Поради дитячого психолога: Щоб війна не позбавила дітей сміху

Світлана Ройз поділилася з Укрінформом практиками та порадами, які саме зараз можуть допомогти малечі

Для того щоб діти якомога безпечніше для психіки пройшли випробовування жорсткою реальністю сьогодення – повітряні тривоги, загрози ракетних атак, регулярне перебування в укриттях та загальний стрес від війни всього суспільства – дитяча психологиня Світлана Ройз зібрала практики, ігри та поради, які допоможуть їм впоратися з ситуацією. Звісно, за допомогою дорослих, близькість і піклування яких зараз ще більш важлива для малюків.  

«Ми всі зараз шукаємо якісь якірці – те, що допоможе укорінитись у житті, дасть сили, зарадить як впоратись із втомою та іноді зневірою. Можливо, такі якірці – наша близькість з дитиною та наша надія. Те, що так властиво людям», – сказала вона в коментарі нашому агентству.

Тож найголовніше, що зараз потрібно всім і великим, і маленьким українцям, особливо під час і у перші хвилини ворожої атаки:

• Відчуття близькості. Наша присутність та контакт. І всі наші слова і відчуття про одне, по суті – я з тобою, ми разом, наша ППО неймовірно нас захищає.
• Найскоріше відновлення «рутини» – звичного розкладу дня, підкреслена увага до простих потреб.
• Нормалізація станів: загальмованість, збудженість, дратівливість, балакучість чи навпаки мовчання, пригніченість – то все норма після такого. Ми говоримо з дітьми і робимо акцент на тому, що було дійсно страшно, але ми разом це витримали.
• Тіло. Все, що ми зараз зможемо зробити для тіла близької людини, дитини – повернути відчуття власного кордону (обіймами, доторками, укутуванням в ковдру), іграми треба розтягнути м'язи, дати води та теплої їжі, іграми стимулювати рухливість. Корисно  надати можливість «звучати» – в співі, наприклад.
• Важливі ранкові тілесні ігри. Вони важливі в будь-який час – і дітям, і дорослим, – говорить психологиня, – але вранці саме зараз вони просто необхідні. Бо від нашої «тілесності» зараз буде залежати, як ми впораємося із емоційним навантаженням, травмами, завданими ворожою атакою.

«Діти спираються на тілесність, тому обійми – якщо вони комфортні для дитини – дають відчуття захищеності», – говорить психологиня. Тому, якщо ви бачите, що ваша дитина тривожиться, напружена або нервує через тривале перебування в укритті, зробіть з нею кілька простих речей, запропонованих Світланою Ройз у проекті ЮНІСЕФ «Гратись і не боятись». 

• Встановлюємо контакт з дитиною – гра «Інопланетянин». Уявіть себе інопланетянами, які не знають, як вітаються на Землі. Тому вони зустрічаються і вітаються торкаючись ліктиками, колінками, плечиками, мізинчиками і тільки наприкінці – за руку.

• Повернути відчуття заземлення та відчуття кордонів тіла, а також заспокоїтися допоможе гра «Веселі тваринки». Запропонуйте дитині постукати себе по грудях, як мавпеня, пострибати, як зайчик, струсити краплі води, як песик. В таку гру зручно грати під пісню «Я і Ти», яку співачка Світлана Тарабарова та психологиня Світлана Ройз створили спеціально для ЮНІСЕФ.
• Для ігор ви можете використовувати те, що точно є вдома чи навіть в укритті. Наприклад, за допомогою кольорової шкарпетки, надітої на руку, можна когось зображувати. А ще можете запитати у дітей, що вони відчувають, загадувати загадки, рахувати, вчити пісні, танцювати.
• Використовуйте уяву для контролю емоцій та розслаблення.

Попросіть дитину уявити, що у неї на руці кошеня чи пташеня. Запропонуйте другою рукою погладити цю уявну тваринку, дуже маленьку й тендітну, – тому доторки мають бути ніжними. Коли побачите, що рухи дитини стали більш розслабленими, можна запропонувати погладити себе по голові та плечах так, як вона гладила тваринку.

• Застосовуйте дихальні вправи для подолання напруження.

Попросіть дітей уявити, що хтось із них вітер, а хтось – пір’їнка. Вітер дує на пір’їнку, та кружляє, а потім діти міняються ролями. Залежно від сили дмухання має змінюватися сила «кружляння». Це допоможе повернути відчуття значущості середовища та контролю, активно видихнути і звільнитись від напруження.

Важливо памʼятати, що зараз діти і дорослі навряд чи зможуть грати в ігри чи робити якісь практики із заплющеними очима – поки що ми можемо намагатися контролювати всі процеси.

Світлана Ройз запропонувала декілька простих ігор для зняття стресу у дітей

• «Доброго ранку» – промовляємо по-різному: «Добрий ранок, носик! Добрий ранок, щічки! Добрий ранок, вушка! Доброй ранок, шийка! Доброй ранок, плечики!» – торкаючись різних частин тіла (можливо, цілуючи). Треба пройтися так по всьому тілу.
• Ліпка. Це – розминати тіло, як тісто чи пластилін.
• Колобок. Спочатку «засипати» борошна – пройтись легкими рухами по всьому тілу, потім, «налити» води. Рухами, що гладять, робимо тісто, а потім ліпимо колобок – дитина сидить, обійнявши себе руками. А ми її обіймаємо за спинку. Розкриваємо руки – колобок «випікся».
• Поцілунки. «Квадратний», «трикутний», «овальний» – цілувати лобик чи щічку багатьма поцілунками так, щоб їх послідовність утворила форму.
• Малювання. На животику чи спинці малювати пальцем різні букви чи прості форми, а дитина має вгадати, що це.
• Будиночок. Ти – будиночок, у тебе підлога (ніжки), стіни (проходимо по всьому тілу доторками), дах (голова). Ти в будиночку (можна покласти руку на серце).
• Люлечка. Сісти за дитиною, обіймаючи її за спинку, можна погойдатися.
• Обійманці. Обійми мене сильніше, ніж я.
• Кенгуру. Дитина сідає животиком до нашого живота і міцно обіймає.
• Килимок. Простукати себе, все тіло, мов килимок.
• Орангутан. Стукати із криком «ЯЯЯЯЯ» себе по грудній клітині, мов мавпа.
• Сніговик. «Ліпимо» з дитини сніговика. Просимо напружити всі мʼязи, наче він змерз. А потім «гріємо сонечком» – а зараз вийшло сонечко і сніговик тане. І дитина розслабляється.
• Очищення. Сонечко чи вода проходить (із нашими торканнями) по тілу зверху донизу – і змиває, освітлює все, що напружує, лякає, заважає.
• Можна робити масаж типу: «Рейки, рейки, шпали, шпали...»

«Якщо дитина в стресі, торкаємося тільки частин тіла, закритих одягом. Наші доторки – не поверхневі, не лоскочуть, а трохи проминають. Дитина може якусь гру просити повторювати багато разів – значить ця гра для неї найтерапевтичніша», – говорить Світлана Ройз.

Діти, які зростають під час війни, залишаються дітьми. І ми – дорослі  – повинні зробити все можливе, щоб війна не позбавила їх можливості сміятись і грати. Показуйте їм свою любов та підтримку кожної миті – нехай сяють усмішки на обличчях українських діток!

Любов Базів. Київ 

Фото взяті з ФБ Світлани Ройз