Що пішло не так з держсекретарями?

Два міністри-реформатори відмовилися від запропонованих держсекретарів, а конкурс взагалі вважають дискредитованим. Що пішло не так?

На початку листопада уряд оголосив конкурс на вакантні посади державних секретарів міністерств, які прийдуть на заміну керівників апаратів. Тобто це має бути незаангажована особа, яка реалізовуватиме політику відповідного міністерства. Здавалося б, у чому проблема? Конкурс згідно з законодавством оголосили, підсумки підвели і переможців визначили.  Час працювати. Але не так сталося, як гадалося.

5 грудня на спільному брифінгу міністр інфраструктури Володимир Омелян і в. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун заявили, що відмовляються працювати із запропонованими їм кандидатами. Зокрема переможцем у конкурсі на посаду держсекретаря Мінінфраструктури став Андрій Галущак. За інформацією моніторингової місії #ДоброЧесно, він працював у Держагенстві з інвестицій під керівництвом одіозного Владислав Каськіва, був також заступником директора скандального нацпроекту «LNG-термінал» та очолював липовий національний проект «Повітряний експрес».

Конкурс із відбору держсекретаря в МОЗ ще триває, але Уляна Супрун наперед відхрестилася від кандидатів, які пройшли конкурс: «Ми бачимо, як подають документи люди з уряду колишнього президента Януковича, і не тільки звідти. А й ті, хто був звільнений з нашого міністерства через непрофесійність», - сказала вона.

Згодом керівники зазначених відомств описали в Мережі причини свого невдоволення конкурсом:

Володимир Омелян, міністр інфраструктури України:

Я буду працювати настільки ефективно, наскільки буду вільним у схвалення рішень. Зрештою, я й несу за них відповідальність: політичну, репутаційну, особисту. Як і готовий нести відповідальність за свою команду.

Я не буду працювати з тими, кого мені нав'язують цинічно і нахабно і кого я маю прийняти "по факту". Такого не буде».

Уляна Супрун, в. о. міністра охорони здоров'я:

«Невже закон про очищення влади, тобто люстрацію, вже не діє?! Наша команда дуже сподівається, що він розповсюджується на всіх без виключень українців, навіть на кандидатів, які беруть участь у конкурсі на державних секретарів!

Це ганебно, коли на посади, які мають вплив на формування державної політики та реалізацію змін, повертаються люди з недостатньою компетенцією в галузі чи з цінностями президента-утікача.

Закликаємо комісію з питань вищого корпусу державної служби звернути увагу при проведенні конкурсу, щоби його результати не привели до керівництва нашою державою людей старої системи».

Ба! Знайомі всі обличчя!

Сумнівні держсекретарі знайшлися і в інших відомствах. Переможцем конкурсу на цю посаду в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України став Олексій Перевезенцев, в минулому – головний юрист в Мінекономрозвитку в уряді Миколи Азарова, член наглядової ради «Нафтогазу», а в 2010-2012 працював в Нацагентстві з питань Євро-2012 під керівництвом Бориса Колеснікова. Примітно, що в е-декларації його мати значиться власницею відомого в Києві готелю «Воздвиженський».

Переможцем конкурсу на посаду державного секретаря МВС Олексій Тахтай – теж людина з цікавим минулим. За даними моніторингової місії #ДоброЧесно, свого часу працював в Адміністрації екс-президента Віктора Януковича під головуванням Сергія Льовочкіна, а також був фігурантом скандальних відео СБУ, де обговорювалися корупційні оборудки.

Як бачимо, при проведенні нібито «прозорого» конкурсу на відповідальні посади в міністерствах дивним чином потрапили люди з темним минулим часів президента-втікача.

Яка така дискредитація? Все чисто! Ну, майже

Як же так могло статися? Укрінформ передусім звернувся до Костянтина Ващенка, голови Національного агентства України з питань державної служби. На що він нам безхитрісно відповів:

«Я вважаю, що конкурс відбувається нормально, як це передбачено законом. Комісія працює ефективно, а розмова про якусь дискредитацію викликає у мене подив. У нас 18 міністерств, а ви тикаєте двома міністрами, які висловили особисту точку зору. Це неправильно. Комісія намагається працювати максимально відкрито - і для ЗМІ, і для громадських організацій, які здійснюють моніторинг нашої діяльності. Засідання комісії можна спостерігати на спеціальному Youtube-каналі. Відкритість має дві сторони – публічну можливість спостерігати за перебігом конкурсу і ризик маніпуляцій з цією відкритістю».

З одного боку, конкурс на посаду державних секретарів дійсно проводиться відповідно до закону, і порушень у юридичній площині не зафіксовано. З іншого, ми спостерігаємо його дискредитацію - підрив довіри та невдоволення громадськості і посадовців підсумками конкурсу.

Так, обраними держсекретарями невдоволені всього два міністри, але яких! Саме вони на сьогодні вважаються найактивнішими реформаторами і керують міністерствами, через які проходять значні бюджетні кошти та фінансові потоки.

Найкритичніший етап конкурсу – співбесіда

Щоб переконатися у своїх спостереженнях, Укрінформ звернувся до громадських організацій, які слідкують за прозорістю відбору на топ-позиції державної служби, аби дізнатися – яким чином відбуваються «кадрові» маніпуляції в умовах начебто максимальної прозорості?

Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Ukraine:

«Є два критичні моменти. Перший – це підготовча робота, коли збираються матеріали про учасників конкурсу і здійснюється їх попередній відбір. В процесі цього відбору відсіюються люди, які мають досвід роботи в громадських організаціях, і люди, які працювали у комерційних структурах, зокрема у міжнародних. Водночас Нацдержслужба зробила все, щоб допустити до участі в конкурсі лише тих людей, які мають досвід роботи в державних структурах.

Подібне обмеження є деструктивним. Робота у бізнес-структурах оцінюється як кращий досвід, аніж робота у державній структурі. До того ж нема такого критерію як доброчесність, тому кандидати з дивним минулим і потрапляють до номінацій цих списків.

Другий момент. Ми не знаємо, як голосують члени комісії, бо ця інформація закрита. І тому громадськість не може знати, хто з членів комісії проштовхує «потрібних» кандидатів. Дивно, що комісія не погодилася з пропозицією громадськості, щоб перед призначенням кандидати проходили перевірку в НАБУ.

Доцільно було б відтермінувати кінцеву дату призначення держсекретарів до 1 березня чи до 1 квітня 2017 року. Тобто дати трохи часу, щоб провести дійсно відкритий конкурс і якісні співбесіди. Але це за умови активної позиції Кабміну. Зараз же Кабмін відмовчується. Ми дуже сподіваємося, що він займе активну позицію».

Андрій Гевко, менеджер з адвокації секретаріату Реанімаційного пакету реформ:

«Критичним є інституційна неспроможність Нацагентства  з питань державної служби якісно підготувати та провести конкурс.

Закон про державну службу був прийнятий ще у минулому грудні, а вступив у силу 1 травня 2016 року. Відповідно Нацагентство мало майже 5 місяців на підготовку до виконання цього закону. Але водночас підготовча робота була припинена і тому важливі документи не були узгоджені з міністерствами. А новий Кабмін своєю чергою не захотів втрачати імідж, відкладаючи реалізацію дійсно революційного закону про держслужбу. І тепер ця неузгодженість вилазить нам боком – нема чіткого та прозорого порядку проведення конкурсу.

Зокрема, викликають сумніви тестові завдання, відповіді на які банально можна знайти в Інтернеті за 100 грн. Найкритичніший етап конкурсу – співбесіда, оцінки за яку виставляються не публічно. Ми спостерігали ситуацію, коли деякі члени комісії голосували дуже упереджено – ставили високі бали потрібному кандидату, а насправді сильним учасникам оцінки занижували».

Ідея та реалізація – знову розійшлись

Отже, маємо ситуацію - з 1 січня 2017 року керівники апаратів  втрачають свої повноваження, і на їхнє місце мають прийти держсекретарі.  Залишилось всього три тижні, а якість нових кадрів уже викликає велике занепокоєння. Маємо надію на те, що в кінцевому підсумку уряд затвердить не всі одіозні призначення.

Взагалі, закон про конкурсний відбір для держслужбовців насправді чудова революційна для України ідея, яку давно і успішно втілюють в інших країнах Європи. На жаль, в наших реаліях навіть найкорисніші ідеї легко дискредитуються. Адже будь-який правильний елемент не можна вбудувати у заздалегідь неправильну систему.

Юлія Горбань, Київ.