Хто стане наступним російським арештантом МКС: дайджест пропаганди за 25 червня
«Сербський кейс» у російській пропаганді не такий однозначний
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 25 червня 2024 року.
- «Щастя» Шойгу тепер має стати безмежним
- У пропаганди черговий «сербський зальот»
- Київ «розгромив» Москву у Страсбурзі
- «День, коли СРСР остаточно помре»
«Щастя» Шойгу тепер має стати безмежним
«Мені пощастило працювати з багатьма керівниками колишньої Югославії, які потім потрапили до Гаазького трибуналу: Мілошевичем, Караджичем, Младичем…», – заявив якось тоді ще міністр оборони РФ Шойгу.
НАСПРАВДІ, 25 червня МКС видав ордери на арешт його та начальника Генштабу ЗС РФ Герасимова. Палата попереднього впровадження суду визнала, що «є всі підстави вважати, що обидва відповідають за ракетні удари, завдані російськими ЗС по українській електротехнічній інфраструктурі в період з 10 жовтня 2022-го по 9 березня 2023 року». (Тобто у так звану першу хвилю ударів по енергоінфраструктурі України. – Ред.).
МКС повідомляє: «Шойгу та Герасимов імовірно несуть відповідальність за воєнний злочин, що полягає у завданні ударів по цивільних об’єктах та у заподіянні надмірної випадкової шкоди цивільним особам або шкоди цивільним об’єктам та злочин проти людяності, що полягає у нелюдських діях. Є достатні підстави вважати, що вони несуть індивідуальну кримінальну відповідальність за ці злочини та за те, що вчинили ці діяння спільно та/або через інших осіб, віддали наказ про їхнє вчинення та/або не здійснювали належного контролю над силами, що перебувають під їх командуванням».
Так, видати ордери на арешт зовсім не те саме, що притягнути до відповідальності. І все ж із 25 червня 2024 року Шойгу та Герасимов вже разом із Путіним стали офіційно воєнними злочинцями. Поки не доведуть зворотного. А вони не доведуть. Бо на Кобилаша з Соколовим та Львову-Бєлову списати не вдасться.
«Ми з нетерпінням чекаємо на подальші ордери на арешт, щоб позбавити Росію відчуття безкарності, яке десятиліттями підживлювало її злочини. Відповідальність — це єдиний спосіб покласти їм край», – заявив президент України Володимир Зеленський. Тепер можна робити ставки на те, хто стане наступним російським арештантом МКС.
А щастя Шойгу дійсно має стати безмежним. Адже він таки пішов слідами Мілошевича (вбивства, переслідування, депортації), Караджича (воєнні злочини, злочини проти людяності) та Младіча (геноцид, воєнні злочини, злочини проти людяності, різанина у Сребрениці).
До речі, символічно, це сталося рівно за рік після закінчення пригожинської «СВО з дешойгузації Росії». Хоч і в Гаазі. Але навіть, не географічна, а історична відстань до неї з Москви не така вже й велика. Мілошевич, Караджич та Младіч не дадуть збрехати.
У пропаганди черговий «сербський зальот»
З колишніми югославськими «братушками» в Росії теж не все гаразд. Великого розголосу набула полум’яна промова пропагандиста Мардана, в якій він у своєму «царському» ефірі (так на «Соловьев LIVE» називається його програма) заявив, що постачаючи зброю Україні, Сербія «повелася як остання повія».
Згодом він сказав, що було це зроблено «на емоціях»: «Вибачте мені, брати-серби, за те, що повівся на провокацію наших спільних ворогів», – завершивши своє «покаяння» словами: «Крим – це Росія. Україна – це Росія. Косово је Србіја».
НАСПРАВДІ, дуже схоже, що Мардану, як і напередодні «воєнкору» Сапонькову, також зателефонував «товариш майор» і пояснив «політику партії». Ось Мардан перелякався і написав покаянний пост.
Але «сербський кейс» у російській пропаганді не такий однозначний, як здається. У вересні 2020-го року «фронтвумен» МЗС Захарова опублікувала у Facebook пост, прикріпивши до нього фото президента Сербії Вучича, який сидить навпроти Дональда Трампа, і кадр з відомої сцени за участю Шерон Стоун із фільму «Основний інстинкт». «Якщо вас покликали в БД (Білий Дім. – Ред.), а стілець поставили так, ніби ви на допиті, сідайте як на фото #2. Ким би ви не були. Просто повірте», – підписала цей пост Захарова.
(Публікацію вона зробила після того, як Сербія і Косово домовилися про нормалізацію економічних зв’язків, підписавши відповідний документ в присутності тодішнього президента США Трампа у Вашингтоні).
«Марія Захарова говорить насамперед про себе. Примітивізм і вульгарність говорять про неї, а також про тих, хто її туди помістив», – відповів Вучич. Захаровій тоді також вказав на помилку «товариш майор» (потім вона пояснювала, що «її не так зрозуміли»), а перед Вучичем просив вибачення особисто Путін.
А під час повномасштабного вторгнення, у січні 2023 року, вже сам Вучич обурювався вербуванням громадян його країни ПВК «Вагнер»: «Мене називають слугою Путіна, що я такий самий як він…».
А ще за рік, у січні 2024-го, офіційний представник Кремля Пєсков, зі словами «це прерогатива Міноборони», відмовився коментувати відеоскаргу сербських найманців, у якій вони розповіли про знущання з них у російській армії.
І ось, у червні 2024-го, новий «сербський зальот» пропаганди та чергове «вибачення».
Чим обернувся для Сербії газовий союз з Росією – відомо. А виявилось, що подібні регулярні образи (нехай і з подальшими, але не щирими вибаченнями) з боку «старшого братушки» теж входять до цієї угоди.
Київ «розгромив» Москву у Страсбурзі
А щодо марданівського «Крим – це Росія. Україна – це Росія», то 25 червня до успіхів України на юридичних фронтах додався ще один. ЄСПЛ одноголосно (!) виніс остаточне рішення у позові України проти РФ щодо Криму і встановив численні порушення Росією прав людини на ньому. Уповноважена у справах ЄСПЛ в українському Мін’юсті Маргарита Сокоренко назвала це рішення «розгромним для агресора».
А міністра юстиції України Дениса Малюську НАСПРАВДІ «буквально вразив перелік того, що було констатовано ЄСПЛ. Це: і зникнення людей, і практика поганого поводження з бійцями ЗСУ, кримськими татарами, журналістами, і просто українцями. Це арешти, рейди та обшуки приватних будинків, залякування релігійних лідерів і обшуки релігійних будівель, пов’язаних з цими цілями, це тиск та притиснення неросійських медіа. Ще багато роботи попереду. Але це історичний день, перше рішення по суті за міждержавною справою «Україна проти Росії» що стосується Криму. Досліджувались його обставини з лютого 2014 року по вересень 2022-го, коли РФ припинила членство в Європейській конвенції з прав людини. Відповідно, весь цей період був досліджений судом і порушення констатовані».
Зокрема, ЄСПЛ постановив, що РФ порушила статті Європейської конвенції з прав людини, які стосуються: права на життя; заборони нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження; права на свободу, недоторканність і на справедливий суд; права на повагу до приватного і сімейного життя; свободи віросповідання, висловлення поглядів і свободи зібрань, заборони дискримінації та багато іншого.
Суд окремо зазначив, що «мав достатні докази, зокрема звіти міжурядових і неурядових організацій, підтверджені даними свідків й іншими матеріалами, стосовно того, що інциденти були численними і взаємопов’язаними для визнання їх системними».
Нагадаємо, першу скаргу до ЄСПЛ в цій справі Київ подав ще 13 березня 2014 року. Вона стосувалась того, що в окупованому Криму існує системна адміністративна практика порушення прав людини з боку РФ, зокрема, проти етнічних і релігійних меншин, проукраїнських активістів і журналістів, а також військовослужбовців ЗСУ.
Зазначимо, Україна має ще чотири міждержавні справи проти РФ (одну спільно з Нідерландами). На розгляді ЄСПЛ перебуває також приблизно 7400 індивідуальних заяв щодо подій у Криму, на сході України й в Азовському морі, а також військових дій РФ в Україні з 24 лютого 2022 року. То ж, далі – буде.
«День, коли СРСР остаточно помре»
Москва, як відомо, не визнає рішення ЄСПЛ та МКС і вже назвала ордери на арешт Шойгу з Герасимовим «нікчемними і актом гібридної війни».
Але цього дня вона отримала ще один потужний удар. 25 червня було офіційно повідомлено про початок переговорів щодо вступу України до ЄС.
НАСПРАВДІ, відомий політичний оглядач Костянтин Еггерт ще напередодні назвав це рішення «днем, коли Радянський Союз остаточно помре».
«29 листопада 2013 року Янукович у Вільнюсі не підписав угоду про асоціацію з ЄС. Після цього були демонстрації в Києві, жорстокий розгром поліцією імпровізованого табору протестуючих студентів, протести на Майдані, втеча Януковича з країни, анексія Криму, військові дії на Донбасі та повномасштабне вторгнення РФ в Україну. За 11 років мрія українців, які мітингували проти тодішніх дій Януковича, збулася», – нагадує Еггерт.
Він небезпідставно вважає, що Путін відповість шантажем Молдови, навіть можливо «референдумом» про вступ Придністров’я (чи Гагаузії) до РФ, а також пропагандистською кампанією в країнах ЄС з дискредитації ідеї членства України та Молдови.
Однак, як пише Еггерт, «25 червня вже став історичним днем, коли Євросоюз зробив рішучий (і вирішальний) крок, вступаючи на територію пострадянського простору».
Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу