Суд над ГРУшниками: бойовики взяли на себе вбивство під Щастям

У Голосіївському районному суді адвокати російських ГРУшників переконують суддів у тому, що в районі міста Щастя 16 травня 2015 року діяла ще одна розвідгрупра бойовиків "ЛНР", яка й скоїла вбивсто.

Про це в п'ятницю повідомляє кореспондент Укрінформу.

Сторона захисту представила рапорти чотирьох бойовиків ЛНР із їх відеопоясненями. Суд долучив їх до матеріалів справи і переглянув відео в залі суду.

Бойовики "ЛНР" стверджують, що 16 травня 2015 року, вони вели розвідку позицій сил АТО в районі мосту біля міста Щастя в Луганській області і помітили позаду себе другу групу, в якій були Євген Єрофеєв і Олександр Александров.

"Ми оцінили, що це наші, а не військовослужбовці ЗСУ, тому продовжували потай вести розвідку українських позицій", - сказав один з бойовиків.

При цьому, бойовики "ЛНР" стверджують, що помітили українського військового (Вадима Пугачова - ред.), який їх не помітив і рухався в напрямку їхньої позиції. Тоді один з бойовиків відкрив вогонь з автомату "ВАЛ" по українському бійцю, з метою його знищення, щоб той не виявив розвідників "ЛНР".

Захист надав копії з книги видачі зброї так званої народної міліції "ЛНР" про видачу Єрофеєву автомату АК-74 та гвинтівки "Гвинторіз". За словами адвоката Соколовської, в документі зазначаються серійні номери зброї, які не збігаються з номерами зброї, вилученої під час затримання Єрофеєва українськими військовими.

Військовий прокурор Ігор Німченко побачив в цих доказах російський слід.

"Всі докази, які зараз надав захист, є прямим доказом російської агресії. Я поясню чому. Відповідно з твердженнями захисту, прекрасні хлопці Єрофеєв і Александров пішли збирати фіалки до мосту біля Щастя, там абсолютно випадково була інша розвідгрупа, яка абсолютно випадково також мала автомат "ВАЛ" і вони вбили нашого солдата Пугачова", - наголосив прокурор.

За словами Німченка, всі пояснення народних міліціонерів "ЛНР" зроблені "під копірку росіян", що є доказом, що російська сторона повністю маніпулює цими людьми.

Прокурор переконаний, що суд не прийме всі ці документи в якості доказів сторони захисту.

Адвокати продовжують представляти свої письмові докази.