Операція «И-нтер»: провокація для G20 або нетерпіння радикалів?

У громадській думці Інтер залишається проросійським каналом, який підживлює радянську свідомість та формує лояльність до Росії

Питання про анулювання ліцензії телеканалу «Інтер» серйозно постало у січні 2015 года після Новорічного концерту, де грали радянські пісні і номери заборонених в Україні осіб. Тоді було засідання Нацради, на якому Юрій Стець зійшовся в жорсткому клінчі з захисником Інтера Юрієм Павленко. Тоді на засідання Нацради від Інтера прийшла юрист, менеджмент каналу закопошився, почав виправдовуватися, та справу зам'яли.

Минуло півтора року, у серпні 2016 року в концерті з нагоди Дня Незалежності (а всі концерти там веде Анастасія Даугуле, яка постійно озвучувала фейкові новини під час Майдану) не брали участь персони нон-грата, але він був сповнений ностальгії за якимось минулим - чи то радянського, чи то «регіональним». Здавалося, що сценарій писався недавно видвореною з України Марією Столяровою.

Вчора невідомі підпалили телеканал «Інтер», і це стало головною вечірньої темою всіх ефірів. Публіка соцмереж розділилася навпіл. «Гори-гори ясно, - примовляли одні - обзиваючи канал інформаційним смітником». «Це неприпустимо, це удар по Україні», - повторювали інші.

Я переглянула програму «Подробиць тижня», яка вийшла на півгодини пізніше свого звичайного виходу в ефір біля розореного приміщення студії. Всі запрошені гості висловлювали співчуття каналу, а побачити на даху приміщення знайому журналістку, яка ховалася від вогню (паралельно йшли раніше зняті кадри), було зовсім нерадісно.

Для необізнаних пояснимо структуру телеканалу. Телеканал «Інтер» - це дві компанії, одна виробляє новинний продукт («Подробиці», «Подробиці тижня», «Чорне дзеркало»), друга відповідає за серіали, концерти, ток-шоу тощо. Першою («Національні інформаційні системи») де-факто керує Ігор Шувалов. Другою - Ганна Безлюдна. Перша - це сфера Льовочкіна. Друга - володіння Фірташа. Так мені пояснювали в свій час журналісти каналу. Між двома групами, двома керівникам, за словами журналістів "Інтера", завжди був і є якщо не конфлікт, то напруга.

«Інформаційники» вважають, що вони роблять достойний продукт, у той час як Безлюдна наповненням каналу просто робить терапію підтримки радянської свідомості. Подейкували навіть, що Льовочкін був би не проти, якби його солідний партнер відправився б в не настільки віддалені місця в США, а керівниця Інтера вийшла б з керівництва каналу. Тим не менш, коли минулого року над Інтером після новорічного концерту нависла загроза позбавлення ліцензії, новинарі стали активно його захищати.

Наратив про відносно чесних новинарів (там є реклама Опоблока - а хто не рекламує інвестора, є і реклама молодих політичних обдарувань Льовочкіна - те ж саме на інших каналах буває, це не хвороба одного лише Інтера) та совковий Інтер мав би право на життя, якби не скандал з Марією Столяровою.

Життя і викладене в мережу листування колишнього креативного продюсера, зараз депортированої особи, показало, що Ігор Шувалов для керівної позиції перекупив у російського телеканалу журналістку, яка практично публічно транслює свою ненависть до України, а сама редакційна політика узгоджувалася з «міністром інформації» так званої «ДНР». Більш того, наймаючи на роботу, він точно знав, кого бере, адже на її аккаунті були її фото з сепаратистами. А це вже ставить питання - а чи дійсно Група Дмитра Фірташа викупила у росіян їхню частину в пакеті Інтера? Чи це була опереткова угода, за якою росіяни просто ховалися від очей української влади та українських обурених глядачів, а Ігор Шувалов, щоб не залишати відбитків пальців такої співпраці з РФ, взяв на роботу «спеціальну дівчину»? Або, як версія - може цю «спеціальну дівчину» йому підказали взяти з Москви «спеціальні люди»?

Скандал з листуванням Столярової не обмежився одноразовим інформаційним сплеском, ЗМІ продовжували аналізувати її одкровення з приводу України та її «дрібних людішек».

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков п'ять днів тому публічно закликав розібратися з цією ситуацією СБУ: «Ідеолог інформаційної політики Інтера, громадянин Росії Шувалов повинен бути висланий з країни. Щодо Льовочкіна та його політичних викормишів на російські гроші - необхідно неупереджене розслідування і публічне оголошення результатів! Терабайти наявних фактів неможливо підробити, як і неможливо сховати і замовкнути!»

Але, наприклад, блогер і письменник Сергій Іванов переконаний, що пожежа була організована самим Шуваловим, який повинен відмити свою репутацію, щоб мати змогу залишитася в Україні як російському агентові.

До речі, Сергій не єдиний, хто припускає, що менеджмент каналу влаштував таку собі операцію «И» з інсценуванням підпалу, у якій язики полум'я не залишать сліду на «бездоганній» репутації Шувалова.

Я є глядачкою різних каналів, в тому числі й Інтера. І новинний блок там дійсно різний. На суб'єктивну думку автора, розділити канал, як намагаються зробити його власники, вже неможливо. Точніше, неможливо розділити за принципом: репутаційні збитки - Безлюдній, а заслуги за хороші сюжети (а міжнародні сюжети там якісні) - Шувалову. Категорично неможливо. Та тому що загальний вміст самого каналу обнуляє навіть іноді хороші новини. Та тому що в незалежність Ігоря Шувалова після Столярової вже ніхто не вірить. Тому канал в громадській думці залишається тим, чим він є насправді: проросійським, який підживлює радянську свідомість, формує лояльність до Росії і загострює роздратування до влади. Більш того, акціонерам каналу варто розуміти: їхній канал дивляться не тільки пенсіонери, але і воїни АТО, менш радянські, яких не так легко переконати. Також ясно й інше: медіа-розкрутка перестала сприйматися, як тільки бізнес політтехнологів, яким все одно, де працювати. І розкручування на Інтері того чи іншого політика завжди буде викликати питання: чий це хлопчина, і як він буде розраховуватися з господарем.

У будь-якому випадку, ситуація тягне за собою наступні питання. Підпал Інтера - це переповнена чаша гніву наших радикалів або спецоперація по нанесенню іміджевої шкоди Україні?

До речі, підпал, який міг би відсунути в бік листування Столярової, вже напередодні нової парламентської сесії розкрутив новий виток конфліктувже політичного. Коли пишеться матеріал, на погоджувальній раді парламентських фракцій обговорюється не тільки сам підпал, але й листи Столярової, в яких вона визнає, що зробила депутатами за допомогою ефірів більшу частину Верховної Ради. Деякі з нардепів вимагають від «піар-клієнтів» Столярової навіть скласти мандати.

Впадає в око також, що підпал (самопідпал?) відбувся за день до зустрічі Путіна і Обами. Тому цікаво, чому підпалювали інформаційну службу на Щусєва, а не будівлю каналу на Дмитрівській? І, нарешті, що може статися далі, який оптимальний вихід їх положення. Ці питання ми обговорили з експертами.

«Бачити «руку Кремля» у провокації передчасно, але зрозуміло, що для російської пропаганди ситуація вигідна, - вважає секретар Національної Спілки Журналістів Сергій Томіленко. - Щоб не визначати голосуванням у Фейсбуці, хто саме палив телеканал («патріоти», ФСБ або менеджмент телеканалу, чи ще хтось), повинна ефективно і оперативно спрацювати правоохоронна система.

У той же час, ми у НСЖУ неодноразово підкреслювали, що в Україні має місце системна безкарність за злочини проти журналістів. І вбивства, і побиття, і порушення прав працівників медіа належним чином не розслідуються і в судовому порядку не караються. Це або через свідоме небажання міліції, облпрокуратури-судів або через низьку кваліфікацію правоохоронців. Тому розслідування справи з погромом «Інтера» - це ще один виклик оновленим силовим відомствам, як і розслідування вбивства Павла Шеремета.

Дійсно, до редакційної політики «Інтера» та його новинного партнеру «НІС» - багато питань. І менеджмент каналу повинен пояснювати свою позицію, обґрунтовувати, що не співпрацює із зовнішніми російськими консультантами, або припинити таку співпрацю. Відсутність публічної позиції телеканалу дозволяє у нашому очевидно «перегрітому» суспільстві приписувати «Інтеру» всі смертні гріхи і надихати радикалів».

«Ситуація з підпалом абсолютно неприпустима для цивілізованої країни, - вважає Оксана Романюк, виконавчий директор Інституту Масової Інформації. - Але висновки з ситуації повинні зробити обидві сторони. Звичайно, основне навантаження лягає на правоохоронні структури.

Ці люди повинні максимально швидко розслідувати підпал, а вчорашні заяви міністра Авакова були поспішними. Але є питання до керівництва "Інтера". На мій погляд, телеканал так чи інакше розпалював агресію, ворожнечу. Чого вартий тільки концерт на день Незалежності! І таким

Коли мала місце ситуація зі Столяровою, Інтер робив заяву, що вони не мають відношення один до одного. А НІС при нагоді кулуарно говорив те ж саме про Інтер. Але і розпалювання ворожнечі, і ризики для рядових співробітників - це відповідальність керівництва каналу.

Далі, актуалізовано питання Національних Інформаційних Систем. Нагадаємо, що НІС вважається продакшн-студією, тобто новинний блок фактично виведений з-під дії національного інформаційного законодавства. Продакшн за цим законом не є суб'єктом. І це питання до Нацради. Чому дія профільного закону не поширюється на таку структуру як НІС, новинний блок на найбільшому каналі?

Але все-таки, підпал каналу - не патріотизм, а варварство. Якщо це, звичайно, не провокація. Чого я теж не виключаю, але чекаю оцінки правоохоронних органів. Вони повинні максимально якісно розслідувати підпал. Але також якісно і оперативно вони повинні розслідувач кейс Столярової, щоб зняти істерію навколо телеканалу. Правоохоронці повинні звітувати, що вони провели слідчі дії, що вони порушили кримінальні справи. А оскільки суспільство не отримує цієї інформації, то йому здається, що система не працює, а інформбезпеку ніхто не захищає. Ну і результат - спроби таких розправ».

Олег Покальчук, соціальний психолог: «Планування і радикалізм, на мій погляд, речі мало сумісні. Можливо, тому і наслідком стає те, що доводиться коментувати якісь пшики. Якщо це спецоперація по нанесенню іміджевої шкоди, то я невисокої думки про її авторів, в основному це медійні аферисти.

Звичайно, є колосальне суспільне очікування прямих каральних акцій, байдуже, будуть вони від влади або від народу. Мінський краник перекрив тиск в одному місці, і воно обов'язково лусне в іншому. Взимку 14-го ми сперечалися так само щодо очевидно театралізованих нападів на міліцію на Банковій. Але час зробив своє, і згадуване вже сприймається однозначно як позитив.

Тут така ситуація. Практика завжди є кошмаром для теоретика. Мій досвід говорить, що найбільш ефективно використовують "втемну" справжні наміри, тут і алібі, і все інше».

Замість епілогу. Вчора, коли я бачила, як горів канал, то ловила себе на думці, що мені не подобаються такі речі. Але мені страшно уявити, що зробили б у Москві з українським телеканалом, якби російська влада надала дозвіл на його трансляцію. Втім, припущення безглузді - в Росії немає жодного проукраїнського телеканалу.

Лана Самохвалова, Київ