Сергій Козир, член Комітету ВР з питань прав людини

В Україні питання внутрішньо переміщених осіб (ВПО) стало дуже актуальним у контексті війни, що триває, та соціально-економічних викликів, з якими стикається країна. Мільйони людей, які залишили свої домівки через російську агресію, потребують не лише підтримки, а й ефективної політики з боку держави.

Про це в інтерв’ю Укрінформу розповів народний депутат, член Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин Сергій Козир. Водночас обговорили питання житла для ВПО, удосконалення програм «єОселя» та «єВідновлення», регуляцію ринку оренди в Україні, відшкодування Росією збитків за вчинені злочини, починаючи з 2014 року, а також можливість притягнення до відповідальності військових командирів за їх злочинні дії та накази.

- Питання підтримки внутрішньо переміщених осіб актуальне вже два роки, тому ця тема потребує особливої уваги. Як можна оцінити теперішню політику держави в цьому напрямі та її розвиток?

- Державна політика щодо поводження з внутрішньо переміщеними особами почала розвиватися після широкомасштабного вторгнення РФ в Україну. До 2022 року були лише її паростки, а про системний підхід годі й говорити. Через це на початку війни, та й тепер ми не встигаємо за тими викликами, які стоять перед нами. Однак факт, що така політика почала розвиватися, вже є показником. Сьогодні залишається необхідність полегшити адаптацію ВПО у нових громадах. Кінцевою мета – повернення громадян до нормального життя, що є ключовим показником ефективності державної політики у цьому напрямі.

- Як можна оцінити рівень роботи з переселенцями в Україні, зокрема в тих областях, де таких осіб найбільше?

- Якщо аналізувати кожну послугу окремо, можна сказати, що вони працюють майже на максимальному рівні. Однак ми розуміємо, що багато залежить від того, наскільки якісно розбудована інфраструктура надання послуг у різних громадах, а також від кількості та кваліфікації персоналу, який надає державні послуги переселенцям.

Наразі гостро постає питання кількості працівників, яких значно менше, ніж потрібно для якісного та швидкого обслуговування й опрацювання звернень ВПО. Ці звернення дуже різноманітні та виникають щоденно, що ускладнює процес надання послуг. Ми отримуємо поодинокі звернення від переселенців щодо порушення їхніх прав, зокрема ненадання певних державних послуг вчасно. У багатьох випадках вирішальну роль відіграє людський чинник. Не всі працівники держорганів хочуть занурюватися у проблеми переселенців та розуміти їхню ситуацію, що призводить до конфліктів.

ВПО також скаржаться на те, що працівники держорганів у нових громадах не надають їм чіткої та повної інформації щодо подальших дій, державних програм та послуг, які вони можуть отримати. Повторюю, такі випадки є, проте вони поодинокі. Стверджувати, що державні послуги ВПО не надаються, ми не можемо, усі механізми працюють. І держава робить усе можливе, щоб вдосконалити наявні механізми та збільшити кількість персоналу.

200 ОБ’ЄКТІВ ДЕРЖАВНОЇ НЕРУХОМОСТІ ВЖЕ ГОТОВІ ДЛЯ ЗАСЕЛЕННЯ РОДИН ВПО

- Нещодавно стало відомо, що уряд займається координацією написання житлової стратегії для ВПО. Чи беруть у цьому участь народні депутати? Чи відомо вам, які положення буде містити ця стратегія? 

- Житло – головне питання для ВПО. Звісно, депутатський корпус активно бере участь у розробленні цієї стратегії. У 2022 році ми створили міжфракційне депутатське об'єднання у Верховній Раді, яке наразі співпрацює з Міністерством реінтеграції на чолі з пані Іриною Верещук, а також з прем'єр-міністром Денисом Шмигалем.

За 2022 рік наше об'єднання провело понад 300 зустрічей з переселенцями, під час яких ми виокремили всі глобальні проблеми ВПО та подали їх до уряду. Наша тимчасова спеціальна комісія ВР з питань захисту прав ВПО займається також забезпеченням житлом переселенців, і нещодавно парламент підтримав у першому читанні два важливих законопроєкти, які розробила наша команда.

- Нещодавно український парламент у першому читанні підтримав законопроєкт, що передбачає інвентаризацію нерухомості всіх форм власності для розміщення ВПО. Що передбачає ця ініціатива?

- Насамперед законопроєкт передбачає аудит усього майна державної та комунальної форми власності, яке може бути використане для тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб. Тому можемо сказати, що цей документ є підґрунтям уже згаданої стратегії. У результаті цього має з’явитися інтерактивна карта, на якій вимушені переселенці зможуть самі обирати найбільш комфортне для себе місце проживання. 

- За словами народного депутата Руслана Горбенка, в Україні є 2200 таких об’єктів. Яка кількість ВПО може розраховувати на отримання тимчасового житла вже цього року?

- 2200 об’єктів, щодо яких уже проведено аудит, – це багато. Але потрібно визначити їхній стан, цільове призначення, а також чи потребують вони ремонту або добудови. Тепер активно працюємо в цьому напрямі.

За нашими даними, близько 200 об’єктів уже готові для заселення родин ВПО. Надалі будемо визначати категорії осіб, які найперше потребують поліпшення житлових умов, і створювати черги на це житло. Йдеться не лише про соціальну справедливість, але й про забезпечення найбільш постраждалих. 

Тепер доопрацьовуємо законопроєкт до другого читання, але, не чекаючи на його ухвалення, у координаційних штабах під головуванням віцепрем'єрки Ірини Верещук уже триває робота. Розпорядження скеровані головам військових адміністрацій, які проводять аудит об’єктів та надають зворотній зв'язок. Можемо сказати, що імплементація цього закону вже розпочалася.

- Хто належить до цих найбільш постраждалих категорій, які можуть найпершими отримати житло?

-  Передовсім ідеться про людей з дітьми, людей пенсійного віку, осіб з інвалідністю, багатодітні родини, а також родини ВПО, що втратили члена родини, який захищав Україну на війні з російським агресором.

- Рада у першому читанні також підтримала законопроєкт про пріоритетність серед ВПО для отримання компенсації за втрачене житло за програмою «єВідновлення». Наскільки відповідна законодавча ініціатива пришвидшить отримання ВПО житлові сертифікати?

- Говорити про певне пришвидшення поки що не доводиться. Нещодавно підтриманим законопроєктом ми пропонуємо додати деякі категорії осіб, які матимуть можливість першочергового забезпечення житлом за програмами «єВідновлення» та «єОселя». Зокрема:  особи, які виховують дитину до шести років, особи, які виховують двох дітей до 14 років, люди пенсійного віку, особи з інвалідністю третьої групи, родини, де один з батьків самостійно виховує дитину до 14 років, родини, що виховують дитину з інвалідністю.

Документ передбачає, що ці категорії  матимуть пріоритетний статус для отримання сертифіката чи іпотечного кредитування, проте пришвидшити процес його отримання ми, на жаль, не можемо.

У РАДІ ПРАЦЮЮТЬ НАД УДОСКОНАЛЕННЯМ ПРОГРАМИ «єОСЕЛЯ»

- Програми «єОселя» та «єВідновлення» мають великий попит серед українців та довели свою ефективність. Проте «єОселя» майже не розв'язує проблеми ВПО. Через низку обмежувальних критеріїв нею змогли скористатися лише 193 переселенці, що становить близько 1% усіх виданих кредитів. Як можна вдосконалити програму, щоб її умови були більш доступними для ВПО?

- Наразі ми співпрацюємо з профільними парламентським комітетом на чолі з Оленою Шуляк, а також з Міністерством відновлення щодо поліпшення умов цієї програми. Головне питання полягає у тому, що для того, щоб більше родин ВПО змогли скористати з програми, потрібно збільшити вік забудови, який за чинними правилами не може перевищувати три роки, а також відсоток першого платежу від вартості житла. У деяких регіонах держави кількість новобудов, яка не перевищує термін трьох років, – мізерна, до того ж вони мають значно вищу ціну, ніж будинки, що були зведені до 10 років тому. 

Ще одне нагальне питання – те, що річна відсоткова ставка за кредитом є дуже великою, навіть непідйомною для переселенців, які тільки починають будувати нове життя на нових місцях. Наявну відсоткову ставку в розмірі 7% річних точно потрібно зменшити. Є ідеї, як це можна зробити, отже, у парламенті наразі активно працюємо щодо розроблення та впровадження таких змін.

РОСІЯ МАЄ ЗАПЛАТИТИ ЗА ЗРУЙНОВАНЕ МАЙНО УКРАЇНЦІВ, ПОЧИНАЮЧИ З 2014 РОКУ

- Чимало ВПО втратили своє житло на тимчасово окупованих територіях або на територіях, де тривають бойові дії. Знаю, що народні депутати та уряд працюють над розробленням механізму фіксації руйнування та пошкодження майна на таких територіях. Чи можете розповісти детальніше про ці напрацювання? Що вони передбачатимуть?

- Ми зверталися до Міністерства відновлення, коли віцепрем'єр-міністром ще був Олександр Кубраков, і разом з комітетом Олени Шуляк  працювали над його вирішенням. Люди, чиє майно перебуває в окупації або в зоні ведення бойових дій, часто навіть не мали можливості подати заявку на фіксацію втрат, адже раніше вони не могли юридично їх зафіксувати, надати документи на право власності чи фото- або відеодокази. На сьогодніці зміни внесені: Кабмін спростив процедуру, створивши умови, які вже тепер діють у бета-версії для відпрацювання механізмів. У подальшому громадяни зможуть подати свої заявки через «Дію» та юридично зафіксувати втрати.

- Як держава буде з’ясовувати, чи дійсно майно, наприклад, на окупованій ворогом території знищене?

- Цей процес також враховує дані, отримані зі супутникових знімків. Наразі такий експеримент проводять у місті Мелітополі, де вже зафіксовано два об'єкти, за якими призначено сертифікати. Хоча виплати за цими сертифікатами ще не проведені.

Безпосередньо сама процедура є досить складною і довгою, оскільки необхідно переконатися, що особа, яка виїхала з окупації і подала заявку, не була причетною до колабораційної діяльності. Також важливе питання наявності всіх необхідних документів. Але головне, що люди зможуть подавати заявки, а надалі вже система буде відпрацьовувати всі деталі. Наразі держава відпрацьовує методи верифікації, щоб уникнути дублювання заявок або зловживань. Хоча робота комісій для оцінювання збитків у деяких регіонах поки що неможлива через активні бойові дії, люди зможуть внести інформацію про зруйноване майно в єдину систему, спираючись на свідчення родичів або сусідів. У майбутньому ці дані перевірять, але вже тепер люди можуть юридично зафіксувати свої втрати, що стане важливим кроком у процесі відшкодування.

- Чи можуть такі особи розраховувати на компенсації?

- Щодо відшкодування, це вже інше питання і залежить від наявності коштів. Проте можливість юридично зафіксувати втрати є важливим кроком уперед. Це буде значущим маркером для наших міжнародних партнерів та організацій, що працюють над питаннями репарацій, допомагаючи їм точно оцінити обсяги втрат.

- Продовжу тему втрат майна та відшкодувань. Уперше за 10 років на початку липня в Україні презентували Концепцію, щоб постраждалі отримали компенсацію за збитки через агресію РФ. Як ви оцінюєте напрацьований документ? Які його положення найважливіші, на вашу думку?

- Ця Концепція є результатом спільної роботи нашого комітету та Офісу омбудсмана. Найближчим часом подамо його до Кабінету Міністрів України. Основне завдання – створити чіткий і дієвий механізм компенсації втрат. Люди повинні розуміти, коли і як вони отримають компенсацію, якими будуть джерела фінансування і що необхідно для отримання цих коштів. Враховуючи поточну ситуацію, коли основні бюджетні ресурси спрямовані на оборону, держава самостійно не зможе забезпечити виплати у повному обсязі. Тому основна надія покладається на заморожені активи Російської Федерації, репарації та фінансові надходження від міжнародних партнерів.

Нам важливо, щоб цей механізм дав людям змогу отримати державні сертифікати або інші документи, що можуть бути використані, наприклад, як перший внесок для отримання кредиту на житло, або щоб була можливість залишити їх у спадок для подальшого використання нащадками під час виплат РФ репарацій. 

Ще одним важливим пунктом є те, щоб Росія заплатила за усі руйнування, які вона принесла на територію нашої держави, тому регламентуємо можливість отримання компенсацій за знищення чи пошкодження майна, починаючи з 2014 року. Наприклад, після звільнення Слов'янська у 2014 році було зруйновано понад п'ять тисяч квартир та більше ніж десять тисяч домоволодінь, але жодної компенсації так і не було надано. Лише з 2022 року почалася реальна робота з відшкодування збитків за підтримки міжнародних партнерів. Ми вже бачимо дорожню карту реалізації цього процесу і плануємо розширити та збільшити джерела фінансування, щоб ефективно рухатися у цьому напрямі.

До речі, закликаємо наших громадян звертатися до органів державної та місцевої влади, залишати заявки в «Дії» для фіксації зруйнованого або пошкодженого майна, зокрема вибитих вікон чи дверей, зруйнованих будинків та інших збитків, завданих під час війни. Панує думка, що держава не компенсує такі відносно малі пошкодження, але це не так. Такі заявки є важливим кроком до відновлення України та отримання компенсацій. Це допоможе державі та міжнародним партнерам швидко оцінити масштаби руйнувань і розпочати процес відшкодування, а також виставити рахунок ворогу, який має заплатити за усі свої злочинні дії проти українського народу та його майна.

РИНОК ОРЕНДИ В УКРАЇНІ ПОТРЕБУЄ ЗАКОНОДАВЧОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ

- Від початку повномасштабного вторгнення в Україні працює програма «Прихисток», яка передбачає надання житла для внутрішньо переміщених осіб небайдужими українцями на безоплатній основі. Дедалі частіше в соціальних мережах з’являється інформація про те, що власники житла, які отримують виплати від держави за безкоштовне проживання переселенців, вимагають із них плати за оренду. Чи спостерігаєте ви таку тенденцію? Що для розв'язання цієї проблеми може зробити держава?

- Про такі випадки іноді нам повідомляють, хоча не скажу, що таких звернень багато. Часто проблема полягає в тому, що люди, які надають житло переселенцям, не хочуть звертатися до державних органів, щоб оформити щомісячні виплати від держави на оплату комунальних послуг. Вони вважають за краще брати гроші з переселенців, щоб не ускладнювати собі життя. А є і такі, що, попри отримання грошової допомоги від держави, все одно беруть гроші з переселенців. Узагалі програма «Прихисток» не така популярна тепер, як на початку повномасштабного вторгнення агресора, дуже небагато громадян готові запропонувати своє житло переселенцям.

Наразі ми співпрацюємо з профільним комітетом парламенту та Міністерством соціальної політики, щоб створити умови для отримання субсидії на проживання. Основне завдання – допомогти тим, хто дійсно потребує допомоги для оплати оренди житла. Це також буде стимулювати тих, хто здає житло, оформлювати документи, реєструвати ФОПи і так, сплачуючи податки, допомагати державі.

- Попит на оренду житла зростає, що вказує на міграційні процеси в Україні. Проте ринок оренди важко назвати достатньо регульованим. Чи можуть держава та ВР змінити це на законодавчому рівні?

-  Так, ринок оренди житла в Україні справді залишається нерегульованим. Багато власників житла не хочуть офіційно декларувати доходи від оренди, уникаючи оподаткування. Вони шукають різні способи, як приховати ці кошти. Знаю випадки, коли орендодавці змушують орендарів платити готівкою чи у призначенні банківського переказу писати «повернення боргу», «безповоротна фінансова допомога». Це серйозна проблема, оскільки не лише знижує надходження до бюджету, але й позбавляє людей правового захисту за непередбачених обставин.

Як законодавці, ми готові запроваджувати зміни, щоб посилити відповідальність за податкові порушення та створити умови, які б стимулювали власників легалізувати оренду. Потрібні зміни, які б спонукали людей офіційно реєструвати доходи від оренди, а держава, зі свого боку, повинна забезпечити додаткові захисні механізми та певні привілеї у оподаткуванні тим, хто зробить це самостійно та вчасно.

ПІДГОТОВКА КАДРОВОГО РЕЗЕРВУ ТА НАЛАГОДЖЕННЯ ЛОГІСТИКИ – КЛЮЧОВІ ЗАВДАННЯ, ЯКІ НЕОБХІДНО ВИКОНАТИ ДО ДЕОКУПАЦІЇ ТА РЕІНТЕГРАЦІЇ ТЕРИТОРІЙ

-  Щодо повоєнного врядування. З якими викликами стикнеться Україна у сфері реінтеграції територій, що тривалий час перебували під російською окупацією?

-  Насамперед після деокупації регіону держава має негайно взяти на себе відповідальність за відновлення нормального життя. Важливо, щоб представники влади були готові діяти на місцях одразу після звільнення, забезпечуючи підтримку та управління. Тепер ведеться активна робота з формування кадрового резерву для всіх напрямів, починаючи від вчителів до прокурорів та керівників військових адміністрацій. Приклад звільненого Херсона показав, як важливо швидко формувати команди для забезпечення життєдіяльності регіону. 

Ще одним важливим завданням є робота з населенням. Знаємо, що Росія впливає на емоційний стан та настрої суспільства через пропаганду в медіа, нав’язує позицію держави-терориста та її керівництва. Ступінь «зараження» людей залежить від того, скільки часу населений пункт перебував від контролем ворога. Держава має бути готова відправити у регіон спеціалістів, які будуть працювати з населенням, а також вибудувати якісну інформаційну кампанію. Водночас після деокупації багато людей залишаються без домівок, і важливо негайно розпочати процес відновлення, а також  підготувати логістичну базу для розміщення фахівців. Підготовка кадрового резерву та налагодження логістики – це ключові завдання, які необхідно виконувати вже сьогодні, щоб уникнути проблем у майбутньому.

-  Якщо розглядати одну з найбільш нагальних проблем сьогодення, то це примусове нав'язування українцям російських паспортів на окупованих територіях. Російська Федерація чинить великий тиск на наших громадян, змушуючи їх приймати російське громадянство. Багато людей відмовляються, але агресор використовує жорстокі методи, щоб змусити їх підкоритися. Що ж робити українській владі за цих обставин? Як діяти, коли людина чи вся родина опинилася в ситуації, коли їхні українські документи забрані або знищені, а замість них нав'язано російські?

- Найперше і найважливіше для наших громадян на окупованих територіях – це забезпечити власну безпеку, зберегти життя та здоров'я. Люди повинні дбати про своє виживання, навіть якщо це означає тимчасово підкоритися вимогам агресора. Важливо розуміти, що це не означає співпрацю з ворогом. Головне – не брати участі у пропагандистських заходах, таких як псевдореферендуми, і не сприяти діям окупаційної влади. В умовах окупації, коли українські паспорти не визнаються, а доступ до медичної допомоги та інших послуг обмежений, людина часто змушена підкорятися, щоб вижити. Україна забезпечить чіткі механізми для відновлення паспортів та інших важливих документів після звільнення своїх територій.

Але ми також створюємо умови для тих, хто вирішив повернутися на підконтрольну Україні територію. Люди мають знати, що держава підтримає їх, забезпечить їм захист та можливість відновити українські документи. Тож не варто залишатися в окупації через те, що ви боїтесь пройти гуманітарний коридор, бо не маєте українського паспорта.

- У травні Верховна Рада ухвалила законопроєкт про колабораціонізм, співавтором якого ви є, але Президент Зеленський ветував його. Чому так сталось? Які недоліки Глава держави побачив у законодавчій ініціативі?

- Під час підготовки документа до другого читання ми вирішили внести норму, яка дозволяє роботодавцю розірвати трудовий договір з працівником у разі невиконання ним вимоги щодо надання інформації про зв’язки з фізичними особами, які проживають у РФ або на окупованих територіях. Для керівників державних стратегічних підприємств та об'єктів критичної інфраструктури ми це регламентували як обов'язок, а для інших роботодавців – можливістю. Водночас особі, яка виїхала з окупації, потрібно повідомити керівництво, що певний час вона проживала на такій території і має там, наприклад, родичів і підтримує з ними зв’язок.

У законопроєкті було передбачено, що на підприємствах такі правила поведінки можуть впроваджувати за бажанням керівника. Однак Президент запропонував додаткові положення, згідно з якими на об'єктах, що належать до критичної інфраструктури, такі заходи повинні бути обов'язковими. Роботодавець як представник держави зобов'язаний провести перевірку співробітників, зокрема на тих підприємствах, які є надзвичайно важливими для національної безпеки та економіки. Ми бачимо, що на початку цього року багато наших оборонних підприємств стали об'єктами підвищеної уваги, і це не випадково. Адже серед працівників можуть бути ті, хто надавав конфіденційну інформацію або сприяв витоку важливих даних.

Наразі усі пропозиції Президента враховані і проголосовані у залі парламенту.

ВІЙСЬКОВІ МОЖУТЬ ЗВЕРНУТИСЯ НА ГАРЯЧУ ЛІНІЮ, ЯКЩО Є ПОРУШЕННЯ З БОКУ КОМАНДИРІВ

- Іноді досить публічні особи у своїх соцмережах поширюють думку, що деякі проблеми у війську пов’язані зі складною ієрархією. Чи згодні ви з такою думкою, адже часто буваєте на фронті як волонтер і отримуєте інформацію безпосередньо від військових? 

- Тепер у Збройних силах України задіяно багато людей, що створює складну ієрархію, через яку інформація може надходити із затримкою. Однак слід зазначити, що  військове керівництво, Президент тримають ситуацію під контролем і оперативно реагують на проблеми.

Не слід публічно критикувати військове командування за якісь дрібні інциденти. Важливо, якщо було певне порушення з боку командування, щоб відповідні органи оперативно розслідували такі випадки, документували їх і вживали відповідних заходів. Але публічні дискусії на ці теми може використати ворог для маніпуляцій, оскільки він теж моніторить наші ЗМІ та соцмережі. Інформація повинна доноситись у цивілізований спосіб для того, щоб робити висновки та вживати заходів. 

-  Ваш колега Руслан Горбенко зазначав, що тепер у Раді розглядають варіант напрацювання законопроєкту щодо притягнення до відповідальності військових командирів. Чи вважаєте ви актуальним нині ухвалення такої  ініціативи?

- Командир як посадова особа відповідальний за свої накази та рішення, за своїх підлеглих, за операції, які проводить його підрозділ, а також за долю держави та цивільного населення. Якщо він видає злочинні чи неправомірні накази, то має бути притягнутий до відповідальності. Законодавство, яке регулює такі ситуації, буде специфічним, оскільки військова служба має свої особливості порівняно з цивільними професіями.

Але зміни знизять ризик зловживань у війську й підвищать рівень відповідальності та дисципліни. Командири, які знатимуть, що за їх вчинками ретельно слідкують, будуть більш відповідально ставитись до виконання своїх обов'язків. 

Окрім цієї ініціативи, ми з колегами працюємо над створенням механізму для моніторингу та реагування на такі випадки. 

- Розкажіть про цю ініціативу докладніше.

- Ми плануємо створити гарячу лінію, куди військові зможуть звертатися зі своїми проблемами, зокрема, щодо порушень або неправомірних дій з боку командирів. Це допоможе нам ліпше розуміти суть тих чи інших питань, які можуть потребувати законодавчого втручання. 

Після отримання звернень наша команда їх ретельно опрацьовуватиме. Є ситуації, які не можуть бути розв'язані в межах одного комітету, особливо якщо йдеться про порушення закону чи інші серйозні випадки. Ми маємо доступ до всіх необхідних інституцій, будемо з ними співпрацювати і впевнені, що це допоможе налагодити комунікацію там, де вона наразі відсутня. Часто проблеми не завжди очевидні для тих, хто не перебуває безпосередньо на місці подій. Важливо мати щонайменше два джерела інформації для того, щоб не допустити маніпуляцій та об'єктивно оцінювати ситуацію. 

Номер гарячої лінії військовослужбовці зможуть знайти, зокрема, на моїй сторінці в соцмережах, а також на сторінках громадського об'єднання «ВПО України», яке опікується переселенцями та надає допомогу фронтові. 

Марина Шикаренко, Київ
Фото Олександра Клименка, Укрінформ