Такої сили хтось знав на цій закривавленій землі? Такі – українки
В ООН назвали імена жінок, котрі досі – в катівнях рашистів. Закликаємо не зупинятися в порятунку з неволі й трагедії
Цей День.
8 березня, в уже далекому 1977 році в ООН сформулювали так, як він сьогодні незмінно, на жаль, і має зватися… (Пан Гуттереш, виступаючи нині, сказав, що, на жаль, досягнення 300 років на цьому шляху, можна вважати такими, що треба починати спочатку.
Ось так він зветься:
«Участь жінок у зміцненні міжнародного миру та безпеки та в боротьбі проти колоніалізму, расизму, расової дискримінації, іноземної агресії та окупації та всіх форм іноземного панування».
І все ж. Горда силою наших жінок-воїнів, які стали на захист Батьківщини, які рятують сім‘ї, продовжуючи свою війну по світу – а потім будуть, як бджілки, відновлювати розвалену домівку після Перемоги в кожнім свої покаліченім селі та місті…
Особливе моє захоплення – тим колишнім бранкам рашистів, які змогли пересилити свою трагедію та приїхали сьогодні в ООН, стали перед делегатами з усієї планети – й свідчать про злочини рашистів. Воєнне сексуальне насильство – це варварська зброя росіян для здійснення геноциду. Дати свідчення про ці злочини – це каральний меч над росією! Добути їх – це переконати жертв не лишатися жертвами, а обрати гідність у боротьбі з насильниками, виходити й свідчити! Ірина Довгань, виступаючи, сказала про це: я переплавила свою трагедію в силу зростання!
Вони називають імена тих, хто далі в катівнях – закликають не зупинятися в порятунку з неволі й трагедії.
В ООН чули про:
● Олю Мелєщенко, яка в смердючій закривавленій камері виє страшним виєм за дитиною, яку не бачить уже кілька років. Не плаче, коли катують, але виє за сином…
● Тетяну Журавльову…
● Ольгу Мозолевську, їй 30 років – і вона там майже 4 роки. Невідомо, чи вона не зламалася – бачили її лише через дірку в стіні…
● Наташу Шило – вчителька з Горлівки, її й не бачили, лише чули…
Про них говорить Люда Гусейнова, що провела в Ізоляції 3 роки… Сильна й горда Люда, яка могла після тортур з мішком на голові стояти в кам‘яному мішку 8 годин, як одну хвилину… Каже – просто в цей час думала про красиве, про природу, згадувала, як співають пташки…
Такої сили хтось знав на цій закривавленій землі?
Такі – українки.
Вони закликають говорити про це на весь світ. Насильник боїться світла.
«Умовний Ванька буде боятися» (Ірина Довгань).
Ольга Герасим’юк
FB