Пропагандисти зі сходу досі користуються лексикою слідчих КДБ часів Василя Стуса?
В схожих лінгвістичних школах навчалися зі слідчими КДБ тих часів
Книжка Вахтанга Кіпіані про Василя Стуса – це збірник архівних документів з кримінальної справи: допитів, доносів, обшуків. Усі ці документи супроводжені описами, зробленими слідчими КДБ, МВС, співробітниками таборів тощо. Для кожного вилученого у Стуса документа слідчі додавали коментарі щодо характеру документу.
Я спробував класифікувати ці коментарі та поставив їх від найменш «небезпечного» для радянській влади до дуже «небезпечного». Класифікація моя – якщо помилився, наведіть свої доводи.
Отже, який міг бути документ:
1. Упаднического характера (пронизан чувством упадничества).
2. З тенденційно підобраними фактами та обставинами (які підтверджують, шо начебто … і далі за текстом).
3. Идейно не выдержанный (ідейно не витриманий).
4. Идейно ущербный.
5. За змістом націоналістичний.
6. Идейно-вредного содержания (ідейно-шкідливий).
7. С заведомо ложными измышлениями.
8. Наклепницьки стверджує (або має наклепницькі вигадки про радянський державний устрій).
9. Порочащий соціалістичні завоювання.
10. С измышлениями клеветнического и антисоветского характера (порочащие советский государственный и общественный строй).
11. Антирадянського спрямування (За змістом спрямований на підрив та ослаблення Радянської влади).
12. Противоречащий интересам государственной безопасности СССР.
13. Способствующий антисоветским организациям в подрывной деятельности против СССР.
14. Враждебного содержания (ворожий нашому суспільству).
Мені здається, що і зараз деякі пропагандисти зі сходу використовують схожі мовні звороти. Мабуть, в схожих лінгвістичних школах навчалися зі слідчими КДБ часів Стуса.
Владислав Рашкован
FB