Рамштайн: від Контактної групи з питань оборони України до “коаліції коаліцій”
Важливі рішення в очікуванні довгострокових програм фінансування. Що маємо робити далі для перемоги України?
Днями відбулося чергове засідання Контактної групи з питань оборони України. У чому була специфіка цієї зустрічі, з якими результатами і проблемами входить Рамштайн у 2024 рік, чи все вирішують гроші, що треба робити далі для перемоги?
Поговоримо про те, які відповіді можна дати на ці питання.
Отже, це була 18-та зустріч за 700 днів великої війни і перша зустріч Рамштайна у 2024 році.
Що було найбільш важливим? Участь Ллойда Остіна, виступ міністра оборони України, участь Залужного.
Міністр оборони Сполучених Штатів Америки Ллойд Остін і голова Об’єднаного комітету начальників штабів Сполучених Штатів генерал Чарльз Браун провели 18-ту зустріч контактної групи з питань оборони України. Участь у засіданні, яке пройшло у форматі віртуальної конференції, взяли понад 50 країн.
Ллойд Остін наголосив, що Штати, а також вся міжнародна коаліція залишаються відданими підтримці України в її боротьбі з російською агресією.
Міністр оборони України Рустем Умєров заявив, що для прориву на війні з РФ потрібні інновації та значний технологічний прогрес саме у цьому році. І оборонні технології матимуть центральну роль, на думку міністра оборони України, у порядку денному міністерства.
Умєров також повідомив, що керівництво України поставило чіткі військові завдання та цілі на цей рік, а Міноборони і Генштаб Збройних Сил напрацювали пріоритети та інші деталі 2024 року.
Після засідання речник міноборони Сполучених Штатів підсумував так: «Контактна група продовжує колективні зусилля для міжнародної військової підтримки України, яка надалі захищається від неспровокованої агресивної війни Російської Федерації. Загалом коаліція виділила понад 80 млрд доларів на допомогу Україні у сфері безпеки і, що важливо, ця робота продовжується».
Він уточнив, що зараз зусилля зосереджені на посиленні потенціалу Військово-Повітряних сил України, артилерії, морських операцій, наземного розмінування, протиповітряної оборони та інформаційних технологій.
Подивимось, який шлях пройшов Рамштайн від свого першого засідання до 18-го. Почнемо з того, що з перших днів великої війни, коли Російська Федерація напала на Україну, українська сторона почала подавати сигнали про допомогу, і пошуки боєприпасів, озброєнь, на тому початковому етапі, ще радянського виробництва, дуже активно почала українська дипломатична служба, багато зусиль доклали військові дипломати, і відгуки на ці запити також почали надходити негайно.
Це були ситуативні рішення, дуже швидкі і дуже складні з точки зору логістики. Ще не було налагоджено жодних механізмів, як довозити допомогу для Збройних Сил України, де її брати, в яких обсягах та на що розраховувати в подальшому. Розуміючи, що координація необхідна, ще до того, як був сформований цей Координаційний комітет, міністр оборони Великої Британії зібрав у себе таку нараду, це було ще у березні 2022 року. Прем’єром Великої Британії тоді був Борис Джонсон, а міністром оборони Бен Воллес.
Власне тоді і почалася робота над тим, що треба рухатися далі, треба створювати постійний формат, в якому можна було б координувати дії щодо надання допомоги Україні на військові потреби.
Перше засідання у такому форматі на запрошення Ллойда Остіна, міністра оборони Сполучених Штатів, відбулося на базі військово-повітряних сил США у Німеччині, в Рамштайні. Власне, звідти і походить неофіційна назва цього формату, куди були запрошені міністри оборони з 40 країн.
Це засідання стало результатом спільного висновку партнерів про те, що Україна бореться за свободу і демократію, що загроза з боку Російської Федерації є спільною і потребує спільної відповіді, і не можна допустити агресію, треба зупинити Російську Федерацію.
І головний висновок перед створенням Рамштайна був такий: Україна може перемогти, для цього необхідно підтримувати Збройні Сили України.
Варто згадати, що на той час, у квітні 2022 року, Збройні Сили вже досягли значних успіхів, були звільнені Київська, Чернігівська, Сумська області, вже був потоплений крейсер «Москва», і вже стало відомо, на той момент, про злочини російської армії, вчинені у Бучі, Ірпені, Бородянці, в інших містах і населених пунктах України.
Ця перша зустріч була тривалою, понад 7 годин, і в результаті представники більше 30-ти країн, наших союзників і наших партнерів, оголосили про виділення військової допомоги на загальну суму понад 5 млрд доларів.
Важливим було також, що тоді було прийнято рішення про проведення таких зустрічей щомісячно. З того часу започаткувався формат Рамштайн.
Отже, підсумок першого засідання: Рамштайн виник як результат успішних дій Збройних Сил України на полі бою, а також як наслідок усвідомлення нашими партнерами необхідності і можливості перемоги України. Тоді був започаткований механізм регулярних консультацій та координації дій з метою надання Україні озброєнь, техніки, боєприпасів, а також підготовки військовослужбовців Збройних Сил України.
Від зустрічі до зустрічі учасники набували досвіду, порядок денний та практичні рішення формату змінювалися в залежності від потреб і від ситуації на полі бою, відбувалася постійна трансформація і переорієнтація роботи Контактної групи на стратегічне планування, на довгострокову роботу з посилення оборонних спроможностей нашої держави.
І така еволюція дала можливість і підстави міністерству оборони України зробити висновок про те, що з осені минулого року робота Контактної групи перейшла на інший рівень - формат Рамштайн-2.0. Тобто відбувся перехід від задоволення нагальних потреб і вирішення нагальних питань до більш системної, планової та довгострокової роботи.
У рамках Рамштайна було створено кілька коаліцій на підтримку України, які називаються capability coalitions, і на останньому засіданні це відзначив міністр оборони України Умєров. Він, зокрема, сказав, що підтримка України передусім є чітким сигналом для ворога, для Росії, - продовжувати агресію немає сенсу, ми єдині, ми разом, ми допомагаємо всі разом Україні.
Умєров також окремо сказав про коаліції спроможностей, оці самі внутрішні коаліції в рамках Рамштайна, і подякував за лідерство у кожній з них. Зокрема, Авіаційну коаліцію очолюють Сполучені Штати Америки, Данія та Нідерланди, Коаліція артилерії, яку ініціювала Франція, і багато робить у цьому напрямку, Велика Британія та Норвегія заявили про своє лідерство у створенні морської коаліції, Німеччина і Польща оголосили про бронетанкову коаліцію, Естонія та Люксембург ініціювали ІТ-коаліцію, нарешті Литва організувала і очолила коаліцію з розмінування.
Це ж відзначив і Ллойд Остін, який також подякував союзникам і партнерам, які оголосили про нові пакети довгострокової допомоги в галузі безпеки. Він назвав окремі країни: Естонію, Німеччину, Латвію, Литву, Нідерланди, Норвегію, Швецію та Велику Британію. Разом ці зобов’язання становитимуть мільярди доларів додаткової військової допомоги Україні, підкреслив міністр оборони Сполучених Штатів.
Таким чином від 1-го Рамштайна до того, який відбувся днями, пройдено складний і важливий шлях: від поставок для забезпечення негайних потреб до коаліції коаліцій, де в рамках Контактної групи на підтримку оборони України створено вже 6 окремих коаліцій за окремими напрямками. Важливо також те, що довгострокове планування допомоги Україні охоплює період і після завершення війни, на довшу перспективу, щоб зміцнити обороноздатність нашої держави.
Окремо варто обговорити інше важливе питання: Рамштайн і гроші. Перше у цьому році засідання Рамштайну має важливу особливість: кошти, виділення яких очікувалося і які передбачалися на підтримку України у 24-му році і в подальші роки з боку Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу, з різних причин не були виділені, як ми всі знаємо, наприкінці минулого року. А це очікувалося, на це розраховували наші союзники і партнери по коаліції.
За таких умов на останньому засіданні Рамштайна важливо було не лише продемонструвати підтримку і солідарність з Україною, але також виробити конкретне бачення і кроки окремих країн-союзників і членів коаліції.
Лідерство Великої Британії, візит прем’єр-міністра Ріші Сунака до Києва 12 січня вже ц.р. став такою визначальною подією і, можна сказати, переломним етапом з точки зору розвитку співпраці в рамках Контактної групи та окремих коаліцій цієї групи. Важливим також було і те, що напередодні засідання Рамштайна Ріші Сунак підписав у Києві угоду про співробітництво в галузі безпеки з Україною, а також заявив про збільшення військового фінансування з боку Великої Британії до 2,5 млрд фунтів. Це стало потужним сигналом нашим союзникам і так само дуже важливим сигналом нашому ворогу, Москві.
Вслід за тим, буквально наступного дня, до Києві прибув із своїм першим закордонним візитом новопризначений міністр закордонних справ Франції Стефан Сежурне. Цей візит також був сигналом на підтримку України і також став конкретною підтримкою коаліції артилерії. Президент Франції Еммануель Макрон оголосив про постачання українській армії нових ракет великої дальності і зазначив, що ведуться переговори між промисловцями України і Франції стосовно спільного виробництва, в т.ч. і на території України.
Міністр оборони Франції Себастьян Лекорню заявив, що Україна у 24-му році може отримати 78 самохідних артилерійських установок «Цезар», 6 з них будуть поставлені вже найближчим часом, а 72 - будуть виготовлені спеціально з цією метою. Президент Франції 16 січня оголосив також про передачу Україні 40-ка одиниць крилатих ракет «Скальп», а також кількох сотень керованих авіабомб.
Ми чекаємо, що вже ближчим часом президент Франції відвідає Київ, і також буде підписана угода про співробітництво в галузі безпеки, аналогічна тій, з якою приїжджав прем’єр-міністр Великої Британії.
Президент Зеленський напередодні Рамштайна здійснив візит в країни Балтії. Це був дуже швидкий і дуже важливий візит. Країни Балтії очікувано підтримали Україну і запевнили в тому, що додаткова допомога нашій державі буде виділена, в тому числі і у військовій сфері. Наприклад, відомо, що прем’єр-міністр Естонії Кая Каллас публічно запропонувала країнам, які входять до коаліції з оборони України, виділяти щороку 0,25 відсотка їхнього ВВП на допомогу Україні. Це, на думку естонської прем’єрки, мало б призвести до збирання коштів у розмірі щонайменше 120 мільярдів євро для підтримки України.
Уже після Рамштайна міністерство оборони Канади також заявило про додаткове виділення ресурсів для потреб оборони України загальним обсягом понад 20 мільйонів канадських доларів.
Це говорить про те, що в плані підготовки до засідання Координаційної групи були зроблені важливі кроки з боку наших провідних союзників і партнерів з тим, щоб навіть за умови ще не погодженого фінансування Сполученими Штатами Америки та Європейським Союзом продовжувати підтримувати оборонні і військові спроможності Збройних Сил України.
Отже, ця робота буде продовжуватися. Партнери надалі виділяють кошти і надають засоби. Чи достатньо цього для вирішення всіх питань і забезпечення потреб Збройних Сил України. Як ми вже мали можливість переконатися, справа не тільки у фінансуванні. Війна в Україні наочно показала, що необхідно швидко проводити глибоку модернізацію оборонної індустрії, особливо у європейських країнах.
Конкретний приклад, про який всі знають. Європейський Союз прийняв рішення і взяв на себе зобов’язання надати Україні один мільйон снарядів, це мало б відбутися до березня цього року. І вже зараз зрозуміло, на жаль, що цей план не буде виконаний. І не через відсутність коштів, а через брак виробничих потужностей. Немає можливості зробити таку кількість боєприпасів так швидко.
Є підстави очікувати, що Конгрес Сполучених Штатів прийме рішення і затвердять допомогу Україні в запланованих обсягах. Ми також впевнені, що Європейський Союз знайде можливості подолати спротив Угорщини та затвердити необхідне фінансування для України.
Європейський Союз також розробляє альтернативні варіанти, які дозволили б виділити кошти вже зараз. Зокрема існують різні плани, один з них був оприлюднений днями газетою «Волл-стріт джорнел». Цей план передбачає суттєві кошти, які будуть проміжним рішенням до того, як Європейський Союз повернеться до свого головного плану, плану А, щодо затвердження програми в 50 мільярдів євро.
Отже фінансування військової підтримки не припиниться. Про це свідчать і дії інших партнерів, і заяви, які вже виголошені, і плани, які приймаються.
Важливим є інше. Оскільки резерви вже майже вичерпані, необхідно нарощувати виробництво озброєння і боєприпасів. Як відом,о певні рішення вже прийняті, інші опрацьовуються.
Два приклади, які демонструють, як ситуацію з боєприпасами реагує НАТО. Перший приклад. Третього січня було оголошено про те, що Агенція НАТО із закупівель уклала угоду про виробництво та постачання ракет в рамках європейської ініціативи «Небесний щит». Йдеться про ракети до американських зенітно-ракетних комплексів Петріот.
Німеччина, Нідерланди, Румунія та Іспанія спільно планують закупити одну тисячу таких ракет. Їх європейське виробництво буде розширене, і вартість цього контракту складає 5,5 мільярдів доларів. Цифри вражають. Але чи достатньо цього, щоб, по-перше, посилити спроможності Європи і НАТО захистити себе та одночасно забезпечити потреби протиповітряної оборони України. Нагадаю, що лише 23-го січня, кілька днів тому, під час комбінованого ракетного удару по Україні, ворог запустив 41 ракету, 21 з них була знищена. Можемо принаймні приблизно оцінити, скільки засобів наших протиповітряних сил оборони було задіяно та скільки боєприпасів при цьому було використано. І це тільки одна повітряна атака. А вони, на жаль, бувають досить часто.
Другий приклад. НАТО, та сама Агенція із постачання підписала контракт на постачання 155-міліметрових артилерійських боєприпасів на загальну суму 1,1 млрд євро. Причому частину цих снарядів буде поставлено Україні. НАТО уклала угоду він імені кількох союзників, які або передадуть снаряди Україні, або використають їх для поповнення власних виснажених запасів.
«Війна в Україні перетворилася на битву за боєприпаси», - заявив генеральних секретар НАТО Єнс Столтенберг після церемонії підписання цієї угоди в штаб-квартирі НАТО.
Передбачається, що за цим контрактом буде закуплено близько 220 тисяч таких артилерійських боєприпасів. Багато це чи мало? Для порівняння нагадаю, що Європейський Союз мав надати Україні один мільйон таких снарядів. Один мільйон і 220 тисяч, є з чим порівнювати.
З наведених прикладів напрошується висновок, один і дуже чіткий: нам треба збільшувати власне виробництво, розвивати існуючі потужності та створювати нові.
Важливі кроки на цьому напрямку вже зроблені. Передусім це реформування Укроборонпрому, більш активне та широке залучення приватного бізнесу до виробництва озброєнь, боєприпасів, амуніції, інших товарів військового і подвійного призначення. А також треба якомога ширше використовувати можливості спільного виробництва з компаніями країн-членів НАТО.
Приклади такої співпраці вже є, сподіваємося, їх буде більше. Принаймні про це говорять наші партери з Франції, Німеччини, Швеції, Фінляндії та інших країн.
Останній приклад: 24 січня в Ужгороді відбулися переговори прем’єр-міністрів України та Словаччини. Шмигаль і Фіцо підтвердили, що продовжиться комерційна співпраця в галузі військово-промислового комплексу. І таку співпрацю є плани і наміри масштабувати. Україна і Словаччина вже зараз спільно виробляють певні види військової техніки у Словаччині, треба цю співпрацю розвивати.
До речі, Рустем Умеров у виступі на Рамштайні нагадав: ми вдячні Сполученим Штатам Америки за лідерство у нарощуванні можливостей промисловості України та проведення міжнародної оборонної конференції у Вашингтоні в грудні. Отже, конференція у Вашингтоні та контакти українських виробників озброєнь з американськими, які також мають принести результати.
З свого боку, міністр оборони Остін підкреслив, що Сполучені Штати допомагатимуть зміцненню оборонно-промислової бази України.
І це теж є сигналом, що така співпраця принесе конкретні результати, і ми зможемо більше виробляти у себе, виробляти самі.
Скільки і чого саме нам треба, добре знають Збройні Сили України.
А як ефективно використовувати те, що ми отримуємо і те, що виробляємо, знає Головнокомандувач Збройних Сил і командири підрозділів ЗСУ. І вони все зроблять, тільки дайте.
Слава Україні!
Ігор Долгов, український дипломат
Повну відеоверсію цього блог-проєкту дивіться на каналі Ukrinform TV
Читайте й дивіться інші випуски проєкту "Блог Ігоря Долгова":
● Глобальний Південь: що це таке, як з цим жити і куди рухатися далі
● Геополітичний вимір Євросоюзу: Як змінюється ЄС і як на це впливає Україна
● Що показав досвід нейтралітету Фінляндії і Швеції
● Державний тероризм. Шлях злочинця
● БРІКС: Що по той бік «стіни» та з якої цегли її складено
● Формула миру: вища математика геополітики. Перший Глобальний саміт миру замість Третьої світової