Дрони для ЗСУ: звідки брати гроші на мільйони «пташок»
Українські виробники здатні виробляти набагато більше БПЛА, ніж оплачує бюджет, але є способи профінансувати цю критично важливу галузь
Ілля Бондар – збирач дронів-камікадзе з Київщини. Торік приєднався до ініціативи «Народний дрон», навчився сам збирати FPV і цілу команду дронарів-волонтерів зібрав. Кошти на комплектуючі – теж волонтерські і збираються все важче. «На плаву поки наша волонтерка, не скиглимо, та все ж маємо більші потужності, ніж є коштів. Міг би більше своїх хлопців навантажувати», – говорить дронар.
Можемо дати більше дронів, але замало фінансування – це глобальна проблема української галузі безпілотників. Близько 200 великих приватних виробників дронів розвиваються семимильними кроками і потребують змін, які дозволили б реалізувати весь виробничий та розробницький потенціал і завалити нарешті фронт безпілотниками. Звідки державі брати гроші на дрони – вигадувати велосипед не доведеться, варіанти рішень вже є, потрібно лише діяти якнайшвидше.
Зроблять хоч і летючий килим, були б ресурси
«Назріває ще більший прорив – автоматизовані дрони масового виробництва. Українські виробники безпілотників швидко нарощують виробництво недорогих ударних дронів, що керуються простим дешевим комп’ютером, до промислових масштабів», – днями написало видання The Wall Street Journal. Йдеться про мінікомп’ютер та контролер польоту Skynode – це комп’ютерний зір, що додає дрону стійкості в радіоелектронній війні. Завдяки йому можливе управління роєм дронів, повністю автономний політ, стійкість до перешкод і функція автоматичного наведення на ціль. Фантастика. Але насправді не тільки широкий асортимент моделей безпілотників, а й велику кількість комплектуючих для цього обладнання наші дронарі виробляють вже самі. Розробники беруться за найрізноманітніші ідеї. І цю технологію наведення (з мінікомп’ютером) досі використовували у дорогих виробах, але українські фахівці зуміли адаптувати її для маленьких, дешевих і розумних безпілотників, здатних відстежувати та вражати рухомі цілі, пише The Wall Street Journal. Дрон захоплює свою ціль камерою і комп’ютером і заходить на ціль без дистанційного керування оператором. Вражає 9 із 10 цілей! І програмне забезпечення, яке дозволяє крихітному комп’ютеру реалізувати це, розробили саме українські фахівці. І ще зроблять, були б ресурси.
«Виробники настільки масштабували спроможності виробництва, що державанеспроможна закуповувати таку кількість», – розповідав нещодавно Укрінформу Анатолій Храпчинський, заступник гендиректора компанії з виробництва засобів РЕБ та колишній офіцер Повітряних сил ЗСУ. Про те, що мільйон (і більше) дронів в Україні – не проблема, але держава не встигає за темпами зростання вітчизняного ринку БПЛА і час шукати шляхи для розвитку, говорили, зокрема, наприкінці вересня в ефірі каналу очільниці волонтерського проєкту «Victory drones» Марії Берлінської PRO:UA! на Youtube. Досі виробники збирали з дешевих запчастин щось недороге й ефективне і це була правильна стратегія, єдино вірна, коли ресурси обмежені. Вона підходила приватним виробникам, які мусили рухатися швидко, не могли отримати оперативно всі необхідні ліцензії та дозволи, говорив тоді Олександр Яковенко, засновник компанії-виробника FPV-дронів TAF Drones. «Але, думаю, вже через півроку цього буде недостатньо, ми повинні рухатися далі в плані технологій і робити це більш системно, залучати іноземні інвестиції, тому що нашими коштами не вигребемо ніяк», – заявляв він. Українські виробники вже можуть переходити на більш системну роботу, планову й організовану. Але досі уряд не дуже встигав за цими темпами. Хоч і старався. «Підходимо до критичної точки. В авіації є поняття швидкість прийняття рішення, коли літак несеться по злітно-посадковій смузі й настає пора командиру прийняти рішення про зліт, – описує ситуацію Храпчинський. – Ми знаходимося в точці, коли державі пора активніше працювати над допомогою виробникам».
Грошей дадуть вдвічі менше, ніж дрони коштують
«За 1,5 року ухвалили близько 20 законів та нормативно-правових актів, які змінили правила гри й дали змогу відкрити ринки для розвитку інновацій та технологій. Вже у 2023 році вироблено й закуплено в 100 разів більше дронів, ніж у 2022-му. Це стало можливим завдяки зміні політики, збільшенню фінансування і спроможностям компаній виробляти безпілотники», – розповідав Михайло Федоров, міністр цифрової трансформації на початку лютого 2024 року. У 2023 році уряд виділив «історичний», за словами Федорова, бюджет на дрони – 40 млрд грн, завдяки чому законтрактували та передали на фронт сотні тисяч БПЛА (протягом року на них виділялися потім додаткові кошти). Цього, на жаль, все одно було мало.
«До кінця цього місяця Україна буде мати нові контракти в оборонному виробництві – це один із найпріоритетніших напрямків», – зазначав Президент Володимир Зеленський під час вечірнього відеозвернення 15 жовтня. Йшлося про доручення збільшити фінансування внутрішнього виробництва зброї. «Дрони, РЕБ, артилерія. Залучення інвестицій партнерів», – анонсував тоді Президент. Пріоритет бюджету-2025 – це оборона та безпека нашої країни, писав на своєму Telegram-каналі Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль. І видатки на оборону зростуть щонайменше до 2,22 трлн грн: «буде більше грошей на українську зброю, техніку, дрони».
Але в новому бюджеті на закупівлю БПЛА передбачено ще менше коштів, ніж у старому – всього 46,9 млрд, зауважує Олена Трегуб, виконавча директорка Незалежної антикорупційної комісії, членкиня Антикорупційної ради при МОУ. Так, у бюджеті 2024 року закладали 43,3 млрд грн на виробництво й закупівлю морських дронів та БПЛА, а додатково уряд виділив потім ще 15,5 млрд і загалом цьогоріч на них мали витратити 58,8 млрд грн. Тобто збільшення «стартової» суми незначне (всього 3 млрд), і якщо додаткових коштів не буде, то на потреби та можливості виробників, що зростають, катастрофічно не вистачатиме знов. «У держбюджеті на 2025 рік закладено кошти для викупу половини безпілотників, запропонованих українськими виробниками, тому Україна шукає додаткові джерела фінансування», – так сказав заступник міністра цифрової трансформації Олександр Борняков під час виступу на MITS Forum US – Ukraine Defense Tech Partnership. Бо на цю мету потрібно буде мінімум 94 млрд, говорить Олена Трегуб. «Стільки грошей нема і вирішується питання, звідки їх залучити», – каже вона.
Коштів не просто замало, їх ще й виплачують так, що компанії не можуть працювати безперервно. Основна проблема, на яку скаржаться виробники – відсутність довготривалих перехідних контрактів із державою. «Немає переходу від одного контракту до наступного, треба чекати прийняття бюджету на наступний рік, а гроші на виробництво нової партії виробники отримують ще через 6-7 місяців після ухвалення рішення про бюджет, – пояснює пані Олена. – І на освоєння коштів, виконання контракту лишається менш ніж пів року, з яких ще 2-3 місяці займає отримання комплектуючих». А виробникам для нормальної роботи треба прогнозувати свої закупівлі, щоб розуміли кількість необхідних їм елементів для збирання дронів і робити запаси, говорить Анатолій Храпчинський. Деякі комплектуючі мають подвійне значення і їх не придбаєш взагалі без наявних контрактів. «Ми не можемо купити собі певні комплектуючі на склад на майбутнє, тому що немає довготривалих контрактів з державою під виріб», – пояснює експерт. Навіть з урахуванням динамічності ринку й постійних змін тактико-технічних характеристик безпілотників та засобів РЕБ, що вимагають модифікацій, можливо їх укладати і додатковими угодами корегувати потім деякі пункти, впевнений експерт ринку. Щоб виробничі цикли не переривалися, потрібні оборотні кошти, які компанії зможуть вкладати у комплектуючі. «Тому піднялося питання – дозволити експорт безпілотників. За рахунок цих продажів виробники починатимуть новий контракт за свої гроші, а держава їм потім віддаватиме», – пояснює Олена Трегуб. Це було б правильним виходом із ситуації, вважає і Храпчинський. Щоправда, вирішувало б тільки проблему безперервності роботи компаній, а не нестачі коштів для закупівлі їх продукції.
Експорт виглядає хорошим варіантом, та теж є нюанси. Більшість компаній, що випускають дрони типу FPV, розраховували здебільшого на те, що їх закуплять волонтери або самі військові. Брали комплектуючі такі, щоб виходило дешевше і продукція була максимально доступною. «Для виробів, що використовуються як витратний матеріал, це нормально, воно відпрацює свій термін, – пояснює пан Анатолій. – Але якщо хочемо виходити на західні ринки з ними, то це треба враховувати». Тамтешні покупці можуть вимагати саме якості, а не низької собівартості. І ще потрібно продумати запобіжники потрапляння нашої продукції через треті руки до Росії, що цілком може статися, зауважує Трегуб. Росія масово скуповує різні складові для своєї зброї через різні схеми обходу санкцій і навіть нашими не погребує.
Данська модель, спільні підприємства та вклади на майбутнє
Олена Трегуб пропонує зразу кілька можливих шляхів вирішення проблеми нестачі бюджетних грошей на дрони нашого виробництва. Перш за все – запровадити таки перехідні й довгострокові контракти, що дозволять виробникам планувати роботу і програми розвитку. В Законі України «Про оборонні закупівлі» від липня 2020 року передбачено можливість трирічного плану закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення, але у 2022-му Кабмін вирішив, що в умовах воєнного стану трирічні плани подавати йому на затвердження не можна. Це було цілком виправдано на початку повномасштабного вторгнення, пояснює пані Олена, коли порушилися всі логістичні та технологічні процеси та існував великий ризик невиконання контрактів. Та тепер якраз навпаки – саме кількарічні контракти дали б суттєвий поштовх розвитку оборонного виробництва, вважають у Незалежній антикорупційній комісії.
Можна створювати фонди за прикладом данської моделі. Вперше пропозиції щодо фінансування виробництва української продукції представили уряду Данії наприкінці 2023 року й ця країна першою профінансувала закупівлю української зброї. Це данське замовлення на $170 млн дозволило, зокрема, у вересні оплатити 18 самохідних гаубиць «Богдана». У листопаді Україна й Данія фіналізували домовленості, підписавши низку імплементаційних угод на закупівлю озброєння українського виробництва для ЗСУ на $629 млн, повідомили у МО. На ці кошти до кінця 2024 року для Сил оборони придбають українські далекобійні дрони, системи ПТРК, ракети та самохідні артилерійські установки. На четвертому саміті «Україна – Північна Європа» наприкінці жовтня всі п'ять країн-учасниць підтримали «данську модель», розповідав заступник голови ОП Ігор Жовква.
Тож треба розвивати починання. «Данська модель дуже важлива. Наша мета – переконати інших донорів, щоб вони за цією моделлю інвестували, – говорить Олена Трегуб. – У них є побоювання, що Україні не варто давати напряму гроші на закупівлю зброї через корупційні ризики, але ми говоримо, що є нова «Агенція оборонних закупівель» з наглядовою радою, тож боятися не варто». Цей спосіб фінансування дозволив би, на її думку, вирішити чимало проблем.
Інший спосіб – створення спільних підприємств для залучення інвестицій. Тут потрібно демонструвати привабливість інвестиційного клімату в країні та захищеність цих інвестицій. Надати пільгові умови оподаткування, державні гарантії на оренду земельних ділянок та нерухомості для виробничих потужностей на 20-50 років. А ще є ідея залучення арештованих російських активів. «Це сотні мільярдів доларів і якщо їх конфіскують, маємо пропозицію пустити їх на закупівлю зброї», – говорить пані Олена. Закон «REPO Act», підписаний президентом США ще у квітні, передбачає конфіскацію та спрямування на відновлення України заморожених активів Росії. Але потрібна імплементація закону і двопартійна група членів Конгресу США вже закликала Джо Байдена чимскоріше її розпочати. «Наразі з нашого боку триває адвокація цього питання, Президент напряму вже звертався. Від Джо Байдена потрібен лише один підпис», – говорить членкиня Антикорупційної ради при МО. Адвокація повної конфіскації активів російського центрального банку – один з основних пріоритетів роботи в Міжнародному центрі української перемоги та Центрі протидії корупції (ЦПК). Олена Галушка, членкиня правління ЦПК, співзасновниця Міжнародного центру української перемоги, та Дарʼя Каленюк, виконавча директорка ЦПК, минулого тижня опублікували в «Українській правді» статтю про те, що уряд Зеленського має всього 10 тижнів, щоб конфіскувати $5 млрд арештованих у США російських активів. «У перехідний період міжвладдя адміністрація Президента Байдена може скористатися повноваженнями, наданими Конгресом, і стати першою країною, яка конфіскувала російські активи», – йдеться у статті. А Україна повинна зараз швидко запропонувати своє бачення міжнародного «Спільного Українського Фонду», який задовольнятиме очікування американського законодавця і нівелює страхи європейських партнерів, які досі не наважилися конфіскувати російські активи. Тоді зможемо використати їх «на цілі, які підтримують український народ».
Треба створити власну систему, яка б генерувала гроші всередині держави, вважає Анатолій Храпчинський. «Уявіть – ви не донатите, а купуєте акції якогось підприємства, а потім лише отримуєте дивіденди», – міркує він. Рано чи пізно українські виробники БПЛА та засобів РЕБ стануть постачальниками світового рівня, якщо інвестувати в них зараз, згодом це принесе прибуток. Але поки ринку цінних паперів в Україні немає, цей простий давно перевірений інструмент працювати не може.
Гроші в країні ще є, і навіть зараз українські виробники мають пропозиції кредитування або ж вкладів в обмін на право володіння часткою проєкту. Та обидва варіанти не дуже вигідні, зізнається Храпчинський. Не хочеться лізти в борги або залежати від сторонніх людей, що втручатимуться в технічні процеси. «Погано, коли крутий стартап почне залежати від зовнішнього впливу на робочу конструкторську документацію, технічні умови, – пояснює він. – Натхненні бажанням створювати щось цікаве хлопці від цього ламаються».
Які плани розвитку та фінансування галузі мають урядовці, Укрінформ запитав у Мінцифри. Але там коментувати тему відмовилися, обіцяли інформацію за кілька тижнів і поки порадили звернутися із запитом до Держспецзв’язку. Вдасться отримати інформативну відповідь – обов’язково опублікуємо.
Шукають інженерів і вкладень в ідеї
Держава мусить не тільки знайти способи залучити кошти ззовні, а й створити певні сприятливі законодавчі норми для виробників дронів, говорить Анатолій Храпчинський. Зокрема, фінансувати розробки нових моделей, як вдалі, так і неуспішні. «Зараз в R&I (Research, Development or Innovation – дослідження, розробки та інновації) проєкти більшість компаній вкладає великі гроші, і потім вони не повертаються, бо деякі речі не «вистрілюють», – пояснює пан Анатолій. – Щоб вистрілило одне, треба 10 випробувати». В США, інших розвинутих країнах проблеми фінансування розробок не існує, а от в Україні законодавчо це неможливо – буде розцінено як розтрата державних коштів і потягне за собою кримінальне провадження. А якщо зайвих коштів немає, то компанія десять разів подумає, чи вкладати кошти в якісь експерименти, і багато перспективних рішень просто проігнорує на старті. «Треба створювати якийсь фінансовий інструмент для їх фінансування. Кожен елемент, потрібний розробникам, вартує грошей – один простенький одноплатний комп’ютер, наприклад, $500», – каже експерт.
Якби держава фінансувала розробки, до деяких проблем підбирали б принципово інші ключі рішень.
Наприклад, засоби РЕБ стали розхідним матеріалом – ударами мінометів, артилерії вони часто знищуються. «Але чому у нас так багато РЕБу маленького для окопів? Бо інженери почали шукати доступні засоби для захисту невеликих груп людей, – говорить Храпчинський. – А якби були гроші на розробки, ми б пішли іншим шляхом – забезпечили б великі системи (а можливість така є), які працюють на 20-30 км». Великий РЕБ-купол закривав би великий сектор, не було б проблеми «дружнього вогню», коли українські РЕБ садять наші ж безпілотники, і військові не сиділи б поряд із засобами, що безперервно їх опромінюють.
Проблем з ідеями в українських дронарів немає, а є проблема з реалізацією. Купа технологій, що використовує ворог, насправді скопійовані з наших рішень, каже Храпчинський. Росіяни мають перевагу в цій сфері за рахунок величезних ресурсів. «У них є держпрограма, яка передбачає розвиток БПЛА до 2036 року, до яких залучають молодь – йди, навчайся безкоштовно. А ми самі мотаємося серед студентів, намагаємося захантерити когось. Дуже мало людей, які можуть займатися цією роботою», – говорить експерт ринку. Щоб залучити більше рук, навіть розробили карти збирання, за якими навіть інженер-початківець може зібрати елемент засобу РЕБ. Це спрощує і допомагає масштабувати виробництво. Але залишається потреба в інженерах, які здатні самі щось винаходити. «У тих, які мислять поза межами існуючих рішень, бо постійно потрібні нові модифікації, – каже Храпчинський. – Потрібні Ілони Маски на кожне підприємство, бо крім інженерів необхідний ще той, хто буде якісно ставити їм завдання». І це має бути людина з аналітичним мисленням, здатна проаналізувати сама або мати доступ до аналізу усієї лінії зіткнення, щоб пропонувати комплексні рішення. Цілий аналітичний департамент потрібен.
Тобто стимулювати молодь вчитися на потрібних державі напрямках мала б саме вона, продумати і запровадити сприятливі законодавчі зміни, вигадати джерело фінансування – теж. А з рештою – аби не заважала. «Краще, щоб виробництвом займалися приватні компанії, а держава лише створювала умови. – вважає експерт. – А велику кількість різних типів БПЛА маємо наразі завдяки тому, що багато саме приватних компаній були допущені до ринку military-tech. Саме їх козацький драйв перемогти став рушієм появи великої кількості нового озброєння в Україні». Головне тепер – його не втратити.
Тетяна Негода, Київ
Перше фото - armyinform.com.ua