Давні мешканці України мали у світі чудовий престиж

Світогляд наших предків: погляд з середини подій, з глибини віків

 Це – суто історичні документальні дані про світогляд наших предків, мешканців України. Погляд, так би мовити, з середини подій, з глибини віків.

 І це саме той світогляд, який був у мешканців України, коли вони десь півтисячі років лишалися, як писав геніальний грецький історик Фукідід, «найсильнішим народом не лише в Європі, а й в Азії».

 Апостол Ісуса Христа Павло писав, що в християнстві немає ні елліна, ні юдея, ні варвара, ні скіфа, виокремлюючи скіфів від решти «варварських» народів.

 Чотири шляхи – грецький, юдейський, варварський – і четвертий скіфський. Що ж це за світогляд? Давайте розглянемо.

 Давні мешканці України мали у світі чудовий престиж. Греки називали їх «безтрепетними в боях», винахідниками заліза, якоря, гончарного кола і ще безлічі речей. Чого варте те, що за грецькою міфологією сам Геракл навчився у скіфів стріляти з лука. А ще їх називали справедливими і незіпсованими, найчеснішими серед народів. Зокрема, поліцію в Афінах набирали зі скіфів.

 Ось що скіфи говорили самі про себе. І не схоже, щоб вихвалялися.

 «Заздрість змушує гірко переживати, коли друзі й співгромадяни благоденствують, а пристрасть викликає надію, що спирається лише на порожні слова. Ми не любимо таких людей, і радіємо, коли іншим добре. Ненависть, злість і всілякі згубні пристрасті ми постійно всіма силами женемо від себе, мов лютих ворогів» – казав скіф Анахарсис, ровесник китайського Конфуція, один із семи найвизначніших античних мудреців (і єдиний із них не грек).

А чого варте оце: «За їхніми словами, не може існувати божество, яке робить людей божевільними» – описував стриманість давніх мешканців України Геродот.

 Тут якась прямо неантична мудрість.

 Римський історик Квінт Курцій Руф писав у 1 столітті н.е., що «скіфи, на відміну від інших варварів, мають розум не грубий і не чужий культурі. Кажуть, що деяким з них доступна і мудрість, якою мірою вона може бути у племені, що не розлучається зі зброєю».

 За античними джерелами, цар Атей, що мав велетенську армію, був такий простий у поводженні, що власноруч чистив свого коня у присутності послів македонського царя Філіпа і питав у них, чи той монарх не робить так само.

 Згадав Дарій про рабство – скіфи спалахнули.

 Це лише уривки. До сьогодні збереглося досить чимало їх, що можуть свідчити про світогляд мешканців України. Я наведу вам три найголовніших і найповніших.

 Перший – це повідомлення про те, як скіфи відповідали Олександрові Македонському, коли замість уявного велетенського царя побачили доходягу.

 Послухайте уважно:

 «І вже було все приготовано для переправи, коли двадцять скіфських послів, проїхавши за своїм звичаєм через табір на конях, зажадали доповісти царю про їхнє бажання особисто передати йому своє доручення. Впустивши в намет, їх запросили сісти, і вони вп’ялися очима в обличчя царя; ймовірно, їм, хто звик судити про силу духу за зростом людини, непоказний вигляд царя здавався зовсім невідповідний його славі. Скіфи, на відміну від інших варварів, мають розум не грубий і не чужий культурі. Кажуть, що деяким з них доступна і мудрість, якою мірою вона може бути у племені, що не розлучається зі зброєю. Їхнє красномовство відрізняється від звичного нам і тим, кому випало жити за часів більш вишуканих, однак, якщо їхня мова й може викликати неприязнь, проте слід їй довіряти; все сказане ними буде передано нами в точності. Отже, як кажуть, один з них, найстарший, сказав: «Якби боги захотіли величину твого тіла зробити рівною твоїй жадібності, ти не вмістився б на всій землі; однією рукою ти торкався б сходу, іншою заходу, і, досягнувши таких меж, ти захотів би дізнатися, де вогнище божественного світла. Ти бажаєш навіть того, чого не можеш захопити. З Європи прагнеш в Азію, з Азії в Європу; якщо тобі вдасться підкорити весь людський рід, то ти поведеш війну з лісами, звірами, снігами і ріками. Хіба ти не знаєш, що великі дерева довго ростуть, а викорчовуються за одну годину? Дурний той, хто дивиться на їхні плоди, не вимірюючи їхньої висоти. Дивись, як би, намагаючись піднятися на вершину, ти не впав разом з гілками, за які вхопишся. Навіть лев часом служить їжею для крихітних птахів; іржа поїдає залізо. Нічого немає настільки міцного, чому не загрожувала б небезпека навіть від слабкої істоти. Звідки у нас з тобою ворожнеча? Ніколи ми не ступали ногою на твою землю. Чи знаєш ти, куди прийшов? Не личить, щоб не знали нас, що живуть серед настільки великих лісів. Ми не можемо нікому служити і не бажаємо володіти (зайвим)... Тому міцніше тримай свою удачу, вона може вислизнути, і проти волі її не втримаєш. Згодом ти краще зрозумієш користь цієї поради, ніж зараз. Наклади вузду на своє щастя: легше будеш ним керувати... Якщо ж ти людина, то пам’ятай, що ти завжди нею і залишишся. Безглуздо думати про те, заради чого себе самого забуваєш. З ким ти не будеш воювати, в тих зможеш знайти вірних друзів. Найміцніша дружба буває між рівними, а рівними вважаються тільки ті, хто не мірявся силами. Тим, кого ти переміг, ти не маєш віри, що вони твої друзі, бо між паном і рабом не може бути дружби; права війни зберігаються і в мирний час. Не думай, що скіфи засвідчують свою прихильність клятвою: їхні клятви в збереженні вірності. Ця обережність у звичаї у греків, які договори підписують і люблять закликати богів. Хто не шанує людей, той обманює богів".

Квінт Курцій Руф, близько 50 року після Різдва Христового," Історія Олександра Великого».

Щось тут явно є від українського світогляду і нашої, як каже Лесь Подерв’янський, національної ідеї "Від...чепіться від нас". 

Чим уся ця історія закінчилася? Македонці таки вирушили війною на скіфів, це намісник Фракії, тобто сучасної Болгарії, Зопіріон, який взяв в облогу Ольвію, але маючи скіфів у тилу, почав відступ і був розбитий біля Дністрового лиману. Одне з повідомлень свідчить, що в поході Зопіріона була 30-тисячна армія – це майже стільки ж, скільки було в Олександлра Македонського, коли він підкорив тодішній цивілізований світ до Індії...

Олександр Палій
FB