна і в своїх зовнішніх виступах дбатиме про збереження єдності Європейського Союзу.

Разом з Угорщиною ми ухвалили 14 пакетів санкцій. Іноді вони кажуть для внутрішньої аудиторії щось інше, аніж у Брюсселі. Нехай так буде.

- Чи планує Австрія подібні миротворчі місії або прямі контакти з Путіним?

- Коли федеральний канцлер Карл Негаммер їздив до Москви, була велика відмінність – ми заздалегідь поінформували наших європейських партнерів. Негаммер спочатку побував у Києві, поспілкувався із Зеленським і чітко дав зрозуміти, що якщо ви цього не бажаєте, ми це не робитимемо. Український президент тоді сказав: "Спробуйте".

Ми це узгодили, особливо з нашими українськими друзями. Ось у чому величезна різниця. І ми ясно дали зрозуміти, що не буде жодних медійних виступів і фотографій. Мова йшла лише про те, чи можна раціонально говорити з російським президентом, щоб знайти вихід. Відповідь, на жаль, була: ні.

Наша акція була скоординованою, а не індивідуальним кроком. Натомість дії Віктора Орбана були його его-поїздкою. Зараз не час для самопіарних вчинків.

РЕСПУБЛІКАНЦІ США НЕ ХОЧУТЬ БАЧИТИ СВІТ, ДЕ ПУТІН ПЕРЕМАГАЄ

- А що ви думаєте про вплив виборів у США? Як вони можуть вплинути на підтримку України, у тому числі з боку ЄС?

- Напевне, найважливіше – не втрачати самовладання та зберігати спокій. Це постійне хвилювання з приводу можливого результату виборів у США є абсолютно перебільшеним. Республіканці теж не хочуть бачити світ, де Путін перемагає. Вони теж розуміють: якщо такий автократ, як Путін, просто отримає те, що хоче, – це означатиме ослаблення Сполучених Штатів. Подумайте лише про те, яким прикладом це може послужити для інших акторів, зокрема для Китаю.

Можливо, виникнуть певні невизначеності, але я припускаю, що в кінцевому підсумку політика США щодо Росії залишиться послідовною, незалежно від того, хто перебуватиме у Білому домі.

РОЗВ’ЯЗАНА РОСІЄЮ ВІЙНА Є БРУТАЛЬНИМ ПОРУШЕННЯМ ПРИНЦИПІВ СТАТУТУ ООН

- Насамкінець я хотів би запитати про вибори до Національної ради восени та підтримку України з боку Австрії. Чи буде ÖVP (Австрійська народна партія – ред.) наполягати на тому, щоб підтримка України залишалася центральним пунктом у коаліційних переговорах, навіть якщо розглядатиметься можливість коаліції з FPÖ (Австрійська партія свободи – ред.), яка відома своєю проросійською позицією?

- З канцлером Негаммером ми проводимо дуже чітку лінію в європейській та зовнішній політиці. Це стосується як трансатлантичних відносин, так і ситуації в Україні та на Близькому Сході. Безумовно, в майбутній урядовій програмі – а я виходжу з того, що ми виграємо вибори і федеральним канцлером буде й надалі Карл Негаммер – ми продовжимо дотримуватися цих стратегічних ліній, які відповідають інтересам Австрії.

Я також можу пояснити, чому: те, що відбувається в Україні, є брутальним порушенням усіх принципів, про які ми домовилися в Статуті ООН після Другої світової війни. Що захищає таку середньої величини державу, як Австрія, так це міжнародне право – система, в якій навіть великі держави, в тому числі ядерні, повинні дотримуватися правил. Якщо ми відмовимося від цієї системи або скажемо, що більше не хочемо її дотримуватися, тоді у нас більше не буде міжнародного порядку, заснованого на правилах, а буде діяти закон джунглів. Це було б для нас надзвичайно небезпечно.

Я дуже впевнений, що ця чітка лінія, незалежно від коаліції, буде продовжена, оскільки це відповідає стратегічним інтересам Австрії.

- Дуже дякую, пане федеральний міністре.

Василь Короткий, Відень

Фото автора