Укрінформ збирає на «пташку»
Для цього ми оголошуємо розіграш 24 лотів, які створили наші колеги. Зібрані кошти підуть на “пташку” для військових – на квадрокоптер DJI MAVIC-3 для 72 ОМБР імені Чорних запорожців.
Талановитих людей – художників, фотографів, письменників, майстрів народних промислів – в агентстві не бракує. Але ми переконані, що у цій справі більше важать не мистецький рівень, а згуртованість і мета.
Саме в такий спосіб ми в Укрінформі вирішили відзначити своє професійне свято. У нашому агентстві працюють люди, які стали на захист України ще в 2014 році. Хтось із того часу демобілізувався і знову повернувся до роботи в рідному Укрінформі, хтось воює досі. Журналіст-укрінформівець Олег Задоянчук загинув на сході України в перший рік війни, у 2014-му.
Отже, ціль – зібрати на Mavic для 72-ї бригади, в якій служить чоловік нашої колеги з пресцентру.
ЯК ЦЕ ПРАЦЮВАТИМЕ?
Ми створили для збору Монобанку (Посилання на банку. Номер картки банки 5375 4112 0612 6000). Кожен, хто задонатить на неї суму від 200 гривень та напише коментар із сумою донату до посту у фейсбуці, зможе взяти участь у розіграші. В учасників є шанс виграти один із 24 представлених нижче лотів: хендмейду, книг, картин, іграшок, гончарних виробів.
Крім основного ми проведемо додатковий розіграш серед 10 осіб, які задонатять на наш збір найбільше коштів. Ці люди матимуть змогу взяти участь ще й у розіграші чотирьох спеціальних лотів:
● картини відомого українського художника і нашого колеги Олександра Ляпіна “Не заєць”;
● марки “Кримський міст. На біс!” із підписом голови СБУ Василя Малюка, надану журналісткою Укрінформу Яною Лемешенко;
● репродукцій малюнків "Пам'ятник Володимиру" та Парма" з автографом колишнього політв’язня Кремля, журналіста Романа Сущенка;
● офіційного м’яча Чемпіонату Європи з футболу Євро-2012, наданого заступником керівника Головної редакції закордонної інформації та іномовлення Ігорем Долговим.
Повторимо правила. Щоби взяти участь в основному розіграші, вам треба:
- Задонатити на нашу Монобанку (Посилання на банку. Номер картки банки 5375 4112 0612 6000) будь-яку суму від 200 гривень (кількість переказів від однієї людини або сума – необмежені й збільшують ваші шанси на виграш).
- Скинути в коментарі до закріпленого допису на фейсбук-сторінці Укрінформу суму кожного переказу.
Переможців розіграшу після оголошення про завершення збору визначимо за допомогою програми-рандомайзера, призи їм буде надіслано “Новою поштою”, поштові послуги сплачує отримувач.
У додатковому розіграші чотирьох спеціальних лотів, що відбудеться після завершення основного, візьме участь 10 людей, які задонатять найбільші суми (у випадку однакових сум кількість учасників може збільшитися). Сума може бути внесена одним чи кількома донатами, але обов’язково одним користувачем фейсбуку та до оголошення про завершення основного збору.
ЛОТИ ОСНОВНОГО РОЗІГРАШУ:
►№1 ● Картина “Карпати, Черемош”. Олія, полотно 60х50
Автор – Ігор Любшин, дизайнер Укрінформу.
Закінчив реставраційне училище та Київську державну академію декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Творить у техніці живопису, колажу та комп’ютерної графіки, а також у сфері книжкової ілюстрації.
Ігор – ілюстратор чотирьох книжок, і наразі до друку готується ще одна з його ілюстраціями.
Багато його картин зберігається у приватних колекціях.
Проєкт «13 Апостолів боротьби» стартував у 2021 році. Виставки проходили у Києві в Арт-галереї Національного інформаційного агентства Укрінформ та в Боярському краєзнавчому музеї.
►№2 ● Картина "Янгол", акрил, полотно на ДСП, 60×80
Авторка – Ірина Любімова, журналіст Укрінформу.
Народилася в Ірпені, де познайомились її батьки. Інженери. Мама з Маріуполя, батько з Волині. Пізніше, у 1987 році, тато побудує станцію метро "Театральна", біля якої, власне, і є Укрінформ. В наше агентство Ірина у 2006 році прийшла на практику та лишилася з нами на 17 років. А звідки ж Янголи?
“Янголи були зі мною завжди, але на полотно перелетіли з війною, – розповідає Ірина. – У 2016 році перших Крилатих на фронт відвезли волонтери з Волонтерської Сотні Госпіталь. Так ми познайомились з Воронковою Наталкою – моїм улюбленим "постачальником" Янголів воїнам. Ніколи не забуду її дзвінок після першої сімки. Наталка розповідала історію про кожного Янгола, а по моїй шкірі йшов мороз... Один із них потрапив до Ангелів Тайри, де на той момент служила наша Позивний Мауглі, й вона вночі вислала фото зі словами "коловорот твоїх Янголів у природі".
А далі Ірина почала малювати в лікарнях з дітками, на аукціони, для друзів і співробітників. За всі роки Янголи об'єднали між собою тисячі неймовірних людей. Один зміг долетіти з Ірпеня у Лос-Анджелес для режисера фільму "Будинок зі скалок", інший подякував рятувальнику, який повернувся з Туреччини, хтось із них врятував житла в обстріляних ірпінських будинках, а хтось підтримав бійця в окопі. Тож вони більше про Диво, а не мистецтво.
►№3 ● Картина «Іриси». Олія, полотно 40х50
Авторка – Ірина Дружук, власний кореспондент Укрінформу в Івано-Франківській області.
За фахом політолог. Малювати любила змалку. Лисички, півники, котики. Лише в художній школі зрозуміла, що живопис та рисунок – то серйозна наука зі своїми правилами і законами. Вже на художньо-графічному факультеті Прикарпатського університету окрім портретів і пейзажів доводилось студіювати анатомію, кольорознавство та історію мистецтв.
“Учитель завше наголошував: «Лише не зупиняйся на яличках-копичках. То добре, але в професійному мистецтві треба знайти себе, бути впізнаваною», – каже Ірина.
Тоді вона думала, що пов’яже життя лише з мистецтвом. От і на телебачення прийшла влаштуватись художником. Принесла свої роботи, та на них ніхто й не дивився. Попросили сісти у студії та прочитати текст. Прочитала. І вже на другий день вийшла на роботу диктором телебачення. З того часу творчістю стали репортажі, інтерв’ю та публікації, а «ялички-квіти-копички» залишились у житті хобі та релаксом.
►№4 ● Картина "Лавандове поле". Олія, полотно 30х30.
Авторка – Марина Паніотова, дизайнер Укрінформу.
Народилась у Маріуполі. Закінчила художню школу, вступила до Київської Державної Академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука (за спеціальністю "Графіка та дизайн").
Займається комп’ютерною графікою, але не уявляє життя без фарб, пензлів і полотен. У своїх роботах використовує різні матеріали і техніки: олійні фарби, гуаш та акварель. Віддає перевагу яскравим, насиченим кольорам.
Брала участь у колективних виставках київських митців. Багато її робіт зберігаються у приватних колекціях.
►№5 ● Картина "Світанок у Карпатах", полотно, олія, 30х40.
Авторка – Мирослава Липа, власний кореспондент Укрінформу в Кіровоградській області.
Народилася у Кропивницькому. Як тільки навчилася ходити, малювала на всьому, на чому було можливо, а що не піддавалося графічним технікам – на тому вишкрябувала та вирізала. Цікавилася дизайном усіх напрямків, у творчості використовувала переважно шпалери, штори, мамині сукні й татову форму. На канікулах займалася флористичним дизайном у бабусі в городчику. З такими чудовими навичками після школи легко закінчила мистецький факультет Центральноукраїнського державного університету імені Винниченка. Поверхні почали страждати не лише від малювання, а й від письма. Наукових керівників аспірантури, до якої вступала, врятувала декретна відпустка Липи. Працювала викладачем, мистецтвознавцем, журналістом. Майстер народного мистецтва, фотограф. Брала участь у регіональних та всеукраїнських виставках творів декоративного-ужиткового мистецтва, живопису, фото, автор чотирьох персональних фотовиставок.
►№6 ● Книга “Машина життя” (Вінок оповідань про Київ та киян).
Автор – головний редактор Головної редакції аналітики Сергій Тихий.
В одному з інтерв’ю відомий київський журналіст Сергій Тихий, кібернетик за освітою, сказав про себе, що він газетник і син газетника. Починав у «КоЗі» («Комсомольском знамени»), потім були «Республіка», «День», «ВВ», «Галицькі контракти». Найбільш відомий і популярний проєкт – «Газета по-киевски». Видання проіснувало понад вісім років, а потім інвестор закрив його, попри шалену популярність.
►№7 ● Книга з дитячої серії "Видатні українці" – біографія предстоятеля УГКЦ Любомира Гузара.
Авторка – Ольга Опанасенко, заступниця головного редактора - завідувачка відділу Головної редакції регіональної інформації.
За освітою – психолог, за фахом – журналіст. Укладала ігрові питання для телепрограми "Найрозумніший", писала оповідання, перекладала фільми для української озвучки. Любить читати і подорожувати. Та поки вона мріє знову побувати у Парижі (знову побувати, а не знову мріє :) ), її книжка "Любомир Гузар" уже там опинилася і живе тепер на українській Книжковій поличці Національної бібліотеки Франції. А може жити й у вас.
А взагалі з 2015 року авторка написала три дитячі книжки-біографії для видавництва IPIO: "Блез Паскаль", "Нікола Тесла" та "Любомир Гузар".
►№8 ● Поетична збірка «Намисто з нічних думок».
Авторка – журналістка Укрінформу Любов Базів.
Першу збірку, яка є інтимною лірикою, Любов почала «нанизувати» ще в Севастополі (ще до анексії у 2014 році та свого переїзду в Київ). Тому там багато моря, сонця, вина і теплих сердечних переживань. Є і громадянська лірика, як перцепція подій, які довелося пережити родині Базів, що стала тоді вимушеними переселенцями. Презентація цієї книги відбулася в Укрінформі у 2017 році, ще до того, як прізвище Базів поповнило укрінформівську родину. Книги Любові Базів є на поличках таких зіркових поціновувачів поезії як Ірма Вітовська, Євген Нищук, Віталіна Біблів, Анжеліка Рудницька (які, власне, і начитали їх для аудіоформату збірки). Це легка, прозора і життєва поезія, в якій кожен знайде бодай кілька рим, які відгукнуться в його душі.
►№9 ● Книга “Спадок Григорія Гладинюка” (про відомого київського благодійника та мецената, який звів будівлю, де зараз розміщується Укрінформ).
Авторка та дослідниця – відповідальний випусковий Укрінформу Таїсія Шаповаленко.
Неможливо порахувати, скільки працівників пройшло через Укрінформ (воно ж УТА, воно ж УкРОСТА, воно ж РАТАУ тощо), але лише пані Таїсія зацікавилася – а що ж було раніше в цій будівлі на Богдана Хмельницького, де багато років тому оселилося агентство? Хто і нащо збудував цю споруду, хто тут жив? І тоді з небуття спливло ім’я Григорія Гладинюка – непересічної постаті. Це стало зрозуміло після відряджень і багатомісячних пошуків в архівах, де Таїсія Василівна проводила свої вихідні. Результатом багатомісячної праці стало повернення киянам справжнього героя, першого лідера готельного бізнесу, мецената. Його пам’ять увічнена не лише у книзі, а й на меморіальній дошці, що прикрашає зараз будівлю. Незабаром у Києві буде ще й вулиця імені Григорія Гладинюка. А все почалося з цікавості нашої колеги до історії.
►№10 ● Скринька з декоративним оздобленням. Розміри 8х8х5 см.
Авторка: Лідія Хижна, відповідальний випусковий Головної редакції економічної інформації Укрінформу.
Навчалася в Інституті журналістики КНЕУ ім. Шевченка за спеціальністю «журналістика». Пройшла курси озвучування та дубляжу, працювала на радіо.
«У дитинстві співала в гастрономі за цукерки. У школі, сидячи на задній парті, вишивала хрестиком і писала вірші», – іронічно зазначає Ліда.
У соцмережах вона обрала собі поетичне імʼя Лі (Ліша) Полин. З початком широкомасштабного вторгнення долучилася до волонтерських лав. За рік виросла з рядової активістки до засновниці неофіційного волонтерського фонду Полиновий Фонд Добра (Wormwood Goodness Foundation), який допомагає низці бригад ЗСУ.
Окрім майстровитих рук, Ліша має романичну, надзвичайно іронічну натуру, тонке почуття гумору та чарівний голос. А головне – велике добре серце.
►№11 ● Лялька-Мотанка "Родимира" – символ родючості, та, що приносить плоди і дари.
►№12 ● Святкова лялька Наречена.
Автор обох ляльок: Тетяна Войціцька, головний випусковий відділу зовнішньої політики та супроводу іномовного контенту Головної редакції зарубіжної інформації та іномовлення.
Народилася в Києві. Закінчила Київський Національний Університет Культури і Мистецтва. Прикладним мистецтвом захоплюється з дитинства. Любить дарувати свої неймовірні ляльки друзям і знайомим.
►№13 ● Дідух – обрядовий сніп, із яким в Україні традиційно зустрічали Різдво.
Авторка – Тетяна Когутич, власкор Укрінформу на Закарпатті.
Уперше Тетяна зробила Дідуха на якомусь із етно-фестів, коли жила й працювала в Києві. З того часу цей обрядовий сніп завжди на її родинному столі на Різдво, з ним вони сідають до Святої вечері, зустрічають першу зіроньку, колядують.
Тетяна щороку перед Різдвом має майстер-класи з виготовлення дідухів – буває, проводять їх в Ужгородському скансені, буває – із пластунами в Мукачеві.
“Мені хочеться, аби якнайбільше українців мали дідуха на різдвяному столі – бо це не тільки збережена традиція, це – символ. Зараз мені захотілося, аби у когось така можливість сталася завдяки нашому редакційному розіграшу. Вірю, що мій дідух буде чиїмось особливим подарунком – для себе або родини, або когось з українців, хто тепер не вдома, а за кордоном, де так хочеться відчути український дух! Тим більше зараз, коли ми через війну розкидані по світу... А ще хочеться, аби закінчилася війна й українська земля далі колосилася стиглим золотим зерном, з якого можна наробити тисячі, мільйони таких дідухів!” – каже Тетяна.
►№14 ● В’язана іграшка “Слоненя”.
Авторка – випусковий редактор Пресцентру Укрінформу Ганна Михайлюк.
Зазвичай у жінок в сумках лежить косметичка. А от у Ганни – футляр з набором в’язальних гачків, спиць, ножиць і навіть викруток. Бо іграшку треба не просто зв’язати, а ще й зібрати докупи, що маркетолог за освітою робить просто майстерно.
“Я в’язала завжди. Це були торбинки, сумки, одяг. З появою онуки в мене з’явилася постійна замовниця. То їй треба рожевого котика, то бойового, то зелену жабку”, – розповідає Ганна.
►№15 ● Іграшка "Гриби" під скляною колбою.
Авторка – Ольга Гринюк, з родини власкора Укрінформу у Львівській області Людмили Гринюк.
Ольга Гринюк – знана художниця, лялькарка, ілюстраторка книг для "Видавництва Старого Лева" та дизайнерка костюмів для етногуртів, випускниця Львівської академії мистецтв. Почала займатися виготовленням ляльок з народженням синочка Лева. Вона мріяла, щоб у її дитини були іграшки, яких не мають інші та робила акцент лише на натуральних тканинах. Але оскільки екологічні ресурси вичерпуються швидкими темпами, то переосмисливши цінність таких матеріалів, як шовк, вовна, шкіра, льон, нині використовує у своїх роботах речі, які були у вжитку.
З-поміж робіт майстрині, Людмила Гринюк обрала для лоту саме "Гриби". І нехай це нікого не дивує, адже сама журналістка родом з Волині, а там, як відомо, всі грибники. Чудові маслючки під скляною колбою, вистою 17 см., можуть стати гарним подарунком для любителів "тихого полювання".
►№16 ● Етноторбинка “Бавовна”, розписана фарбами.
►№17 ● Етноторбинка “Київ”, розписана фарбами.
Авторка обох екоторбинок – Вероніка Борковська, випусковий редактор.
Працює в Укрінформі з 2018 року. Народилася в Києві. Лелека приніс її у родину фотохудожника. Тому творчість розвивала змалку. В хід йшло все, навіть шпалери. В 10 років навчилась фотографувати, а в 15 і друкувати світлини у власній ванній.
►№18 ● Картина «Квіти Перемоги». Вишивка бісером, 22,5х27,5.
Авторка – Наталія Федотова, відповідальний випусковий Укрінформу.
Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка філологічний факультет. Має досвід роботи у засобах масової інформації та на телебаченні. Вишивкою бісером захопилася близько десяти років тому, має велику приватну колекцію.
Картина «Квіти Перемоги» сповнена оптимізму й випромінює надію на світле та мирне майбутнє. Адже кожен українець мріє про перемогу, мир і спокій у рідній країні. І цей час настане, розквітнуть квіти Перемоги.
►№19 ● Картина “Україна – сонце й воля”. Вишивка бісером, 28х29.
Авторка – Тетяна Тиндик, редактор Укрінформу.
Працює в Укрінформі понад 30 років. Закінчила Інститут філології Київського університету ім. Шевченка. Вишивати почала років п'ять тому, коли молодша дитина пішла до школи.
“Разом із сином робили уроки, поки він виконував домашнє завдання, я вишивала. Картину я назвала "Україна – сонце й воля" (на гербі зашифроване слово "воля", соняшник повертається за сонцем)”, – розповідає Тетяна.
В агенції Тетяна наповнює наш Телеграм-канал, поширює новини про події в Україні та світі.
►№20 ● Картина “Закохана пара”. Вишивка бісером, 50х60.
Авторка – Лариса Василенко, відповідальний випусковий Головної редакції регіональної інформації.
Киянка і віддана укрінформівка. Загальний стаж її роботи в нашій агенції – 30 років, Лариса пам’ятає ще ті часи, коли інформацію кореспонденти Укрінформу передавали за допомогою телетайпів. Вишивка бісером – її хобі, що, як каже Лариса, заспокоює і дає їй насолоду.
►№21 ● Картина “Берегиня”. Вишивка бісером, 30х40.
Авторка – Ольга Сакун, фахівець. Працює в Укрінформі більш як 16 років. Вишиває бісером понад три роки.
"Берегиня" – повна зашивка бісером, це улюблена робота майстрині, а тому, на думку авторки, якраз і повинна взяти участь у такому розіграші.
►№22 ● Картина “Котик”, 30х40.
Авторка – Дарина Єрмоличева, 8 років, картину представляє мама дівчинки, Таїса Єрмоличева, працівник фінансово-економічного управління Укрінформу.
Дарина навчається в третьому класі ліцею №144 імені Григорія Ващенка. Перші уроки малювання дівчинка взяла на початку 2022-го, коли почалося повномасштабне вторгнення. Дорослим було важливо допомогти дітям знайти таке заняття, яке дало би змогу відволіктися від жахів цієї війни. Для Даринки таким заняттям стало малювання. Її наставником став відомий український художник Вадим Грінченко, який з перших уроків занурив дитину в ауру мистецтва. Сьогодні єдине бажання Даринки, яке вона постійно озвучує, це жити у вільній незалежній Україні, без війни.
►№23 ● Документальна повість “Любов і муки Магди Хоманн”.
Автор – Сергій Сай-Боднар, керівник Прес-центру Укрінформу.
Сергій Сай-Боднар – публіцист-дослідник, заслужений журналіст України, автор п’яти книжок. Чотири з них – про його рідний Каришків, що потопає серед хвилястих пагорбів Поділля. За мотивами документальної повісті “Любов і муки Магди Хоманн” Держкіно України зняло художньо-документальний фільм “МАГДА”. В Укрінформі Сергій Іванович працює з 2015 року.
►№24 ● Книга Володимира В'ятровича "Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну" з особистим підписом автора.
Дарувальники – відділ соціальних мереж Укрінформу.
Єдиний лот основного розіграшу, до створення якого укрінформівці не доклалися особисто, ця праця відомого українського історика потрапила до нас як подарунок від видавництва під час організації збору книжок для херсонських бібліотек. Але вона теж послужить спільній справі.
Книга оповідає про історичне підґрунтя нинішніх подій, про історію протистояння з росією – не братерства. 2022 рік показав величезний попит на нашу історію, вважає автор. Тож ця книга написана для людей, які не знають історії України, але хотіли б її вивчити. У виданні, яке складається з 45 розділів, український історик намагався розставити акценти, важливі для сприйняття цієї війни. Зокрема, книга розповідає про спроби росії задушити голодом Маріуполь і про Голодомор 1932-1933 років, про злочини рф у Бучі і вбивства цивільних на Заході Україні у 1941 році тощо. Ілюстрації до книги створив геніальний художник Нікіта Тітов.
ЛОТИ ДОДАТКОВОГО РОЗІГРАШУ:
►№ 1 ● Репродукції малюнків "Пам'ятник Володимиру" та "Парма" з особистим автографом автора.
Автор – Роман Сущенко, власкор Укрінформу до 2020 року, колишній бранець Кремля, нині – заступник голови Черкаської облради.
Журналіст, майор запасу та спеціальний кореспондент Укрінформу у Франції не потребує особливого представлення. Його ім’я стало широко відомим після затримання та арешту в Москві 30 вересня 2016 року. Наш колега був звинувачений за статтею 276 Кримінального кодексу Росії за шпигунство на користь України. 4 червня 2018 року Московський міський суд засудив Романа Сущенка до 12 років колонії суворого режиму. В ув’язненні, щоби заповнити час, Роман багато малював, використовуючи замість фарб кулькову ручку, сік буряка та відвар цибулевого лушпиння.
З перших днів затримання укрінформівці боролися за звільнення свого колеги – влаштовували численні акції, зверталися до міжнародних організацій. 7 вересня 2019 року – через три роки – Романа було звільнено під час обміну полоненими. Його виставка “тюремних” малюнків об’їхала весь світ.
Після повернення додому Роман вступив до політичної партії “Європейська Солідарність” і очолив її партійний осередок у Черкаській області. З грудня 2020 року він – перший заступник голови Черкаської обласної ради.
Коли почув, що Укрінформ збирає лоти для розіграшу на допомогу військовим, приїхав до рідного агентства та привіз ілюстрації малюнків з особистими автографами.
►№2 ● Картина “Це не заєць”.
Автор – Олександр Ляпін, головний редактор фоторедакції Укрінформу.
Народився біля болота, в селі, через 11 років після закінчення Другої світової війни. Поруч із будинком було поле. Полуничне. На тому полі в нього намагався поцілити сторож, бо думав, що то злодій. А то був художник.
“Батько дав мені олівці і папір. Мені тоді було три роки. І я пішов малювати сторожа. Йому дуже сподобалось, як я зробив його портрет олівцями на папері. І він влаштував у себе в будці мою першу виставку. Коли навчався в другому класі, я пішов до художньої школи. Але через два місяці вчитель малювання помер прямо на уроці. Бо випив дуже багато алкоголю, що приніс зі собою в термосі. З того часу не вчився, бо боявся за вчителів. А зараз усі кажуть: “Добре, що не вчився”, – з іронією розповідає про своє становлення Олександр.
Нині він має безліч виставок, тут і за кордоном. Чимало робіт зберігається у різних колекціях, зокрема й музейних.
►№3 ● Марка «Кримський міст на біс!», підписана особисто головою СБУ Василем Малюком.
Дарувальниця – кореспондент Укрінформу Яніна Лемешенко.
Марка є нагадуванням про вибух, який пошкодив споруду та обмежив шляхи постачання ворожого озброєння. Вважають, що саме СБУ стоїть за підривом Кримського мосту. Тож це раритетна річ.
Презентувала її для розіграшу кореспондентка Укрінформу Яніна Лемешенко. В агентстві вона працює понад 20 років. Певний час була парламентським журналістом, висвітлювала роботу перших осіб держави, а також Міністерства закордонних справ. Нині висвітлює і військову тематику, і роботу спецслужб. За що й отримала в подарунок марку, але вирішила віддати її на святу справу.
►№4 ● Офіційний м’яч Чемпіонату Європи з футболу Євро-2012, фінал якого проходив у Польщі та в Україні. До російсько-української війни.
Дарувальник – заступник головного редактора Головної редакції закордонної інформації та іномовлення Укрінформу Ігор Долгов.
Цей мʼяч наш колега отримав від директора турніру Євро 2012 Маркіяна Лубківського.
“Я тоді працював у Брюсселі, а напередодні турніру приїхав до Києва (супроводжував тодішнього президента Парламентської асамблеї НАТО Карла Ламерса, який був з візитом в Україні). Тоді й зустрів Маркіяна (ми разом працювали в МЗС) і отримав цей трофей від нього”, – розповів історію свого лота Ігор Долгов.
