Марія Гайдар, в. о. заступника голови Одеської облдержадміністрації
Українці мають шанс вийти з совкового рабства
Щодо планів на цей рік. Створимо хоспіс та поліклініку в онкодиспансері, оскільки у діючій будівлі диспансеру велика скупченість людей, які потребують лікарської допомоги. Також проведемо ремонт поліклініки обласної лікарні, причому важливо те, що в оновленій будівлі люди зможуть скористатися електронною системою запису для прийому лікарями.
Все це робиться в рамках прийнятої обласної програми "Здоров'я", на реалізацію якої ми переконали депутатів Одеської облради виділити 80 мільйонів гривень - у чотири рази більше порівняно з попереднім роком. Скажу прямо: чималу суму грошей вдалося вберегти від традиційних спроб "розпиляти", а також завдяки дбайливому підходу до їх розподілу.
- Чи розробляєте стратегічні програми й проекти у сфері охорони здоров'я, для здійснення яких потрібні місяці та роки?..
- Давайте одразу визначимося з термінологією: реформи - це ті процеси, які ведуть до інституційних змін. Поки що значні зусилля зосереджуємо на підготовці до здійснення реформ і вирішення накопичених оргпитань, в тому числі для протидії явищам корупції та підвищення прозорості функціонування діючої системи. Самі ж реформи, на мій погляд, мають привести до зміни механізмів фінансування. І ми ці механізми міняємо, де тільки можемо. Головний напрямок - перехід від фінансування будівель медустанов і утримання медперсоналу до оплати якісних медичних послуг.
ПРОЕКТ "НОВІ СІМЕЙНІ ЛІКАРІ" - ПЕРВІСТОК МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ
Виїзд бригади медиків до хворого в середньому коштує 400 гривень
Наведу два приклади. Ми створюємо в цьому році Єдину диспетчерську "103" для надання екстреної медичної допомоги. Не можна миритися з тим, що машини швидкої допомоги нерідко прибувають до хворих з запізненнями, з людей вимагають гроші за медикаменти, а деяких пацієнтів везуть не до медзакладу або зовсім не доїжджають до хворих. Хоча на оплату екстреної допомоги в Одеській області виділяються чималі кошти: виїзд бригади медиків до хворого в середньому коштує 400 гривень.
Так ось мета запровадження Єдиної диспетчерської "103" - усунути неефективне використання коштів, причому виклик з будь-якого куточка регіону потрапить до оператора загальної системи. Всі машини зараз обладнані GPS-навігаторами, проводяться навчальні тренінги для працівників медслужби.
Що стосується функціональних змін, то це реалізація проекту "нові сімейні лікарі", який реалізується облуправлінням охорони здоров'я і соціальної роботи спільно з районними лікарнями. У лікарів будуть договори з громадами, нормальна зарплата, помічник, машина - і працювати лікар буде вже по-новому. Хоча наразі йдеться про організацію підготовки обмеженої кількості "сімейних лікарів".
- Багато одеситів вважають важливою ініціативою створення рятівної "червоної дитячої кнопки" в облдержадміністрації, щоб батьки могли звернутися за екстреною підтримкою до влади у разі відсутності у лікарні вкрай потрібних хворій дитині ліків.
- Ініціатива викликана складними ситуаціями, що виникають у сільських районах, таких, наприклад, як Савранський. Так от я хочу, щоб люди, які там проживають, особливо медпрацівники, яким іноді не вистачає необхідних ліків для порятунку дитини, яка надійшла у критичному стані, мали можливість отримати їх - для цього треба натиснути на цю "червону кнопку". І тоді до вирішення проблеми спочатку підключалися б люди на рівні райдержадміністрації, а потім і управління ОДА.
- Не менш складними є проблеми внутрішніх переселенців. Пам'ятається, на прес-конференції у липні ви визначили для себе питання надання їм допомоги "най-найгострішим", в першу чергу для утримання сімей інвалідів.
- Так, рішення проблем переселенців залишається одним з найскладніших завдань, оскільки соціальних зобов'язань у держави багато, а коштів не вистачає. До липня минулого року, коли я прибула в Одесу, на територіях курортних Сергіївки та Куяльника вже півтора року проживали 1200 інвалідів та осіб, які їх супроводжують. Представники столичних відомств обіцяли їм фінансову підтримку на оплату електроенергії, компенсацію інших платежів, проте в Одесу гроші не доходили. Що ми змушені були зробити? Вирішили призупинити накопичення заборгованостей держави, уклавши від імені обласної влади договори з санаторними закладами. Якщо раніше на утримання кожного обіцяли виділити 260 гривень з розрахунку на одну добу, то тепер ми реально направляли з обласного бюджету, з урахуванням своїх можливостей, по 30 гривень на людину у літній період і за 50 гривень - в зимовий. Крім того, забезпечили переїзд частини людей у соціальні установи, а частину працездатних громадян працевлаштували в регіоні.
Зараз 450 інвалідів та супроводжуючих їх осіб розміщені у санаторіях "Сенетаті" і "Куяльник", а також у спеціально створеному Центрі для переселенців. Паралельно шукаємо можливості для реалізації проекту з будівництва постійного житла для переселенців.
- Також ви мали намір створити спільний проект зі Світовим банком з розвитку громад, "щоб гроші могли йти безпосередньо на ті проблеми, які виділяють самі люди".
- Дійсно, у Світового банку є в Україні Фонд соціальних інвестицій, який вже приступив до реалізації такого проекту. Спільно з організацією "Надія і житло" ведемо проект, спрямований на поступову відмову від інтернатної форми виховання дітей. На першому етапі проводимо моніторинг діючих в регіоні таких дитячих установ, щоб з'ясувати, в якому стані вони знаходяться, в яких умовах живуть і отримують освіту їхні вихованці, які юридичний статус і стан здоров'я цих дітей. Виходячи з результатів моніторингу, надалі вживатимемо заходів до їх переведення з цих установ до благополучних сімей.
Хочу наголосити: не йдеться про негайну ліквідацію інтернатів - своє завдання бачимо в тому, щоб дітей поступово переводити в сім'ї, де побажають їх виховувати і де мають для цього можливості. Тобто мається на увазі не реорганізація цих установ, а забезпечення кращої долі кожній дитині, що опинилася волею долі в інтернаті.
У МОЗ ПРОГОЛОСИЛИ ПРИНЦИП "ГРОШІ ХОДЯТЬ ЗА ПАЦІЄНТОМ" І... ЗАБУЛИ
- Під час робочого візиту до Одеси глава МОЗ заявив про впровадження в практику принципу "гроші ходять за пацієнтом" - з метою перерозподілу коштів з традиційного фінансування будівель і ліжко-місць на організацію якісної допомоги пацієнтам. Як йдуть справи в цьому напрямку?
Фінансування медустанов, як і раніше, здійснюється, виходячи з обсягу ліжкового фонду
- А ніяк: МОЗ просто нічого більше не зробив, крім оприлюднення цієї заяви. Фінансування медустанов, як і раніше, здійснюється, виходячи з обсягу ліжкового фонду. Про принцип перерозподілу коштів, з урахуванням кількості та якості медпослуг, у відомстві не згадують, а з метою скорочення фінансування, як і раніше орієнтують керівників медустанов на скорочення ліжок у лікарнях. Зрозуміло, поки у столичних кабінетах відсутня воля до реалізації нових підходів, не прийнято відповідне рішення, в регіонах не можуть його впроваждувати в практику...
- Під час ознайомлення з роботою облуправління охорони здоров'я, і облклінлікарні зокрема, ви виявили надмірний запас зубних протезів - близько півмільйона одиниць, які лежали на одному зі складів. Що зроблено з того часу для припинення "розпилу" бюджетних коштів?
- Програмою ProZorrо, яку ми запровадили, передбачена єдина у всіх районах бухгалтерія. Це дає можливість не просто бачити на сторінках веб-сайту наявність ліків, щонадходять, але також їх залишки та рух коштів за рахунками. Все максимально прозоро. Що стосується виявленого запасу зубних протезів, закуплених у 2006 році, то подібні зловживання зараз просто неможливі. А протези розподіляємо пацієнтам з категорії малозабезпечених, ветеранів праці та війни, а також учасникам АТО. З цією метою спрямували частину запасу протезів у військовий госпіталь, а також будемо закуповувати імпланти для цієї категорії пацієнтів.
- Після початку роботи в Одесі команди Саакашвілі будівельникам вдалося приступити, за сприяння американських спонсорів, до ремонту важливої медустанови - госпіталю ветеранів війни. Розкажіть про перипетії взаємин з керівництвом госпіталю, яке чомусь не поспішало приймати безоплатну допомогу.
- "Не поспішало" - це занадто м'який вираз. Уявіть собі, протягом трьох років керівництво госпіталю не брало вкрай необхідну фінансову допомогу для здійснення ремонту будівлі у центральній частині Одеси.
У мене - не буду приховувати - після ознайомлення з ситуацією є власна думка щодо мотивів, якими могли б керуватися головлікар та інші посадові особи. Простіше кажучи, не виключаю, що будівлю госпіталю збиралися довести до аварійного стану, як і багато інших в історичному центрі міста, щоб потім перетворити звільнену територію... на будмайданчик для зацікавлених фірм. Втім, можливо також, що дехто розраховував отримати хабар навіть з іноземних спонсорів, які висловили готовність надати безоплатну допомогу ветеранам.
В результаті на четвертому році блокування допомоги було припинено нашою командою, укладено договір, і зараз повним ходом триває дорогий ремонт - у травні планується його завершення і урочисте відкриття. Пізніше, мабуть, можливі й кадрові зміни у складі керівництва медзакладу...
- Після обрання до складу Одеської облради ви ініціювали і створили в лютому спецкомісію для моніторингу закупівель за рахунок бюджетних коштів, до складу якої увійшли експерти, депутати, представники громадськості. Чи не вийде, по суті, дублювання роботи правоохоронних органів?
- Ні, це було зроблено з метою здійснення контролю за прозорістю закупівель та попередження фінансових оборудок, насамперед з боку громадськості. Особливо це стосується закупівель у будівельному секторі, куди найбільше направляється бюджетних коштів і де поки що найбільше, на жаль, фінансових порушень.
Перед тим, як направити гроші на будівництво або ремонт будь-якого об'єкта, ми цікавимося, чи є затверджена проектна документація, чи відповідає вона нормативами, яким чином визначаються підрядники, чи мають вони відповідні технічні базу та ліцензії тощо. Таким чином залучаємо представників громади до обговорення проектів та активного контролю за витрачанням бюджетних коштів. Причому одразу ж виявили, що генпідрядником левової частки замовлень загальною вартістю близько 300 мільйонів гривень традиційно визначено підприємство "Облтрансбуд", а його керівництво, в свою чергу, визначає організації-підрядники і стежить за термінами виконання проектів. Але у цьому році спецкомісія за участю експертів і громадських активістів не допустить колишніх "договорняків" і безконтрольного "розпилу" коштів.
- Недавно відбувся перший відкритий конкурс з підбору кадрів головних лікарів медзакладів. Які його підсумки: хто рекомендований для затвердження облрадою, а до кого у комісії були претензії. Чи майже всі рекомендовані для підписання нових контрактів, як і за результатами недавнього конкурсного відбору в прокуратурі?
- Одразу скажу: ми забезпечили не тільки прозору конкурсну процедуру, включаючи відеотрансляцію, а й обговорення планів роботи претендентів на посади протягом наступних трьох років. Підхід був такий: якщо хочете очолювати медзаклад, розкажіть, що маєте намір робити і докладно поясніть мотивацію і можливості реалізації кожного з пропонованих рішень. Крім того, колишні керівники, термін контракту з якими сплив, мали відзвітувати за попередній період роботи, члени конкурсної комісії також мали можливість зіставити звіти з результатами аудиторських перевірок. З урахуванням цього деякі головні лікарі навіть не стали випробовувати долю, водночас, на деякі вакантні посади претендувало до семи претендентів.
Підбиваючи підсумки, скажу: на затвердження квітневої сесії облради подано третину кандидатур головлікарів з числа нових кадрів, яким належить реалізувати на практиці свої плани, підтримані конкурсною комісією. А з двома третинами досвідчених і сильних головлікарів опорних медустанов, мабуть, будуть підписані контракти на наступні три роки роботи. Деякі не пройшли відбір, але можуть залишитися працювати на менш важливих посадах. Мені здається, що такого підходу дуже сильно не вистачає під час підбору кадрів в Україні.
У мене таке враження: українці хочуть змін, але влада поки що їх тільки імітує
- До речі, у вас є досвід управлінської роботи і в Кіровській області РФ: чи могли б порівняти, де легше здійснювати реформи у медичній та соціальній сферах?
Неможливо і не потрібно порівнювати Україну з Росією
- Мені здається, неможливо і непотрібно порівнювати Україну з Росією. Разом з тим, хочу сказати, що Україна за останні десятиліття відстала за рівнем реформованості медичної сфери навіть від таких своїх сусідів, як Білорусь, де прямо декларують і максимально дотримуються стандартів радянської системи, що вичерпала себе. Приміром, у тій же Білорусі успішно практикують приватно-державне партнерство на основі укладення контрактів на надання тих чи інших медпослуг. Наголошую: в Білорусі це можливо, а в Україні, як з'ясувалося, немислимо!
Через "шлагбауми" з боку держказначейства, різних інспекцій. Через те, що існуюча система багато років не піддавалася реформуванню, нас випереджає і сусідня Молдова: недавно дізналася, що багато жителів Тарутинського району Одеської області виїжджають для отримання медичних послуг у суміжні прикордонні райони Молдови. Зауважу: платні для українських громадян медпослуги!
Іншими словами, роботи з реформування системи - непочатий край. А порівнювати ситуацію в медичній сфері, на мій погляд, більш доцільно не з Кіровською областю Росії, а з сусідніми європейськими країнами.
- А все-таки?
- Марно, Одеса і область взагалі унікальні, вони - прекрасні. Але ми говоримо про медичну систему, вкрай відсталу й нереформовану, і багатьох талановитих людей, зусилля яких блокуються. У мене таке враження: українці хочуть змін, але влада поки що їх тільки імітує. Країна потребує створення європейської системи охорони здоров'я, яка вже функціонує в Польщі, Болгарії, Естонії.
ЛЮДИ ВТОМИЛИСЯ ВІД РЕФОРМ, ЯКІ РОБЛЯТЬСЯ МІЛІМЕТРОВИМИ КРОКАМИ
Реформа охорони здоров'я, можна сказати, одна з найбільш очікуваних в Україні. Люди дуже хочуть змін на краще в усіх сферах життя, у багатьох вже вичерпуються сили і терпіння. І водночас все, що змінюється, робиться міліметровими кроками і з героїчними зусиллями. Зокрема, ми намагаємося щось змінити на місцях у тих умовах, коли вся система пручається і жодним чином не сприяє. І тому все, що ми робимо, ми робимо межах Одеської області. Виходить так, що у нас є держава в державі.
Приміром, є державна скарбниця, яка має свою позицію. І вже здається, що це - не структура, яка реалізує державну політику, виконує певні функції. Тобто не своєрідний гаманець, а якийсь орган зі своїм підходом і позицією, які, по суті, відновлюють прогнилу радянську систему, причому знаходиться для цього купа помічників та прихильників.
На мій погляд, все це - лицемірство. Тобто не може бути жодних реформ в умовах, коли реформами називають те, що ними не є. Коли йдеться про те, що лікарі повинні працювати за зарплату у дві тисячі гривень. Основним завданням реформи охорони здоров'я має бути отримання більшої кількості якісних послуг для населення і збільшення лікарської заробітної плати - білої і легальної.
Будь-яка інша реформа, що передбачає реорганізацію, оптимізацію, перехід до страхової медицини - якщо вона не має на меті підвищення оплати праці медпрацівників та лікарів і орієнтацію на надання саме тих послуг, які потрібні людям, а не на утримання усього того, що ми отримали у спадок від минулого і до чого звикли - така реформа приречена. На жаль, поки що проводяться тільки такі реформи, точніше імітація реформ.
Зарплата в розмірі 15-20 тисяч - велика для сільської місцевості, але абсолютно нормальна для досвідченого і шанованого лікаря, який надає людям якісну медичну допомогу
Громадяни будь-якої країни, яка пройшла через це, знають, як це складно - тому що це майже завжди подолання протиріч. Тому що повинна змінитися людська поведінка. Коли ми говоримо, що за ті ж гроші ми повинні отримати від цієї системи більше, це означає, що конкретні люди повинні за ці ж гроші працювати більше, робити більше й краще. У них повинно бути все для цієї роботи, у них повинні бути стимули, у тому числі зарплата, повинні бути повага й самоповага. Якщо реформи не будуть націлені на це, вони не будуть підтримані суспільством і ніколи не відбудуться.
У чому, наприклад, основна відмінність нових сімейних лікарів"? У них мають бути інструменти для роботи і нормальна зарплата в розмірі 15-20 тисяч - велика для сільської місцевості, але абсолютно нормальна для досвідченого і шанованого лікаря, що надає людям якісну медичну допомогу. Те ж стосується і функціонування служби екстреної медичної допомоги.
- Чи вдалося за півроку адаптуватися в Одесі, де, як ви говорили у липні, процвітає кумівство і корупція?
- На жаль, суттєвих змін не відбулося - для впровадження в життя механізмів прозорості та конкурсного відбору на вакантні посади потрібно більше часу. Що стосується команди, то я вважаю, що вона дружна, ми чудово розуміємо один одного, підтримуємо, іноді навіть взаємно доповнюємо.
- Хочу запитати, чи є зрушення в оволодінні державною мовою і чи вистачає чиновницької зарплати для проживання у "морській столиці" України?
- Українську наполегливо вивчаю, іноді вдається точно сформулювати думку і гарно, іншим разом не вистачає словникового запасу і виникають труднощі з наголосом під час вимови термінів. Але я намагаюся, регулярно беру уроки української, завдяки чому вже розумію все, що чую державною мовою. Гірше - коли самій треба виступити: завжди хвилююся, щоб не припуститися якогось ганебного проколу під час виступу. Але, думаю, це справа тимчасова: опанувала ж і можу спілкуватися англійською, німецькою, іспанською, італійською.
Що стосується зарплати - не вистачає, звичайно. Але мій чоловік Олег - підприємець - фінансує, здаю також квартиру у Москві.
- Що назавжди запам'яталось з дитячих років, проведених у Болівії, які враження від проживання та навчання в американському Бостоні, Ізраїлі. Яке місце в цьому ряду займають Москва і нинішня Одеса, куди недавно переїхала ваша сім'я?
- Почну з Болівії, де провела частину дитинства - з 9 до 13 років. Жила у цій дуже бідній країні з мамою і вітчимом, який був художником. Пам'ятаю: люди жили в глиняних будинках, іноді по вісім осіб в одній оселі. Моторошно було дізнаватися, що з десяти дітей іноді п'ятеро вмирали. І не тільки внаслідок масових епідемій, наприклад, холери. Але також через проблему з нестачею прісної води. Багатьом там недоступне і отримання освіти. Такі ось картини абсолютно іншого рівня бідності спливають у пам'яті з тих років, коли я вчилася у болівійській школі...
НАЙВАЖЧЕ ЗМІНЮВАТИ СИСТЕМУ ЦІННОСТЕЙ, ЩО ВЖЕ СФОРМУВАЛАСЯ
Звичайно, коли після Болівії дивишся на Україну, то розумієш, що тут у людей все є. У більшості сформовані правильні цінності, багато людей з вищою освітою. Пізніше, коли я закінчила навчання у Гарвардському університеті та Московської юридичної академії, зрозуміла, що проблеми реформування країни - це технічні проблеми. Відпрацьовані вже в світі і вирішення таких проблем. А все впирається в систему цінностей, особливо закріплену у соціальних відносинах. Причому найважче змінювати те, що пов'язано з людським сприйняттям і відносинами між людьми. А будь-які реформи - це насамперед зміни людських відносин, того, як вони влаштовані. А зовсім не вирішення якихось технічних проблем.
Нам доведеться навчитися жити в гармонії з громадянами країн європейського співтовариства. Прийнявши їхні цінності, і перш за все, основи систем освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, можна побудувати і своє гідне життя, і закласти перспективи успішного розвитку країни.
Слава Богу, є бажання вийти з цього совкового рабства, тому зберігається шанс все-таки його покинути
Якщо порівняти знову-таки з Росією, то там не вирішені проблеми соціальних та інших цінностей, у тому числі одна з головних: куди рухатися? Якщо подумки повернутися в древній Єгипет, з якого Мойсей 40 років виводив євреїв, то його місія була б неможливою, якби більшість людей вважали, що Єгипет - це найкраща країна. Якщо б це більшість ходила й бідкалась: як ми там чудово жили, як ми добре жили, яку країну ми втратили!
У мене таке асоціативне порівняння: Україна вже витратила 25 років з сорока, намагаючись вийти зі свого "Єгипту", ще 15 років залишилося. Слава Богу, є бажання вийти з цього совкового рабства, тому зберігається шанс все-таки його покинути. Навіть якщо не знайдеться достойного провідника...
- Багато людей вважають команду Саакашвілі, в якій ви працюєте, своєрідним локомотивом реформ, до якого причепили занадто довгий потяг. І переживають: хоч би не почався процес пробуксовування ведучих колісних пар...
- Швидкому просуванню вперед дійсно заважає совкова зарегульованість, небажання багатьох столичних чиновників проводити справжню децентралізацію. Причому не тільки політичну, а й насамперед - фінансову. Я б сказала: Україна потребує негайної дерадянізації всієї системи. Без оперативного вирішення цього завдання навряд чи вдасться швидко впоратися з низкою проблем, що загострилися. Але я вірю, що все у нас вийде, інакше, навіщо було їхати з Білокам'яної до "морської столиці" України?
Михайло Аксанюк, Одеса.