Всесвітній тиждень води: мільйони українських дітей мають право на здорове майбутнє
Укрінформ публікує розповіді про те, з якими труднощами стикалися українці, які не мали доступу до води
Цього місяця традиційно відзначаємо Всесвітній тиждень води – ресурсу, який через війну та спричинену нею гуманітарну кризу сьогодні доступний далеко не кожній українській сім'ї. Найбільш вразливими до наслідків надзвичайних ситуацій є діти. Так, на територіях, що найсильніше постраждали від бойових дій, малеча позбавлена доступу до базових потреб, у тому числі до чистої питної води та засобів гігієни.
Значення цього ресурсу важко переоцінити: доступ до чистої води та належних гігієнічних практик не лише підтримує здоров'я дітей, а й дає їм здоровіший старт у житті. Як зазначив Ніколас Осберт, керівник WASH-секції (вода, санітарія, гігієна) Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, доступ до безпечної води є невід’ємним правом кожної дитини.
«Всесвітній тиждень води нагадує нам про те, якою життєво необхідною є вода в житті дітей та всього живого на цій планеті. Міркуючи про цінність води під час цієї особливої події, не забуваймо й про народ України. ЮНІСЕФ докладає чимало зусиль, щоб полагодити системи водопостачання в Україні, надати питну воду людям, які перебувають у скрутному становищі, та допомогти центрам прийому ВПО, закладам охорони здоров’я та школам, особливо тим, що розташовані у прифронтовій зоні. Ці зусилля підкреслюють нашу відданість принципу рівного доступу до води для всіх, передусім для дітей. Адже коли війна загрожує доступу населення до безпечної води, панує несправедливість. Ми наполегливо працюємо над відновленням права людини на доступ до безпечної води для кожного в Україні», – підкреслив Ніколас Осберт.
Укрінформ публікує історії, які розповідають про те, з якими труднощами стикалися дорослі та діти, які не мали доступу до води та як раділи її поверненню.
ВІДСУТНІСТЬ ВОДИ – КАТАСТРОФА ДЛЯ СІМЕЙ ІЗ ДІТЬМИ
51-річний Євген – батько-вихователь дев’ятьох дітей у дитячому будинку сімейного типу. З початку війни родина залишалася у Миколаєві, тож повною мірою відчула на собі складнощі, пов’язані із відсутністю води.
«Вмитися, сходити до туалету та помити посуд – це щодня катастрофа, коли в родині 10 людей і немає води», – каже Євген.
Вода у кранах миколаївців почала зникати у квітні 2022 року внаслідок підриву водогону на Херсонщині.
«Найдовше води не було два тижні поспіль. Ми навантажували порожніми пляшками авто й їхали до джерела. Зараз, коли вода зникає, хлопці збираються і разом йдуть по воду», – Олена, 15 років.
Євген згадує, як минулого року люди похилого віку в центрі Миколаєва набирали дощову воду просто з калюж. Тоді він вирішив допомогти літнім сусідам і почав привозити джерельну воду не тільки для потреб власної родини, а й для них.
Через бої, що не припинялися, відновити зруйновану інфраструктуру на Херсонщині оперативно не вдалося. Оскільки інших джерел прісної води в місті немає, влада Миколаєва була змушена заповнити систему солоною водою з Південнобузької затоки.
«Вода в системі центрального водопостачання сьогодні не відповідає санітарним нормам, вона не придатна для пиття», – зазначає гендиректор МКП «Миколаївводоканал» Борис Дуденко. До того ж, за словами чиновника, вода з підвищеним вмістом солей значно нашкодила системі, оскільки руйнує труби та насоси.
Щоб відновити доступ до якісної питної води для містян, ЮНІСЕФ допомагає водоканалу виконувати ремонтні роботи – постачає обладнання та необхідні будівельні матеріали: екскаватори, генератори, труби тощо.
«Зараз разом із ЮНІСЕФ працюємо над заміною обладнання на насосних станціях та очисних спорудах, реконструюємо каналізацію», – Борис Дуденко, гендиректор МКП «Миколаївводоканал».
ВОДА В ЛІКАРНІ ОДЕСИ ТА МИКОЛАЄВА ПОДАВАТИМЕТЬСЯ З АРТЕЗІАНСЬКИХ СВЕРДЛОВИН
Забезпечення водою людей, сільськогосподарських угідь, об’єктів критичної інфраструктури та цілих населених пунктів в Україні сьогодні залишається під загрозою. З початку війни зруйновано понад 1000 кілометрів водопровідних та каналізаційних мереж. Через обстріли та бойові дії пошкоджені насосні станції та очисні споруди. Деякі свердловини обміліли або були затоплені внаслідок підриву греблі Каховської ГЕС. Тож нині 4,6 мільйона українців не мають постійного доступу до питної води.
Медичні заклади також у зоні ризику, адже щоденні побутові й санітарні потреби лікарень вимагають стабільного постачання води, також вода потрібна для споживання. Під час ракетних атак існує постійна загроза пошкодження міських водопровідних мереж, до яких підключені лікарні. Натомість артезіанські свердловини – це стабільне джерело прісної води. У них невисокий рівень забрудненості води та тривалий термін експлуатації (до 50 років).
У п’ятьох лікарнях Одеси та Миколаєва Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) за підтримки Бюро гуманітарної допомоги USAID (BHA) та уряду Франції здійснюють буріння артезіанських свердловин, щоб забезпечити медичні заклади послугами безперервного водопостачання.
Одеська міська лікарня № 11 – один із п’яти медичних закладів, які беруть участь у проєкті. В лікарні 16 клінічних та 5 діагностичних відділень, які щодобово потребують 100 кубів води. Щорічно до лікарні звертаються 40 000 людей. Зараз тут перебувають понад 500 пацієнтів.
«Під час ракетних атак восени та взимку в лікарні були перебої з водопостачанням, але ми впоралися завдяки власним запасам у бочках. Але то була технічна вода. Зі свердловиною ми будемо впевнені, що в нас є і питна, і технічна вода – навіть в екстрених ситуаціях. Ми будемо повністю автономними», – впевнений Микола Іванович, директор Одеської лікарні № 11.
Свердловину приєднають до мережі лікарні, і вода подаватиметься просто у відділення, а після очищення вже питна вода надходитиме у бювет на території лікарні. Крім того, артезіанська вода накопичуватиметься в модульних блоках (резервуарах). Це дозволить зберігати 50–60 кубів води на випадок надзвичайних ситуацій.
В Одеській міській інфекційній лікарні бурильні роботи вже завершені. Тут свердловина на глибині 120 м забезпечує 5 кубів води на годину. Наступний етап – облаштування пункту накопичення води та будівництво бювету.
«Коли траплялися аварії на міських мережах, на декілька годин відключали воду і до нас приїжджав водовоз. Це були поодинокі випадки, але так може бути в майбутньому. А будь-яка лікарня, тим паче інфекційна, потребує великої кількості води», – зазначає Світлана Яківна, головний лікар Одеської інфекційної лікарні.
ТРИДЕННИЙ ЗАПАС ВОДИ БІЛЬШЕ НЕ ЗНАДОБИТЬСЯ: ЯК СЕЛИЩЕ ЕСХАР ДОЛАЄ ПРОБЛЕМИ З ВОДОПОСТАЧАННЯМ
П’ять днів Наталія Сергієва та її троє дітей потерпали від відсутності водопостачання через вибухи та обстріли в Есхарі на північному сході України.
«Коли центральне водопостачання відсутнє, сильно ускладнюється побут. Воду доводиться економити, а як закінчиться – багато часу витрачати на те, щоб доставити її від криниці до квартири», – розповідає Наталія, яка вже один раз тікала зі своєю сім'єю від війни у 2014 році.
Есхар – селище міського типу в Харківській області – розташоване всього за 60 км від кордону. Відколи в лютому 2022 року розпочалася повномасштабна війна, бойові дії часто призводили до пошкодження критично важливої інфраструктури тут, відрізаючи сім'ї від водо- та електропостачання.
«У селищі проживають понад п’ять тисяч людей, зокрема більше тисячі дітей. Щоденно підвозити воду для споживання просто неможливо», – ділиться Олена Слабінська, голова Новопокровської територіальної громади, до складу якої входить смт Есхар.
Наталія та її сім'я завжди тримають триденний запас води у відрах та пляшках. Але навіть за наявності водопостачання бойові дії спричинили зсув фундаментних плит, і показники якості води значно погіршилися.
«Завищені фтор, азот амонійний, фосфати та жорсткість. Всі ці показники погано впливають на здоров’я нашого населення. Особливо страждають діти та люди похилого віку. У дітей з'являється карієс, сиплються зуби», – каже Марина Петровська, директорка КП «Вода Есхара».
Поточні серйозні проблеми можуть бути розв’язані завдяки станції доочистки, на якій вода перед подачею населенню проходитиме понад десять фільтрів. Проєкт її будівництва сьогодні розробляється за допомогою ЮНІСЕФ та за підтримки Європейського Союзу.
ДЛЯ БЛИЗЬКО 16 ТИСЯЧ БАЛАКЛІЙЦІВ ПЕРЕБОЇ З ПОСТАЧАННЯМ БЕЗПЕЧНОЇ ВОДИ ЗУМОВИЛИ НАДВАЖКІ УМОВИ ЖИТТЯ
Внаслідок активних бойових дій по всій країні зруйнована чи значно пошкоджена критично важлива інфраструктура. Мешканці багатьох районів, зокрема й міста Балаклія, що на Харківщині, вимушені днями, а то й тижнями чекати на подачу води. Серед цих людей – мама двох маленьких дітей Аліна.
«Після початку бойових дій ситуація з водою в місті стала напруженою: часто виникали перебої з подачею води під час обстрілів. Іноді води не було по два тижні. Щоб помити посуд і попрати речі, люди набирали воду де тільки могли: з колодязів, річок, дощову», – ділиться Аліна.
Сьогодні за підтримки USAID Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) допомагає відремонтувати пошкоджену систему водопостачання в Балаклії та прокладає додаткові нитки водогону. Часу обмаль – влітку очікується збільшення навантаження на систему, а отже, однієї нитки буде недостатньо, щоб забезпечити водою все місто.
«П’ять кілометрів лінії потрібно замінити, – говорить Микола Панасенко, виконувач обов’язків керівника комунального підприємства «Балаклійський водоканал». – Ми вже знайшли підрядника і завдяки підтримці ЮНІСЕФ розпочинаємо ремонтний процес. Саме ЮНІСЕФ швидко відреагував на наш запит і допоміг забезпечити роботу підрядників».
* * *