Експерт: Змінити режим у КНДР зовнішнім втручанням не вдасться
Про це у статті для CBC News пише незалежний журналіст з 30-річним досвідом роботи в країнах Азії Патрік Браун.
«Якщо й станеться якийсь сейсмічний рух, здатний розхитати цей режим, він прийде із середини», - пише Браун.
За його словами, наразі всі основні міжнародні гравці, які могли б вплинути на політику Пхеньяну, «мають вагомі причини уникати рішучих дій». Китай остерігається посилення впливу США у регіоні у випадку об’єднання Корей. «Як єдиний союзник та важливий торговельний партнер, Китай може чинити тиск на КНДР і вже робив це, обмеживши поставки нафти. Втім, Пекін, схоже, воліє мати складного сусіда, ніж стати свідком його падіння та створення об’єднаної Кореї, підтримуваної США», - зазначає автор.
Своєю чергою США дотримуються політики «стратегічного спокою» і не мають наміру активно діяти стосовно КНДР. «Політика «стратегічного спокою» Барака Обами активно обговорюється протягом цьогорічних президентських виборів, але важко віриться, що будь-хто із його наступників серйозно розглядатиме військове втручання у випадку відсутності надзвичайної провокації», - йдеться у статті.
Натомість, Південна Корея остерігається економічних наслідків вірогідного об’єднання зі своїм сусідом. «Південна Корея діє найобережніше. Емоційно віддані ідеї об’єднання країни, її жителі остерігаються, що їх економіка може бути затягнута у вир процесу возз’єднання, який стане удесятеро дорожчим, ніж німецький», - наголошує Браун.
На його думку, погрози Ради Безпеки ООН щодо посилення санкцій, поновлення прикордонних пропагандистських трансляцій Південною Кореєю, як і військові навчання США із застосуванням зброї, здатної нести ядерні боєприпаси, навряд матимуть великий вплив на Пхеньян. «Деякі із цих заходів дратуватимуть Північну Корею та створять їй незручності, але немає причин думати, що ці дії застосовуватимуться із достатнім зусиллям, аби змінити будь-що», - підкреслюється у матеріалі.
Тож якщо істотні зміни все ж трапляться у КНДР, то їх джерелом стане народ Північної Кореї, подібно до того, як це відбулося із румунським диктатором Ніколае Чаушеску. «Я не маю наміру віщувати Кімові подібний кінець, але, незважаючи на віддаленість такої перспективи, вона все ж виглядає більш правдоподібною, ніж ефективне втручання ззовні»,- підсумовує автор.
