Хартія Україна – США: мову красивих фраз треба перекласти мовою конкретних дій

Попри те, що документ, підписаний у Вашингтоні, рамковий, він закладає розширення взаємодії між Вашингтоном та Києвом. Нині це важливо особливо

10 листопада відбулося чергове серйозне зрушення американсько-українських відносин. По-перше, Україна і США практично відновили роботу Комісії стратегічного партнерства (КСП), яка не збиралася кілька років з різних причин, а, по-друге, було підписано оновлену Хартію, яка замінила попередній документ від 2008 року. Зупинимося на останньому (детальніше про візит української делегації на чолі з міністром закордонних справ Дмитром Кулебою можна прочитати – тут і тут).

«Підписання цього документа дозволить Україні та США ще ефективніше протистояти спільним викликам. Документ цементує американську політику на роки вперед і повністю знімає будь-які занепокоєння. Підтримка України з боку США залишиться абсолютно непорушною щонайменше на наступні десять років», – наголосив глава українського МЗС.

Він також відзначив роль оновленої Хартії у стримуванні агресії Кремля: «Найкращий спосіб стримати агресивну Росію – це дати Кремлю зрозуміти, що Україна сильна та має сильних союзників, які не залишать її сам-на-сам з агресором. Саме такий сигнал ми надіслали сьогодні Москві».

До слова, посол РФ у США Анатолій Антонов уже встиг нервово відреагувати на підписану Хартію. Цитуємо: «Документ – набір гасел, причому шкідливих. Очевидна націленість на загострення ситуації, а не на зниження напруженості. Крім того, майже в кожному рядку – геополітична зарядженість на протидію Росії. Будь-які наміри побачити Київ у НАТО для нас неприйнятні». Що ж це добре що Антонов так роздратований. Рекомендуємо нешановному представнику країни-окупанта випити валеріану та тримати валізи напоготові (кілька тижнів тому двопартійна група сенаторів запропонувала Байдену вислати зі США 300 російських дипломатів).

Втім, повернемося до Хартії. Документ доволі лаконічний – складається з преамбули та чотирьох розділів, а саме: принципи співробітництва, безпека та протидія російській агресії, демократія і верховенство права, економічна трансформація. Детально не переповідатимемо (з повним текстом можна ознайомитися – тут), проте відзначимо основні положення:

1. Безпека. Америка підтримує суверенітет та територіальну цілісність української держави у межах її міжнародно визнаних кордонів, включно з тимчасово окупованим Кримом;
2. Співпраця. Взаємодія із США для зміцнення обороноздатності України буде посилена. Оновлена Хартія також передбачає посилення безпеки в Європі та Чорноморському регіоні. Йдеться серед іншого і про зміцнення енергетичної безпеки;
3. Членство у НАТО та Європейському Союзі. Сполучені Штати підтримують України у цих прагненнях. Зовнішньополітичне майбутнє наша держава має право обирати самостійно, без зовнішнього втручання;
4. Реформи. США підтримуватиме Україну в проведенні реформи судової системи, земельної реформи, децентралізації та діджиталізації;
5. Економіка. США підтримують план трансформації економіки (енергетику там виділено. Ред) України, націлений на реформування та модернізацію ключових її секторів та просування інвестицій.

Це, якщо дуже стисло.

Цікавимося в експертів: як оцінюють підписану Хартію, а також чим вона відрізняється від своєї попередниці 2008 року?

В коментарі Укрінформу політолог-міжнародник Віра Константинова зазначила, що можна побачити певну зміну акцентів.

«Класичні питання порядку денного українсько-американських відносин, які містилися в Хартії-2008, зокрема, щодо підтримки реформ, посилення демократії та утвердження верховенства права, економіки, бізнесу та залучення інвестицій – залишаються актуальними і в оновленому документі. Тим не менш, попередня Хартія потребувала перегляду, враховуючи ті геополітичні реалії, в яких опинилася Україна, а також процеси, які відбуваються у Європі довкола трансатлантичних партнерів США», – каже вона.

Тож, необхідність координації спільних зусиль, своєчасне і адекватне реагування на безпекові виклики, які постали перед нашою державою після початку російської агресії, виявлені прогалини у європейській архітектурі безпеки, і звісно, євроатлантичні прагнення українського народу – це лише низка аспектів, які підтверджували нагальність появи оновленої Хартії.

«Документ може слугувати основою для подальшого розширення взаємодії у багатьох питаннях – безпеки та оборони, кібербезпеки, енергетичної безпеки тощо. Маємо розуміти, що глобальна безпекова кон’юнктура продовжує погіршуватися через дії російського керівництва, особливо, якщо враховувати і білоруський вимір. Найбільш дієвий підхід до забезпечення безпеки України є максимальне поглиблення партнерських відносин з країнами, з якими ми маємо спільні цінності, про що теж зазначено у документі, – акцентує пані Константинова.

На тому, що в оновлені Хартії справді була об’єктивна необхідність, наголошує і міністр закордонних справ України у 2007-2009 рр. Володимир Огризко: «Адже попередній документ був підписаний мною ще 13 років тому. З того часу багато чого змінилося».

Якщо співставити обидва документи, то всі ті принципові моменти, які для України є надзвичайно важливими, як от підтримка суверенітету, незалежності, територіальної цілісності, зобов’язання згідно з Будапештським меморандумом, співробітництво в галузі оборони та безпеки, тощо – вони не просто залишені, а ще більше посилені.

«Також підтверджено низку основоположних моментів, приміром, що США не визнають жодних анексій та окупацій. Про це вже неодноразово говорилося, втім, важливо, що на цьому вкотре наголосили», – додав дипломат.

Отже, на думку пана Огризко, документ вийшов непоганий.

«Звичайно, це не означає, що все там ідеально і що не могло бути більшого. Могло. Будучи на сьогодні жертвою російської агресії, для України надметою було б те, щоби в такому документі йшлося про аналогію статті 5 Вашингтонського договору (принцип колективної оборони. – Ред.). На жаль, ані в 2008-му, ані зараз, в 2021-му, американська сторона не хоче відповідним чином це прописати», – каже пан Огризко.

Звісно, в Хартії робиться посилання на те, що США сприятиме посиленню статусу України як партнера НАТО з розширеними можливостями, й це, певною мірою, вже є додатковою гарантією, однак…

«Все ж хотілося отримати більше гарантій», – зауважив він. І додав: «У попередньому документі місцями було дещо більше конкретики. І це я кажу не тому, що підписував першу Хартію. Гадаю, що після загальних тез можна було б через кому дописати щось на кшталт «у зв’язку з цим», «зокрема», тощо. Тобто додатково підсилити якісь певні моменти, які для нас є важливими. Вирішили піти іншим шляхом. І це не погано. Вочевидь, все це пропишуть в інших документах – планах дій, дорожніх картах».

На його думку, все це, скоріш за все, буде зроблено під час майбутніх зустрічах Комісії стратегічного партнерства.

«До слова, я радий, що Комісія відновила роботу після кількох років перерви. Це важливо. Зрештою, як важливо й те, що Україна та Сполучені Штати мають намір переглядати цей документ кожні десять років або раніше, якщо обидві сторони вважатимуть, що вона потребує змін. У передньому документі про це не йшлося. В цілому, повторюся, Хартія відповідає усім тим викликам, з якими на сьогодні стикнулася наша держава», – завершив Володимир Огризко.

Заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь додає: «Ще один позитивний момент Хартії – США і Україна виходять на новий рівень військового та військово-технічного співробітництва. Допомога США стане ще потужнішою. І це важливо».

Втім, водночас, є один момент, на який експерт звернув особливу увагу.

«У другому розділі (Безпека та протидія російській агресії. – Ред.) йдеться про те, що «Україна самостійно визначає свій зовнішньополітичний курс без стороннього втручання, в тому числі щодо прагнення України приєднатися до НАТО (керуючись Декларацією Північноатлантичної ради на Бухарестському саміті НАТО від 3 квітня 2008 року та, як було підтверджено в Комюніке Брюссельського саміту Північноатлантичної ради НАТО від 14 червня 2021 року). Мене дещо засмутили такі формулювання – дуже витіювато та розпливчато, – каже пан Самусь. – Зрештою, я не просто так звернув на це увагу, тому що в попередній Хартії це питання артикулювалося чіткіше, було передбачено те, що Україна стане членом НАТО (керуючись Декларацією Північноатлантичної Ради на Бухарестському саміті НАТО від 3 квітня 2008 року та Спільною заявою Комісії Україна-НАТО від 4 квітня 2008 року). Виходить, що пройшло вже понад 10 років, а нам кажуть, що ви можете самі обирати своє майбутнє?..»

Військовий експерт каже, що він очікував більшого від згадок в документі України в контексті НАТО: «Думав, що в Хартії буде написано: «США сприятимуть усіма можливими способами прагнення України щодо набуття членства в НАТО». Якщо опустити цей момент, то документ оцінюю в цілому позитивно».

Втім, нова Хартія, як і попередня, це лише рамкова угода, яка позначає спільні цілі й принципи…

«Обидві сторони ще мають наповнити ці ініціативи конкретними домовленостями та активними кроками. Яскравий приклад: у новій Хартії говориться, що Вашингтон має намір «перешкоджати Кремлю у використанні енергії як геополітичної зброї». І на підсумковій прес-конференції глава українського МЗС Дмитро Кулеба абсолютно правильно зазначив, що Росія вже використовує газ як зброю. Але його американський колега з цією точкою зору не погодився. Як висновок: сторони чекає непростий діалог про реалізацію деяких пунктів», – вважає політолог-міжнародник Олександр Юсупов.

А й справді, питання не стільки в мові документа, скільки в тому, як кожна зі сторін почне його наповнювати реальним змістом.

«Попередня Хартія також була складена нормально, втім, чи виконалося все те, про що там йшлося? На жаль, ні. Тож усе залежатиме від того, наскільки ми перекладемо мову красивих фраз на мову спільних практичних дій», – наголошує Володимир Огризко.

«За умови проактивного підходу і при належному плануванні, Україна має всі шанси, щоб використати цей документ в інтересах захисту свого суверенітету та територіальної цілісності», – підсумувала Віра Константинова.

Сподіватимемося, що так воно і буде. На тактичному рівні нам важлива підтримка розвитку обороноздатності України, особливо протиракетної, протиповітряної оборони, військово-повітряних сил та флоту – про що Укрінформ уже неодноразово писав.

Мирослав Ліскович. Київ