Напруга на Чорному морі: ми здатні «привітно» зустріти ворога на березі
Напруження на морському кордоні продовжує зростати. Ми вже писали про те, як саме російський десант загрожує українському узбережжю Азовського моря. Росія прагне ускладнити судноплавство і роботу портам Маріуполя та Бердянська, і не тільки (детальніше – тут). А що на Чорному морі.
Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заявив, що через кілька тижнів РФ буде готова до нападу на Україну, однак чи дотримається вона такого сценарію – спрогнозувати неможливо. «Ми не можемо назвати точну дату чи час, коли вона перейде лінію розмежування, спричинивши нову хвилю ескалацію, але ми точно бачимо стратегічну підготовку Росії, військову підготовку. Тому наразі від України та всіх тих, хто поважає міжнародне право, залежить стримування Путіна від подальшої агресії», – підкреслив глава МЗС України.
Ми, своєю чергою, хочемо звернути вашу увагу на двох інших важливих моментах, а саме: 21 квітня очікувалося щорічне послання Путіна Думі, яке він робить раз на рік, а на 23 квітня – Валентина Матвієнко анонсувала засідання Ради Федерації, заявивши, що «доручення, означені президентом, вимагатимуть швидкої реалізації». Нагадаємо, що у 2014 році Рада Федерації на чолі з Матвієнко (до речі, якщо хто забув, ця «госпожа», родом із Шепетівки, що на Хмельниччині. – Авт.) вже дозволяла використовувати російські війська в Україні. Чи не для цього терміново знову збирають Радфед? Тож повернімося до ситуації на Чорному морі.
До чого слід готуватися, зрештою, які на сьогодні в нас існують можливості для протидії? Наші експерти – фахівці військово-морської справи – капітан I рангу запасу, керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук та капітан I рангу запасу, експерт Центру оборонних стратегій Андрій Риженко.
КОНЦЕНТРАЦІЯ ВОРОЖИХ СИЛ: ЩО РФ СТЯГНУЛА ДО ЧОРНОГО МОРЯ ПІД ПРИВОДОМ «НАВЧАНЬ»?
«Ситуацію в Чорному і Азовському морях не слід і не можна розглядати відокремлено від військово-політичної діяльності Росії в цілому», – на цьому щонайперше акцентує Павло Лакійчук. «Така концентрація сил на кордоні, на військово-дипломатичній мові завжди є сигналом сусіду про готовність до війни, а під проведенням широкомасштабних навчань «в загрозливий період», відповідно до російсько-радянської стратегії, маскується підготовка до ведення бойових дій», – додав він.
Чимало військових експертів вважають, що навчання можуть і не перерости у справжню війну – на те вони й маневри. Але біс їх знає, окупантів…
«Чорноморсько-азовський басейн – зона відповідальності Південного військового округу РФ, частинами якого є і Чорноморський флот і Каспійська флотилія, – продовжує пан Лакійчук. – З 21 березня в рамках контрольної перевірки ПівдОК відбувається стратегічне нарощування сил в районах розгортання. До заходів залучені частини і з’єднання загальновійськових армій, армія ВПС і ППО, Чорноморський флот і Каспійська флотилія, а також перекинуті в Крим і на кордони України підрозділи і частини (десантні, артилерійські, мотострілецькі) центрального підпорядкування та інших військових округів, Балтійського і Північного флотів».
Фактично, за його словами, угруповання ЗС РФ біля наших кордонів зросло вдвічі, а за окремими видами озброєнь втричі, а то й вчетверо: «Наразі – кульмінація, міжвидове угруповання сил здійснює бойове злагодження на полігонах в Криму і на північному сході. Після цього або війська будуть відведені в місця постійної дислокації і напруження послабне, або чекатимуть на вихідних рубежах наказу на початок бойових дій».
Судячи з того, що росіяни закрили для військових кораблів вхід у Керченську протоку під приводом «проведення навчань» аж до жовтня – розвиток подій за другим сценарієм цілком вірогідний.
Детальніше про російські сили в цьому регіоні розповідає Андрій Риженко: «Якщо раніше в окупованому Криму нараховувалося шість батальйонно-тактичних груп, то зараз таких – двадцять одна».
17-18 квітня у Чорне море зайшли чотири великі десантні кораблі проекту 775, які приписані до інших флотів РФ. Це «Калининград» (102) та «Королев» (130) Балтійського флоту, «Кондопога» (027) та «Александр Отраковский» (031) Північного флоту РФ. Вкупі ці кораблі здатні забезпечити десантування (у стандартній комбінації) 10 танків або БТР/БМП та 340 морських піхотинців.
«Одночасно з ними через Керченську протоку до Чорного моря увійшли 15 невеликих катерів з Каспію, як от десантні класу «Серна» (один такий катер здатен перевозити або один танк, або два БТР, або до 90 осіб особового складу), артилерійські «Шмелі», – перераховує пан Риженко.
Не забуваймо і про сили Чорноморського флоту РФ, які вже давно там знаходяться. «Це сім великих десантних кораблів (три одиниці проекту 1171 та чотири кораблі вже згаданого проекту 775), а також п’ять десантних катерів», – додав капітан I рангу запасу Андрій Риженко.
ЙМОВІРНИЙ НАСТУП ВОРОГА: ЧИ ЗДАТНІ НАШІ ЗС ВІДБИТИ ТАКУ АРМАДУ?
Андрій Риженко наголошує, що протягом семи останніх років українські ЗС, попри численні виклики, реально змінилися. «Зараз наші військові знаходяться на потенційно небезпечних напрямках і готові до будь-яких дій противника. Зі зрозумілих причин конкретних деталей розповісти не можу – це секретна інформація. Але в загальних обрисах скажу відверто: кораблів, на жаль, у нас справді небагато», – каже експерт Центру оборонних стратегій..
Він нагадує, що за цей час українські ВМС отримали сім бронекатерів «Гюрза», з яких чотири – на Азові, три – на Чорному морі. «Ці катери здійснюють певні задачі, але бойовий потенціал у них обмежений, тобто завадити ворожій армаді вони не можуть. А що можемо? У нас доволі якісно, без перебільшень, розвинулась система берегової оборони – це і морська піхота, і артилерія…», – наголошує пан Риженко.
Цього цілком достатньо для стримування агресора, переконує фахівець, утім, чимало залежатиме й від того, як застосовуватиме супротивник авіацію: «В цьому компоненті РФ має над нами перевагу».
Подібним чином висловився Павло Лакійчук: «Україна, спостерігаючи за безпрецедентними з 2014 року, військовими приготуваннями росіян біля наших кордонів, готує адекватні заходи протидії. Так, військові потенціали у нас і у росіян неспівставні. Але і у нас армія вже не та, що у 2014-му – значно сильніша, підготовленіша, морально готова дати відсіч агресору зі сходу».
За його словами, українські військові чудово розуміють, що в широкомасштабному конфлікті високої інтенсивності ми не переможемо росіян, така задача і не ставиться Але ми їх здатні зупинити. Наша ставка – на стратегію стримування. Тобто на те, щоб у разі агресії нанести противнику військові, економічні, політичні втрати, щоб подальша інтервенція для нього стала неприйнятною. «Це важко – наші і без того обмежені сили противник свідомо «розтягує» вздовж лінії кордону (в т.ч. морського), прямої військової допомоги від союзників годі очікувати – треба готуватися до оборони наодинці. Але, навіть за цих умов, на сьогодні маємо сили достатні, при умілому використанні, для відбиття нападу», – переконує експерт. І тут же додає: «Оборона завжди, це класика, потребує на порядок менше сил, ніж наступ. Головне – визначити головні напрямки ймовірних ударів, здійснювати правильний маневр силами, підготувати оперативні і стратегічні резерви. Судячи з дій наших військових та інших силових структур, ми готові до розвитку в найгіршому напрямку».
МІЖНАРОДНА ПІДТРИМКА: У НАТО ВЕЛИКОЇ ВІЙНИ НА СВОЇХ КОРДОНАХ НЕ ХОЧУТЬ, А ТОМУ СТРИМАТИ РФ – ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ПРО НАШ ІНТЕРЕС
«В Альянсі нас підтримують», – каже Андрій Риженко. – «Фізично вони не воюватимуть за Україну проти РФ. Однак без допомоги ми також не залишимося», – вважає він.
«Наші європейські сусіди великої війни на своїх кордонах не хочуть. І якщо навіть нам, як жертві агресії, не буде надана пряма військова допомога, вони в змозі і мають достатні механізми, при бажанні, зупинити російські військові приготування», – доповнює колегу Павло Лакійчук.
Обидва експерти наголошують, що допомога від наших партнерів може бути різною, тобто не лише фінансовою та військово-технічною.
«Наприклад, це може стосуватися постійної присутності кораблів НАТО в Чорному морі», – каже пан Риженко. У цьому контексті він розповів про заборону здійснювати провокативні польоти літаків над кораблями іншої сторони: «По всім міжнародним канонам це вважається небезпечним маневруванням. Якщо судно піддається нападу і/або в разі демонстрації ворожого наміру – капітан має повне право застосовувати зброю з метою самозахисту. Саме тому присутність кораблів НАТО в Чорному морі (а ще краще – десь поруч Одеси) стане дуже серйозною підтримкою для України, а для РФ – фактором психологічного стримування».
На цьому наголошує і Павло Лакійчук, Зокрема, він нагадав, як у 2008 році захід в Чорне море флагмана 6-го флоту США «Маунт Вітні» фактично зупинив наступ росіян на Тбілісі. «Приклад з наміром на минулому тижні зайти в Чорне море двох американських есмінців типу «Арлі Берк» показовий. Два кораблі цього класу могли забезпечити «безпольотну зону» над всією акваторією Чорного моря, тим самим просто технічно закривши можливості для розв’язування війни у повітрі. Втім, і подальша відмова, «відкат» від попередніх намірів показовий. Втручатися в «нашу» війну ніхто не бажає, але й розв’язання війни на кордонах НАТО не допустять – це не тільки наш інтерес», – акцентує Лакійчук.
До слова, напередодні стало відомо про намір Великої Британії направити два бойові кораблі в Чорне море. І це може статися вже найближчим часом. І це не просто дружній візит, вважають експерти, а «відповідь на агресивні дії Росії». Американські есмінці теж знову взяли курс на Босфор…
«Не забувайте й про авіаносну групу ВМС США в східній частині Середземного моря. Їм для «умиротворення ситуації» в регіоні навіть входити в Чорне море нема потреби – дальність застосування зброї дозволяє. Але, повторюсь, перед загрозою ворога слід готуватись до відсічі нам самим – «тоді Бог дасть, як сам заробиш», – підсумував Павло Лакійчук.
Поговорив Мирослав Ліскович. Київ
