Ігор Кузін, головний державний санітарний лікар України

Під час традиційного «Вечірнього стріму» в Укрінформі йшлося про проблеми вакцинації в Україні. Ведучий Василь Самохвалов говорив з Ігорем Кузіним, заступником міністра охорони здоров’я і головним державним санітарним лікарем України, про те, куди поділась пандемія ковіду і чи треба від хвороби «бустеруватися», звідки беруться міфи про шкідливість щеплень, чи вироблятиме Україна власні вакцини та чим кращий від нашого європейський календар щеплень.

ГАРТУВАННЯ НЕ ПОМОЖЕ: ЧАС ЩЕПИТИСЯ ВІД ГРИПУ ТА РОБИТИ БУСТЕР

- 1 жовтня почав діяти закон України про систему громадського здоров’я. Щось зміниться? Що саме?

- Закон України про систему громадського здоров’я – доволі складний закон. Він має запровадити нові підходи до того, яким чином громадяни України будуть захищені від інфекційних та неінфекційних захворювань. Це базова така філософія цього закону. Коли він проговорювався, навколо нього дійсно було дуже багато міфів, дуже багато було приділено уваги вакцинації. Але насправді, основні міфи й ті люди, які їх розкручували, вони напевно його ніколи і не читали. Тому що там по вакцинації дійсно приділено уваги доволі мало і основні вимоги й пункти по вакцинації регулюються зовсім іншим законом, це Закон України про захист населення від інфекційних хвороб.

Але закон було прийнято, і дуже дякую тут народним депутатам. З 1 жовтня запускаються вже трішки інші регуляції, які працюють у системі громадського здоров’я. Що саме буде змінено? Ми вже звикли до того, що на рівні кожної області у нас є ключова інституція, яка називається «Центр контролю та профілактики хвороб». Це установа, яка підпорядкована Міністерству охорони здоров’я, яка виконує всі функції по протидії будь-яким спалахам або надзвичайним ситуаціям у контексті, безумовно, громадського здоров’я. Такі установи, вони набувають вичерпний перелік прав, обов’язків і функціоналу (якраз дуже чітко фіксується саме в цьому законі). Вони не зупиняли свою роботу з першого дня незалежності України і вся служба протиепідемічна вже має сторічну історію розвитку профілактичної медицини. Станом на зараз вона повноцінно буде відповідати усім вимогам Європейського Союзу: стосовно готовності, стосовно реагування, стосовно профілактики.

- Не дуже зрозуміло, а в чому саме, конкретніше?

- Перше, це стосується того функціоналу, який зараз покладається на ці установи. Раніше вони займалися виключно інфекційними захворюваннями, тепер вони будуть займатися й неінфекційними захворюваннями. Мова йде про серцево-судинні захворювання, інсульти, профілактика інфарктів, профілактика онкозахворювань, також питання психічного здоров’я.

Друге – чітко визначається їх роль в реагуванні на надзвичайні ситуації. Ключову роль будуть відігравати ці центри для того, щоби максимально швидко надати допомогу, не допустити поширення інфекційної хвороби, розробити дуже швидко профілактичні певні заходи. І ці механізми реагування ми, до речі, протестовували і пропрацьовували під час теракту, ну наприклад, на Каховській ГЕС. Наші бригади виїжджали, проводили також лабораторні дослідження.

Третя, кардинальна зміна, стосується того, що Центри контролю та профілактики хвороб у своїй діяльності керуються тепер більш європейським законодавством, точніше – європейсько-орієнтованим. Якщо раніше ми використовували доволі багато старих радянських підходів (висновки державної санітарно-епідемічної експертизи, візити на об’єкти, інспекції, відсторонення, штрафи), тепер весь цей об’єм не є частиною саме громадського здоров’я. Громадське здоров’я – це про інформування, про просвітницьку роботу, про якісь базові речі, які стосуються реагування, але не про інспекцію. Тобто інспекційна функція відійшла від громадського здоров’я і тепер перебуває в сфері управління Держпродспоживслужби.

- Забрали все найцікавіше. Чому так звані антивакцинатори були проти?

- Коли виникає спалах, в якості одного з протиепідеміологічних або профілактичних заходів застосовується вакцинація, за так званими епідеміологічними показаннями. Це означає, що певні когорти населення мають бути вакциновані для того, щоб спалах не розрісся далі. Ця норма, на їх думку, вона була протизаконна і проти прав людини. Тому що вони вважали, що ця вакцинація буде використовуватися як інструмент впливу і примусом ми будемо змушувати людей вакцинуватися. Тому от навколо цієї норми найчастіше була якраз дискусія антивакцинального цього великого блоку.

- А насправді, будуть чи ні?

- Вакцинація за епідемічними показаннями – таке рішення може бути прийнято. Я приведу просто кілька прикладів. Якщо ми візьмемо, наприклад, саме лісове господарство – начебто звичайна, дуже низька епідемічно значуща така тема. Але ми розуміємо, що вакцинація лісників, вона є корисною саме проти ураження кліщами і протикліщевого енцефаліту. Ми стикаємося з випадками, коли такі рішення приймаються до цілого лісового господарства для того, щоб не допустити поширення саме цієї інфекції. Тому така норма є, вона використовується, вона є абсолютно нормальною. Єдине, що рішення про вакцинацію приймається лікарем, якщо у працівника немає абсолютно медичних протипоказань, тоді та людина має бути вакцинована.

- Перед початком повномасштабного вторгнення у нас почалася обов’язкова вакцинація від ковіду для вчителів та держслужбовців, після 24 лютого це припинили. Чи може бути взагалі повернення цієї норми? Щоправда, ковід уже не дуже актуальний – або актуальний, я не знаю, як сприймати останні новини.

- Ковід залишається актуальним, і тут вартує, напевно, сказати те, що на світовому рівні щодо ковіду було вже знято статус надзвичайної ситуації в сфері громадського здоров’я. Це не означає, що ковід зник, це означає, що весь світ тепер розуміє – що треба робити з ковідом. Тепер це не надзвичайна ситуація, це буде звичайне інфекційне захворювання, з яким ми будемо стикатися щонайменше один раз під час епідемічного сезону, це зазвичай із жовтня і щонайменше по квітень-місяць.

Якраз от початок епідемічного сезону і ковід буде циркулювати, скоріш за все, на постійній основі. Його мутації, його стиль поведінки, кількість захворювань – усе це говорить про те, що він зараз злився уже з усією оцією респіраторною групою і є просто частина цього.

- Це з грипом?

- З грипом, з респіраторними вірусами іншої групи він стає частиною оцього великого букету, який починається у нас якраз саме перед зимовим епідемічним сезоном. Але тут є така особливість, що вакцинація за результатами наукових досліджень і всього того, що вже зараз знає наука, дійсно є ефективна проти важкого перебігу коронавірусної хвороби. Вона не в змозі захистити людину від інфікування, людина може інфікуватися коронавірусною інфекцією, навіть маючи вакцину, але перенесе вона його набагато легше. Тому вакцинація залишається, залишається ковід, залишаються також, на жаль, і смертельні випадки, які пов’язані зараз з інфікуванням ковідом. Незважаючи на те, що абсолютна кількість випадків у нас суттєво зараз зменшилася, останні кілька тижнів ми бачимо поступове зростання. Це вже початок епідемічного сезону. Десь 2-2,5 тисячі - 1800 випадків у середньому за один тиждень ми реєструємо. І дійсно ми бачимо, що у людей, які мають похилий вік і супутні захворювання, важкість є набагато все ж таки сильніша і є ризик померти внаслідок коронавірусної інфекції. Вакцинація, яка була по категоріях держслужбовців і вчителів, принесла свої результати. Велика частина освітніх закладів і державних установ продовжували свою роботу на фоні вакцинації. Силовий блок має зараз одні з найвищих показників щеплення. Цивільне населення, й особливо сільське населення, на жаль, має набагато гірші показники по охопленню щеплення.

- Ви сказали про лісників – які у нас ще обов’язкові щеплення, де вони застосовуються? І до найцікавішого: чи справді щеплення є порушенням прав і свобод?

- Ні, це не порушення. Відповідні рішення були прийняті Верховним Судом України. Рішення, що якщо, наприклад, у шкільному середовищі у нас є невакциновані діти й у них немає медичних протипоказань, то права такої дитини можна порушити, оскільки її присутність у колективі невакцинованою становить загрозу для всього колективу. Це принцип колективного захисту.

- Коли соціальна відповідальність є вища за відповідальність персональну.

- Абсолютно. Тому тут ми маємо казати, що дійсно – порушення прав людини тут немає ніякого і відповідне рішення було зафіксовано Верховним Судом України. Напевно, основна причина небажання – доволі часто це нерозуміння, що таке вакцинація, навіщо вона потрібна, як воно захищає. І це нерозуміння, на жаль, воно буває і серед громадян, і серед медичних працівників, і серед вчителів, тому треба постійно проводити роботу, пояснюючи, що це таке, навіщо воно потрібно, і розвінчувати міфи.

- А звідки ростуть ноги у всіх цих конспірологічних теорій про змову світової фарми, про те, що все це куплене тощо?

- Коли ми проводили всі минулі раунди і кампанії з імунізації ще навіть у доковідні часи, ми звернули увагу, що осередки московського патріархату є майже всі антивакцинально налаштовані. Й окрім того, що вони антивакцинально налаштовані, вони агресивно налаштовані. Зараз відбувається вакцинальна кампанія проти кору, і після заборони церкви московського патріархату ми бачимо, що вплив інформаційний суттєво зараз знижений. Люди слухають, вони цікавляться, вони починають брати додаткові роздаткові матеріали, вони починають вивчати. Але є напевно якась група людей, яка зацікавлена в тому, щоб розганяти міфи. Майже всі вони базуються або на неперевірених якихось даних, або на результатах наукових досліджень, які абсолютно вільно трактуються.

- Але цікаво. Дуже впевнено вони завжди це все розповідають.

- Тут має бути системна така протидезінформаційна робота, бо це впливає на національну безпеку. Наприклад, спалах кору може бути таким суттєвим навантаженням на систему охорони здоров’я, яка може просто його не витримати.

- Давайте тоді про кір. Судячи з повідомлень медіа, в Україні непроста ситуація з кором, інформація МОЗ – за 8 місяців в Україні на кір захворіло учетверо більше людей, ніж за весь минулий рік. 43 випадки за вісім місяців 2023 року та 12 випадків за увесь 2022-й. Це вже епідемія чи ні?

- Ні, це спалахи. До епідемії, на щастя, нам ще далеко і якраз ми зараз робимо все, щоб цієї епідемії не було. У кору є кілька таких певних характеристик, і найперша характеристика – з усіх інфекційних захворювань це найбільш заразне. Одна людина, яка хворіє ковідом, може заразити десь 1,2 - 1,3 людини далі, які не мають захисту. Хворі ж на кір заражають найменше 7 людей, хто не має захисту. Миттєва швидкість, яка дуже потужно б’є по регіонах, по закладах, тобто епідемія розростається доволі швидко. Це така перша характеристика. Друга – кожні 5-7 років у кожній країні, яка не має достатнього рівня імунітету, виникають локальні спалахи. Останній спалах в Україні був з 2017 по 2019 рік.

- Зараз це якось пов’язано з війною чи просто так взагалі склалось?

- Ні. Це склалося, скажемо так, календарно, але все ж таки війна впливає на це. Бо війна, вона, по-перше, не дає можливості забезпечити адекватну, ефективну роботу інфраструктури, яка забезпечує вакцинацію. І велика кількість все ж таки невакцинованих дітей якраз накопичилася зараз. Тому ризики виникнення повноцінної епідемії, а не лише точкових спалахів, вони зараз є максимальними. І ще останнім таким доволі суттєвим ризиком є фізичне навчання, тому що діти пішли в школу, фізично таке тісне спілкування, воно призводить до того, що майже все шкільне оце середовище може бути інфіковано, якщо там не буде вакцинації. Тому зараз якраз проводиться такий додатковий раунд, коли ми вакцинуємо дітей, які не отримали щеплення взагалі, або пропустили.

- Грип, ковід, щойно говорили про кір: чого боятися, що нам загрожує найближчим часом?

- До кожного сезонного захворювання можна буту підготовленим. Насправді за рекомендаціями ВООЗу і за світовими трендами не очікується, що сезон грипу буде якимось надважким. Він не буде відрізнятися важкістю або швидкістю передачі. В цей епідемічний сезон ми точно проживемо грип разом з ковідом. Тому найбільший ризик все ж таки буде в цей епідемічний сезон для людей похилого віку, плюс для тих, хто має супутні неінфекційні захворювання, і для тих працівників, які будуть працювати на передовій у закладах охорони здоров’я або в інтенсивному спілкуванні з іншими людьми.

Кір буде залишатися пріоритетом для дитячого населення, допоки в нас не закінчиться кампанія з додатковою імунізацією. Станом на зараз ми маємо десь 45-46% уже провакцинованих дітей, це доволі непогані темпи, враховуючи те, що велика кількість дітей виїхала, є велика міграція, і доволі складно проводити її під час військових дій.

Для дитячого населення залишається ризик поліінфекцій, і Україна реєструвала спалах три року тому – на щастя, він був успішно закритий і подоланий. Про це є офіційний звіт у Всесвітній організації охорони здоров’я. Але все ж таки Україна залишається ендемічною по полю. Тому вакцинація дітей, особливо новонароджених, – обов’язкова вакцинація. Вона є в календарі, але її треба не пропускати для того, щоб мати максимальний захист. І останніх напевно дві таких інфекції, про які я б хотів сказати, – це вакцинація проти правця. І насправді вона найбільш зараз актуальна для силового блоку, для всіх тих, хто мають якісь свої дачі, або працюють із землею. Тому що вакцинація проти правця, вона має проводитися кожні 10 років. Якщо людина доросла не має вакцинації проти правця і, наприклад, наступила на якийсь іржавий цвях, занесла інфекцію, то дуже часто це летальна інфекція. І для дорослих, особливо для медиків, особливо для військових – дуже бажано мати вакцинацію проти вірусного гепатиту В, оскільки вірусний гепатит В є кров’яною інфекцією. Тобто при контакті, при евакуації поранених, при наданні медичної допомоги ця інфекція може бути передана. І на жаль, гепатит В не є виліковною хворобою.

- Питання, яке цікавить дуже багатьох. А що тепер робити із щепленням від ковіду – робити бустери? Всі терміни вже давно спливли – що далі?

- Є так званий базовий курс щеплення, він захищає проти важкого перебігу коронавірусної інфекції – це два щеплення плюс один бустер. Це, скажімо так, універсальне рішення для значної більшості українців. Тому кожен українець повинен мати отакий базовий курс. Якщо у людини є додаткові захворювання, серцево-судинні захворювання, підвищений артеріальний тиск, інфаркт, інсульт в історії, якщо в нього бронхіальна астма або інші стани, то йому щонайменше необхідно зробити ще один бустер, який дозволяє поновити імунний захист.

- Якщо бустер треба було робити пів року тому, це нормально?

- Це не проблема, це буде абсолютно нормально, тому що зараз уже трішки у нас зникає якась така межа між певними термінами. Науковці говорять про те, що, по-суті, від моменту ін’єкції формується імунна відповідь щонайменше на дев’ять місяців. Кожного року хворіє щонайменше 5,5 або навіть 6 мільйонів українців. Тому що перехворіли грипом і вже до наступного періоду минуло більше дев’яти місяців – і в них уже немає імунітету, вони хворіють знову.

- А просто гартувати імунітет?

- Це не допомагає. Це допомагає продовжити тривалість життя, це допомагає знизити тиск, це допомагає психічному здоров’ю, але на грип і ковід не буде впливати.

БУДУТЬ КОШТИ – БУДУТЬ УКРАЇНСЬКІ ВАКЦИНИ

- Як карантин змінив життя українського суспільства й української медичної галузі?

- Багато медиків застосовували просто шалені зусилля для того, щоби подолати ковід на території своєї області й не допустити смертельних випадків. Це дозволило оновити медичну систему обладнанням, якого ніколи не було в лікарнях, це дозволило створити нам готову систему охорони здоров’я і, напевно, в умовах війни зараз система охорони здоров’я, вона була однією з найбільш підготовлених надавати медичну допомогу великим верствам населення, реагувати швидко. Ми вже вміємо перекидати ресурси з одного в інше, ми вже розуміємо – що треба робити для того, щоби запустити нову лікарню або перепрофілювати наявну, – все це якраз ті напрацювання, які ковід дав державі, й він підготував медичну систему до будь-яких надзвичайних ситуацій, з якими ми стикнулися після 24 лютого. Що він дав українцям? Я сподіваюся, що він дав розуміння, що вакцинація працює, що все ж таки держава і суспільство готові спільними зусиллями боротися з інфекційними хворобами, особливо з новими, і світ ще буде стикатися з інфекційними хворобами, і ковід був якраз тим прикладом, коли було єднання неурядового сектору, держави, міжнародних партнерів, донорська допомога.

- Є, може, якась соціологія – стали більше довіряти, більше стали робити, менше стало заперечень?

- Саме соціологічних у мене немає даних, але бачу навіть по зверненнях на, наприклад, гарячу телефонну лінію – ми все менше і менше фіксуємо якихось антивакцинальних настроїв, є більше запитань про те, а як це працює, будь ласка – поясніть, чому отак. Люди стали розбиратися у вакцинації, й у мене таке враження, що загальне розуміння вакцинації підвищилося. Хоча в світі за рахунок ковіду майже 117 млн дітей пропустили щеплення – під час локдаунів не мали змоги дійти до певного пункту щеплення. Тобто вплив ковіду на систему громадського здоров’я і віддалення наслідків, вони ще будуть упродовж кількох десятків років, допоки ми зможемо все ж таки наздогнати і також провести додаткові раунди імунізації, довакцинувати.

- Як у нас погіршувалася ситуація з вакцинацією з початку війни? Особливо цікавлять такі проблеми, як прифронтові території або переміщені особи.

- Напевно почну з того, що вимушено переміщені особи, напевне, зараз є одними з найбільш вакцинованих. За рахунок того, що кожен проєкт, кожен донор, кожна мобільна бригада, яка працює в області, вона перше за все звертає увагу на саме контингент вимушено переміщених осіб.

Якщо подивитися по загальних цифрах, то цього року ми майже на 20-25% рухаємося краще, аніж у минулому році, минулий рік був украй важким через великі переміщення і через дуже динамічну ситуацію. Зараз ми вже налагодили планову роботу, тому сподіваємося, що показники будуть не менше, аніж 80-82-83% по основних календарних щепленнях, це дуже високі показники для України. І стосовно прифронтових територій, то зазвичай на цих територіях використовується функціонал мобільних бригад, їх є зараз близько 300, і це абсолютно різні партнери, які об’єднують свої зусилля для роботи таких бригад.

- Багато міжнародних партнерів допомагають нам?

- Дуже, тому що сумарно зараз у секторі охорони здоров’я працюють більше 170-ти міжнародних партнерів, це асоціації, організації, фонди, і вони мають певні алгоритми своєї роботи. Є так званий health cluster, тобто кластер охорони здоров’я, який очолюється Всесвітньою організацією охорони здоров’я, і це той кластер, той майданчик, який координує всю їхню роботу. Вакцинація є в пріоритеті, й кожна мобільна бригада, яка виїжджає на деокуповану територію, у віддалені населені пункти, вона має можливість отримати вакцину і там провакцинувати, вже на виїзді. Особливо це актуально для прифронтових територій.

- Під час розпалу ковіду було багато дискусій про створення української вакцини, навіть було кілька анонсів. Яка взагалі ситуація на ринку вакцин, Україна якісь вакцини може робити чи робить?

- Безумовно, Україна може робити вакцини: у ветеринарії майже 95% ринку саме вакцинного закривається українським виробництвом.

І це насправді говорить нам, що біотехнологічне виробництво в Україні є можливим. Стосовно розробки української вакцини – це доволі довготривалий процес, на лише проведення наукових досліджень, коли є прототип, і до доведення ефективності вакцини може піти від 5-ти і до 6-ти років. Було кілька команд, які в Україні працювали над розробкою вакцини – це львівська команда, Одеський протичумний інститут, у Києві було кілька науково-дослідних інститутів. Усі вони досягли певного прогресу, але жодна з них не завершила ці дослідження. Причина доволі проста: було проведено, напевно, найперший етап наукових досліджень, і вони зупинилися перед другим, коли об’єм інвестицій у проведення такого наукового дослідження вже мав вимірятися декількома мільйонами доларів.

- Що таке ринок виробництва вакцин – це бізнес чи все-таки це медицина?

- Виробництво вітчизняної вакцини – це, скоріше, питання національної безпеки, бо коли почався ковід і, я думаю, що всі це бачили, – ті країни, які мали своє власне біотехнологічне виробництво, вони мали змогу виробляти і швидкі тести, і ПЛР-тести.

- І собі першими накупили багато мільйонів вакцин, які потім утилізували?

- Так, але для України вкрай важливо мати можливості й ресурси не лише інтелектуальні, а й точно також виробничі. Сподіваюся, що ці, все ж таки, ініціативи і наукові команди, вони підуть далі, і вони будуть використовувати додаткові джерела фінансування, такі як кошти Європейського Союзу, як міжнародні гранти, тому що результати їхніх наукових розробок були вже оприлюднені в деяких наукових журналах. Разом із тим, все ж таки, вітчизняний фармацевтичний сектор зараз усе більше працює над локалізацією вакцини на території України, і насправді сподіваємося, що принаймні хоча б одна точка біотехнологічна в Україні буде. Мова іде про те, що компанія «Лекхім» планує…

- Завод тут побудувати.

- Завод уже побудований і вже є відповідне обладнання, зараз проходять процедури сертифікації. Це не виробництво повного циклу, це розлив вакцини на місці, тобто, вже приготовленої, але це перший крок, коли біотехнологічний продукт має можливість бути виробленим на території України, – це й робочі місця, і певні процедури регуляторні, але сподіваємося, що таке виробництво може бути розширено потім і на повний біотехнологічний цикл.

- А як ви персонально вважаєте, підйомна така історія, як виробництво вакцини, для України та її економіки?

- Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує, що країна повинна розглядати своє власне біотехнологічне виробництво, якщо у них більше 20-ти млн. населення. Враховуючи кількість населення в Україні, то біотехнологічне виробництво повинно бути в Україні, й насправді зараз є велика кількість, скажімо так, ініціатив післяковідних, які спрощують механізм доступу до певних патентів, до певних технологій. Тому я впевнений, що це перспективно для України, і це правильний шлях, якщо ми будемо все ж таки стимулювати створення власного виробництва.

- Питання грошей?

- Питання грошей, ресурсів і, все ж таки, того, щоб українська біотехнологічна школа розвивалася, тому що це й питання навчання, генерації нових кадрів.

КУРС – НА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КАЛЕНДАР ЩЕПЛЕНЬ

- З вакцинацією завжди пов’язано, ми трошки уже про це говорили, особливо багато міфів, страхів, фейків. Які є найпоширенішими, як їм протистояти і що робити, найголовніше, коли самі лікарі поширюють ці фейки і міфи? Це дуже часто буває.

- Це дуже часто буває, на жаль. Найбільші такі міфи, з якими я особисто стикаюся, – що вакцина викликає аутизм, це те, що якщо дитина хворіє, то вакцинацію робити неможливо, що вона викликає ДЦП, параліч у цілому. Що це чіп, або що це якийсь вплив на свідомість, на сам організм людини, і це саме намагання програмувати людину.

- Зміна ДНК.

- Зміна ДНК, точно також було, особливо після впровадження мРНК-вакцин, був такий новий виток цього. Таких міфів дуже багато і ті, які я озвучую, вони, напевно, є найбільш поширеними. Яку тактику обираємо ми? У нас є дуже прості матеріали, які розвінчують ці міфи саме з використанням доказової медицини, ми використовуємо також механізм гарячої телефонної лінії, коли ми отримуємо повідомлення від батьків з конкретними випадками, коли, наприклад, моїй дитині відмовили через те, що у неї епілепсія, чи можна робити вакцинацію? Ми збираємо такі випадки і потім запрошуємо профільних фахівців – невропатологів, імунологів, і розбираємо з лікарями, пояснюємо їм. Моє особисте враження, що кількість лікарів, які вірять у те, що вакцини неефективні, їх доволі невелика кількість.

- Але кожен із нас знає історію про свого знайомого, якому сімейний лікар розказала, що це обов’язково не треба робити.

- Абсолютно. І найчастіше, напевно, те, що лікарі інколи не розуміють особливостей вакцинації при певних станах: при неврологічних, при цукровому діабеті, при, наприклад, психічних захворюваннях, при, наприклад, пересадці органів або ще якихось станах. І тут ми максимально робимо все для того, щоб пояснити або роз’яснити це, тому, я думаю, що з цим нам усе ж таки вдасться впоратися, але для громадян і для сімей тут варто сказати наступне: якщо ваш сімейний лікар починає відмовляти вас просто так, то треба шукати собі нового сімейного лікаря, бо він точно вас не буде лікувати.

- Чи не є це проблемою, в принципі, стану медичної освіти останніх років?

- Мені здається, що це не питання медичної освіти, бо більша частина цих людей прослухали абсолютно нормальний повноцінний курс по імунології, вони розуміють імунологічні процеси. Це, мені здається, особисті уподобання або схильність до чогось міфічного, містичного, і от ближче до цього.

- Багато людей виїхали зараз за кордон, як відбувається обмін інформацією про щеплення між нашими закладами охорони здоров’я та закордонними? І наскільки різниться список обов’язкових щеплень, чи бувають із цим проблеми?

- Календарі у кожній країні різні, календарі вакцинації, й особливості вакцинації в Європейському Союзі дві. Перша – використовуються вакцини, які містять у собі кілька інфекцій, до прикладу, 5-6, і це один укол, коли дитина отримала одразу вакцинацію від 5-6. В Україні ми найчастіше використовуємо і закуповуємо за кошти державного бюджету кілька різних вакцин. Це, з одного боку, дешевше – перейти на отакі комбіновані вакцини, це доволі значне навантаження на державний бюджет. Ми до цього готувалися перед війною, але війна загальмувала всі ці процеси, і це перша суттєва відмінність календаря щеплень. Друга – в європейському календарі щеплень більше інфекційних захворювань, проти яких дитина отримує вакцинацію. До прикладу, мова може йти про вірусний гепатит А, про пневмококову вакцину, про вакцину проти, наприклад, вірусу папіломи людини. Це ті антигени, це ті захворювання, проти яких вакцина існує, вона ефективна, але Україна її ще не впровадила. І точно також деякі з цих антигенів, деякі з цих вакцин ми збиралися впровадити ще на початку 2022 року, й у нас уже були підготовлені відповідні рішення, а також фінансове-економічне обґрунтування, війна зупинила весь цей процес. Тому дитина, яка отримує вакцинацію за кордоном, вона буде захищена, і при поверненні в Україну вона зможе внести свої дані в електронну систему охорони здоров’я. За документами, які були видані за кордоном, це може бути будь-який документ, будь-яка довідка, яка буде привезена звідти, вона буде оцифрована… і дитину не потрібно буде вакцинувати додатково або перевакциновувати.

- Я от наостанок ще хотів запитати вас про такого звіра, як колективний імунітет. Під час епідемії ковіду казали деякі люди, що потрібно не мучитися з вакцинами, просто всім треба перехворіти – і ми напрацюємо колективний імунітет. Розкажіть, що це таке, від яких захворювань ми маємо колективний імунітет – наприклад, від ковіду ми маємо?

- Ні. Я спробую дуже простими словами. Візьмемо якийсь населений пункт, у ньому мешкає 100 тисяч мешканців. Якщо з них буде вакциновано 95 тисяч, це означає, що 95% захищено.

- А якщо вони перехворіють всі й будуть мати антитіла, імунну відповідь?

- Якщо вони перехворіють усі, і тривалість імунітету є значною, то це точно також буде вважатися колективним імунітетом. До чого це призводить? Це призводить до того, що хвороба однієї людини не призведе до епідемічного поширення інфекції от у цьому населеному пункті. Сутність колективного імунітету – захистити саме тих, хто не може отримати вакцину через онкозахворювання, через певні медичні протипоказання, через стан здоров’я, і працює це дуже просто. Така сама ситуація в школі: наприклад, вакциновано 95% дітей, один випадок кору не призведе до того, що вся школа захворіє, він зупиниться, умовно, на одному, наприклад, другому випадку, і спалаху навіть не буде на території цієї школи. Тому колективний імунітет – це універсальний захист суспільства від епідемічного поширення хвороб. Колективний імунітет можливий за рахунок вакцинації, і це, до прикладу, кір, це, до прикладу, вакцинація від поліомієліту, від дифтерії. Проти респіраторних вірусів не може бути досягнуто колективного імунітету в принципі, тому що, чому неможливо, тому що людина перехворіла ковідом або грипом, через 9-10 місяців у неї рівень імунітету вже такий, що вона знову сприятлива, і вона вже знову може захворіти, вона провакцинувалася – тривалість післявакцинального імунітету точно також десь до одного року. Колективний імунітет може бути сформований ситуативно лише на невеликий проміжок часу. Якщо взяти Україну, в нас біля 15 млн щеплень було зроблено. Колективний імунітет відсутній в Україні, тому що в нас зараз вакциновано набагато менше, аніж необхідно для колективного імунітету.

- Жодної краплинки з того, що я собі колись колов, не лишилося в моєму організмі?

- Якщо це було більше, ніж 9 місяців, то вже там його замало для того, щоби входити в епідемічний сезон, раджу повторити вакцинацію.

- Тоді будемо всіх закликати вакцинуватися?

- Абсолютно.

Василь Самохвалов

Фото: Тарасов Володимир