Просвітницький проєкт «Калиновий к@тяг»: як відновити втрачений голос
У проєкту – ювілей, а відтак – урочиста презентація, конкурс та подарунки!
Ми прийшли до ювілею: в рамках проєкту «Калиновий к@тяг» Укрінформ опублікував 100 портретів непересічних особистостей, так чи інакше пов`язаних з Україною – визнаних геніїв і тих, про кого ви до нас нічого не знали. Далі буде – ми продовжуємо…
Олександр Харченко, генеральний директор Укрінформу:
- Все почалось у червні 2018 року. Олександр Рудяченко, якого знав з попереднього життя – по роботі в столичній газеті, з яскравих радіопроєктів та шоу-бізнесу, вигулькнув несподівано, але, як завжди, потужно. «В мене є те, чого вам не вистачає». «І чого нам не вистачає?», – питаю. «Проєкту, який би показав, якими різними геніями може гордитись Україна, а ми про них або нічого не знаємо, або знаємо, та ніколи не згадуємо, або згадуємо, але не те, чим би вони самі гордились», – відповідає. «Це щось на зразок «Видатні постаті в історії?» – уточнюю. «Ні, це буде без штампів та шаблонів».
«Штампів та шаблонів» справді за майже два роки не було. Назвали проєкт за пропозицією Олександра «Калиновий к@тяг», і відтоді, напередодні вихідних, з точністю швейцарського годинника, ми отримували готову публікацію, присвячену легендарному або ж практично невідомому на наших теренах імені – з унікальним фактажем, з несподіваними авторськими алюзіями, з ілюстраціями, що часто ніколи доти не з`являлись у наших широтах. Завдяки цьому циклу ми відкрили нашим читачам безліч імен, про яких вони ніколи й не чули. З подивом читачі Укрінформу дізнавались, що ці люди ходили колись знайомими їм вулицями, аби зрештою, роз`їхавшись по світу, підкорити найкращі сцени планети, Голлівуд, встановити світові рекорди, зійти на найвищі вершини, зробити винаходи, які уславили б найвеличніші нації.
Для прикладу перерахуємо лише деякі з цих імен – Тайхо Кокі (Іван Боришко), Марко Полторацький, Софі Такер, Лі Страсберг, Стів Дітко, Віра Фарміґа, Микола Сумцов, Іда Рубінштейн, Майя Дерен, Африкан Спір. Скажіть чесно, ви знали – хто ці люди і чим вони здивували світ? Так ото ж.
Чи завершено проєкт? А чому він має бути завершений? Яскраві імена закінчились? Автор у поганій формі? Вам нецікаво? Тоді – далі буде. Сто перший, видатний хірург Микола Бурденко, пішов! Сьогодні ж вирішили пригадати сто видатних імен, про які вже розповіли, та трохи відкрити наші творчі плани.
Знову таки, для прикладу: Мирослав Скала-Старицький, Натан Гланцберг, Василь Авраменко, Анатолій Базилевич. Можете, бодай штрихами, розповісти, чим цікаві ці люди світові? Так ото ж, читайте Укрінформ. «Калиновий к@тяг» – це більше, ніж спроба повернути пам'ять про відомих людей. Ні, це спроба повернути Людину в нашу історію. Наші герої були дуже різними, але мали спільний корінь, Україну; вони мали творчий ген – правду; вони визріли, бо точно знали, навіщо це їм.
А для початку розпитаємо Олександра Рудяченка, як це – видати «на гора» такий цикл.
- Олександре, чому, все таки, “Калиновий к@тяг”? Дехто каже: олдскульно якось... Ти б ще щось про шаровари згадав... Чи були інші варіанти? Жалкуєш тепер за ними?
- По-перше, мені сподобалася алітерація – “Калиновий к@тяг”; лягає, як то кажуть, на вухо. Як “Кизиловий лік@р”... Можемо другу сотню написати під новим брендом – смак не зміниться. По-друге, калину, як, до речі, й чорнобривці, я бачив не лише в Україні, приміром, у Маґрібі: Туніс, Марокко, не кажучи про Західну Європу, Північну Америку та азійський Сибір. І це також важливо: ніби наш, національний символ, а є вона, як і вихідці з України, по всьому світу. По-третє, погодьтесь, символ яскравий, із оригінальною кислинкою… Ще одне: як лікувальна рослина калина відома в Україні з XIV століття. У народній медицині її використовували, коли треба було відновити втрачений голос. Нарешті, “Калиновий к@тяг” – це не просто гроно напівзабутих особистостей, навмання зірваних з гілки національної історії та культури, про які слід розповісти мовою ХХІ століття; це, якщо хочеш, спроба повернути голос тим національним героям, які незаслужено замовкли і з часом можуть загубитися назавжди. Щодо шароварів, то вони – не український атрибут, бо до нас придибали через Туреччину – з Персії.
Одне слово, інших варіантів – за винятком “Калинового к@тяга” – я не мав, бо точно знав, що і навіщо робитиму.
- А як ти для себе називаєш окремі публікації в рамках проєкту “Калиновий к@тяг”? Оце сяду, напишу чергову кетяжину? Чи утну? Чи допиляю? Чи вирощу/виплекаю?
- А ось це вже справді «олдскульно». У мене в заміському будинку вікна кімнати виходять на два мої улюблені дерева: одне – на кущ калини, якій років сорок, друге – на багряник (церсис). Перше мені дісталося від колишніх власників, друге – я сам посадив, бо таке дерево росло під кабінетом швейцарського будинку “Casa Rossa” мого улюбленого Германа Гессе. Так діється із дописами в межах проєкту “Калиновий к@тяг”: щось ти шанобливо успадкував і продовжуєш плекати від попередніх власників, а щось мусиш зробити сам.
- Першу частину допису про японського борця сумо українського походження Тайхо: Кокі (大鵬幸喜; “Великий Фенікс”; справжнє ім'я: Іван Маркіянович Боришко), “Укрінформ” надрукував 19 січня 2019-го року. Але матеріали про 48-го йокодзуна (横綱; “Чемпіон чемпіонів”) Країни висхідного сонця, названого “великим йокодзуною XX ст..", збиралися п’ять років. Довелося пригадати навіть японську, яку я колись вивчав, по крихтах збирати не лише факти, а й світлини, більшість з яких вперше друкувались у Європі.
Зізнаюся – ніхто і ніколи не дається легко. Мінімум тиждень, а то й два треба працювати: джерел багато, факти суперечливі, сліпих місць вистачає…
Знаєш, ось я на філфаці в університеті писав диплом за творчістю Василя Стефаника… Думаєш це допомогло? Ніяк! Довелося починати все спочатку. Минуло сорок років, стільки нових документів, монографій, есеїв, окремих фактів з’явилося, слід було зануритися, затамувати подих від перечитаного, випірнути – і наважитися сказати своє слово.
- Яким може бути обсяг роботи, як би ти його міг виміряти – стільки то книг задля однієї персони? Сторінок документів? Мов, за якими перекладав?
- Усе починається із синопсису: чому саме цей герой і що ми про нього маємо знати? Далі – чого про нього не знаємо? Далі – чому не знаємо. Далі – хто може розказати? Де перевірити? І таке інше. Портретована новелістика – це наука вчасно ставити собі правильні запитання і вперто шукати на них відповіді. За кожним дописом – аналітична робота з оцінки 20-50 джерел. Трапляється, потрібно читати різними мовами, як це було, коли готувався, наприклад, допис про професора фізики і перекладача… Біблії Івана Пулюя, котрий за 14 років до відкриття Вільгельма Рентгена сконструював “лампу Пулюя” (“Pulujlampe”). Українська, англійська, німецька, італійська, французька, чеська, польська… Нещодавно я переглянув сотню есеїв, написаних майже за два роки для “Калинового к@тяга”: мені не соромно, але якби мав час, дещо б переробив, доповнив.
- Відкриття яких імен вважаєш найбільшою вдачею? Чому? Чия постать найсуперечливіша? Хто найбільш недооцінений?
- Найбільша вдача – ті дописи, де пощастило не потонути у фактажі, а повернути голос герою, випірнути і сказати про нього власне слово. Хоча вдачі та поразки належить оцінювати читачеві. Постать найсуперечливіша – Михайло Грушевський. Давно написав про нього три подачі, але поки не даю в друк. Найбільш недооцінена – Павло Скоропадський, котрий міг стати українським Наполеоном (у широкому значенні державницьких здібностей), але не став, бо, як завжди, в Україні забракло однодумців.
- У кому розчарувався? Приміром, як митець чи вчений виявився справді крутим, а як людина тебе розчарував?
- Наш український куртуазний дон-кіхот Володимир Винниченко. 15 травня 1917 року дипломований правник В.В.Винниченко, котрий юриспруденцією у житті ніколи не займався, обійняв посаду Генерального секретаря (міністра) внутрішніх справ УНР. Що колишній солдат саперного батальйону знав про силове відомство молодої держави? Справді, а нащо вони, захисники молодої держави? Тож соціаліст-анархіст-пацифіст, взагалі, виступив супроти українського мілітаризму, запропонував розпустити збройні сили, а армію замінити на… національну міліцію. Смілива ідея зазнала нищівної критики з боку Генерального секретаря з військових справ УНР Симона Петлюри, з яким вони років зо десять були знайомі по роботі в київському осередку УСДРП, проте знаходилися в контрах.
- Як це відбувається – для портрету художника передивляєшся всі його картини, а музиканта – переслуховуєш всі його опери?
- Прагну. По можливості. Звісно, коли не так давно писав про Івана Айвазовського, всі його 6000 робіт не переглянув, але про ті, які згадував, можу розповісти.
- До когось прив'язався? Приміром, написав рік тому, а й досі перечитуєш його книги чи слухаєш музику?
- Олесь Бердник, Ґео Шкурупій, Дмитро Донцов. Першого – трохи знав особисто, із онукою другого – навчався у школі. А третій? Просто сучасний політичний оглядач.
- Якби у тебе була можливість перевтілитись, чиє життя зі своїх персонажів хотів би прожити, в чию шкіру перебратись?
- Якби я перевтілився, тобто став буддою, даруй, все таки знайшовся би спосіб, як через “Калиновий к@тяг” повертати: національній історії – малознані тепер особистості, а вітчизняній культурі – живий голос… Віриш, я колись реально бачив подібний “Калиновий к@тяг”. Років десять тому ми з дружиною відпочивали на тропічному острові Хайнань. Це – підчеревина Китаю, 400 км через море – і вже В’єтнам. Кажуть, то азійські Гавайї, але славляться вони не пафосними курортами, хоча й таке є, а своїми довгожителями. Влаштована там унікальна Алея фотопортретів місцевих жителів, чий вік перевалив за сто років. Проєкт “Калиновий к@тяг” – це, так би мовити, український аналог, але написаний літерами про ті незабутні особистості, які мають бути на національній Алеї довгожителів культури, науки і мистецтва.
ХРОНОЛОГІЯ «КАЛИНОВОГО К@ТЯГА»
23 червня 2018 – Ганна Барвінок
29 червня 2018 – Василь Сліпак
6 липня 2018 – Богдан-Ігор Антонич
13, 14, 15 липня – Михайло Бойчук: Частина 1, Частина 2, Частина 3
20, 21 липня 2018 – Наталя Ужвій: Частина 1, Частина 2
28 липня 2018 – Іван Фірцак (Іван Сила)
4, 5 серпня 2018 – Віра Холодна: Частина 1, Частина 2
12 серпня 2018 – Іван Піддубний
17 серпня 2018 – Кузьма Скрябін
25, 26 серпня 2018 – Олександр Мурашко: Частина 1, Частина 2
31 серпня 2018 – Павло Грабовський
8, 9 вересня 2018 – Михайло Коцюбинський: Частина 1, Частина 2
16 вересня 2018 року – Леонід Осика, кінорежисер
Це потім був знаменитий кінофільм “Камінний хрест”, переглянувши який, наче сновида, великий Сергій Параджанов блукав кіностудією імені О.П.Довженка, та якимось цвяхом в павільйонах малював хрести і викарбовував на стінах:
- Осика – геніальний режисер!
А поки що, у 1964 році, старшокурсник ВДІКу Леонід Осика разом з молодим оператором Едуардом Плучеком зняв курсову роботу. Знаєте, що таке квінтесенція чистого мистецтва? Знайти шматок кіноплівки у сорок два метри і замислитися, що із цього можна зняти. Так виникла пронизлива історія на 15 хвилин, що оповідала про двох молодих людей, які не розуміють одне одного. У головних ролях короткометражки “Двоє” з’явилися: Іван Миколайчук і кінодебютантка, студентка ВДІКу Антоніна Лефтій (1945), котра згодом стала першою дружиною режисера.
29, 30 вересня 2018 – Остап Вишня: Частина 1, Частина 2
6, 7 жовтня 2018 – Олена Пчілка: Частина 1, Частина 2
14 жовтня 2018 – Микола Терещенко
21 жовтня 2018 – Людмила Василевська (Дніпрова Чайка)
Українська дитяча письменниця, прозаїк та поетка Дніпрова Чайка на ім’я Людмила Василевська усе поклала на олтар красного письменства: жіноче щастя, велику родину, власне здоров’я, особистий добробут, а собі залишила лише сподівання на краще. Заподіяти нічого власній самовідданості вона не змогла, бо творчість для Дніпрової Чайки завжди уявлялася яскравим сяючим святом, як сама письменниця визначила, “весіллям”:
- Моя горілка – чорні чорнила, весільна шишка – хороша книжка, весільне гільце – легеньке пірце, – занотувала вона у своїй незрадливій “Записній книжці”.
27, 28 жовтня 2018 – Микола Лисенко: Частина 1, Частина 2
4 листопада 2018 – Олекса Берест, патріот
10, 11 листопада 2018 – Марія Башкірцева: Частина 1, Частина 2
17 листопада 2018 – Соломія Крушельницька
24, 25 листопада – Олександр Олесь: Частина 1, Частина 2
1 грудня 2018 – Олесь Бердник
8, 9 грудня 2018 – Ґео Шкурупій: Частина 1, Частина 2
12 грудня 2018 – Леонід Биков
18, 21 грудня 2018 – Микола Стражеско: Частина 1, Частина 2
Уже після смерті великого українця, але скромного лікаря стало відомо, що як найкращий у СРСР лікар-консультант – Микола Дмитрович Стражеско оглядав та лікував Йосипа Сталіна, В’ячеслава Молотова, Олександра Щербакова, Дмитра Мануїльського, Микиту Хрущова, генерала Миколу Ватутіна. Чимало траплялося незбагненного у житті…
- У великої людини в грудях б’ється два серця: одне спливає кров’ю, інше стійко зносить кривди й негаразди.
Коли український терапевт, доктор медицини (1904), професор (1907) помер, неперевершений гуморист Остап Вишня написав у щоденнику:
- Помер Стражеско. Ціла епоха відійшла у вічність! І яка епоха! Образцов... Стражеско! От людина, яка своєю особою прикрашала Київ. Скільки благородства, скільки розуму! Скільки серця було в цієї людини! Хай благословенне буде ім’я їхнє.
30, 31 грудня 2018 – Марія Приймаченко: Частина 1, Частина 2
5 січня 2019 – Петро Векскляров
12 січня 2019 – Михайло Донець
19, 20 січня – Тайхо Кокі, Іван Боришко: Частина 1, Частина 2
27 січня – Леопольд фон Захер-Мазох
31 січня, 2 лютого – Євген Плужник: Частина 1, Частина 2
9, 10 лютого – Софі Такер: Частина 1, Частина 2
То пнемося ми у Європу, хоча чого лише українці Старому Світові не дали, то, затамувавши подих, спостерігаємо, як розвивається американський show-biz, хоча й там – його підвалини закладала купа наших талановитих земляків. Софію Карлівну Калиш із нашого рідного Тульчина американці шанобливо назвали “перша леді водевілю”. Пік її кар’єри припав на 1930-і рр. Причім у своїх піснях ця жінка з перцем часто порушувала тему сексу, не властиву абсолютній більшості артистів її епохи. Недарма за екстравагантну поведінку на сцені Соня Калиш отримала прізвисько “The Last Of The Red Hot Mamas” (“Остання з гарячих матусь”) а на американський кшталт називалася Софі Такер.
17 лютого 2019 – Лі Страсберг
24 лютого 2019 – Софія Окуневська-Морачевська
2, 3 березня 2019 – Амвросій Бучма: Частина 1, Частина 2
10 березня 2019 – Броніслав Брондуков
16, 17 березня 2019 – Олексій Розумовський: Частина 1, Частина 2
23 березня 2019 – Іван Труш
30, 31 березня 2019 – Дмитро Донцов: Частина 1, Частина 2
У яке Прокрустове ложе не намагалися Дмитра Донцова увібгати: “інтегральний націоналізм”, “український фашизм”, “тоталітаристська доктрина”, “революційний націоналізм”, “консервативний революціонізм” і таке інше – нічого з того не вийшло. Тим часом усе свідоме життя він шукав у мріях і власних творах той край, який би міг назвати своїм.
06 квітня 2019 – Тарас Шевченко (арешт)
14 квітня 2019 – Володимир Нарбут
20, 21 квітня 2019 – Микола Яковченко: Частина 1, Частина 2
29 квітня 2019 – Марко Полторацький
4, 5 травня 2019 – Павло Скоропадський: Частина 1, Частина 2
Прийшовши до влади, преференцій для себе гетьман Скоропадський ніяких не зажадав, а оселився в колишньому будинку Київського генерал-губернатора на вулиці Інститутській, 20 – будівля до наших днів не збереглася. Як не умовляли підлабузники, Маріїнський палац Павло Петрович не зайняв: там більшовики проводили страти. Його мучила невідомість. Справа не в тому, що він ще не зрозумів, що слід робити з гетьманською булавою, Скоропадський уяви не мав, де в Росії знаходиться його родина і що з нею. Уявіть, тільки в травні 1918 р. гетьман України дізнався, що його рідні з Орла успішно повернулися до Петрограда. Головне питання, що мучило очільника великого сімейства, вирішилося за дипломатичними каналами. Радянський уряд дозволив Олександрі Петрівні з п’ятьма дітьми виїхати в Україну. Але тільки 29 червня 1918 р. “державний поїзд №1” привіз сім'ю гетьмана з Петрограда до Києва. Своїх рідних він не бачив вісім бурхливих місяців.
12 травня 2019 – Іван Марчук
18, 19 травня 2019 – Зоя Гайдай: Частина 1, Частина 2
25 травня 2019 – Ігор Сікорський
1, 2 червня 2019 – Юрій Тимошенко: Частина 1, Частина 2
7 червня 2019 – Феофан Прокопович
Архієпископу Великоновгородському (1725-1736) Феофану Прокоповичу часто згадувалася одна з останніх зустрічей із виснаженим та смертельно хворим імператором Петром I. Колишній професор Києво-Могилянського колегіуму, а тепер – президент Святійшого Синоду Російської імперії (Яворський; 1658-1722) нашептав царю на вухо, буцімто архієрей веде світське життя, збирає вдома сумнівні компанії, які закінчуються п’яними гулянками.
І ось глупої ночі високосяйні гості зненацька навідалися до дерев’яного будинку на набережній Карпівки, 4, та справді застали тепле товариство. Не ховаючись, господар тримав у руці келих вина. Ні, він не розгубився, а підняв заздоровну чашу за Петра Великого, стернового Росії, хто вів Імперію курсом нагальних реформ. Зчинилася битва очима. Перехопивши зловтішний погляд Стефана (Яворського), правитель щиро зрадів і повідомив:
- Ви теж, пане президенте, можете залишитись; а не хочете, то рушайте додому. Я ж залишусь у такій приємній компанії.
Упродовж останнього десятиліття свого життя східнослов’янський Конфуцій, видатний діяч епохи бароко, український богослов, письменник, поет, математик, філософ, перекладач, публіцист, гуманіст Феофан Прокопович майже залишив діяльність вченого і літератора, зазнавав переслідувань з боку численних противників петровської політики, які завели навколо першого президента Санкт-Петербурзької Імператорської Академії наук інтриги, надсилали в Синод наклепи, намагаючись позбавити його високого становища в церковній ієрархії.
15, 16 червня 2019 – Іван Миколайчук: Частина 1, Частина 2
29, 30 червня 2019 – Олександр Вертинський: Частина 1, Частина 2
7 липня 2019 – Теофіл Копистинський
Лише уявіть, тепер мало знаний у нас львівський художник Теофіл Копистинський колись вважався не просто маляром європейського ґатунку, а в останній чверті XIX століття разом із жменею найкращих у Старому Світі знавців старовинного стінопису брав участь у міжнародному конкурсі на проєкт реставраційних робіт безцінної фрески “Тайна вечеря” (“Ultima cena”; 1495-1497) Леонардо да Вінчі. Пропозиції галичанина увійшли до вузького числа тих, які у монастирі домініканців Санта Марія делле Ґраціє в Мілані компетентна комісія уважно розглянула, визначаючи переможця.
На те існувало кілька причин. По-перше, українець був досвідченим практиком у питаннях сакрального мистецтва. Скажімо, у 1888 р. на замовлення Ставропігійського інституту – для планованої Археолого-бібліографічної виставки у Львові – Теофіл Копистинський виконав величезний масив реставраційних робіт, відновивши близько 150 старовинних ікон та картин.
По-друге… читайте у “Калиновому к@тязі”.
16, 18 липня 2019 – Володимир Винниченко: Частина 1, Частина 2
21 липня 2019 – Іван Сошенко
27, 28 липня 2019 – Марко Вовчок: Частина 1, Частина 2
3, 4 серпня 2019 – Іван Сірко: Частина 1, Частина 2
10 серпня 2019 – Віра Фарміґа
Вперше зірка Голлівуду українського походження Віра Фарміґа звернула на себе мою увагу, виконавши роль Рузи Венклавської (Ruza Wenclawska) в картині “Ангели із залізними зубами” (“Iron Jawed Angels”; 2004) німецького кінорежисера Каті фон Гарньє (Katja von Garnier; 1966). З-поміж інших зухвалих активісток Руза організовувала рух на захист виборчих прав жінок. Ризикуючи власними життями, ангели із залізними зубами вигризали оте – тепер таке природне – право голосу американок.
Проте Віра Фарміґа не народилася із золотою ложкою в роті, а була другою із семи дітей в родині українських іммігрантів – комп’ютерного інженера, системного адміністратора, Михайла Фарміґи та шкільної вчительки молодших класів Любові Фарміґи, котрі в пошуках кращої долі перебралися за океан. Кажучи про родину, зазначу, що сім’я завжди була досить забезпеченою і дружною. Працьовитий батько здолав у США всі кар’єрні сходинки, поки не став програмістом-аналітиком найвищої кваліфікації. До шести років Віра-Анна Фарміґа навіть… не розмовляла англійською мовою; будь-яка діаспора живе за власними патріархальними законами. У родині та на куточку їхньої закритої комуни спілкування між співплемінниками велося українською мовою, якою актриса і досі володіє досконало. Із мовою дочці від батьків передалися й інші національні чесноти. Зокрема свідомості українця притаманний не тверезий розрахунок, не диктат розуму, а якась дохристиянська і, тільки згодом, християнська мораль, де серце, розум і свідомість є характерними ознаками глибини душі.
17 серпня 2019 – Аліпій Печерський
24 серпня 2019 – Олекса Довбуш
31 серпня, 1 вересня 2019 – Іван Котляревський: Частина 1, Частина 2
7 вересня 2019 – Ігор-Орест Богачевський
14 вересня 2019 – Микола Сумцов
21, 22 вересня 2019 – Іда Рубінштейн: Частина 1, Частина 2
28, 29 вересня 2019 – Дмитро Бортнянський: Частина 1, Частина 2
5 жовтня 2019 – Северин Наливайко
13 жовтня 2019 – Майя Дерен
Американський режисер українського походження, хореограф, етнограф, мати світового кіноавангарду Майя Дерен завжди жорстко критикувала Голлівуд за монополію на кіно, що породила залежність від грошей і масового глядача. Вона вважала, що за будь-яких обставин Великий Німий повинен залишатися вільним і… дешевим.
Минуло якихось 34 роки по її смерті, й, оцінивши кінематографічний погляд Майї Дерен, що й досі потужно впливає на нові покоління режисерів, у 1985 р. Американський інститут кіномистецтва (American Film Institute) заснував премію Майї Дерен (Maya Deren Award); грошова частина – $5 тис... Її лауреатами в період 1986-1996 рр. стали 34 постановники незалежного кіно. Одним із найбільш успішних її “кіноучнів” став енігматичний Девід Лінч (David Keith Lynch; 1946), якого у нас обожнюють…
20 жовтня 2019 – Вікентій Хвойка
27 жовтня 2019 – Майк Йогансен
2 листопада 2019 – Стів Дітко
Мабуть, ви точно бачили фантастичний бойовик “Доктор Стрендж” (“Doctor Strange”; 2016) режисера Скотта Дерріксона, де центральну роль виконав Бенедикт Камбербетч. При бюджеті $165 млн блокбастер у світовому прокаті зібрав аншлаги. Тішаться сценаристи Джон Спейтс, Скотт Дерріксон та Роберт Каргілл. Та, на жаль, із-поміж авторів не всі зазначені. Прикро, але першим із перших у цій Історії мав би стояти Стів Дітко, українець. Адже після успішної серії коміксів про Неймовірного Халка письменник-графік Стів Дітко створив отого доктора Стренджа, котрий з-під його пензля з’явився на світ у збірці коміксів “Дивні казки, №110” (“Strange Tales #110”) – ще у липні 1963 року.
9, 10 листопада 2019 – Володимир Даль: Частина 1, Частина 2
16 листопада 2019 – Африкан Спір
Через шість років після смерті самобутнього неокантіанця з-під Єлисаветграда Африкана Спіра граф Лев Толстой прочитав книги свого колишнього товариша по обороні Севастополя і був вражений. 1 (13) травня 1896 р. граф за плугом не ходив, а написав дочці покійного мислителя Олені Клапаред-Спір (Hélène-Catherine-Augusta Spir; 1873-1955) захоплений лист:
- Прошу мені подарувати, що довго не відповідав і досі не подякував за надіслані книжки Вашого батька. Читання його твору “Мислення і дійсність”, а також його “досвід” дарували мені величезну насолоду. Не знаю жодного сучасного філософа, настільки глибокого і в той же час настільки точного, тобто хочу сказати: наукового, що приймає тільки те, що безперечно і ясно для кожного.
Граф Толстой не був поодиноким у захопленні філософським доробком прекрасного німецького філософа українського походження. Неокантіанець із Єлисаветграда Херсонський губернії вплинув на Фрідріха Ніцше і Теодора Лесінга, який присвятив логіці Африкана Олександровича Спіра – уявіть собі – докторську дисертацію.
23, 24 листопада 2019 – Микола Вороний: Частина 1, Частина 2
6 грудня 2019 – Василь Стефаник
7, 8 грудня 2019 – Микола Куліш: Частина 1, Частина 2
15 грудня 2019 – Анатоль Литвак
21, 22 грудня 2019 – Іван Козловський: Частина 1, Частина 2
1 січня 2020 – голкіпер Террі Савчук
“Воротар №1 світового хокею” Террі Савчук (власне: Terrance Gordon Sawchuk) народився 28 грудня 1929 р. у канадському Вінніпеґу, провінція Манітоба і став третім із чотирьох синів у подружжя українських емігрантів. У Східному Кілдонані (East Kildonan), робітничому передмісті, де скупчено мешкали українці, цю родину добре знали. Не всі наші земляки приймали комуністичну ідеологію, деякі через Атлантику прямували до Волі, – настільки далеко, аби радянщина у погонах їх ніколи не наздогнала. Ефект відчувається й досі: тільки в Неньці та Росії мешкає більше українців, ніж у Канаді. Проте нашим велося скрізь не солодко.
Потрапивши у великий хокей, українець тримав марку. Одного разу під час заруби “Детройт Ред Вінґз” із командою “Торонто Мейпл Ліфс” форвард суперників випадково перерізав лезом ковзана все сухожилля лівої руки Юкі, таке у фанів було прізвисько голкіпера, від Ukrainе. Рана була жахливою, кров цебеніла ручаєм. Але Террі дограв до останнього свистка. До лави запасних його супроводжував захисник “Червоних крил…” Дуґ Барклі, котрий пригадував:
- Кров була всюди. Я допоміг Террі доїхати до лави запасних і через глибоку рану фактично бачив біле сухожилля. Юкі зашили, а на наступний рік він повернувся і грав краще, ніж будь-коли.
3 січня 2020 – Принцеса Таїланду Катерина Десницька
18, 19 січня 2020 – Іван Їжакевич: Частина 1, Частина 2
25 січня 2020 – Григорій Соболевський
1, 2 лютого 2020 – Іван Пулюй: Частина 1, Частина 2
Богослов, доктор натуральної філософії та всесвітньо відомий фізик, перекладач Біблії українською мовою та дійсний член Наукового товариства імені Т.Г.Шевченка, футуролог та астроном, електротехнік, винахідник і просвітянин, педагог і поліглот, організатор науки та склодув, доцент, професор, почесний член Віденського електротехнічного товариства та публіцист, консультант із будівництва електростанцій, ректор Німецької вищої технічної школи в Празі та державний радник з питань електротехніки Чехії й Моравії, нарешті, багатодітний батько та ніжний чоловік… Чи не забагато для людини? І як за одне життя в усіх іпостасях можна виявити себе?
Знаєте, як розпорядився авторськими примірниками теолог-електротехнік? Безкоштовно І.П.Пулюй надіслав 1000 примірників – перекладених ним українською мовою “Псалтиря” – в Токіо. Кому? Полоненим під час Російсько-японської війни 1904-1905 рр. українцям. За це 122-й правитель Японії, імператор Мейдзі (明治天皇; 1852-1912), на знак подяки, подарував гуманісту неймовірний килим. У тодішній країні Ямато овець не тримали, тому вовняний килим вважався безцінним презентом.
8, 9 лютого 2020 – Юрій Дрогобич: Частина 1, Частина 2
У день Венери, що символізує важливі зміни, трансформації та метаморфози, – а саме 7 лютого 1483 р. – у Римі знаний вчений, філософ, астроном і астролог українського походження Юрій Дрогобич (власне: Юрій Донат-Котермак) видав трактат "Прогностична оцінка поточного 1483 року" ("Ludicium pronosticon Anni MCCCCLXXXIII"), що став першою відомою друкованою книгою українського автора! Прикметно, що власними стараннями видання здійснив відомий нюрнберзький компасних справ майстер Ехуаріус Зільбер (Equarius Zilber; 1460-1532), наче то був орієнтир – куди слід рухатися народам і державам.
Хто він був, отой професор медицини Ягеллонського університету – Юрій Дрогобич, лекції якого у Кракові кілька семестрів відвідував Миколай Коперник? Хто він був, отой загадковий український Нострадамус, чиї лекції з астрології та медицини протягом навчального року слухав відомий німецький поет-гуманіст Конрад Цельтіс, душа і голова Дунайської колегії поетів і математиків? Ще ХIХ століття справжнє ім’я та реальна національність Юрія Дрогобича ховалися від загалу в архівних нетрях, тому до 1920-х рр. українець був відомий або як… Джорджо да Леополі, або й взагалі – Georgius Drohobicz de Russia. Хоча самої тієї "Russia" за життя Юрія Дрогобича не існувало, а була лишень така собі миршава Московія.
16 лютого 2020 – Єфросинія Зарницька
22 лютого 2020 – Левко Боровиковський
29 лютого 2020 – Володимир Затуливітер
7 березня 2020 – Володимир Дахно
14, 15 березня 2020 – Надія Тобілевич-Тарковська: Частина 1, Частина 2
22 березня 2020 – Василь Тарновський-молодший
28, 29 березня 2020 – Микола Пимоненко: Частина 1, Частина 2
4 квітня 2020 – Юрій Вороний
11 квітня 2020 – Микола Касьян
18, 19 квітня 2020 – Іван Айвазовський: Частина 1, Частина 2
25 квітня 2020 – Микола Кащенко
30 квітня 1918 р. замах на Михайла Грушевського
1 травня 2020 – Нонна Копержинська
10 травня 2020 – Дмитро Тьомкін
Унікальна, досі не публікована світлина Джорджа Гершвіна із присвятою Дмитру Тьомкіну: На знак дружби і захоплення від виконання мого концерту в Парижі, Джордж Гершвін, 3 червня 1928 р.
16 травня 2020 – Максиміліан Волошин: Частина 1, Частина 2
ДАЛІ БУДЕ: ГОТУЮТЬСЯ ДО ПУБЛІКАЦІЇ…
31 травня 2020 – Федір Андерс, дирижаблебудівничий.
7 червня 2020 – Анатолій Базилевич.
У цього художника-графіка, який не проілюстрував, а став графічним співавтором безсмертної поеми “Енеїда” Івана Котляревського, – було два поширених прізвиська: “Заслужено заслужений”, яким він став у 1968 р., та “Істинно народний”, хоча офіційне звання “народний художник України” з’явилося тільки через чверть століття. То була квінтесенція правди. Адже й досі нащадки не визначили: ким, наприклад, був Мікеланджело Буонарроті – заслуженим чи народним художником Італії? Навіть із найменшою фальшу Анатолій Базилевич не міг змиритися, до власної цілі він крокував чесно, ні через кого не переступаючи, нікому життя не ламаючи. Здавалося, сама доля поклала йому за взірець неписані правила бойового кодексу козаків запорізьких. Там, де відвага, там і перемога. За найліпший комплімент той маляр вважав:
- Порядна людина: нікуди не пнеться.
13 червня 2020 – Мирослав Скала-Старицький.
За творчу кар’єру цей “король тенорів” виступав у 18 оперних театрах і концертних залах 15 країн світу, але скрізь і всюди його супроводжувала Україна, що здавалося, була лейтмотивом його неспокійного життя. Буквально у кожній концертній програмі Мирослав Скала-Старицький презентував твори українських композиторів. Не мало значення, зі сцени чи тільки на афішах, але скрізь, де це було можливо, підкреслювалась його національність, звідки соліст родом. Досі у практиці світової опери так представляли тільки італійців.
В оперному репертуарі співак мав понад 40 партій та кілька сотень українських народних пісень. Щоправда, у Північній Америці (США та Канада) записав лише дев’ять грамплатівок. Був він із плеяди тих тенорів, що наприкінці життя обласкані нагородами: срібна медаль Паризької мерії “Médaille de la Ville de Paris” – “За особливі досягнення у мистецтві” (1950), Золотий ключ Детройту (“The Gold Key Award”), штат Мічиган – “За видатні мистецькі заслуги” (1959).
У ювілейному виданні до 50-річчя паризької “Тhéâtre national de l’Opéra-Comique ” прізвище нашого талановитого земляка зазначене поряд із грандами світової опери, такими як Сібіл Сандерсон, Федір Шаляпін, Мері Гарден, Ян Кепура та інші.
20 червня 2020 – Євген Чикаленко, меценат.
21 червня 2020 – Маруся Чурай, піснярка.
Василь Авраменко, танцівник і хореограф.
Історія могла його запам’ятати луганським шахтарем чи владивостоцьким заводчанином, народним вчителем із російської глибинки чи царським офіцером. Але Василь Авраменко став одним із тих національних митців, хто втілив у життя хореографічну мрію, запакувавши українські народні танці у форму сучасного професійного мистецтва. Не дарма ж у північноамериканській діаспорі його вважають “батьком українського танцю”.
Тріумфом був позначений вже фактичний початок його хореографічно-просвітницької кар’єри за океаном. Це сталося у серпні 1926 р., у дні роботи Канадської національної виставки в Торонто, коли 12 восьмихвилинних виступів танцювального колективу із 80 учасників, очолені Василем Авраменком, побачила і очманіла загальна аудиторія у 25 тисяч глядачів! Восени того року 30-річний просвітник переїхав до Лейкхеда, провінція Онтаріо, але потім рушив до Вінніпега. В усіх цих містах він відкривав школи українського народного танцю і готував учителів-інструкторів.
КОЛЕКТИВНИЙ ПОРТРЕТ ГЕРОЇВ «КАЛИНОВОГО К@ТЯГА» (колаж Ігоря Любшина)
Колаж представляє героїв публікацій проєкту «Калиновий к@тяг», які були опубліковані на сайті Укрінформу протягом червня 1918 року – травня 2020 року. Серед них – також автор проєкту – Олександр Рудяченко та ще один герой, дослідження про якого ще не опубліковане.
А тепер, УВАГА, КОНКУРС:
На сторінці Укрінформу в Фейсбуці 23 травня оголошуємо конкурс: назвіть усіх героїв проєкту «Калиновий к@тяг», зображених на колажі Ігоря Любшина «Сто портретів на тлі калини». Всі переможці конкурсу отримають як подарунок тепер уже раритетне видання – альбом «Сто років – сто новин», виданий до 100-річчя Укрінформу у 2018 році. Там безліч унікальних фото та текстів, знавці називають альбом «Чесною історією України за 100 років від Укрінформу».
Підказка: якщо у вас є бажання взяти участь у конкурсі, але ви неуважно читали публікації Олександра Рудяченка, що виходили в рамках проєкту (для першого разу, чесно, ми про це нікуди не сигналізуємо!), зверніть увагу на Хронологію проєкту вище, де є всі гіперпосилання. Перечитавши ці портретні нариси, ви точно можете позмагатись з уважнішими читачами. При цьому нагадуємо, там є автор, Олександр Рудченко (у футболці), та також один герой (поруч з автором), нарис про якого поки що не опубліковано.
Укрінформ