Україна прикрутила краник чергового російського міфу: дайджест пропаганди за 7 березня 2024 року
У Москві принизливо мовчать з приводу так і «незамерзлої України».
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 7 березня 2024 року.
- Газова перемога Києва навесні 2024 року
- «Шарик» ще не луснув, але вже здувся
- «Ватний дім» Readovka у стилі «неосталінізму»
- Що означає приєднання Швеції до НАТО
Газова перемога Києва навесні 2024 року
Якось тихо та непомітно помер великий (навіть за обсягами фінансових вливань) російський міф про те, що «Україна змерзне без нашого газу», який просувався протягом, щонайменше, останніх 10 років.
НАСПРАВДІ, звісно, значно більше. Достатньо згадати «газові війни», які Росія влаштовувала ще до 2014 року. Тепер, за словами голови правління «Нафтогазу» Олексія Чернишова, «Україна вперше пройшла зиму без російського газу. 10 років тому в це ще б ніхто не повірив, а в лютому 2022-го й поготів».
Інший аспект – газово-транзитний. Саме цей напрямок був магістральним у конструюванні й іншого російського міфу: «Європа змерзне без нашого газу». Москва ще до 2014 року постійно звинувачувала Україну в крадіжках, зривах контрактів та незабезпеченні обсягів. Навіть кран перекривали. «В 2005-2006 роках було перше перекриття транзиту. Завдання тих інформаційних атак і перекриття — змусити Європу дати дозвіл на будівництво «Північного потоку-2». Росіяни дискредитували українську ГТС, змушували всіх європейців повірити в те, що маршрут ненадійний, що не потрібні ніякі транзитні країни. Тому, мовляв, будуймо другий «Північний потік», — пояснює експерт Тарас Загородній.
Побудували. А що потім з ним сталося – відомо. І ось вже міністр енергетики України Герман Галущенко виключив будь-які комерційні угоди, які б дозволили російському газу продовжувати транзит через територію нашої країни після закінчення терміну поточного договору, що станеться наприкінці року.
Замість закупки російського газу Галущенко закликав європейські країни зберігати паливо в українських сховищах, чиї обсяги (15 млрд кубометрів) більш ніж транзитований російський газ минулого року (14 млрд). «Я думаю, це справедливо. Не говоріть, що ми не виживимо без російського газу», – сказав міністр.
А вже, до речі, ніхто й не каже. Навіть у Москві принизливо мовчать. Україна вслід за Європою прикрутила краник чергового російського міфу.
«Шарик» ще не луснув, але вже здувся
Досить великого розголосу набула заява відомого пропагандиста Анатолія Шарія про нібито замах на нього в Іспанії, де він нині переховується від українського правосуддя, звинувачений у державній зраді та розпалюванні ворожнечі.
В «замаху» він звинуватив не багато не мало, а самого президента України Зеленського: «Інші варіанти, крім нього, відпадають».
Також Шарій заявив, що менше ніж тиждень тому передав іспанській поліції інформацію про підготовку замаху. Потім він виклав і фото якоїсь жінки, яку назвав громадянкою України та посередницею в замовленні на його вбивство.
НАСПРАВДІ, між постами про «замах на себе» Шарій з поміткою «Терміново!» виклав рекламу «списку найкращих листівок-вітань». Дивна поведінка для людини, яка «ледь не з того світу повернулася». Судячи з того, що іспанська поліція теж не квапиться порушувати справу (на що й поскаржився Шарій), в «замах» не повірила й вона.
Не повірила в це й Z-спільнота, відверто познущавшись 7 березня, наприклад, з «кулі, яку витягнули з Шарія».
А вже згодом і сам Шарій перестав на себе «замахуватись» і написав: «Приступив до роботи, через яку мене й хотіли грохнути».
А те, що відбувається з ним, пояснив відомий український експерт Олександр Коваленко: «За останні два роки у багатьох, навіть найвідбитіших фанатів Шарія відкрилися очі на те, наскільки це бездарна та нікчемна особистість, яка сама по собі не має жодної оригінальності та креативності. Хоча, ще під час його бурхливої політичної діяльності на відстані, люди, які довіряли їй (мабуть, через свої недоумкуватість і загальмованість розумових процесів), тільки згодом стали сумніватися в ньому, як у лідері та організаторі».
«Тепер до нього було втрачено інтерес, як тих структур, що з ним співпрацювали всі ці роки, так і інших інвесторів, які не бажають більше шкваритися на цій персоналії. Ось, схоже, Шарій і вирішив повернути інтерес до себе… Але Україні витрачати час і ресурси на цього «збитого льотчика» якось не комільфо», – підсумовує Коваленко.
Схоже, пропагандистський «шарик», який так натхненно і затратно «хтось» надував, вже здувся. Цілком можливо, що незабаром і лусне.
«Ватний дім» Readovka у стилі «неосталінізму»
Ще одна «імпортозаміщена» зрада спіткала відомий «чорносотенний» (він регулярно використовує слово «русский», а не «російський») Z-ресурс Readovka. Її засновник і головний редактор Олексій Костилєв на 71 річницю з дня смерті Сталіна (5 березня) в рамках презентації власного «24 Нового російського бренду» особисто знявся в рекламі. У білому сталінському кітелі і з люлькою він гуляє по зруйнованому та окупованому Сєвєродонецьку.
НАСПРАВДІ, «патріотичний» одяг компанії Костилєва шиється виключно з преміальної італійської тканини, а реклама бренду майже повністю складається з іноземних товарів. Видання «Можем Объяснить» з’ясувало, – модель, що рекламує гімнастерку (яку називають «чисто русской рубашкой»), чомусь стоїть на тлі британського автомобіля Land Rover Defender.
На руці одного з акторів, що рекламує кітель, – годинник дешевого китайського бренду Accord Denton. На кадрах, що демонструють білу футболку, актор сидить на тлі італійських шпалер, які виготовляють у Південній Кореї.
Цікавий й інший аспект «патріотично»-комерційної діяльності Костилєва. Він (на той момент ще керівник смоленського однойменного пабліка у «ВКонтакте») свого часу познайомився з керівником кремлівського АНО «Діалог» і почав відпрацьовувати його «темники». І так добре це робив, що Readovka ледь не повним складом згодом перебралася в Москву.
Але на пропаганді Костилєв не зупинився. На одній із нарад у МО РФ він взяв на себе частину постачання теплого одягу для військових. Йому доручили відправити тисячу зимових ватників бандформуванням «ЛДНР». Костилєв планував завозити їх з Китаю та просто пришивати на них військові відзнаки. Але поки команда Костилєва домовлялася з китайським постачальником, Пекін заблокував вивезення всього, на чому є колір хакі, до Росії, щоб не порушувати санкції Заходу.
Readovka продовжила писати «новини» на замовлення АНО «Діалог». А потім її «ватно-модний дім» почав випускати сталінські кітелі та інший «русский» одяг. З преміальної італійської тканини.
Що означає приєднання Швеції до НАТО
І ось ці «неосталіни з AliExpress» мріють про майбутні стратегічні кордони Росії. А вони 7 березня вже офіційно стиснулись до тактично-непристойного. Швеція офіційно стала членом НАТО. Прапор 32-ї країни Альянсу офіційно піднімуть 11 березня.
НАСПРАВДІ, крім чергових банальних «поздоровлень» з новою «геополітичною перемогою» Путіна («який знову всіх переграв») у досягненні «однієї з цілей СВО у вигляді відсунення НАТО від кордонів РФ», варто сказати, що саме з практичного погляду означає приєднання Швеції до Альянсу (за версією The Financial Times).
– Співпраця між чотирма основними країнами — Данією, Норвегією, Швецією та Фінляндією вже давно мала тісний характер, але тепер має стати ще більш інтенсивною. Минулого року вони оголосили про намір спільно експлуатувати свої повітряні сили (які налічують близько 230 винищувачів). Це зробить їх більшими, ніж у Великій Британії і Німеччині. Вже зараз норвезькі F-35 та шведські Gripen практикують посадку на фінські дороги.
– Швеція, яка не має прямого кордону з Росією, швидше за все, гратиме для військових планувальників НАТО іншу роль, ніж прикордонні держави. За словами офіційних осіб, вона стане логістичним центром, а також маршрутом для постачання Фінляндії чи країн Балтії.
– Швеція має великий досвід роботи з підводними човнами та підводною інфраструктурою, що стає все більш важливим у Балтійському морі.
– НАТО практично замкне в коло Балтійське море, яке є важливим маршрутом торгівлі нафтою для Росії, і де базується один із її флотів. «Балтійське море стає озером НАТО», – сказав міністр закордонних справ Латвії Криш’яніс Каріньш.
– Швеція принесе з собою і острів Готланд, прозваний «гігантським авіаносцем», що полегшує оборону трьох невеликих країн Балтії.
– Найбільшу вигоду від приєднання Швеції отримають саме Естонія, Латвія та Литва. Раніше вони на доставку підкріплень та вантажів покладалися майже виключно на Сувалкський коридор — вузьку та вразливу 100-кілометрову смугу. Вступивши до НАТО, Швеція відкриває нові можливості для морських перевезень, оскільки Готланд знаходиться менш ніж за 200 км від узбережжя Латвії.
– Приєднання Швеції та Фінляндії дозволяє НАТО вже дивитися на Північну Європу як на один великий регіон, без дірки на карті. «Від Нарви (в Естонії) до Нуука (у Гренландії) зі сходу на захід і від Кіркенеса (у Норвегії) до Кракова (у Польщі) з півночі на південь», – сказав колишній прем’єр-міністр Швеції Карл Більдт.
До речі, з Кракова до українського Львова трохи понад 300 км. Та й кольори національних прапорів Швеції та України однакові.
Матеріал підготовлено редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу