Привид ядерної загрози з’являється в Донецьку

Зазвичай, коли згадують про причинно-наслідковий зв'язок між екологічними змінами та війнами, розуміють, що зміни клімату можуть призвести до збройних конфліктів. Менше уваги приділяється екологічним катастрофам, спричиненим збройними конфліктами.

На шахті “Юний комунар” (“Юнком”) унаслідок війни в Україні відраховує час радіоактивна бомба уповільненої дії. У 1979 році тут був здійснений промисловий підземний ядерний вибух із потужністю у тротиловому еквіваленті 200-300 тонн. Це був перший подібний у своєму роді вибух у густонаселеному регіоні, що інтенсивно використовувався для видобутку вугілля. На ділянці під кодовою назвою об'єкт "Кліваж” знаходиться камера підземного ядерного вибуху та прилегла зона.

Заявленою метою підземного ядерного вибуху було визначення його ефективності для зниження кількості раптових викидів вугілля і газу в процесі обробки вугільного пласта. Нині внаслідок війни в Україні об’єкт «Кліваж» та прилеглі території вимагають привернення уваги до ядерної безпеки в Україні та в Європі.

У 2018 році підтримувані Росією окупаційні війська в Донецьку припинили дренажні роботи на шахті «Юнком». Розташована на непідконтрольній Україні території в Бунге (Донецька область) ця шахта гідравлічно пов’язана з кількома іншими хімічно забрудненими копальнями. Їх заповнення створює ризик практично неконтрольованого затоплення об’єкта "Кліваж". Цей радіоактивно-хімічний коктейль, як брудна бомба, несе масштабну загрозу як екології, так і здоров’ю та життю людей далеко за межами України, якщо йому вдасться просочитися через Азовське та Чорне моря, потрапивши до Середземного.

У той час як усі вагомі дані, пов’язані з ядерними випробуваннями в "Юнкомі", знаходяться в руках Москви, ані компетентні органи України, ані Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) не мали доступу до ядерних об’єктів і матеріалів на окупованих територіях України вже понад сім років.

У квітні цього року президент Зеленський попереджав, що «відсутність такої інформації – це проблема, яка не має кордонів, і наслідки якої не матимуть меж».

На початку цього року посол України в ООН Сергій Кислиця відзначав серйозну радіоактивну загрозу шахти "Юнком" і закликав ООН провести оцінку її впливу на навколишнє середовище на окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Слід наголосити, що раніше ці території були промисловим серцем Радянського Союзу з великою кількістю підприємств із високим ризиком забруднення. Без належного нагляду та технічного обслуговування вони створюють критичну екологічну загрозу.

Доступ до території є ключовим для запобігання катастрофі, а безпосереднє міжнародне залучення в цьому випадку є особливо важливим. Росія стверджує, що вона не є стороною війни в Україні, й використовує цю позицію для легітимізації так званих «ЛНР» і «ДНР». У ситуації, про яку йдеться, Росія заявляє, що для того, аби міжнародне співтовариство отримало доступ до токсичних об’єктів, Україна повинна вирішувати питання в’їзду безпосередньо із так званою "ДНР". Правда полягає в тому, що не так звана "ДНР", а саме Москва має можливість запобігти міжнародній радіоактивній катастрофі або спричинити її.

Ядерна безпека має першочергове глобальне значення. Вона є обов’язком держав, зокрема тих, що входять до Ради Безпеки ООН, МАГАТЕ, а також – оскільки це стосується України – підписантів Будапештського меморандуму, учасників Тристоронньої контактної групи та Нормандського формату. Суспільству, заснованому на правилах, шкодять не лише воюючі держави, а й держави, які не дотримуються своїх обіцянок, особливо коли йдеться про нерозповсюдження.

Можливо, наближається час, коли держави, які взяли на себе зобов'язання у Будапешті, відчують наслідки своєї бездіяльності. Оскільки майбутнє дуже політизованих Мінських домовленостей знаходиться в підвішеному стані, для полегшення доступу та досягнення прогресу, спрямованого на вирішення конфлікту в Україні, слід використовувати менш політизовану тему, як-от наближення міжнародного екологічного лиха. Цілком можливо, що природа відкриває шлях для надзвичайно необхідного міжнародного співробітництва у припиненні війни на Донбасі.

Лада Рослицька

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства