Російська мова звучить зрадницьки

А Могилянка знову випереджає час і піднімає планку для лагідної українізації

Могилянка завжди дещо випереджає час. У моменті сприймається дивно, але через деякий час її практики стають мейнстрімом і взагалі забувається, що колись було інакше.

У 2002-му, коли абітурієнтом з Криму вступив у Могилянку, розмовної української в мене не було. Писав, читав, слухав, але не говорив. Могилянка лагідно українізовувала тоді, коли в інших вишах у більшості панувала російська.

У 2022-му "русский мир" заповзявся остаточно вирішити українське питання. Для всього українського це не залишає іншого вибору як вбивати все російське. Вичавлювати все російське з фізичного простору, з публічного, з себе. Дехто цього не розуміє, по суті продовжуючи закликати "русский мир" на свій захист. З ракетами, мінами, кулями.

Тож Могилянка знову випереджає час і піднімає планку для лагідної українізації. Ще не вводить санкції, але вже регламентує. Комусь досі може виглядати дивно, але, впевнений, у процесі та за результатами війни стане мейнстрімом.

Окремо додам як кримський татарин. Кримцям, як і іншим етнічним групам, що мешкають в Україні, потрібно відмовлятись від російської мови в міжособистісному спілкуванні. У публічній комунікації - українська. У приватній - рідна. У другому випадку російська звучить зрадницьки вже не тільки стосовно памяті предків, але й стосовно держави, яку ми всі будуємо.