Зеленський вручив нагороди військовим у День пам’яті та перемоги над нацизмом

У Києві на території Національного музею історії України у Другій світовій війні Президент України Володимир Зеленський вручив державні нагороди з нагоди Дня пам’яті та перемоги над нацизмом.

Про це глава української держави повідомив у Телеграмі, передає Укрінформ.

«Як і той нацизм Гітлера, цей нацизм Путіна хоче, щоб його кордони ніде не закінчувались. Але все ж таки є й буде межа, якої російським нацистам не перетнути. Це хоробрість усіх, хто протистоїть злу. Це рішучість кожного, хто зупиняє руїни та рятує людей від винищення й приниження. Це співпраця держав світу, яка допомагає життю вистояти й перемагати. Це принциповість тих, хто приходить у такі місця, до таких меморіалів, щоб ушанувати захист життя, і не приходить на інавгурації зла», - заявив Президент.

Відео: Офіс Президента

Він подякував усім, «хто пам’ятає, через що довелося пройти життю, і хто допомагає життю перемагати».

Як інформує пресслужба Президента, Зеленський зазначив, що російський нацизм не зможе подолати рішучості, хоробрості й принциповості тих, хто протистоїть злу, зупиняє руйнування та рятує людей від знищення.

«Хай ніколи з людської памʼяті не зникають ті, чия сміливість, чия сила зберігають життя на землі. Хай панують співпраця й право, які забезпечують нормальне, мирне співжиття між народами. І хай буде незмінно світлою та вічною пам'ять кожного й кожної, хто боровся заради життя й віддав найдорожче – своє життя, аби зло на землі не панувало», – наголосив глава держави.

Пам’ять загиблих захисників і захисниць України вшанували хвилиною мовчання.

Зеленський вручив ордени «Золота Зірка» рідним загиблих Героїв України та нагородив воїнів відзнаками «Хрест бойових заслуг».

Звання Героя України посмертно удостоєні:

• Солдат Василь Гукало. Брав участь у зачистці села Благодатного, відновленні позицій у Серебрянському лісництві та обороні Кремінної, відбивав атаки ворога в Бахмуті. Знищив 16 російських окупантів та організував евакуацію поранених через річку Бахмутку під артилерійським обстрілом. Василь Гукало загинув торік 21 квітня, коли виконував бойове завдання з організації нових підходів.
• Солдат Тарас Довгун. У січні минулого року впродовж кількох днів вів безперервний бій із російськими окупантами. Особисто знищив понад 15 загарбників. Попри осколкові поранення ніг надав допомогу собі та побратиму й продовжував бій. Під час евакуації військових до безпечнішого місця ворог здійснив масований мінометний обстріл. Тарас Довгун зазнав несумісних із життям поранень.
• Лейтенант Андрій Жованик. Пройшов із боями понад тисячу кілометрів. Брав участь у звільненні Київщини, Чернігівщини, Харківщини та Донеччини. Керував спецоперацією зі звільнення Чорнобиля. Його підрозділ знищив понад 30 одиниць техніки. 2 серпня 2022 року на околицях Соледара у складі групи операторів БпЛА він натрапив на ворожу ДРГ. Під час бою один із бійців дістав поранення. Андрій Жованик намагався занести його в укриття й сам зазнав несумісного з життям поранення.
• Молодший сержант Андрій Коцик. У складі штурмової групи знищив чотири ворожих БМП та 20 піхотинців. Врятував життя п’ятьом пораненим побратимам. Сам зазнав вогнепального поранення, але попри це знищив чотирьох російських окупантів і не допустив прориву українських позицій. Андрій Коцик загинув торік 4 лютого під час щільного артилерійського обстрілу ворожої позиції, яку захопила його група.
• Старший лейтенант Володимир Лободюк. Керував мінометним взводом під час оборони Оріхова на Запоріжжі та наступу на Херсонському напрямку. Завдяки вогню мінометної батареї вдалося прорвати передній край оборони російських окупантів у низці населених пунктів на Херсонщині. У бою зі штурмовою групою ворога 16 грудня 2022 року особисто знищив трьох російських окупантів, але зазнав смертельного вогнепального поранення.
• Капітан Владислав Лонський. Підрозділ під його командуванням зірвав форсування російськими окупантами річки Сіверський Донець, знищив три танки, два БМП, форсував річку Оскіл і закріпився на лівому березі. Владислав Лонський загинув 19 вересня 2022 року під час потужного танкового обстрілу позицій.
• Солдат Артур Пашкуляк. Брав участь в обороні Києва та Бахмута. Завдяки його діям вдалося знищити майже три бойові групи «вагнерівців» і зірвати спробу прориву близько роти бойовиків. Під час бою особисто з РПГ уразив БТР-82 з піхотою та особовим складом. Артур Пашкуляк загинув торік 2 квітня, відбиваючи безперервні штурми російських окупантів.
• Лейтенант Тарас Чайка. У листопаді 2022 року під час виконання бойового завдання за кермом автомобіля потрапив під щільний мінометний обстріл і зазнав осколкового поранення. Попри це Тарас Чайка зміг вивести транспорт з екіпажем із району активного вогневого бою та завдяки цьому врятував життя пораненим, однак сам загинув.
• Солдат Юрій Шевченко. Під щільним вогнем ствольної артилерії та мінометів організував евакуацію двох тяжкопоранених воїнів. Після цього разом з іншими бійцями відбив чотири атаки з боку понад 40 російських загарбників. Після загибелі всіх захисників залишився на позиції один і відбив іще одну атаку, знищивши сімох окупантів. Юрій Шевченко дав змогу підійти резервам батальйону, але сам загинув у цьому бою.

Восьмеро українських захисників отримали відзнаки «Хрест бойових заслуг»:

• Капітан медичної служби Катерина Безродня. Очолила евакуаційну групу, яка пройшла пішки 5 кілометрів під вогневим контролем противника, та надала допомогу важкопораненому військовому. Під щільним мінометним обстрілом надавала допомогу пораненим бійцям.
• Молодший сержант Микола Ворошилов. Під час стрілецького бою дістав поранення, коли надавав допомогу пораненим побратимам. Завдяки Миколі Ворошилову вдалося відстояти бойову позицію, зберегти життя військовим і оборонну лінію батальйону.
• Майор Андрій-Василь Дзюба. 24 січня цього року попри масовані артилерійські обстріли очолив бронегрупу та виїхав на передній край. Під час відбиття штурму особисто знищив вісьмох російських загарбників та ще двох поранив.
• Майор Василь Логуш. Під час штурмових дій російських окупантів на Донеччині організував оборону та корегував артилерію – окупанти зазнали втрат і відступили. Підрозділи під його керівництвом також відбили три ворожі позиції.
• Підполковник Богдан Михайлів. Артилерійська батарея під його командуванням знищила шість автомобілів КАМАЗ та боєкомплекти, БТР з укладкою боєприпасів та понад 27 російських загарбників, пошкодила чотири гармати.
• Капітан Ігор Сєрапіонов. Брав участь в ООС. Із початком повномасштабного вторгнення командував операцією щодо зачистки кількох населених пунктів на Донеччині та організував успішні наступи в районі Вугледара та Зайцевого.
• Майор Владислав Сломінський. Під його командуванням вогневі підрозділи батареї упродовж січня цього року тричі уразили вогневі позиції, броньовану техніку, пункти запуску FPV-дронів та живу силу ворога поблизу села Новомихайлівка на Донеччині. Це змусило російських окупантів припиняти штурмові дії.
• Підполковник Владислав Циба. 1 жовтня 2022 року разом з іншими підрозділами Збройних сил України брав участь у контрнаступі та керував особовим складом під час звільнення міста Лимана. Завдяки командуванню Владислава Циби Білогорівка на Луганщині попри постійні штурмові дії залишається під контролем ЗСУ.

Як повідомляв Укрінформ, цього року Україна вперше відзначає 8 травня як День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. Минулого року Верховна Рада законом «Про День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» встановила 8 травня як День пам’яті та перемоги – єдину дату, коли Україна відзначає перемогу над нацизмом та вшановує памʼять загиблих у Другій світовій війні. Вихідний день відтепер також буде 8 травня, коли завершиться дія воєнного стану в Україні.

Вшановувати в Україні завершення Другої світової війни 8 травня почали громадські організації на початку 2000-х. У 2014 році цей формат на урядовому рівні підтримали Український інститут національної пам’яті та Міністерство культури. У 2015 році спершу указом Президента, а потім законами про декомунізацію запровадили 8 травня як День пам’яті і примирення (святковим, але не вихідним днем). А Днем перемоги над нацизмом залишили 9 травня, адже суспільна думка тоді не була готова відмовитися від звичної дати.