Національний спротив України: як готуватимуть українців до відбиття агресії

25 травня Президент Володимир Зеленський подав до Верховної Ради два законопроекти: перший – № 5557 – про національний спротив, де містяться основні норми для територіальної оборони, другий – № 5558 – про збільшення чисельності Збройних сил України на 11 тис. осіб, на яких і покладуть формування тероборони. Обидва документи позначені главою держави як невідкладні. «У випадку позитивного розгляду Верховною Радою, на законодавчому рівні з’являться передумови до організації заходів стримування і відсічі агресії із залученням громадян, що змусять противника припинити агресію проти України», – заявив міністр оборони України Андрій Таран.

Отже, з’ясовуємо, що передбачає національний спротив.

Про що йдеться: коротко про ключове

Згідно з пропозиціями Президента, національний спротив є складовою всеохоплюючої оборони України. Складовими національного спротиву є територіальна оборона, рух опору та підготовка громадян України до цього спротиву. В свою чергу тероборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових.

Військова складова – це органи військового управління, військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, інші сили і засоби сил безпеки та сил оборони, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони (іншими словами, передбачається створення нового роду військ, а саме – СТрО ЗСУ. – Авт.).

Цивільна складова – це державні органи, органи місцевого самоврядування, добровольчі формування територіальних громад, які залучаються до тероборони.

Військово-цивільна складова включає штаби зон (районів) територіальної оборони. До слова, чим саме займатимуться ці штаби і як та коли мають розгортатися, має ще подумати Кабмін і розробити відповідні положення.

Відповідно до законопроекту, СТрО ЗСУ матимуть у своєму розпорядженні індивідуальну штатну зброю, як звичайні військовослужбовці - вона зберігатиметься у спеціально обладнаних приміщеннях на території пунктів постійної дислокації або у визначених місцях зберігання. А добровольчі формування територіальних громад під час виконання завдань тероборони матимуть право застосовувати особисту мисливську зброю та набої до неї.

Наголошується, що загальне керівництво національним спротивом здійснює Президент України як Верховний головнокомандувач Збройних сил. Безпосереднє керівництво територіальною обороною здійснюється на всій території України головнокомандувачем ЗСУ через командувача Сил територіальної оборони ЗСУ.

Фінансування національного спротиву здійснюватиметься з державного та місцевих бюджетів, а також з інших не заборонених законом джерел (втім, у документі не пояснюється, що це за «не заборонені джерела». – Авт.).

Щодо основних завдань, то на територіальну оборону покладено:

• участь у посиленні охорони та захисті державного кордону;
• участь у захисті населення, територій, довкілля та майна від надзвичайних ситуацій, ліквідації наслідків ведення воєнних (бойових) дій;
• участь у підготовці громадян України до національного спротиву;
• участь у забезпеченні умов для безпечного функціонування органів держвлади, місцевого самоврядування та органів військового управління;
• участь в охороні та обороні важливих об’єктів і комунікацій;
• здійснення заходів щодо тимчасової заборони або обмеження руху транспортних засобів і пішоходів поблизу та в межах зон/районів надзвичайних ситуацій та/або ведення воєнних (бойових) дій;
• участь у боротьбі з диверсійно-розвідувальними силами тощо.

Натомість, завданнями руху опору є: формування осередків такого руху та набуття ними відповідних спроможностей; перешкоджання діям військ (сил) агресора (противника); участь у проведенні спеціальних (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) операцій.

Нарешті, щодо завдань підготовки українців до національного спротиву, то йдеться про військово-патріотичне виховання, а також підготовку населення до умов життєдіяльності в районах ведення (воєнних) бойових дій тощо. Зокрема, передбачається відродження початкової та базової військової підготовки молоді. Початкова підготовка проводитиметься в школах. Базова – на курсах та спеціальних зборах юнаків та дівчат, яким вже виповнилося 18 років та які не несуть службу в армії та правоохоронних структурах.

І останнє, що варто наголосити – разом із законопроектом «Про основи національного опору» Президент подав до парламенту проект закону про внесення змін до статті 1 Закону України «Про чисельність Збройних Сил України», яким буде збільшена чисельність ЗСУ на 11 тисяч осіб. Зазначається, що ці військовослужбовці забезпечать кадровий штатний склад ТрО в складі ЗСУ, а також займуться подальшим розвитком системи опору.

Оцінка експертів: законопроекти президента допоможуть підвищити боєздатність армії...

Ми запитали в експертів, наскільки якісний цей документ, за що його можна похвалити (або навпаки)?

«Президентський законопроект про основи національного спротиву значно ширший, ніж просто закон про територіальну оборону. Щодо самої ідеї, то вона, безумовно, дуже правильна й абсолютно на часі. Це дозволить посилити стійкість України. Створення всеохоплюючої оборони за рахунок активного залучення громадян, державних органів і так далі – все це, у принципі, відповідає тим підходам, які були закладені в нещодавно ухваленій президентом (25 березня 2021 року) Стратегії воєнної безпеки», – коментує заступник директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Михайло Самусь.

Подібним чином висловився ексміністр оборони України Андрій Загороднюк, наголосивши, що законопроект про національний спротив закладає абсолютно нову принципову рамку для функціонування ТрО. «І саме для адміністрування, підготовки, утримання цих можливостей і потрібні ці додаткові 11 тисяч військовослужбовців. Основа ТрО – це нові підрозділи, які будуть створені за територіальним принципом, куди увійдуть добровольці, які нестимуть службу в той час, коли вони зможуть, виходячи з того, що в них є основна робота. Тобто, це не на повний час. Таким чином ми зможемо суттєво підвищити боєздатність підрозділів і створити додатковий резерв, який можна буде залучити у випадку масштабних військових дій», – пояснив Загороднюк.

...але не обійшлося без «але»

Водночас, експерти висловили низку зауважень до документа.

Так, голова наглядової ради ВГО «Українська асоціація власників зброї» Григорій Учайкін звернув увагу на ст. 22, в якій детально викладено порядок зберігання і застосування зброї для захисту країни. «Там сказано, що індивідуальна штатна зброя військовослужбовців СТрО (…) зберігається у «визначених та спеціально обладнаних приміщеннях на території пунктів постійної дислокації або у визначених місцях зберігання». Але до цих «приміщень» ще треба дістатися, що видається малоймовірним з огляду на прогнозовану протидію з боку ворожих ДРГ», – наголосив пан Учайкін, маючи на увазі, що в разі порушень системи зв'язку та мобілізації легко може скластися ситуація, коли бійці бригад і батальйонів ТрО виявляться в «полі» без зброї.

З ним погоджується волонтер, заступник голови Ради резервістів Мирослав Гай, однак, акцентуючи на праві добровольців застосовувати особисту мисливську зброю. «Це смішно. Деякі арбалети – це теж мисливська зброя. Уявляю добровольців української тероборони, які захищають об’єкти критичної інфраструктури з арбалетами проти диверсійних груп ворога, оснащених за останнім словом техніки», – іронізує Гай.

Військовий експерт Олег Жданов акцентує на тому, що в документі тероборона побудована на базі ЗСУ, як її складова частина: «І вона має чітку вертикаль державного управління. Але якщо ми говоримо про децентралізацію та мотивацію територіальної оборони, то її потрібно доручати місцевим радам».

Утім, політолог Володимир Фесенко записує це скоріше в «плюс». Тому що, за його словами, під виглядом тероборони можуть сформуватися приватні армії. Зрештою, так і до сепаратизму недалеко. «У наших умовах, коли у нас величезна поляризація всередині суспільства, коли суспільство досить конфліктне, коли є політична напруга, дати змогу широкому загалу людей тримати зброю напоготові – значить, що ця зброя може бути застосована з внутрішньополітичною метою», – вважає він.

Своєю чергою голова правління Всеукраїнського об’єднання «Патріот» Ганна Майборода, звернула увагу на занадто довгий ланцюг ухвалення рішень. Мовляв, це не дозволить забезпечити масовості руху опору й миттєвості реагування на загрози. «Якщо виникне загроза у Харкові, Сумах, Чернігові то миттєво люди на місцях не зможуть відреагувати. Бо має зібратися РНБО, прийняти рішення, потім – указ президента і тільки потім територіальна оборона вводиться в дію. Поки це все станеться, то і півкраїни можуть захопити», – застерігає вона.

Натомість, Михайло Самусь вважає, що частину перелічених проблем – підпорядкування, зберігання зброї тощо – можна буде вирішити уже по ходу, адже на документ чекатиме ще друге читання. «Мене ж турбують більш глобальні речі, як от, приміром, що автори документу так і не наважилися зробити крок у напрямку радикальної зміни всієї безпекової стратегії держави», – каже експерт ЦДАКР.

В один документ змішали навіть те, що не змішується

В один документ, продовжує він, змішали різні системи докупи – навіть те, що не змішується: це і пострадянська по суті ТрО, і Рух опору, і ССО, і строкова служба, і мобілізаційний резерв… «Думаю, що ці системи «житимуть» в дисонансі одна з одною, а відтак – це точно не додасть синергії та ефективності, – наголошує Самусь. – Складні речі під час війни не працюватимуть взагалі. Система національного спротиву повинна бути простою і зрозумілою. Лише тоді вона буде ефективною».

В цьому контексті експерт згадав про загальну військову підготовку, яка має бути корисна і приваблива. «А не репресивна, як є зараз, зі збереженням радянських принципів. Тобто, коли на папері армія є, а в реальності немає. 2014 рік показав, що ця система не працює. Вона вносила хаос і завдала більше шкоди для оборони країни, ніж користі. Тому, вважаю, що потрібно докорінно змінювати систему, насамперед, систему призову, перетворювати її на привабливий інститут... – каже пан Самусь. – Люди будуть знати як чинити не лише під час війни, а й під час техногенної катастрофи чи стихійного лиха. Є позиція, що призов має бути коротким, дуже інтенсивним, за передовими технологіями. І варто створити такі умови, щоб усі молоді люди проходили базовий курс підготовки 3-4 місяці максимум. Щоб не виривати їх із соціального життя. Менталітет «совка», який відбувається в призовному процесі, відлякує молодих людей, це створює негативну атмосферу».

За його словами, тим людям, які пройдуть через систему базової військової підготовки, держава має пропонувати можливості: «Або це ще півроку навчання і професійна армія, або можливість піти в тероборону. Людина живе своїм звичним життям. Але раз на місяць вирушає на збори і проходить підготовку зі своїм підрозділом. Або ж періодично проходить підготовку як резервіст».

В схожому ключі висловився військовий експерт Олег Жданов. За його словами, військовозобов'язаних громадян потрібно розділити на окремі категорії. «Перша категорія повинна складатися з резерву першої черги або тих, хто проходить службу в резерві. Друга категорія – мобілізаційний резерв. Третя категорія – територіальна оборона, – каже він. – Люди, які мотивовані більше не на те, щоб захищати всю країну в цілому, а свій дім. Завжди в соціумі така категорія є. Цивілізовані країни це дуже активно використовують. Якщо так розбити на категорії, мотивація найвища. Якщо людина прийде в тероборону захищати свій дім, вона буде битися до останнього. Вона знатиме, що за спиною сім'я».

Втім, продовжує пан Жданов, у законопроекті все це розмито: «Прописали, що до рівня бригади та батальйону це все будуть офіцери ЗСУ, тож не факт, що батальйон тероборони не знімуть і не перекинуть в сусідню область. Тоді мотивація взагалі падає. Теоретично, без збільшення ЗСУ хочуть підняти їх бойовий потенціал. Але за рахунок зниження якості в ідеології та мотивації».

Мирослав Ліскович. Київ