Зниження уваги і пам’яті після COVID-19 – нова реальність для багатьох, але на щастя – тимчасова

Ті, хто зіткнувся з порушенням когнітивних здібностей після хвороби, кажуть: про це треба попереджувати ще в лікарні

Про вплив перенесеного ковіду на когнітивні здібності людини говориться упродовж усього часу пандемії. Спочатку такі обговорення з’являлися у закритих групах, присвячених постковідному синдрому, але згодом стали предметом для вивчення науковцями, бо зустрічаюся доволі часто. Згідно з накопиченою статистикою, когнітивні проблеми – а саме порушення пам’яті, концентрації, уваги – як наслідок перенесеної хвороби зустрічаються приблизно у 30% випадків. Днями з’явилися результати ґрунтовного дослідження вчених з Імперського коледжу Лондона і Кембріджського університету (Велика Британія), опубліковані в EClinicalMedicine by The Lancet, які підтвердили цей взаємозв’язок перенесеного ковіду. А ще учені дійшли висновку, що ковід на когнітивних здібностях позначається гірше, ніж інсульт. Щоправда, українські фахівці відмічають: причин, чому ковід б’є по когнітивних здібностях, досі не встановлено, а отже у арсеналі медиків немає ефективної зброї, щоб прицільно вплинути на стан пацієнтів.

Дослідження довело, що планувати і міркувати після ковіду важче

Знайти зв'язок між коронавірусною інфекцією та зниженням когнітивних здібностей ученим з Великої Британії вдалося на основі аналізу даних більш ніж 81 тисячі осіб. Основою для аналізу стали детальні результати тестів і анкетування Great British Intelligence Test з січня по грудень 2020 року. Після дев'яти когнітивних тестів учасники заповнювали детальну анкету, що охоплює широкий спектр соціально-демографічних, економічних, професійних та життєвих змінних.

Результати показали: ті хто перенесли коронавірус, як правило, гірше впоралися з тестуванням порівняно з тими, хто не хворів. Найскладнішими виявилися завдання, які вимагали планування і міркувань. На думку вчених, це пов'язано з так званим мозковим туманом, коли людині стає важко міркувати і концентрувати увагу – саме ці симптоми співвідносять з «тривалим» COVID-19. Примітно, що найбільше зниження рівня інтелекту виявили у тих, кого під час хвороби госпіталізували в реанімацію і підключали до апарату ШВЛ: їхні тести були гірше на 0,47 зведеного бала (або на сім балів за тестом на IQ). Науковці наголошують, що падіння когнітивних здібностей після коронавірусу виявилося ще сильнішим, ніж у тих, хто переніс інсульт (мінус 0,24 бала).

Забуваєте слова, дати, буденні справи – виявляється, ви не одні

Аби дізнатися, які когнітивні проблеми зустрічаються найчастіше серед тих, хто переніс ковід, Укрінформ провів невеличке опитування на фейсбук-сторінці, присвяченій постковіду. Виявилося, що проблеми з концентрацією, короткочасна втрата пам’яті (переважно у побутових ситуаціях) і відчуття туману в голові часто супроводжують постковідний синдром.

Надія Н. із Запоріжжя так описала свій стан: «Пам'ять дуже постраждала, часто доводиться згадувати, що робила вчора або сьогодні протягом дня, концентруватися складно, апатія, пропав до всього інтерес, зокрема до роботи. Іноді забуваю слова, плутаю дати, події тощо. Після ковіду пройшло 5 місяців, потроху є поліпшення».

Анна Л. з Києва пише: «Пам’яті немає зовсім. Можу забути їжу на включеній плиті, ввімкнене світло тощо. З концентрацією теж проблеми».

Анна С. із міста Кишинів (Молдова) каже, що її пам’ять уже налагоджується, але з моменту захворювання пройшло 8 місяців: «Все те ж саме як у інших: світло забувала вимкнути, їжу на плиті тощо. Насправді здається дрібницею, але день у день це вводить в депресію… До того, як інші люди стали описувати фантомні запахи і неможливість сконцентруватися, думала, що в мене хвороба Альцгеймера починається…»

Марія К. з Києва розповідає, що два місяці тому перехворіла ковідом. Хвороба протікала дивно і страшно. «Найбільше лякали запаморочення, дереалізація, перед очима все стрибало, була сильна тахікардія, оніміння ніг, внутрішній тремор. Взагалі, мені здавалося, що я постійно перебуваю в стані панічної атаки. На третій день до цих симптомів приєдналася біль в горлі і тільки тоді я зрозуміла, що це ковід. Три тижні я хворіла. Начебто одужала, почала добре почуватися, але... В нормальному самопочутті я була всього два тижні і мене накрив постковід з такими ж симптомами як і при хворобі, крім горла. Плюс почала дуже багато всього забувати. Це все триває донині. Я перетворилася в овоч. Сиджу без грошей, не можу працювати, перестала з усіма спілкуватися .... Лікарі кажуть просто чекати», – ділиться досвідом Марія.

В обговоренні учасники групи наголошували, що було б добре, якби пацієнтам ще в лікарні, під час лікування ковіду, розповідали про такі наслідки хвороби. Мовляв, до втрати нюху і смаку вони вже були морально готові, а от про постковідний синдром, який викликає проблеми з пам’яттю і концентрацією, дізнавалися по факту виникнення.

Глибинні причини виникнення такого стану досі не з’ясовані

Аби більше дізнатися про когнітивні порушення внаслідок перенесеного ковіду, Укрінформ поспілкувався з лікаркою-невропатологом, директоркою медичного центру R+ Олександрою Щебет. Вона розповідає, що у період другого локдауну частіше спостерігала звернення з так званим «мозковим туманом». «Це відчуття важкої голови. Хтось описує цей стан, ніби вакуум у голові. Він спричиняв порушення уваги, концентрації – тобто коли людина не може зосередитися на рутинній роботі, яку виконувала досить давно. Особливо важко повернення до звичного режиму давалося працівникам сфери ІТ. Також пацієнти скаржилися на те, що їм важко запам’ятовувати нову інформацію. Тобто вони добре пам’ятали те, що було раніше, а от приміром, які покупки вони запланували – могли забути за 5 хвилин», – ділиться спостереженнями лікарка.

На запитання про те, що спричиняє такі проблеми, Олександра Щебет відповідає, що згадане вище дослідження з Великої Британії поставило більше запитань, ніж дало відповідей, бо когнітивні порушення не залежали від тяжкості перебігу ковіду.

«Якщо перенесення важкого ковіду дає розуміння, чому виникають когнітивні порушення, адже гіпоксія зумовлює нестачу споживання кисню нейронами, то чому вони виникають при легкому перебігу, незрозуміло. Це наштовхує на те, що можливо вірус діє специфічно на окремі ділянки мозку, які відповідають за пам’ять. Але проблема ще у тому, що ми досі остаточно не знаємо усі механізми формування пам’яті. Тому цей аспект постковідного синдрому потребує детальнішого вивчення», – пояснює медик.

Вона додає, що зазвичай такі скарги з часом минають. Але якщо порушення пам’яті стають лише більш вираженими, то у пацієнта потрібно перевіряти наявність супутніх станів.

«Погіршення когнітивних здібностей може спостерігатися або на тлі депресивного розладу, або на тлі порушень з боку гормональної функції (щитовидної залози, приміром) або на тлі дефіцитних станів, наприклад, анемії. Тому потрібно виключити патологію, яка може давати погіршення пам’яті – порушення щитоподібної залози, рівня глюкози, запущені серцево-судинні хвороби на кшталт атеросклерозу чи гіпертонічної хвороби, анемії, дефіциту вітаміну В12. Тривожно-депресивні розлади теж дуже впливають на пам’ять. З погляду еволюції функція пам’яті не є важливою для виживання, і коли людина тривалий час тривожиться чи перебуває в депресії, то її пам’ять у чомусь виключається, ніби смартфон в режимі енергозбереження. Якщо цей стан вирівняти, пам’ять знову повертається», – говорить Олександра Щебет.

Насамкінець лікар заспокоює тим, що у більшості випадків когнітивні зміни зворотні, лише терміни повернення до звичного стану у кожного різні. І додає, що у своїй практиці відновлення, яке б тривало понад рік, Олександра Щебет не спостерігала. Аби краще впоратися з цим станом, вона радить не забувати про давно відомі базові речі – нормальне харчування, нормалізацію сну, що чи не найбільше важливо для відновлення нервової системи, прогулянки на свіжому повітрі, фізичні вправи, відмову від тютюнопаління, алкоголю.

Юлія Горбань, Київ