«Рамштайн»: становлення та місія

Якою була передісторія «Рамштайну» і коли він став реальним механізмом для перемоги

Контактна група з питань оборони України провела вже сім засідань. «Рамштайн-7» відбувся 16 листопада, підсумки оприлюднені і проаналізовані, головні діючі особи – міністр оборони США Ллойд Остін та міністр оборони України Олексій Рєзніков оцінили засідання як дуже успішне, в експертному середовищі та ЗМІ наводяться переліки та кількісні дані щодо озброєнь, які надійдуть до ЗСУ вже ближчим часом, коментуються нові внески, про які публічно заявили окремі країни.

Не менш важливим за кількісні показники є системність підходів та рішень щодо військової техніки та боєприпасів, які мають забезпечити спроможність українського війська ефективно захищати наші міста та об’єкти критичної інфраструктури від повітряних ударів та виконувати завдання на полі бою та продовжувати звільнення окупованих українських земель.

Саме цю роль покликаний виконувати «Рамштайн», який слід розглядати як механізм реалізації політичної волі та рішень держав, які де-факто увійшли до антипутінської коаліції. Необхідність створення Контактної групи з питань оборони України стала очевидною вже з перших днів масштабної російської агресії, коли військові й політики усвідомили, з якими силами та з якими намірами росія розпочала війну проти України. Так само швидко стало ясно, що не можна протидіяти російській навалі, покладаючись лише на наявні у нас види озброєнь та боєприпасів. Навіть поступове вирішення питань щодо надання Україні дружніми країнами наявних у них озброєнь та боєприпасів радянського виробництва не давало змоги забезпечити потреби ЗСУ для успішного ведення бойових дій.

Шлях до створення «Рамштайну» почався у 2014 році з протидії гібридній агресії росії, а реальним механізмом він став тоді, коли наші союзники і партнери усвідомили рівень російської загрози і повірили у спроможність України перемогти та переконалися в безальтернативності вибору.

ПОПЕРЕДНИК «РАМШТАЙНУ»: ОБ’ЄДНАНА МІЖНАРОДНА ТРЕНУВАЛЬНА ГРУПА – УКРАЇНА

У 2014 році відповіддю на окупацію Криму та вторгнення на Сході України було створення іншого механізму військової співпраці та допомоги Україні – Об’єднаної міжнародної тренувальної групи Україна, СМТГ-У (в англомовних текстах – JMTG-U). Роль і внесок цієї місії у підготовку та тренування підрозділів Збройних сил України ще належить оцінити, але це буде потім. Зараз ми знаємо, що ворог у лютому стикнувся з неочікуваним спротивом, високою боєготовністю та сучасним оснащенням наших підрозділів (і це побачив і оцінив увесь світ). Найбільш відомі та публічні результати роботи Місії – це оснащення Міжнародного центру миротворчості та безпеки (Яворівський полігон) та проведення на цій базі постійних навчань за стандартами НАТО із залученням інструкторів з країн-членів НАТО, операції Orbital (Велика Британія) та Unifier (Канада і Швеція), підготовка та тренування новостворених Сил спеціальних операцій у складі ЗСУ, проведення бригадних навчань за стандартами НАТО, багато іншого, про що широко не повідомлялося.

Ключовим елементом діяльності Місії, поряд із безпосередньою підготовкою для ведення бойових дій на фронті, було підвищення рівня взаємосумісності підрозділів ЗСУ з військовими підрозділами країн-членів НАТО. Отже, всі заходи були спрямовані на те, щоб вирішуючи нагальні задачі на полі бою, надати практичну допомогу у наближенні України до НАТО, запровадити натівські стандарти у систему підготовки підрозділів, забезпечити підготовку українських військових для використання нової техніки, наданої партнерами.

Не останню роль в успішному функціонуванні Контактної групи з питань оборони України відіграло саме це – готовність ЗСУ оперативно приймати допомогу, забезпечувати невідкладну доставку до тих місць, де вона потрібна для вирішення бойових завдань, швидко навчати військовослужбовців ефективному використанню нових для них систем озброєнь та зв’язку, забезпечити надійну експлуатацію та обслуговування в необхідних обсягах. Такий рівень готовності є результатом поєднання кількох чинників: передусім, надзвичайно високої мотивації наших військових, досвіду бойових дій, які ЗСУ ведуть проти агресора з 2014 року, досвіду співпраці з НАТО по різних напрямах – від участі в операціях НАТО і спільних навчаннях (у тому числі й на території України) до участі в програмах професійної підготовки та роботи трастових фондів НАТО.

Слід також згадати, що у 2020 році Україна набула статусу партнера НАТО з розширеними можливостями, що також стало важливим кроком у наближенні України до членства в Альянсі. Оскільки Північноатлантичний альянс є військово-політичною організацією, яка має чітко визначені рамки дій і механізми прийняття рішень на основі консенсусу всіх тридцяти країн-членів, можливості надання прямої допомоги Україні для захисту від російської агресії обмежені. У відповідь на окупацію Криму та вторгнення на територію України Альянс, демонструючи повну політичну солідарність, зміг тільки розширити співпрацю в рамках існуючих програм та створити додаткові трастові фонди, які мали обмежені можливості і призначалися скоріше для здійснення пілотних проєктів, ніж для конкретної допомоги.

Водночас НАТО з урахуванням нових реалій прийняло принципові рішення доктринального характеру, зокрема, оголосивши перехід до стратегії стримування рф та визнавши потенційну загрозу з боку рф чинником, який потребує дій у відповідь. Серед таких дій були військові заходи із зміцнення східного флангу НАТО та посилена увага до питань безпеки в акваторії Чорного моря.

Реакцією НАТО на широкомасштабне вторгнення рф в Україну стала повна й беззастережна політична підтримка, проте й цього разу не йшлося про надання військової допомоги, оскільки така допомога, у трактуванні НАТО, могла б розглядатися як втягування у війну проти росії. З тієї ж причини залишилися без відповіді заклики України про необхідність закриття повітряного простору над Україною.

Власне, цим і пояснюється той факт, що питаннями підготовки й тренувань підрозділів ЗСУ з 2014 року опікувалася Об’єднана міжнародна тренувальна група Україна, а координацією військової допомоги у 2022 році – Контактна група з питань оборони України, яка й стала широко відомою під назвою «Рамштайн».

ТОЧКА ВІДЛІКУ СТВОРЕННЯ “КОАЛІЦІЇ ПЕРЕМОГИ”

Заклики Президента України до світового співтовариства ще до початку агресії були чіткими, послідовними і обґрунтованими: Україні потрібні політична підтримка, зброя, фінансові ресурси, а також жорсткі санкції та максимальна ізоляція рф. Після 24 лютого Верховний Головнокомандувач ЗСУ у своїх зовнішніх контактах зосередив свою увагу саме на цих напрямах. З розгортанням бойових дій потреба в отриманні саме військової допомоги ставала ще більш нагальною.

Героїчні зусилля, спротив та успіхи української армії, а також поступове розуміння та усвідомлення лідерами провідних держав світу та інших країн рівня загрози та небезпеки, яку створює країна-агресор не тільки для України та українського народу, але й для Європи та всього демократичного світу, мали результатом формування широкої антивоєнної коаліції за провідної ролі США, Великої Британії, Канади, наших найближчих друзів із сусідньої Польщі та країн Балтії, до якої приєдналися країни-члени НАТО, партнери НАТО, інші дружні держави.

Водночас ситуація на фронтах, продовження активних бойових дій та відсутність перспектив припинення агресії з боку рф призводили до усвідомлення того, що війна буде тривалою, а військова допомога Україні має бути системною та скоординованою, трансформуватися від надання озброєнь першочергової потреби до планування потреб з урахування ситуації на конкретних напрямах, її можливих розвитків та планування.

Таким інструментом у відповідь на заклики України та на виконання політичних рішень антивоєнної коаліції стало скликання та проведення 26 квітня 2022 року на авіабазі ВПС США «Рамштайн» у Німеччині засідання Консультативної групи щодо оборони України. У цьому засіданні взяли участь понад 40 країн. Ця зустріч стала новою точкою відліку, а назва «Рамштайн» набула нового змісту.

Очевидно, що «Рамштайн» як механізм має більш глибоку історію. Зокрема, у березні у Лондоні була скликана конференція міністрів оборони країн, які підтримували Україну (політично і зброєю). До проведення першої зустрічі у Рамштайні 30 країн вже надали військову допомогу Україні на загальну суму понад 5 млрд доларів, тепер їх зібралося 40. Ллойд Остін, відкриваючи захід, сказав, що «Україна вірить у перемогу, їй треба допомогти». Власне, у цих словах є квінтесенція та головна мета покликання до життя «Рамштайну» – допомогти Україні перемогти. Саме цей момент і визначає поворотну точку у сприйнятті нашими партнерами, мета – перемога України.

Наші партнери побачили й зрозуміли історичну місію України – перемогти агресора. «Ставки виходять далеко за межі України і навіть Європи. російське вторгнення є необґрунтованим, безвідповідальним і протиправним. Це атака проти світового порядку, заснованого на правилах. Це виклик для вільних людей по всьому світу», – заявив міністр оборони США на засіданні «Рамштайн-1».

«РАМШТАЙН»: РОЛЬ НА СЬОГОДНІ ТА МАЙБУТНЄ

Прямо напередодні чергового засідання «Рамштайн-7», у заключний день саміту «Групи 20» на Балі рф завдала по території України ракетний удар, найпотужніший за весь час війни. Як відомо, наслідком атаки стали жертви серед цивільного населення, ушкодження об’єктів критичної інфраструктури, уламки однієї з ракет впали на територію Польщі, двоє людей загинуло. Отже, інцидент вийшов за межі кордонів України – на територію країни-члена НАТО.

Із зведень Генштабу та командування ВПС України ми знаємо, що ефективність нашої системи протиповітряної оборони підвищується, більшість ракет та безпілотників знищується в повітрі. Проте цього недостатньо, особливо коли йдеться про сотню цілей, які майже одночасно з’являються у повітряному просторі на великій території. Потреба у додаткових засобах ППО добре відома нашим партнерам, тому це питання було в центрі уваги «Рамштайну», необхідні рішення прийняті щодо ППО та артилерії.

З наведених посилань на зміст та оприлюднені рішення Контактної групи з питань оборони України зрозуміло, наскільки ефективним є цей механізм і чому його подальша діяльність, оперативність у прийнятті рішень та, головне – їх максимально швидка реалізація є запорукою успіху та необхідним чинником досягнення головної мети – нашої перемоги. Показовим є також те, що «Рамштайн» став прикладом для взаємодії у наданні допомоги на інших напрямах. Так, Президент України Володимир Зеленський висловлювався на користь «фінансового Рамштайну», а міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко говорив про «інформаційний Рамштайн».

Отримання військової допомоги від наших партнерів означає не тільки посилення спроможностей ЗСУ, адже йдеться також про налагодження системи підготовки наших військових, які ці види озброєнь та військової техніки використовують на полі бою. Крім того, отримана техніка потребує обслуговування та ремонту, і відповідно навчання фахівців та наявність необхідної бази. Це добре розуміють учасники «Рамштайну», ці процеси також координуються і відбуваються паралельно, що дає змогу максимально швидко й ефективно вводити в дію отриману допомогу.

Отже, разом із забезпеченням виконання першочергових завдань на полі бою прискореним порядком триває трансформація Збройних Сил України, перехід на нові зразки і системи озброєнь, досвід бойового використання нової зброї, підготовка кадрів, розвиток матеріально-технічної бази. Ключову роль на майбутнє відіграє також задіяння потужностей української оборонної промисловості та перехід до спільного виробництва сучасної військової техніки.

Власне, ще довоєнна домовленість про створення спільного виробництва «Байрактарів» стала початком шляху у майбутнє. Зараз, в тому числі й завдяки «Рамштайну», йдеться про інші проєкти з іншим країнами. Закладається підґрунтя для того, щоб уже в ближчому майбутньому Україна не тільки отримувала, але й могла сама виробляти сучасні види озброєнь. Але це вже інша історія.

Оксана Юрчик

Перше фото: Олексій Резніков/Twitter