Напад ХАМАСу на Ізраїль: рік по тому на Заході ще не зробили висновки
При цьому авторитарні країни так званої «вісі зла» консолідуються і все реальніше загрожують демократичній цивілізації
Рік тому, 7 жовтня, ХАМАС завдав масованого терористичного удару по Ізраїлю, вторгнувся на його територію і влаштував наймасовішу розправу над мирним населенням в історії країни. Бойовики вбили близько 1200 людей і взяли ще майже 250 заручників. Це призвело до початку чергової війни на Близькому Сході, яка триває досі.
…Здавалося б, з цієї безпрецедентної події у світі будуть зроблені правильні висновки. Але чи так це насправді? Ізраїль, якщо брати до уваги розвідку країни, яку звинувачували в провалі, для себе висновки зробив: спецоперація з пейджерами, нейтралізація верхівки «Хезболли», серія ударів по військових обʼєктах, центрах управління та командування ХАМАСу й «Хезболли». Але загалом, схоже, цей конфлікт не надто вплинув на геополітичну ситуацію у світі, а точніше на колективний Захід. Про що йдеться?
Складається враження, що в західному демократичному світі, часто повільному, бюрократичному, нерішучому і часто популістському, продовжують царювати ізоляціоністські настрої, які породжують нову «чемберленщину» (Невілл Чемберлен, 1869-1940), британський прем’єр-міністр, один з ідеологів «умиротворення» Гітлера за рахунок поступок і зради принципів – ред.) І це небезпечно, бо створює ідеальні умови для іншої частини світу, де домінують тоталітарні режими. Сучасна «вісь зла» консолідується, чітко координує свої дії і, власне, діє. А коаліція «демократій і свобод» на цьому тлі лише думає про те, як піти на очевидний крок, щоби не дай Боже раптом не спровокувати, не ескалувати, не переступити якихось там «ліній», ними ж і намальованих.
Яскравий приклад сказаному – протидія, а точніше її повна відсутність, єменським хуситам, які вже фактично рік безчинствують у Червоному морі, по суті, заблокувавши головний морський торговий шлях між Європою та Азією через Ормузьку протоку й Суецький канал, внаслідок чого весь світ зазнає колосальних збитків. І це при тому, що навколо зосереджені цілі військово-морські армади США, Великої Британії, Франції та інших країн, які, замість того, щоб раз і назавжди дати прочуханки (наприклад, високоточною ракетою Tomahawk) озброєним проіранським бандюкам, нічого не роблять – просто стоять і спостерігають.
КИТАЙ, РОСІЯ Й ІРАН ГРАЮТЬ КЛЮЧОВУ РОЛЬ У КООРДИНАЦІЇ АТАК НА «КОАЛІЦІЮ СВОБОДИ ТА ДЕМОКРАТІЇ», ВОНИ УЗГОДЖУЮТЬ СВОЇ ДІЇ НА РІЗНИХ ФРОНТАХ
«Особисто мені ще до того було зрозуміло: Іран готує подарунок Москві у вигляді терористичної атаки ХАМАС на Ізраїль. Уже тоді було очевидно, що запаси зброї у ХАМАС, «Хезболли», хуситів та джихадистів у Сирії дозволять їм діяти, як мінімум, протягом 6-9 місяців. Тож коли під час операції Сил оборони Ізраїлю було виявлено документи, що свідчили про допомогу Кремля ХАМАСу, це лише підтвердило той факт, що Іран і Росія координують свої дії. Пізніше знахідки російської зброї на складах «Хезболли» на півдні Лівану стали черговим доказом існування цього альянсу», – коментує Укрінформу політик і дипломат Роман Безсмертний.
На його думку, атака 7 жовтня 2023 року – це продовження скоординованих дій «вісі зла», до якої входять Москва, Тегеран і Пекін. А початок цьому було покладено ще на 78-й Генеральній асамблеї ООН, коли тодішній президент Ірану Ебрагім Раїсі з трибуни організації прямо заявив: якщо США не можуть забезпечити світовий порядок, Іран та його партнери готові взяти це на себе. Багато хто проігнорував ці слова, та й Раїсі зараз уже покійник, але вони стали відображенням того, що Москва й Тегеран чітко координують свої дії.
«Це має важливе значення і для України, і для Ізраїлю. Ми повинні враховувати цю координацію, формуючи власну стратегію. Особливо це стосується співпраці між Україною та Ізраїлем – тут координація також повинна бути на високому рівні, й мати як тактичне, так і стратегічне значення», – наголошує пан Безсмертний.
Важливо розуміти, що Китай разом із Росією та Іраном грає ключову роль у координації атак на коаліцію свободи та демократії. Ці три країни узгоджують свої дії на різних фронтах: Росія – в Україні, Іран – в Ізраїлі, а Китай готується до можливої ескалації в Індо-Тихоокеанському регіоні. Питання лише в тому, де саме це станеться – на Філіппінах чи Тайвані.
«І на фронтах теж можна побачити чітку синхронізацію. Наприклад, обстріли Ізраїлю Іраном 12-13 квітня та 1 жовтня відбулися одночасно з ключовими подіями на російсько-українському фронті. Це не випадковість – це координація. Точно так само Китай, паралельно з усім цим, організував зустріч так званого «Клубу друзів миру». Варто звернути увагу на третій пункт їхнього документу, де раптом згадуються принципи Бандунга (для довідки: принципи Бандунга, сформульовані в 1955 році, дали старт «руху неприєднання»). Зараз Китай намагається використати ці принципи, щоб закрити доступ до «коаліції свободи та демократії» для країн, які вагаються. Індія, скажімо, історично була частиною руху неприєднання, але участь Туреччини викликає певні питання», – звертає увагу дипломат.
Це чітка стратегія, спрямована на формування нового блоку навколо БРІКС і ШОС – угруповань, які об'єднують недемократичні режими. Такі маневри мають стати для демократичного світу сигналом, що політичні наслідки війни в Україні та конфлікту в Ізраїлі взаємопов’язані. Ці дві війни не можна розглядати окремо, оскільки вони ведуться в рамках єдиної стратегії «вісі зла» проти коаліції свободи та демократії.
«Чим швидше демократичні країни від дискусій перейдуть до конкретних організаційних дій – створення єдиного оборонного потенціалу, штабної структури, сильного військово-промислового комплексу – тим швидше можна буде зупинити політичні спецоперації на кшталт «Клубу друзів миру» від Китаю, атак Ірану на Ізраїль чи чергових спроб Росії нав’язати несправедливий «мир» в Україні. Тільки тоді «коаліція свободи та демократії» зможе ефективно протистояти глобальним загрозам, які несуть ці авторитарні режими», – підкреслив Роман Безсмертний.
Під час цьогорічної Генасамблеї ООН, незважаючи на спроби генсека Гутерріша дистанціюватися (до слова, днями Ізраїль оголосив генсека ООН персоною нон ґрата через те, той досі не засудив різанину й сексуальні звірства, скоєні бойовиками ХАМАС 7 жовтня, – ред.), більшість країн-членів зосереджували увагу на актуальних конфліктах. Одна частина обговорювала російсько-українську війну, інша – ірано-ізраїльську.
«Тобто вже абсолютно чітко зрозуміло, що ці дві війни позиціонують держави, позиціонують ресурси і, власне, диктують порядок денний у світі, причому не на роки, а на десятиліття. Це дуже серйозний тренд, який, якщо буде скоординована діяльність, можна поставити під контроль. А якщо цього не зробити, то це означає, що поєдинок буде розкручуватися. І скільки ще він породить вогнищ війн, і які будуть їхні результати – тут можна тільки здогадуватися», – каже наш експерт.
Отже, за цей рік «вісь зла» зробила важливі висновки і чітко скоординувала свої дії. А що коаліція «демократій і свобод», чи винесла вона уроки для себе?
«Демократія – система недосконала, але, як казав Черчилль, «нічого кращого за неї немає». І це правда. Ми не жили у 30-х роках минулого століття, коли ізоляціонізм вже демонстрував свою небезпечність. А варто нагадати. 5 жовтня 1937 року Конгрес США прийняв резолюцію про нейтралітет. Ідеологія ізоляціонізму, так само як «чемберленщина» в Британії, що потурала Гітлеру, вже показала, до чого це може призвести», – акцентує пан Безсмертний.
Сьогодні ізоляціонізм знову загрожує західному світу.
«Ми бачимо, як США та Європа тісно взаємопов'язані в питаннях економіки, безпеки, фінансів. Але як тільки на політичну арену виходять невігласи, які не розуміють глобальних процесів, цей зв'язок піддається небезпеці. І тоді такі диктатори, як Путін, Хаменеї та Сі Цзіньпін, просто сміються. Їм нічого кращого й не треба – ізоляціоністські настрої у США та слабкі лідери на Заході створюють для них ідеальні умови», – вважає політик.
Ізоляціонізм, який маскується під «прагматизм», руйнує модель міжнародної безпеки. Стабільна коаліція демократій – це не лише економічна міць, а й сильний оборонний комплекс, єдина система оборони. Нинішня слабкість цієї коаліції викликає занепокоєння.
Наприклад, генерал Крістофер Каволі, командувач об'єднаних сил НАТО, на одній із цьогорічних конференцій у Пентагоні прямо заявив, що «США ще тільки належить розбудувати промисловий потенціал для ведення війни такої інтенсивності, яку зараз веде Україна проти Росії». Це вирок? Це тривожний діагноз для американської оборонної системи», – наголошує експерт.
Ізоляціонізм є небезпечним, бо він легко проростає в електораті.
«І як тільки електорат піддається цьому віянню, починають хитатися політичні еліти й державні інституції. Небезпека полягає в тому, що еліта, замість того, щоб вести за собою суспільство, плентається за настроями натовпу. Це серйозний виклик, адже від цього залежить не лише майбутнє України чи Ізраїлю, а й стабільність усієї західної цивілізації», – зазначає Роман Безсмертний.
РІК ПІСЛЯ ТЕРОРИСТИЧНОЇ АТАКИ ХАМАС НА ІЗРАЇЛЬ ФАКТИЧНО СТАВ РОКОМ ОЧІКУВАННЯ ПОЧАТКУ ТРЕТЬОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Дипломат Вадим Трюхан каже, що після того, як ізраїльська армія розпочала наземну операцію в Газі, у світу багато хто очікував, що одразу деякі держави близькосхідного регіону, щонайперше Іран, підтримують ХАМАС, а натомість Ізраїль, відповідно, підтримують США та їхні союзники по НАТО. І що таким чином спалахне Третя світова війна в класичному розумінні цього слова.
«Але цього не відбулося. Третя світова фактично ведеться у такому собі неоголошеному гібридному форматі», – коментує він.
Але в будь-який момент може знайтися привід для того, щоб оцей «гібрид» переріс вже у повноцінну, класичну війну.
«З одного боку, цей рік показав, що готовності до масштабування регіональних воєн, кровопролитних і безпрецедентних за останні 80 років після Другої світової, які тяжіють до того, щоб наче пазли зростися в одну Велику світову війну, – немає, пазли не зростаються».
У першу чергує, на думку дипломата, це заслуга адміністрації Джо Байдена, яка веде занадто обережну політику по відношенню до російсько-української війни, і яка стримує уряд Держави Ізраїль від потужних атак у відповідь, зокрема, по Ірану.
Втім, у нашого співрозмовника складається враження, що наступного року це багато що може змінитися.
«Регіональні війни, а таких у світі зараз точаться десятки, можуть призвести до втягування ще більшої кількості держав. Після того, як раптом прилетить якийся «чорний лебідь», ставши приводом для більш серйозного втручання, ці регіональні війни можуть перерости вже у глобальну Третю світову», – прогнозує Вадим Трюхан.
Важливо також поговорити й про наслідки, які несе для України протистояння Ізраїлю проти Ірану, ХАМАСу, «Хезболли» та інших терористичних угруповань. На сьогодні побутують дві думки. Перша, що ця війна несе нашій державі певну поміч.
«Той факт, що Іран, союзник РФ, дуже глибоко занурюється в цю історію – нам на руку. Адже дрони та ракети, які б Тегеран міг передати Москві, тепер потрібні самому Тегерану. Плюс Захід у контексті війни на Близькому Сході потроху стає більш рішучим. Не забуваймо, що в регіоні перебувають дві ударні авіаносні групи ВМС США. Наразі ці групи виконують роль тиску на Іран і його поплічників. Але ключове тут – «наразі». Якщо з боку Ірану продовжуватиметься динаміка ескалації, то США можуть перейти від суто тиску до реальних дій. І в такий спосіб «вісь зла» в перспективі матиме на одного гравця менше».
Друга – протилежна думка – що через події на Близькому Сході рівень підтримки України на Заході падає.
Вадим Трюхан: «Дестабілізація ситуації на Близькому Сході так чи інакше дещо відволікає увагу Заходу від російсько-української війни, ця дестабілізація, скажемо так, хаотизує міжнародні відносини. А це нам точно не на користь. Нам на користь – єдність позиції. Тож залишається сподіватися, що через декілька днів на зустрічі у форматі «Рамштайн» ми побачимо цю єдність, принаймні, з боку 50 держав, які розуміють, що з авторитаризмом, з тероризмом, який уособлює в собі і Росія теж, треба боротися загалом і силою».
Що ж, як кажуть, залишається надіятися. При тому що наразі за цими надіями нічого, крім правильних слів не проглядається.
Крім усього сказаного вище, 7 жовтня 2024 року, рівно через рік після трагедії на півдні Ізраїлю, Європою та Америкою прокотилася хвиля… пропалестинських мітингів. Уряди більшості світових демократій чи то свідомо, чи то вимушено підтримують такі акції, де «терористами» називають ізраїльтян. І це при тому, що всі там чудово знають, що за реальними близькосхідними терористами стоять Москва й Тегеран. Але небажання псувати стосунки з екстремістами – і правими, і лівими – якими однаково керує сліпа ненависть до Ізраїлю і, загалом, міфічних «колонізаторів», примушує їх задобрювати цю публіку, жертвуючи принципами і справедливістю.
…То постає питання: чи насправді пам’ятають на Заході про Мюнхен-1938?
Мирослав Ліскович. Київ