Минулий тиждень на Донбасі та в усій Україні пройшов під знаком тривоги. Про те, яким чином так звані вибори, проведені владою Російської Федерації на окупованих російськими ж військами територіях України, вплинули на обстановку на лінії фронту та про дії Об'єднаних сил – Укрінформу розповів їх командувач, генерал-лейтенант Сергій Наєв.

ПОДІЇ НА ДОНБАСІ ВЖЕ НЕ Є «ЗАБУТИМ КОНФЛІКТОМ»

- Після 11 листопада, коли на окупованих територіях Донбасу відбулися так звані «вибори», політична ситуація змінилася. Як це відбилося на загальній обстановці в районах бойових дій на Донбасі?

- Напередодні, і вже саме 11 листопада, ми були готові до загострення ситуації. Безпосередньо перед цими фейковими виборами російсько-окупаційні війська намагалися провокувати нас посиленням обстрілів наших позицій. Унаслідок обстрілів загинули двоє наших побратимів. Це дуже болісно. Хочу висловити співчуття родинам полеглих військовослужбовців. Вони – герої, їхні імена вже закарбовані в історії України. Нині тисячі наших людей, у строю або в резерві, військові й цивільні, всі вони – своїми діями стримують агресора і, фактично, рятують країну.

Ми не залишили такі дії бойовиків безкарними. Напевно, про результати нашої відповіді ви могли дізнатися з повідомлень преси (за інформацією українських ЗМІ, в результаті дій ОС у відповідь бойовики понесли чималі втрати - авт.).

За кожен обстріл наших позицій російсько-окупаційні війська та їхні найманці сплачуватимуть високу ціну, що має бути для них приводом замислитися перед відкриттям вогню.

Можливо, саме внаслідок переконливих «аргументів» з нашого боку, сам день 11 листопада пройшов відносно спокійно. Принаймні, ми не понесли втрат у цей день, і це вже є доброю новиною.

Щодо загальної обстановки – нічого для нас не змінилося. Так звані «вибори» на окупованих територіях Донецької та Луганської областей не змінюють головного – ці території, суверенні території України, залишаються під контролем російського агресора. Яких ставлеників кремлівська верхівка туди надсилає і яким чином оформлює цей маскарад – це питання другорядне, якщо взагалі варте уваги.

Можливо, це прозвучить дивно, але у цих так званих «виборах» є й позитивний момент. Міжнародне співтовариство ще раз переконалося в тому, що кремлівська влада живе у власному віртуальному світі та не визнає жодного пункту міжнародного законодавства, не дотримується жодної букви власних зобов'язань, у тому числі й тих, що були документально закріплені у Мінських домовленостях.

Такі дії РФ на окупованих територіях Донбасу, недолугі спроби «легалізувати» своїх ставлеників або навіть вивести їх на трибуни таких поважних організацій як ООН і ОБСЄ, мали зворотний ефект. ООН, ОБСЄ, ЄС, НАТО, лідери провідних держав світу заявили про те, що не визнають легітимність цих так званих «виборів», засуджують дії окупанта та наполягають на повазі до суверенітету й територіальної цілісності України. Яким чином цей «бумеранг» незаконних виборів на окупованих територіях ще повернеться до самої Росії – думаю, ми це побачимо найближчими днями.

Хотів би підкреслити, що останнім часом події на Донбасі вже не є «забутим конфліктом», до них прикута значна міжнародна увага. Ми приймали у себе та показували ситуацію на місцях і на лінії зіткнення європейським і світовим політикам. Нещодавно, буквально кілька днів тому, наші позиції відвідала президент Парламентської асамблеї НАТО Раса Юкнявічене, мужня жінка, яка не побоялася «приміряти» бронежилет. Це ще одне свідчення, що ситуація в Україні перебуває у зоні уваги наших європейських, американських, світових партнерів. Ми відчуваємо, що сам факт російської агресії дедалі більше сприймається таким, яким він є – це не лише українська проблема, це біль усього міжнародного співтовариства, адже окупанти грубо порушують будь-які норми міжнародної безпеки.

ОБ'ЄДНАНІ СИЛИ ПРОДОВЖУВАТИМУТЬ ТАКТИКУ СТРИМУВАННЯ ПРОТИВНИКА

- За оцінками українських політиків, ці так звані вибори на окупованих територіях є «квитком на війну». Чи означає це, що дипломатичний шлях врегулювання після цих подій вичерпав свій потенціал?

- Як людина військова, як командувач об'єднаних сил, можу говорити – ми готові до будь-яких сценаріїв дій ворога. Ми постійно координуємо цю роботу з Генеральним штабом, і головнокомандувач Збройних сил саме цим питанням приділяє першочергову увагу.

На цьому етапі ми будемо продовжувати тактику стримування противника. Ми віддаємо перевагу політико-дипломатичним засобам врегулювання саме з тих причин, що на окупованих територіях живуть наші, українські громадяни.

АГРЕСОР НЕ ЗМОЖЕ ПІДІРВАТИ ВІРУ УКРАЇНЦІВ У ВЛАСНУ АРМІЮ

- Помітно, що останнім часом посилилися інформаційні хвилі, спрямовані на дискредитацію Збройних сил. Один із результатів - зрив призовної кампанії у Києві та деяких інших регіонах України. Як це позначається на боєздатності та моральному стані підрозділів Об'єднаних сил?

- Одразу скажу – ніяк не позначається. Призовники-строковики, а також призвані офіцери запасу не залучаються до виконання завдань у районі операції Об'єднаних сил. На передових позиціях сьогодні знаходяться ті, кого об'єднала одна ідея й єдине прагнення – здобути перемогу над ворогом і забезпечити мир своїй країні. Так, напевно, і має бути.

Щодо дискредитації армії... Не відкрию вам очі, якщо зауважу, що ми всі знаходимося в умовах гібридної агресії, яка має потужну інформаційну складову. Ворог намагається підірвати нашу єдність, віру в армію. Все це робиться з єдиною метою – послабити нашу спроможність до спротиву.

Я щиро жалію тих молодих людей, які, можливо, за нестачею мудрості або досвіду, але піддалися на таку пропагандистську хитрість. Адже, відмовляючись від служби в армії, вони відмовляють своїй країні в захисті. В умовах збройної агресії проти України – вони відмовляють у захисті власним родинам, можливо, не розуміючи, що таким вчинком віддають близьких людей на поталу агресору. Вони, ці молоді люди, фактично відмовляються від власного майбутнього у вільній та незалежній країні.

Строкова служба дає людині можливість сформуватись як особистості, оволодіти спеціальністю, яка дасть можливість реалізуватись у подальшому цивільному житті. Ще раз: строковики не залучаються до бойових операцій у рамках Об'єднаних сил. Але вони в лавах Збройних Сил отримують дуже важливі військові навички, які дозволять їм згодом влитися до чисельного військового резерву, який є однією з основ нашої обороноздатності. У цьому сенсі військова служба, як конституційний обов'язок – це не пустий звук.

Захист Батьківщини – це наша спільна справа, всіх громадян України. Наші люди, українці, мають зберігати пильність, щоб, свідомо або несвідомо, не стати інструментом у руках ворога.

У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ – НУЛЬОВА ТОЛЕРАНТНІСТЬ ДО ПРОЯВІВ РУКОПРИКЛАДСТВА

- У пресі знову піднімається тема насильства в армії. Мова вже йде не про банальну «дідівщину», а про рукоприкладство командирів до підлеглого особового складу. Яким є ваше ставлення до цієї проблеми?

- Є такий вислів – нульова толерантність. Це означає, що за жодних умов і обставин такі випадки насильства не можуть виправдовуватися або замовчуватися.

Варто враховувати, що військовослужбовці часто перебувають під додатковим психологічним та фізичним навантаженням. Інколи трапляються психологічні зриви. Важливо, щоб до таких випадків і ми, у Збройних силах, і все суспільство, зберігали цю нульову толерантність, демонстрували повне і безумовне відторгнення такого ганебного явища як рукоприкладство.

Я не слідчий, щоб давати оцінку тим фактам, які були оприлюднені в пресі. Кожен випадок, кожне повідомлення про недостойну поведінку мають ретельно розслідуватися та отримати правову оцінку, не залежно від імен, попередніх заслуг або військового звання.

В Об'єднаних силах щодо цього існує дуже просте правило. Нульова толерантність. Ми воюємо з ворогом, а не одне з одним. Кожен військовий, нацгвардієць, прикордонник або поліцейській, які виконують завдання в районах відповідальності, високо цінують дух бойового братерства. Це не патетика. Почуття надійного плеча поряд дозволяє людям долати дійсно суворі випробування.

ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ВЕТЕРАНІВ МАЄ СТАТИ СКЛАДОВОЮ ДОВГОСТРОКОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

- Сьогодні об'єктивно існує проблема психологічної реабілітації ветеранів. Свого часу в США вона отримала назву «поств'єтнамського синдрому». З якими наслідками може зіткнутись суспільство внаслідок «постдонбаського синдрому»?

- Нам не треба ходити так далеко. На пам'яті нашого покоління був Афганістан, війна в якому завдала фізичних мук та психологічних травм дуже багатьом людям.

В Україні сьогодні складається інша ситуація. Ми не намагаємося підкорити інші народи, у боротьбі з ворогом ми відстоюємо власну свободу, свободу жити й дихати. Об'єднані сили відстоюють незалежність на своїй землі.

Але це війна. Тут людина потерпає від фізичного та психологічного тиску, який дуже важко нести по життю. Саме тому питання психологічної реабілітації, як на мене, має стати невід'ємною складовою довгострокової соціальної політики нашої держави. Адже ця проблема розтягнеться на довгі десятиліття, вона потребує системного та цілеспрямованого підходу.

Ветерани цієї війни, молоді люди, здебільшого, – вони, як оголений нерв суспільства, гостро реагують на будь-яку несправедливість. Це треба і суспільству пояснювати, щоб люди, які живуть у мирних умовах, могли з більшим розумінням ставитися до такої чутливості наших молодих ветеранів.

Наслідки цієї війни, назвіть їх «постдонбаським синдромом», або іншим чином, – не має значення, – це глибокий шрам, який суспільство нестиме ще довго після завершення російської агресії. Універсальних шляхів вирішення цієї проблеми не існує.

Доки триває ця неоголошена війна Росії проти України, військові мають відчувати постійне піклування про себе та свої родини. Зрозуміло, що мова йде про гідний соціальний пакет. Це не лише питання мотивації до військової служби. Людина, яка сьогодні захищає Батьківщину зі зброєю в руках, має бути переконана – держава піклується про її родину та здатна її захистити. Військовослужбовець, який чесно виконав свій обов'язок, має бути впевнений – його важка ратна робота буде завжди шануватися суспільством. Це стосується широкого спектру питань – гідних умов життя та даху над головою, освіти, медичного обслуговування, санаторно-курортного оздоровлення, придбання ліків та багатьох інших питань.

При цьому фізичне відновлення військовиків, які пройшли передову, повинно органічно поєднуватись і з психологічною реабілітацією. Нам доведеться системно «перемикати» свідомість тисяч людей з війни на мир, це процес, який потребує чутливості й такту. Хотілося б, щоб наше суспільство, – все суспільство, а не лише та його частина, яка воює на Донбасі, – це розуміла.

ДЖЕРЕЛО СИЛИ УКРАЇНСЬКОЇ АРМІЇ – В ЇЇ ЄДНОСТІ З НАРОДОМ

- Пропагандисти Путіна публічно визнають потужність українського війська, яке, на їхню думку, ускладнить будь які силові дії Росії проти України. Як ви сприймаєте такі оцінки, що стосуються, серед іншого, і вашої роботи?

- Це визнання ворогом нашої сили. Я хотів би, щоб росіяни усвідомлювали нашу силу і наші мотиви. Тоді, можливо, потік найманців і «відпускників» на окуповані території Донбасу дещо вщухне. Хотілося б вірити, що у цих людей спрацює якщо не розум, то, принаймні, інстинкт самозбереження.

Мене у цьому тривожить інше. Вони говорять, що потужні Збройні сили України заважатимуть їм нас, Україну, завойовувати. Тобто, від своїх кровожерливих планів Кремль досі не відмовляється, й ідеологічно, за допомогою цих пропагандистських каналів, намагається обробляти власне населення, готує його до війни. 

Це дуже небезпечно як для України, так і для решти цивілізованого світу. Саме тому ми будемо робити все належне, щоб Об'єднані сили були ще більш пильними, більш навченими і готовими до будь-яких провокацій з боку російських загарбників. Ми просто зобов'язані бути сильними. Адже саме нам доведеться допомагати російським військовим та їхнім найманцям якнайшвидше покинути українську територію.

Наша сила – це не лише зброя, стратегічне бачення або тактична майстерність. Джерело нашої сили – в тому, що ми боремося за праведну справу. З російськими окупантами воює не лише армія, – їм протистоїть весь народ України. Народ перемогти неможливо. Об'єднані сили – лише його авангард. На тому й ґрунтується наша впевненість, що перемога буде за нами. Обов'язково.

Дмитро Шкурко, Олексій Бобовніков