Характери гідності: Аксенин, Кемський, Кульчицький, Рибак

Василь Аксенин народився 4 лютого 1962 року у селі Литячі Заліщицького району Тернопільської області. Мешкав у місті Чернівці. Взимку 2013-2014 років періодично приїздив на Майдан Незалежності, де був активним учасником Революції гідності. 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській отримав важке вогнепальне поранення, був шпиталізований до однієї з київських лікарень, а наприкінці лютого 2014 року його прийняли на лікування в клініку польського міста Жешова, куди його було доставлено літаком. 12 березня 2014 року помер у польській лікарні внаслідок зупинки серця. Похований у місті Чернівці на Центральному кладовищі. 

Указом Президента України від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Василю Степановичу Аксенину посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

Сергій Кемський народився 15 листопада 1981 року у місті Керч Автономної Республіки Крим. З 2007 року мешкав у місті Коростень Житомирської області. Працював аналітиком Інституту політичних та економічних ризиків і перспектив, писав статті для "Української правди", газети "День" та інших видань, перекладав з англійської. Був засновником та адміністратором ресурсу "Кооперативний рух".

Починаючи з листопада 2013 року часто приїздив на Майдані Незалежності, де був активним учасником Революції гідності. 20 лютого 2014 року загинув на вулиці Інститутській у Києві внаслідок вогнепального поранення. Похований у селищі міського типу Яблунець Ємільчинського району Житомирської області.

Указом Президента України від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Сергію Олександровичу Кемському посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

Володимир Кульчицький народився 25 липня 1949 року у Києві. Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності , стояв на одній з найпотужніших барикад – на Хрещатику біля Будинку профспілок з боку Європейської площі. 18 лютого 2014 року загинув на барикадах внаслідок двох вогнепальних поранень. Похований у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. 

Указом Президента України  від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Володимиру Станіславовичу Кульчицькому посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

Володимир Рибак народився 30 листопада 1971 року у місті Горлівка Донецької області. 17 квітня 2014 року був викрадений сепаратистами після мітингу, у ході якого він намагався зняти з будівлі Горлівської міської ради прапор сепаратистської "Донецької народної республіки" і встановити Державний прапор України. 22 квітня 2014 року його тіло було знайдено в річці Казенний Торець поблизу Слов'янська з ознаками насильницької смерті разом з тілами Юрія Дяковського і Юрія Поправки. Похований у місті Горлівка Донецької області. 

Указом Президента України від 20 лютого 2015 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції гідності Володимиру Івановичу Рибаку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".