17 найстрашніших фільмів на Геловін
Напередодні Геловіну пропонуємо надихнутися переглядом стрічок, які вселяють жах самими своїми назвами. Ну, майже всі.
Омен (1976, режисер Річард Доннер)
Відео: kinoblock
Класика світового горрору від режисера Річарда Доннера, заснована на Біблійних переказах про пришестя у світ Антихриста. Дружина американського дипломата Роберта Торна (в його ролі знявся легендарний Грегорі Пек) народжує мертву дитину, і її чоловік усиновляє немовлятко з незрозумілим родимкою у вигляді трьох шісток - числа звіра. Подробиці народження дитини, названої Демієном, невідомі, але з часом стає ясно, що він - досить незвичайний хлопчик...
Дитина Розмарі (1968, режисер Роман Поланські)
Відео: YouTube Movies
Горрор визнаного майстра Романа Поланські - екранізація однойменного роману Айри Левіна.Молода бездітна пара Розмарі і Гай Вудхауз (їх зіграли зірки тих часів Міа Ферроу і Джон Кассаветіс) переїжджають до нью-йоркського Бремфорда. Тут вони знайомляться з ексцентричними нав'язливими сусідами Мінні і Романом Кастеветами. Одного разу Розмарі бачить дивне видіння, в якому Гай, перетворившись на демона, ґвалтує її. За кілька днів дівчина дізнається, що вагітна. Не все гаразд і з тими самими сусідами: Розмарі починає підозрювати їх у приналежності до певного релігійного культу...
Дев'яті врата (1999, режисер Роман Поланські)
Відео: Jeremy Zahn
Ще один фільм Романа Поланські з Джонні Деппом у головній ролі. Власник найбільшої в світі бібліотеки окультних книг звертається із незвичайним, але дуже вигідним замовленням до одного з кращих фахівців з пошуку, скупки та оцінки раритетних видань Діна Корсо (його і грає Депп): визначити справжність унікального фоліанту XVII століття під назвою «Дев'ять врат до царства привидів». З його допомогою, якщо вірити переказам, можна викликати самого Люцифера...
Жах Амітівілля (1979, режисер Стюарт Розенберг)
Відео: ScreamFactoryTV
Ще одна екранізація - цього разу роману Джея Енсона «Жах Амітівілля», написаного на основі реальної історії про жителя невеликого американського містечка Рональда Дефео-молодшого, який 17 вересня 1974 року перестріляв із дробовика всю свою сім'ю, діючи, як сказав сам Рональд, за наказом такого собі «індіанського вождя». За кілька років будинок в Амітівіллі, де сталася ця загадкове масове вбивство, купує молода подружня пара з трьома дітьми - Кетлін і Джордж Лутци. Незабаром тут починають відбуватися незрозумілі і страшні події...
Дракула (1992, режисер Френсіс Форд Коппола)
Ну який Гелловін без короля нечистої сили і вампірів графа Дракули! Фільмів і серіалів із ним уже десятки, проте картина Френсіса Форда Копполи, знята за мотивами роману Брема Стокера з неповторним Гарі Олдманом у головній ролі, і на сьогодні залишається однією з найстильніших і атмосферніших. Справляють враження й інші імена залучених до проекту акторів: Ентоні Гопкінс, Вайнона Райдер, Моніка Беллуччі, Кіану Рівз, і це не повний список.Сюжет: кінець XIX століття, Лондон. Молодий юрист Джонатан Гаркер вирушає у справах до Трансільванії до графа Дракули, який бажає придбати нерухомість у столиці Англії. Але Джонатан не знає, хто такий Дракула насправді...
Дзвінок (1998, режисер Хідео Наката)
Відео: trailer0boy
Ще одна екранізація – цього разу романів Кодзі Судзукі «Дзвінок» і «Спіраль», які набули культового статусу в Японії та світі. Молода журналістка розслідує загадкову забобону про смертельну відеокасету. У будинку того, хто подивиться її, спочатку лунає дивний телефонний дзвінок, а трохи пізніше його знаходять мертвим. Після того, як за таємничих обставин помирає її племінниця, журналістка вирішує взятися за розслідування і сама переглядає нещасливу касету. Трохи пізніше в її квартирі лунає дзвінок... У 2002 році американський режисер Гор Вербінські зняв однойменний рімейк із Наомі Воттс у головній ролі.
Діти кукурудзи (1984, режисер Фріц Кірш)
Так само, як без Дракули, складно уявити цю добірку без Короля жахів Стівена Кінга. До цього списку можна було б включити більшу частину його екранізацій, але обмежимося двома.Оповідання «Діти кукурудзи» було перенесено на великий екран Фріцем Кіршем у 1984 році, а головні ролі в ньому виконали Пітер Гортон, Лінда Гемілтон і Джон Френклін. У маленькому містечку, навколо якого тягнуться кукурудзяні поля, з'являється 12-річний проповідник Ісаак.Він закликає дітей вбивати дорослих, аби їх кров'ю наситити спраглі поля. Ісаак забороняє дітям грати і переконує принести себе в жертву полям у день 18-річчя... Одного разу до містечка, заблукавши, випадково потрапляє подружня пара....
Кладовище домашніх тварин (1989, режисер Мері Ламберт)
Напевно, один з найжахливіших романів Кінга, який отримав цілком якісну й атмосферну екранізацію. Доктор Луїс Крід переїжджає до маленького містечка, де на його сім'ю чекає великий будинок, а його самого - скромна посада лікаря місцевого коледжу. Будинок Крідів розташований на краю густого, величного лісу, а в самому лісі - маленьке кладовище, де місцеві жителі ховають своїх домашніх тварин. Однак трагічні обставини - загибель улюбленця родини кота Черча під колесами вантажівки - приведуть Луїса вже на інше - закинуте індіанське кладовище, що володіє, за легендою, таємничою силою, що воскрешає. І якось уночі загиблий кіт повертається до господарів...
Від заходу до світанку (1995, режисер Роберт Родрігес)
Культове кіно Роберта Родрігеса дещо вибивається з інших картин у цій добірці іронією і стьобом, але водночас йому цілком до снаги нагнати на глядача і страху. За іменами воно не поступається «Дракулі» Копполи: у Родрігеса зіграли Джордж Клуні, Квентін Тарантіно та Гарві Кейтель із Сальмою Хайєк на додачу. Рятуючись від поліції після нальоту на банк, два брати-грабіжники беруть у заручники священика і його дітей. Біля американського кордону вони вирішують провести ніч у придорожньому барі. Саме тут усе і починається...
Прокляття Анабель (2014, режисер Джон Р.Леонетті)
Один з свіжесеньких фільмів жахів у цій добірці. Навряд чи Джон, який купив в подарунок своїй дружині рідкісну старовинну ляльку в білій весільній сукні, міг припустити, який жах буде цьому наслідком. Починається все з того, що до їхнього будинку вдираються члени сатанинського культу... У головних ролях - Аннабель Волліс иа Ворд Гортон.
«Вінчестер: Будинок, збудований привидами» (2018, режисери Майкл Спіріг, Пітер Спіріг)
Мабуть, один з кращих фільмів жанру, що вийшли в український прокат у 2018 році. Брати Майкл і Пітер Спіріг зняли вельми вдалу варіацію на тему будинку з темним минулим і зловісним сьогоденням. Присутність потойбічного тут відчувається відразу і на кожному кроці, у кожній кімнаті, які зводяться одна за одною у цьому будинку зовсім не випадково. Тож не бракує і кімнат, і таємниць, і привидів, і просто кістяків у шафах власників. Якихось оригінальних сюжетних ідей у картині, за великим рахунком, немає, але увага сценаристів і режисерів до деталей, чудово оформлені інтер'єри йатмосферна музика Пітера Спіріга, який виступив за сумісництвом і композитором стрічки, дають бажаний ефект: «Вінчестер ....» тримає напругу й інтригу аж до фіналу. Свій внесок робить йакторська гра: Гелен Міррен, як завжди, неперевершена, а Джейсон Кларк складає їй дуже гідний дует.
«Без сну» (2018, режисер Густаво Ернандес)
Ще один стильний і грамотно поставлений фільм жахів, який можна певною мірою віднести і до психологічних трилерів. Актори з театральної трупи жертвують своїм фізичним і психічним здоров'ям, позбавляючи себе сну заради того, аби загострити почуття і не зіграти, а справді прожити своїх героївна сцені. Але услід за багатоденним безсонням неминуче приходить зовсім інше, загострене сприйняття реальності, бі навіть реальностей, куди їх опускають мозок, що працює на межі виснаження, і таємниці якого людині достеменно не відомі сьогодні і наполовину, і підсвідомість. Людина в такому стані - майже ідеальний об'єкт для психологічних маніпуляцій, оскільки об'єктивно оцінювати те, що відбувається, вона вже не може. А там, на межі реальностей, уже чатує й містичне. Так і стикуються фільм жахів із психологічним трилером. Ідеально обране й місце дії – занедбанапсихіатрична клініка, яка за наповненістю зловісними таємницями і темними сторінками своєї історії мало чим поступається будинкам із привидами. Над фільмом професійно попрацювала вся творча група і передусім сценаристи, які забезпечили йому найкарколомніші і несподівані повороти в сюжетіта геть непередбачуваний фінал. Найвищих оцінок варта й акторська гра, де когось одного навіть складно виокремити: на знімальному майданчику виклалися все, і це помітно практично у кожному кадрі.
«Монахиня» (2018, режисер Корін Гарді)
Фільм із циклу «Закляття», що у свою чергу об'єднує наступні франшизи: власне «Закляття», стрічки про диявольську ляльку Анабель, а також відомі фільми жахів про проклятий будинок в Амітивілі. Зокрема, одна з головних героїнь картини Гарді - демон в образі черниці фігурує як другорядний персонаж у «Заклятті 2», а також в одному з фільмів серії «Амітивіль». Що ж до самої «Монахині», то вона є досить потужним, хоча й не без недоліків фільмом жахів. Після загадкового самогубства черниці у відлюдному румунському монастирі Ватикан направляє туди для розслідування священика і послушницю, яким і доведеться стикнутися з підступним злом в особі вищезгаданої черниці. Шанувальники жанру оцінять вдало вибрані локації (Гарді справді знімав у румунському монастирі тайого околицях), зловісну таємничу атмосферу, навіяну, в тому числі, і музикою Абеля Коженьовські. Варто звернути увагу і на переважно непогану гру акторів, де особливу увагу варто звернути на Таіссу Фармігу, яка грає послушницю. Таїсса є сестрою Віри Фарміги - актриси українського походження, яка виконує головну роль у «Закляттях».
«Геловін» (2018, режисер Девід Гордон Грін)
Свіженький фільм жахів, який минулого тижня тільки-но вийшов в український прокат. Легендарний маніяк Майкл Маєрс знову на екрані через 40 років. Річ у тім, що Грін знімав свій фільм як прямий сиквел культового «Геловіна» 1978 року, фактично проігнорувавши сюжети знятих у наступні роки продовжень. До своїх ролей за 40 років повернулися Джеймі Лі Кертіс, яка зіграла Лорі Страуд, і Нік Касл, котрий знову виконав роль Майкла Маєрса. Загалом картині Гріна вдалося зберегти дух оригіналу, хоча низкою моментів вона йому й поступається. Єдине, що дещо спантеличує, так це нехай і вельми туманний, але все ж натяк на продовження у фіналі, у той час, як Карпентер, якийвиступив у цьому проекті виконавчим продюсером, запевняє, що це останній фільм франшизи. Час покаже, хоча, мабуть, цикл справді варто завершити: оригінальні сюжетні ідеї для можливого продовження наразі взагалі не проглядаються.
Сонцестояння (2019, режисер Арі Астер)
Відео: Сінематико
Почавши вправлятись у кіногорорі з, як на мене, не дуже переконливої «Реїнкарнації», режисер Арі Астер згодом зняв стрічку, яка з ймовірністю 99% стане найкращою з-поміж того, що ми бачили і ще побачимо до кінця 2019 року в цьому жанрі. Сумнівів у цьому не було вже після перегляду «Сонцестояння» влітку. Звісно, ця картина не стала першим зверненням до теми культів на кшталт того, про який йдеться у фільмі Астера. Передусім тут можна згадати «Плетену людину» та її ремейк. Проте постановник «Сонцестояння» вдався до безпрограшного прийому, наситивши стрічку оптимістичними світлими кольорами (переважно білий і жовтий) і тим самим повністю обеззброївши глядача. На тлі цих яскравих сонячних променів та усміхнених людей, вбраних у заквітчаний білий одяг, які, здається, випромінюють самий лише позитив від єдності з природою і задоволення життям, попервах не промайне навіть тінь підозри, що тут може бути щось негаразд. Ця омана, цей неперевершений і страшний контраст із тим, що ми побачимо далі, спрацьовує бездоганно і влучає в «десятку». У згаданій «Плетеній людині» зловісні «кістяки в шафі» мешканців острова вгадувалися мало не від самого початку, та й сувора шотландська природа, насичена темними тонами, створювала відповідний настрій. Що стосується однойменного ремейку з Ніколасом Кейджем у головній ролі, то він, на мою думку, вийшов значно слабшим від оригіналу за всімВідео: planetakinoа параметрами, а про порівняння із «Сонцестоянням» тут і зовсім не йдеться. Останнє ж, поза сумнівом, увійде в історію не тільки як найкращий кіногорор 2019 року, а й загалом в історію кіно як, мабуть, один із найсвітліших трилерів. Серед акторських робіт у стрічці варто відзначити передусім талановиту молоду британську акторку Флоренс П’ю, яка наразі радує кожним проєктом, починаючи від дебютної «Леді Макбет». Окрім неї, у «Сонцестоянні» також виокремлюється ще один молодий британський актор Віл Поултер.
Ми (2019, режисер Джордан Піл)
Відео: planetakino
Як і у випадку з Астером, якісний кіногорор вдався Пілу з другої спроби. До того був хоча й непоганий, але перехвалений фільм «Пастка», який навіть потрапив у номінанти на «Оскар» у головній категорії, а у підсумку виграв статуетку за найкращий сценарій. Наступний проєкт Піла «Ми» справляє вже набагато потужніше враження. Режисер вдало поєднав містичну складову із психологічно-соціальною: у стрічці присутні і потойбічне, і водночас спроба зазирнути на темний бік людської душі, де загадок і страшних знахідок може бути не менше. На перший план тут висунуто проблему «інакшості», тобто ставлення та співіснування з тими, хто не схожий на тебе, сповідує інші принципи та переконання, а це переростає вже у питання соціальне: зокрема йдеться про проблему мігрантів – одну з найгостріших для сьогодення. У такому жанрі, як фільми жахів, про соціальне нечасто згадують, але у картині Піла воно анітрохи не шкодить історії, а навпаки, робить її набагато цікавішою, додаючи інтриги та напруженості аж до фіналу, який особисто для мене став значною мірою несподіваним. Посприяв цьому і вдалий кастинг. Зокрема, Лупіта Ніонго зіграла у цій стрічці навіть цікавіше, ніж у «12 роках рабства», за яку отримала «Оскар». А ще дуже сподобалася у доволі несподіваній як для себе ролі Елізабет Мосс. Та й актори-діти впоралися чудово.
Прокляття Анабель 3 (2019, режисер Гарі Доберман)
Відео: Кінотеатр Супутник
Услід за першою у добірку найстрашніших фільмів потрапляє і третя частина історії про диявольську ляльку. Цілком непоганий режисерський дебют для Добермана. Цикл й далі тримає рівень, не втрачаючи ні напруги, ні інтриги, ані доз жаху, що він його наводить на глядача. Нічого нового у жанрі третє «Прокляття Анабель» не пропонує, але всі відомі та перевірені прийоми наразі працюють, створюючи у картині неповторну атмосферу містичного страху, самотності та безнадії у кращих традиціях Стівена Кінга. Проте, правду кажучи, ледь помітні наразі сліди втоми у франшизи вже можна розгледіти. Із задоволенням переглянув би ще з десяток фільмів про Анабель, адже стиль і смак творців циклу не можна не оцінити. Але боюся, що потенціалу вистачить щонайбільше стрічки на дві, та й то доведеться добряче посушити голову над цікавим сюжетом. Адже завершити треба так само гідно, як і почали. Щодо акторів, то Вера Фарміга знову поза конкуренцією. Багато в чому фільм «Прокляття Анабель 3» завдячує саме цій талановитій акторці. Як, втім, і весь цикл «Закляття» загалом.