Зміна облікової ставки: як подорожчають позики для країни та громадян

Поміж позитивних наслідків підвищення облікової ставки НБУ – сповільнення інфляції, з негативів – подорожчання грошей для економіки

Національний банк оприлюднив звіт за підсумками дискусії членів комітету з монетарної політики, наслідком якої було останнє рішення зі зміни облікової ставки. Саме за рекомендаціями комітету правління НБУ 20 січня підвищило ставку рефінансування з 9 до 10%. Це – перше у нинішньому році збільшення ключового показника, який визначає мінімальну вартість грошей для економіки. Але, вочевидь, не останнє. Адже низка негативних чинників, що провокують розкручування інфляційного маховика (а підвищення облікової ставки є одним з інструментів приборкання інфляції), зберігається.

Тож під час дискусії лунали пропозиції вже зараз підвищити ставку до 11 чи навіть до 12%. Якщо коротко, то вже ухвалені у цій царині і ймовірні майбутні рішення ведуть до подорожчання кредитів для бізнесу (та й населення), а також позик – передовсім, внутрішніх – для України. Що в купі з посиленням загрози масштабної агресії РФ, проблемами із залученням Києвом коштів на міжнародних фінансових ринках дає підстави експертам-песимістам малювати апокаліптичні картини. Аж до повної зупинки економіки й оголошення дефолту. Бо позичати гроші для погашення бюджетного дефіциту та обслуговування попередньої заборгованості, мовляв, ніде. Проте, більшість економістів переконані: завдяки фінансовій підтримці міжнародних партнерів, продовженню співпраці з МВФ, зусиллям, спрямованим на заспокоєння інвесторів-“панікерів” (зокрема, нерезидентів, котрі в січні кинулися масово виводити гроші з українських ОВДП), ми ці неприємності переживемо. Завдання – пережити їх з мінімальними для країни та громадян втратами.

Ставка рефінансування: як визначається й на що впливає

Нагадаємо, облікова ставка – це вартість грошей, за якою комерційні банки можуть отримати рефінансування (взяти кредит) від центробанку тієї чи іншої країни. У нашому випадку – в НБУ. Зрозуміло, що надалі цей показник впливатиме на вартість кредитів, які банки надають своїм позичальникам, вже з урахуванням власного фінансового інтересу. Також від розміру облікової ставки Нацбанку залежить прибутковість (для інвесторів) облігацій внутрішньої державної позики. Опосередковано це впливає й на ціну зовнішніх запозичень для країни. Адже залучені на міжнародних фінансових ринках ресурси не можуть бути набагато дешевшими, ніж внутрішні запозичення – за винятком пільгових кредитних програм від міжнародних фінансових інституцій. Хоча визначальний вплив на вартість грошового ресурсу для країн на світових ринках і на котирування їхніх цінних паперів все ж мають інші чинники. Що й продемонструвала яскраво ситуація кінця минулого – початку нинішнього року, коли через загрозу повномасштабної російської агресії Україна фактично втратила можливості для зовнішніх запозичень.

На перший погляд, подорожчання рефінансування банківської сфери на 1% – річ не така вже й серйозна. Але, зважаючи на обсяги запозичень, йдеться про додатково витрачені мільярди гривень на погашення ОВДП і про десятки мільярдів – для залучення нових зовнішніх позик. Це для держави.

Для бізнесу і населення – то також неабиякі додаткові втрати. Бо ж кожен доданий до ставки рефінансування відсоток, зазвичай, обертається двох-трьохвідсотковим “доважком” до ставок за комерційними кредитами. А якщо ще й зважити на те, що за останній рік облікова ставка НБУ зросла аж на 4 відсоткових пункти (з 6% станом на початок березня 2021-го до 10% в січні 2022-го), то багатьох підрахунки взагалі вразять вкрай неприємно.

 Це вже негативно позначилося на кількості наданих бізнесові комерційних кредитів. Дозволити їх собі нині можуть лише дуже сміливі або ті, кому нікуди подітися, бо треба розрахуватися за попередніми позиками чи рятувати бізнес від зупинки.

У цьому випадку неабияк виручають державні пільгові програми – зокрема, справді успішний проєкт “Доступні кредити 5-7-9%”. Приміром, лише за минулий тиждень представники мікро-, малого й середнього підприємництва (ММСП) отримали за цією програмою від уповноважених банків 1,7 мільярда гривень, – повідомили в Мінекономіки. Загалом же від початку дії програми (з лютого 2020 року) банки-учасники видали більше 33 тисяч кредитів на понад 85 мільярдів гривень. Але. Якщо на вартості позик для представників ММСП, котрі стають учасниками програми, кілька торішніх етапів підвищення Нацбанком облікової ставки жодним чином не позначилися, то для держави суми виплачених компенсацій перманентно зростали.

“Умовами урядових програм “Доступні кредити 5-7-9%”, “Доступна іпотека 7%” та “Лізинг житла під 5%” передбачені вимоги до рівня базової процентної ставки (до компенсації) та фіксовані підсумкові ставки для позичальників. Зростання вартості ресурсів ніяк не вплине на підсумкові ставки, однак позначиться на базових відсоткових ставках банків. Тому не виключений перегляд протягом року в бік збільшення обмежень щодо базової ставки, якщо в цьому виникне потреба. Водночас умови для позичальників навряд чи переглядатимуть”, – наголосила в коментарі Укрінформу голова Ради Національної асоціації банків України Олена Коробкова.

Втім, у Національному банку переконані: запобігти такому сценарію за нинішніх обставин було неможливо, процес підвищення облікової ставки об’єктивний та невідворотний. Поки що. Адже це – один з інструментів впливу на інфляційні процеси в країні: кошти стають дорожчими, попит на позики падає, а отже – обсяги грошового ресурсу, що перебуває в обігу, скорочуються.

Минулий рік, як відомо, поміж іншого, запам’ятався суттєвим пришвидшенням інфляційних процесів після кількарічного “інфляційного затишшя”. На це, передовсім, і звертали увагу учасники “довколаставкових” дискусій у Комітеті з монетарної політики НБУ. Нинішнє посилення інфляційного тиску, за їхніми висновками, зумовлене як фундаментальними чинниками, так і нагнітанням в інформаційному просторі у зв’язку з можливим масштабним вторгненням Росії.   

Як зазначалося, після проходження піку восени 2021 року інфляція почала знижуватися, але повільніше, ніж очікувалося. Тож на кінець року вона так і не повернулася до однознакового показника, зупинившись на позначці 10%.

Загалом більшість членів Комітету з монетарної політики висловлювалася за підвищення ставки рефінансування одразу на 2%. Втім, поки що вирішили зупинитися на поміркованішому варіанті – плюс 1% (до ставки у 9%, що діяла з грудня минулого року). Адже “такий крок буде послідовнішим та зрозумілішим для учасників ринку з огляду на попередні монетарні рішення і комунікацію НБУ”, – зазначається в повідомленні Регулятора.

Утім, на думку експертів, ймовірність нового підвищення ставки рефінансування вже наприкінці лютого - напочатку березня доволі висока. Незважаючи на позитивні тенденції останніх днів, які дають надію на заспокоєння ситуації на валютному ринку й повернення інтересу інвесторів до українських цінних паперів, що стало наслідком міжнародних зусиль із пошуку “гамівної сорочки” для Путіна.   

“Облікова ставка не має бути нижчою за рівень інфляції. Інакше розкручування інфляційних показників триватиме – доки є можливість позичати ресурс під низькі відсотки, вкладати його в активи, що стрімко дорожчають, продавати їх і отримувати гроші “з повітря”, – наголошує в коментарі Укрінформу старший економіст Центру соціально-економічних досліджень Кейс-Україна Володимир Дубровський. – Тому якщо інфляція минулого року становила 10%, то і ставка рефінансування має бути не нижчою, ніж цей показник. Це – майже аксіома в макроекономіці”.

Нам би лютий протриматись та вересень пережити...  

Щодо наслідків січневого рішення НБУ, то експерт не прогнозує суттєвого скорочення обсягів кредитування реального сектору і населення. Хоча витрати останніх на обслуговування своїх боргів і зростуть. Упродовж січня процентні ставки за міжбанківськими кредитами в національній валюті зросли на 1% – до 9,2%. Таке ж підвищення можливе і в лютому. При цьому вартість комерційних позик для бізнесу стартує від 13% річних. Цього місяця вона також може зрости – на 1-2%.  

Водночас на українців чекає незначне підвищення ставок за депозитами. За прогнозами Дубровського, вони (залежно від терміну розміщення вкладів у банках) поступово наздоганятимуть рівень інфляції – тобто, наближатимуться до показника у 10% річних, – а при розміщенні коштів на тривалий термін на 1-2% перевищуватимуть його. Утім, це відбуватиметься з певним відтермінуванням у часі – на 2-3 місяці. Тож поки що зміни облікової ставки на дохідності банківських депозитів майже не позначилися. Середній рівень прибутку при розміщенні гривневих депозитів на 3 місяці – 8,17% річних, на пів року – 8,81%, на рік – 9,35%. Хоча є й низка банків, де можна розмістити депозити й під 11-11,75% річних.

І, вочевидь, банків, які пропонуватимуть вкладникам максимально вигідні за нинішніх обставин умови розміщення коштів, тепер побільшає, а дохідність деяких строкових депозитів зросте до 13 чи й 14%. Але станеться це трохи згодом.

“Останні монетарні кроки НБУ – збільшення облікової ставки та підвищення норми резервування на кошти “до запитання” – мають на меті зростання вартості грошей, тобто процентних ставок. Проте, впливають ці заходи лише опосередковано і з урахуванням інших умов на грошовому ринку. Наразі рівень ліквідності в банківській системі залишається високим, і банки не відчувають дефіциту гривневих ресурсів. Водночас швидке зростання обсягів гривневого кредитування та більш жорсткі умови резервування коштів “до запитання” спонукатимуть банки до активнішого заохочення вкладників саме до строкових депозитів, зокрема за рахунок привабливих ставок. Як наслідок, можна цього року очікувати певного зростання вартості ресурсів, а з ними – і кредитів”, – вважає Олена Коробкова.

Одним з очікуваних позитивних наслідків рішення про підвищення ставки рефінансування НБУ, на думку фахівців, має стати повернення інтересу інвесторів до українських цінних паперів, а отже – збільшення позичкових надходжень до бюджету. Йдеться як про внутрішні, так і про зовнішні запозичення. Передовсім, розраховують, що комерційні банки активніше вкладатимуть вільні (у тому числі, й отримані як рефінансування від НБУ) кошти у вітчизняні цінні папери. Щоправда, робитимуть вони це, як завжди, за рахунок ресурсу, який краще було б спрямувати на кредитування реального сектору економіки. За нормальних умов ми якраз і критикуємо банківську спільноту за те, що та віддає перевагу пасивному заробітку на ОВДП й сертифікатах НБУ, а не просуває активно кредитні програми для бізнесу. Але за теперішніх обставин, можливо, на це і варто тимчасово заплющити очі...

Куди позитивнішим має стати ефект від можливої активізації придбання наших цінних паперів нерезидентами (іноземними інвесторами), чий портфель українських ОВДП за січень зменшився на понад 10 мільярдів гривень, скоротившись на 11%. Вища дохідність – більша ймовірність повернення “блудних інвесторів”...

За нормальних умов це б уже спрацювало. Зазвичай, вже перші після попередніх рішень про підвищення ставки рефінансування аукціони з розміщення українських ОВДП приносили позитивні результати – до бюджету вдавалося залучати пристойні суми. Зараз же цього поки що не відбувається, результати аукціонів із залучення Мінфіном позичкових коштів доволі скромні. Адже останніми тижнями куди більше, ніж реальні резони й розрахунки, на ситуацію на ринку запозичень, на жаль, впливає психологічний чинник: країні, яка ось-ось може стати об’єктом масштабної агресії, ніхто не хоче позичати. Навіть фінансові спекулянти, котрі звикли ловити рибку в каламутній воді, приходячи на допомогу (звісно ж, з метою отримання максимальних прибутків) “проблемним” позичальникам. Бо в цьому випадку проблема набагато серйозніша, ніж, приміром, суто економічні труднощі, які переживає та чи інша країна.

Непередбачуваність дій агресора та нагнітання в інформаційному полі призвели до того, що кілька тижнів на початку нового року Україна фактично була відрізана від ринку зовнішніх запозичень. Що визнали і в Нацбанку, і в Уряді.

 "Ескалація агресії та особлива увага до цього питання вплинули та впливають на економічну ситуацію в Україні. Попри те, що ми позитивно і з багатьма рекордними показниками щодо ВВП та за наповненням бюджету завершили минулий рік, протягом січня тривав вихід нерезидентів з українських цінних паперів, ми бачимо тиск на валютний курс. Усі ці речі зумовлені єдиним фактором – напруга та ескалація з боку Росії", – пояснив на спільному брифінгу з виконавчим віцепрезидентом Європейської комісії Валдисом Домбровскісом прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Також упродовж січня (особливо – в середині місяця) тривав розпродаж українських цінних паперів на європейських біржах, котирування наших єврооблігацій різко знизилися. Таким чином, Україна могла позичати фінансовий ресурс під кабальні 20-26% річних.  

При цьому у 2022-му для фінансування дефіциту бюджету та рефінансування боргів Україні знадобиться понад 550 мільярдів гривень (і це ще без урахування змін валютного курсу). Навіть якщо ризик активної фази російської агресії проти України знизиться до “звичного” для останніх років рівня, мусимо зважати на низку інших несприятливих для нас факторів, – кажуть експерти. Це не лише внутрішні проблеми, пов’язані з інфляцією та підвищенням ставки рефінансування НБУ, а й загальносвітова тенденція, коли вільного фінансового ресурсу все менше, а інвестори стають перебірливішими при виборі інструментів та об’єктів для капіталовкладень. Річ у тім, що активна протекціоністська політика провідних держав (США, ЄС, Китай, Японія), які в межах своїх антикризових програм заливали в національні економіки трильйони екстрено надрукованих доларів, євро, юанів і єн, призвела не тільки до порятунку тамтешнього бізнесу в умовах пандемії, а й до появи в обігу значних обсягів “дешевих” грошей, частину з яких використали для фінансових спекуляцій. Звідси – й ризиковані вкладення, від яких за звичайних умов інвестори відмовлялися, й безпрецедентна для більшості потужних економік інфляція.

 За цих умов у нинішньому році на фондовий ринок чекає період “прикручування гайок” – підвищення ключових кредитних ставок, що позначатиметься на вартості запозичень. Передовсім, для держав з невисоким рівнем розвитку економіки, на кшталт України.

Для України небезпечно ще й те, що цьогорічний пік виплат за боргами припадає вже на лютий – якраз на період збігу всіх негативних для країни чинників. Щоправда, йдеться про пікове навантаження при виплаті внутрішнього боргу (понад 66 мільярдів гривень). А ось у вересні на нас чекає пік виплат за зовнішніми запозиченнями – майже 53 мільярди гривень.

І трохи позитивних сигналів

Президент інвестиційної групи “Універ” Тарас Козак, якого Укрінформ попросив прокоментувати ситуацію, вважає, що, попри тимчасові труднощі з доступом до фінансового ресурсу, від яких потерпає Україна, особливих підстав для занепокоєння немає. “Пік розрахунків за запозиченнями припав на 2019-2021 роки. Найбільш критичним був минулий рік. Тоді погасити борги нам допомогли МВФ (який, зокрема, надав країні $2,7 мільярда в рамках розподілу спеціальних прав запозичення) та інші міжнародні партнери. Пережили і 2020 рік, коли виникали проблеми через коронавірус. 2022-ий у цьому плані спокійніший. Хоча і є певні проблеми з внутрішнім боргом, вважаю, що його вдасться рефінансувати”, – каже економіст. Він нагадує, що, підвищуючи облікову ставку, Нацбанк збільшує вартість грошей для фінансової системи. Це означає, що українські ОВДП за дохідністю стають більш привабливими для інвесторів: якщо донедавна найвища дохідність за цим видом цінних паперів становила 11-12%, то зараз цей показник перевищує 14% річних у гривні. Та й вітчизняна банківська система доволі ліквідна, тож цілком ймовірно, що українські банки зможуть збільшити ліміти на придбання гривневих ОВДП. Також економіст звертає увагу на те, що ситуація довкола можливої російської агресії почала заспокоюватися, з’явилися позитивні зміни на валютному ринку, спадає паніка на іноземних ринках українського боргу.

 “Думаю, що з великою ймовірністю ми зможемо подолати усі потенційні проблеми”, – підсумував Тарас Козак.

Владислав Обух, Київ