Пам’яті відомого альпініста та офіцера Ореста Кінаша
Він мав водити людей в гори, а не в бій
«У нас були Гори у нас були крила, літати би, ...але війною накрило..." – так «про себе» написав у Фейсбуці Орест Кінаш - відомий альпініст із Львівщини. Він був досвідченим організатором гірських походів, провідником та експертом з гірських сходжень, здійснив безліч походів Карпатами, у горах Кавказу (Казбек, Шхара), на Памірі, у Туреччині.
Фото: Фейсбук Oleg Mayster
З початком великої війни Кінаш залишив гірську справу та пішов у ЗСУ, обіцяючи, що після війни обов’язково організує похід в гори зі всіма бажаючими… Однак здійснитися цим планам вже не судилося.
Орест Кінаш - уродженець села Уличне Трускавецької громади. Він професійно займався альпінізмом з 2013 року, став інструктором, автором проєкту O.K. Travel Studio, готував та водив людей у гори, був провідником та вчителем.
З 29 березня 2016 року Орест приєднався до організації Truth Hounds (розслідування воєнних злочинів), став документатором із позивним «Сван». Перша його місія була до Станиці Луганської та Трьохізбенки на Луганщині, де документували обстріли та розстріли цивільних під час боїв за ці населені пункти.
За шість років Орест побував у десятках польових місій по усій тодішній лінії розмежування — від Маріуполя до Старобільська. Він чудово знав і любив простори Донеччини та Луганщини, був учасником ювілейної 100-ї польової місії Truth Hounds. У базі даних міститься понад 200 документів його авторства. Це свідчення очевидців, фотографії і відео, зроблені ним на місцях злочинів.
Фото: Фейсбук Halya Vasylenko
«В Оресті поєднувався професіоналізм та щира емпатія у спілкуванні з людьми. Він був надзвичайно чуйним та турботливим і до нас, його колег», - пригадують у Truth Hounds.
З початком повномасштабного вторгнення Кінаш приєднався до лав ЗСУ, був офіцером 53-окремої механізованої бригади.
На початку березня захисник отримав осколкове поранення під Бахмутом. Проте ще три дні протримався на позиціях до ротації, а потім відмовився від госпіталізації, погодившись лише на десять днів взяти відпустку. А в перший же день повернення на передову 29 березня загинув у бою з окупантами.
Автор спільноти "Captain Dzembronia" Олександр Бондаренко розповідає, що Орест завжди був усміхнений, завжди на позитиві. Постійно запитував: "Все нормально?" До Ореста завжди можна було звернутися за порадою.
«Орест завжди ставився з повагою до справи - до гір, до культури, до людей. Коли постала потреба - взяв зброю в руки і пішов захищати нашу країну. На жаль, сьогодні Ореста не стало. І це велика втрата для всієї української мандрівницької спільноти», - додає він.
Після сумної новини про загибель Ореста Кінаша у мережі з'явилося багато спогадів друзів та знайомих воїна, йому присвячували вірші та постили світлини спільних походів. Максим Логаш пригадав, що Орест намагався вести людей за собою і бути прикладом. Однак фронт не був його місцем, адже справжнє покликання Кінаша - гори.
«Із здобуттям досвіду ми втрачаємо кращих. Воїн з добрими очима, великим серцем і усмішкою. Весь час приділяв своєму підрозділу. Намагався вести за собою і бути прикладом. Але при спілкуванні з ним не покидало відчуття - не тут його місце! Не це його покликання! Він мав водити людей в гори, а не в бій. І вчити ставити намети, а не облаштовувати позиції», - писав Логаш.
«Загинув у Бахмуті мій коханий Орест. Не можу в це повірити. Він хотів жити до 100 років і ходити до 70 в гори. Ми разом пережили багато і радості, і горя. Не знаю, як жити без нього. Шок… Коли пішов на війну, була в розпачі, знаючи, що він відважний, чесний, порядний, який ніколи не буде ховатися за чужі спини. Справжній командир своєї роти… Дякую тобі, Ора, за наше щасливе життя», - писала про втрату чоловіка дружина Інесса Стані.
Фото: Фейсбук Инесса Стани
Остання подорож Ореста Кінаша проглягла з Бахмута до Львова, а потім - в Уличне, до батьківського дому, де з Героєм 3 квітня, стоячи на колінах, прощалися земляки та рідні. Далі захисник вирушив до столиці, де 6 квітня з почестями відбулося поховання на Південному цвинтарі.
«Він гідний того, щоб колись на території звільненого від росіян Кавказу один з цих піків, названих на честь тиранів, перейменувати на Пік Кінаша, - додають друзі. - І тоді, піднявшись на гору, розгорнувши синьо-жовтий стяг, українські альпіністи скажуть: "Все нормально, Оресте. Все нормально" Слава Україні! Слава Герою!"
Фото: Фейсбук-сторінка Орест Кінаш