Примусова інтеграція Москви

Нещодавній указ головного російського диктатора Путіна  про наміри організувати соціальні виплати мешканцям тимчасово окупованої частини Донецької і Луганської областей через російський портал «Держпослуги» – ще одне підтвердження такої агресивної тактики. Україна вимагає скасувати рішення російського президента про соцвиплати в ОРДЛО та, як прокоментували ситуацію в українському МЗС, припинити подібні гібридні провокації та утримуватися від кроків, що ускладнюють дипломатичний процес, насамперед у роботі Нормандського формату та Тристоронньої контактної групи. Тож, Кремль вдався до чергової спроби порушення суверенітету України, спрямованої на продовження примусової інтеграції населення тимчасово окупованих територій нашої держави у російський політичний, економічний і гуманітарний простір, очевидно, посилюючи таким чином і без того складну безпекову ситуацію навколо українських кордонів. Відповідальність за ситуацію і за майбутнє виконання Мінських угод цілком лежить на Росії, адже увесь світ вже бачить і усвідомлює, що РФ – сторона конфлікту, а не посередник, як це намагається подати Кремль.

Останніми днями російських пропагандистів та їхніх підлеглих на території окупованої Росією частини українських Донеччини та Луганщини буквально лихоманило від бачення реальної підтримки цивілізованим світом нашої держави, зокрема і через активне постачання різноманітного летального озброєння країнами НАТО для потреб української армії, фінансової, а головне моральної підтримки. Від відчуття власної неспроможності бажання Кремля посилювати агресивну риторику та висувати ультиматуми лише зростає. Бо ж нічого іншого росіяни придумати не можуть. Хіба що висунути ще більш дивні ідеї, наприклад, офіційного визнання самопроголошених республік Донбасу, як це зробили російські комуністи. І це вже не перша подібна спроба таким чином легалізувати власну причетність та надати певного статусу своїм сепаратистським посіпакам. Щоправда, жодного разу попередні наміри продовження не отримували. Кремль не хоче визнавати свої квазіреспубліки в ОРДЛО хоча б з однієї простої причини. Адже таке рішення стало б одностороннім виходом Росії як із нормандського, так і з мінського форматів. А це, у свою чергу, знищило б одночасно всю багаторічну риторику Москви про її нібито повну прихильність дипломатичним принципам.

Не лише російські пропагандисти, а й підконтрольні бойовикам ЗМІ на окупованих територіях посилили свої наративи та все агресивніше нав’язують думку про те, що інтеграція з Росією –  єдиний шлях розвитку окупованого Донбасу. Риторика з боку окупантів фактично формує у жителів окупованих територій ненависть не лише до України, а й європейських цінностей, руйнує та викривлює сприйняття загальнолюдських цінностей, серед яких і права людини, на які Кремль, за традицією, не звертає ніякої уваги. Замість цього мешканцям ОРДЛО нав’язують ідеологію переваг «руського миру» та переконують в тому, що лише Росія виведе на «шлях істинний». Під пропагандистський вплив потрапляють і діти, і молодь, і дорослі. Так, ще більше посилилася мілітаризація дітей, яких вже з 8 років залучають до воєнізованих дитячих організацій, прикриваючись ширмою «патріотичного виховання». Працездатне населення змушене підлаштовуватися та піддаватися впливу для  того, щоб елементарно мати роботу. Але головний пропагандистський посил, який отримують усі категорії населення полягає в тому, що майбутнє так званих «республік» залежить від РФ.

Фактична інтеграція непідконтрольних уряду України територій до Росії розпочалася з практики видання жителям ОРДЛО російських паспортів.  Нагадаємо, що Росія почала видавати свої паспорти мешканцям окупованих районів Донецької і Луганської областей у 2019 році за розпорядженням російського диктатора. За минулорічними оцінками, на окупованих територіях встигли незаконно видати більше 600 тисяч паспортів. На думку багатьох аналітиків, така примусова паспортизація є елементом репресивної політики щодо українців, які не мають іншого виходу та змушені жити в окупації. Існує і думка про те, що таким чином Кремль намагається вирішити і інші  завдання, серед яких і дефіцит кваліфікованих кадрів в РФ. Якщо вдатися до порівнянь, то стає очевидним, що рівень кваліфікації працівників промислового Донбасу значно якісніший та вищий у порівняні з робочою силою, яка зараз допомагає хоч якось виправити ситуацію з браком кадрів та робітників в РФ, адже на сьогодні головним донором дешевої сили для Росіє залишаються низькокваліфіковані жителі Середньої Азії. Роздача російських паспортів на тимчасово окупованій та непідконтрольній Україні частині має на меті також сприяти пришвидшенню процесу інтеграції цих частин до російських реалій та формування в Україні автономних утворень. Масовою роздачею паспортів РФ, Кремль фактично легалізує бойовиків та свою військову присутність в ОРДЛО. Посилена паспортизація дозволить Москві за потреби стверджувати, що тепер йдеться не просто про захист  російськомовних, як було на початку російсько-української війни, а безпосередньо громадян РФ. Але Кремлеві варто нагадати, що вигадана ним тактика «порятунку» російськомовних є не лише неприйнятною у  міжнародному праві, а й цілком абсурдною, адже абсолютна більшість російськомовних є громадянами інших країн і не лише не потребують, але й не бажають ніякої допомоги Москви.

Активна паспортизація Росією окупованих територій України минулого року стала ще й  засобом  для збільшення електорату правлячої російської партії перед парламентськими виборами. У той час як популярність партії та режиму Путіна нестримно падає, Кремль вирішив зіграти на «патріотичних почуттях», задіявши фактор Донбасу, що, очевидно за задумом ініціаторів, мав   прийти на зміну ейфорії від анексії Криму. Безумовно, така паспортизація є незаконною та не визнається в Україні. Це напряму протирічить Мінським угодам і підриває процес врегулювання ситуації. Адже виходить так, Російська Федерація ніби погоджується, що так звані «ДНР» і «ЛНР» є частиною української території і водночас роздає тут свої паспорти. Такими діями Москва відверто демонструє, що не планує ні врегульовувати, ні завершувати нею ж розв’язаний конфлікт.

Щороку на утримання ОРДЛО Кремль витрачає 5 мільярдів доларів – таку цифру раніше озвучив тоді ще  міністр з питань реінтеграції О.Резніков.  Навряд чи у когось є сумніви, що останні сім років саме РФ фінансувала терористичні угрупування на Донбасі. Окрім того, Кремль далі намагається нав’язати Україні закріплення особливого статусу Донбасу із правом вето стратегічних рішень України. Але такі намагання марні – такого особливого статусу, як хоче Кремль, не буде. Це чітка позиція, про яку, зокрема, днями знову заявив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в інтерв'ю видання Rzeczpospolita. За його словами, Україна проводить глибоку реформу децентралізації та готова працювати над реалізацією мінських угод, але мінські угоди мають починатися з питань безпеки і саме Росія має їх виконувати.

Паспортизація, створення колаборантських органів влади, призначення російських чиновників на посади в ОРДЛО,  визнання різноманітних сертифікатів, дозволів та указів, які порушують суверенітет нашої держави лише посилюють переконання в тому, що мета такої політики РФ полягає в посиленому затягуванні тимчасово окупованих територій України у свої економічні, політичні, виборчі та інформаційні простори. Водночас усе це є і прямим порушенням міжнародного права, докази яких Кремль сам продукує та відверто демонструє. І які неодмінно матимуть свою оцінку і ціну.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства