В очікуваних вогневих зіткненнях знадобляться і наші ПТРК, і зарубіжні – гендиректор КБ «Луч»
Як ви знаєте, останнім часом наші західні партнери завезли в Україну тисячі різних протитанкових ракетних комплексів. Крім того, Україна виробляє аналогічні ПТРК. Про те, що вони собою являють, у програмі Тетяни Попової «Рада нацбезпеки» розповів генеральний директор Київського конструкторського бюро «Луч», де розробляються ПТРК «Скіф», «Корсар» і «Стугна» – Олег Коростельов.
Повну версію дивіться тут.
ПОПОВА: - Олеже Петровичу, якщо можна, розкажіть, що таке взагалі ПТРК і як він працює.
КОРОСТЕЛЬОВ: – У побуті абревіатура ПТРК розшифровується дуже просто - протитанковий ракетний комплекс. А такі комплекси бувають дуже різними. Вони бувають на базі вертольотів, рухомих платформ, переносні, перевізні комплекси, які працюють по різних, професійно висловлюючись, сигнатурах цілі. Тобто теплова сигнатура - це теплова контрастність цілі. Об'єктивна, тобто денна система, дозволяє виявити у денному діапазоні ціль.
ПОПОВА: - Це те, що б'є по теплу? А об'єктивна - це те, що ви бачите?
КОРОСТЕЛЬОВ: - Так. Так працює багато систем. Я далі поясню... У різних країнах сповідують різну систему управління за координатором цілі - коли в хвості ракети блимає лампа, визначає, в який бік ракету повести системою управління. Це по прямому лазерному променю - як у нас. Є системи, які працюють по відбитому лазерному променю. Є системи, які працюють по радіо-контрастності. Ці різні варіанти мають місце у всіх країнах. Але хтось спеціалізується на певному напрямі.
Наприклад, натовська система - це по відбитому лазерному променю. Там уніфіковані системи підсвічування на різних бойових ракетах і снарядах, які мають головку, що сприймає відбитий лазерний промінь. Ми сповідуємо, скажімо так, стару систему, яка з'явилася ще 50 років тому. Це управління ракетою по лазерному променю. Я не буду сильно в подробиці заглиблюватися, це питання техніки.
ПОПОВА: - Тоді розкажіть, що ви робите?
КОРОСТЕЛЬОВ: - Системи різні. КБ "Луч" розробив і випускає дві системи. Одну - на дальність 5 км, як найбільш прийнятну з точки зору дальності дистанції. І другу систему - на 2,5 км, як найбільш прийнятну з точки зору ходових дальностей. У середній смузі Європи знайти місце, де у нас пряма видимість на 5 км, дуже важко. У нас загалом 2-3 полігони, на яких можна стріляти на дальність 5 км. В основному всі стріляють на 3-4 км. Це дозволяє робити так званий комплекс «Корсар».
Це малогабаритний комплекс, легкого перенесення. Обслуговують його лише дві людини. Може, в принципі, і одна обслуговувати. Навідник один, звичайно. Він (комплекс – ред.) працює на 2,5 км, як мінімум, а загалом – й далі. І є ще комплекс «Стугна», який був розроблений у 2011 році. Він працює на 5 км, забезпечуючи попадання в ціль, коли вона нас ще не побачила. Тому дистанцію 5 км забезпечити не так просто. Тому, якщо говорити про 5 км, ми говоримо про відповідний двигун, вагу ракети тощо.
Переносний ракетний комплекс «Стугна» (за кордоном він йде під торговою маркою «Скіф») працює на 5 км і забезпечує практично всі наявні дальності. Одна з візитних карток саме нашого КБ - це дистанційне керування таким комплексом. Тобто навіднику не потрібно перебувати поруч з пусковою, прикладати вухо до ракети, дивитися в оптику, він може перебувати у бліндажі, в закритому окопі, приміщенні і дистанційно за 50-100 м від нього управляти. Цим ми забезпечуємо його живучість.
Управління здійснюється дуже легко, джойстиком. Для цього достатньо прицілитися хрестиком, перевести в бойовий режим і натиснути червону кнопку. Ракета вилетить і полетить по лазерному променю і потрапить туди, куди дивиться хрестик прицільної марки.
ПОПОВА: - Я бачу, що там англійська мова і вони такого кольору, як для пустелі. Це експортний варіант?
КОРОСТЕЛЬОВ: - Так, експортний варіант. Вони пофарбовані в "пустельний" колір. У нашу армію ми, звичайно, поставляємо зеленого кольору.
ПОПОВА: - Нам передали наші західні партнери 2000 NLAW і ще додаткові «Джавеліни». Були навчання на Яворівському полігоні кілька тижнів тому, і там показували, як вони працюють. Запросили журналістів, надали нам з Міністерства оборони відео. Чим же вони відрізняються від ваших? Вони до 800 м, наскільки я розумію, NLAW?
КОРОСТЕЛЬОВ: - Так. А ось «Джавелін» працює до 2,3 км. Ракета може літати на 2,5 і навіть більше, але враховуючи, що виявляється ціль і супроводжується головкою самої ракети тепловізійна картинка (тепловізійна ціль), то, зрозуміло, така система може працювати по контрастних теплових цілях. Тобто, якщо танк, наприклад, стоїть і він не відрізняється від навколишнього середовища…
ПОПОВА: - Вимкнений, наприклад?
КОРОСТЕЛЬОВ: - Так. Тобто, якщо він просто стоїть, то навести буде складно, особливо з дальньої відстані 2-2,5 км. На дистанції 3 км багаття і рухому броньовану машину ви зможете побачити однаковою, досить яскравою точкою. Розрізнити, що саме - цього ви не зможете. Тому є обмеження в дальності стрільби.
«Джавелін» - хороша система. Але є плюси і є мінуси у будь-якій системі.
У нас є тепловізори, звичайно, свої під кожну цю систему. Ми також можемо стріляти вночі по теплових цілях. Тобто розрізняємо - стріляємо, не бачимо – не стріляємо. У «Джавеліні» те саме. Якщо взяти систему, яку недавно до нас привезли, вона вважається нібито некерованою, але це не зовсім так. Ракета там все одно управляється.
ПОПОВА: - Маєте на увазі NLAW?
КОРОСТЕЛЬОВ: - Так. Тобто всередині ракети є система управління. Я не знаю її вартість. Я знаю вартість «Джавелінів» - приблизно в 4 рази дорожче за нашу ракету "Стугна" і більше, дорожче за ракету "Корсар". І пускові теж не порівняти, там у два-три рази різниця вартості привезеної ракети фірми SAAB спільно з Британією. З точки зору дистанції, 800 м - так, це ходова дистанція. РПГ-7 б'є до 250-300 м. Тобто усі ці дистанції закриті певним видом ПТРК.
Тут важливі різні бойові умови. Якщо ви стріляєте з будівель, або це міський бій, то, напевно, привезена SAAB система буде розумно застосовуватися. Так само, як вантажівка, легковий автомобіль або різні марки машин чимось відрізняються, так і у нас системи розрізняються. Все залежить від метеоумов (сніг, дощ, туман) або від того, відкриті це простори, чи добре освітлені сонцем.
ПОПОВА: - Чому нам треба було довезти ще безліч цих комплексів? Тому що можливі захоплення міст, про які говорили західні ЗМІ, і для цього бою в містах потрібні такі легкі комплекси для ближньої дистанції? Ваша зброя діє на один рівень, «Джавеліни» - на інший рівень, а NLAW взагалі на короткий рівень, так?
КОРОСТЕЛЬОВ: - Абсолютно вірно. Ви правильно визначили центральні відмінності цієї техніки. Як військовий інженер я розумію, що залежно від тактики застосування і очікуваних вогневих зіткнень необхідна і одна техніка, і інша. Напевно, рішення це ухвалене правильно.
ПОПОВА: - Як на мене, це відкрита інформація: яка кількість наразі на озброєнні ваших комплексів? Щодо NLAW ми знаємо, що це 2 тисячі. NLAW одноразові чи багаторазові? Я не дуже зрозуміла.
КОРОСТЕЛЬОВ: - Коли ми говоримо NLAW, система SAAB, вона одноразова. Тобто вистрілюється так само, як в нашій ракеті, контейнер викидається. Контейнер - це тубус, в якому ракета всередині знаходиться. Він називається ТПК (транспортно-пусковий контейнер).
ПОПОВА: - Я думала, що кожного разу вставляється новий.
КОРОСТЕЛЬОВ: - Тобто ви берете новий контейнер із зарядженою ракетою і стріляєте, контейнер викидаєте. Це називається одноразова система. Але будь-який «Джавелін», «Корсар», «Стугна», TOW американський тощо, вони мають пускову платформу, як і всі наші. У «Стугні», на відміну від багатьох інших систем, є система дистанційного керування. Це свого роду українська інновація, яка пройшла практичне застосування. Я чув вдячні слова наших військових, які говорили: "Дуже класно, що ми маємо таку систему і почуваємося у безпеці".
ПОПОВА: - Яка кількість танків або бронетранспортерів може бути знищена з таких комплексів?
КОРОСТЕЛЬОВ: - Ми робимо 4 постріли і вражаємо один об'єкт. Тобто ми можемо знищити до 4 тисяч об'єктів.
ПОПОВА: - На ваш погляд, військового конструктора, якого наразі озброєння не вистачає українській армії?
КОРОСТЕЛЬОВ: - Я військовий інженер, а не військовий стратег…
ПОПОВА: - Але ж ви розбираєтеся в озброєнні? Хотілося б почути вашу думку.
КОРОСТЕЛЬОВ: - Якщо взяти тему ППО, то у нас дуже багато подібних систем. Вони застаріли трошки, втім, працюють. І «Оса», і «Бук», «Стріла-10», С-300. Тобто це різні платформи, різні види ракет. Але вони застарівають однаково. Останні комплекси, які ми отримали, по-моєму, це був «Бук» десь наприкінці 1980-х. І хоч зроблені вони були надійно і достовірно і досі працюють, втім, ми постійно під час перевірок займаємося продовженням ресурсів роботи цієї техніки... Річ у тому, що у нас, крім як радянського озброєння, немає нічого іншого, хіба що «Джавелін» і NLAW.
Я вважаю, що давно час закласти і почати розробляти свій зенітний комплекс. Для цього є всі об'єктивні підстави, мається на увазі щодо техніки. Є підприємства, які роблять складові частини, підприємства, які споряджають боєприпаси, певні види ракети. Тому дивно, що за 30 років наш головний замовник, тобто Міністерство оборони, не замовило комплекс протиповітряної оборони (ППО).
ПОПОВА: - Навіть після 2014 року таких замовлень не було?
КОРОСТЕЛЬОВ: - Тодішня влада замовила «Вільху» і «Нептун». Це був великий крок зроблений.
ПОПОВА: - Розкажіть, будь ласка, про «Вільху» і «Нептун».
КОРОСТЕЛЬОВ: - Замовити такий великий комплекс було державною сміливістю, звичайно. По-перше, не всі достовірно були впевнені, що це буде зроблено. Я та людина, яка найбільше була впевнена, що ми зробимо це. Проте, сміливість така державна була проявлена і замовлені нам «Вільха» і «Нептун».
Я маю зазначити і щодо нинішнього президента, якому вистачило державності і твердості духу замовити наступний дивізіон «Нептуна». Це теж не так просто. Тому, слава Богу, поки що наші державники розуміють, що без зброї спеціального призначення (ми її називаємо «зброя стримування») не обійтися.
ПОПОВА: - Тепер поясніть, будь ласка, що таке «Вільха» і «Нептун».
КОРОСТЕЛЬОВ: – «Вільха» - це система залпового вогню. Спочатку це була доопрацьована система пускових установок «Смерч». У нас дуже багато таких бойових установок.
ПОПОВА: – «Смерч» - це як «Град»? Тільки більш дальній?
КОРОСТЕЛЬОВ: - Є три реактивні системи залпового вогню – це «Град» калібру 122 мм, «Ураган» калібру 203 мм і «Смерч» – 300 мм. Ракета довжиною майже 8 м, має бойову частину – 250 кг. Вона є зупиняючою системою проти просування великої кількості військ. Тому наше КБ було зорієнтоване на те, щоб розробити і випустити таку систему. Ми впоралися у досить короткі строки. "Нептун" - система крилатих ракет. Ми не можемо похвалитися, звичайно, з нашими фінансами і з нашими можливостями масового випуску, що випустили найкращий комплекс крилатих ракет. Є інші комплекси, які перекривають по дальності, швидкості тощо, це відноситься до трьох країн – Росія, Китай і Америка. Але ми, тим не менш, можемо бути четвертою країною, яка забезпечує такі комплекси не гіршої якості. Тому я вважаю, що крилата ракета дальністю майже 300 км теж має характер зброї, яка охолоджує запал можливих агресорів.
ПОПОВА: – Зважаючи на назву, вона - по цілях на воді?
КОРОСТЕЛЬОВ: - Так. "Нептун" - це система нанесення ударів по цілях на воді. Але ми розробляємо і системи для сухопутних цілей. Це система з базуванням на повітряній платформі. Тут я особливих секретів не відкриваю, тому що про це неодноразово у різних джерелах говорилося. Ми працюємо над тим, щоб розширити платформи, з яких можна запускати цю ракету.
ПОПОВА: - Ви чули, що минулого тижня, коли приїжджав прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон і прем'єр-міністр Польщі, вони підписали з нашим керівництвом держави військово-політичний союз трьох країн. Ми відходимо від Росії тому, що немає іншого варіанту, і переходимо на натовські стандарти в співдружність з досить розвиненими країнами, в тому числі і з точки зору зброї. Чого взагалі очікуєте від такого союзу?
КОРОСТЕЛЬОВ: - З точки зору підприємства, яке веде розробку і виробництво військової техніки, ми розраховуємо, що ця взаємодія має бути на певних пріоритетах. Ми, наприклад, закуповуємо англійські катери, так давайте встановлювати наші системи озброєння на ці катери. Є у нас морський варіант ракет, які літають на 7-8 км (вертолітного озброєння). Ми маємо досвід озброєння морських платформ, треба його використовувати.
ПОПОВА: - І останнє запитання, яке я хотіла поставити. Куди ще ви поставляєте ваші вироби, зброю, якщо це не секрет?
КОРОСТЕЛЬОВ: - Завдяки тому, що ми проводимо активну політику пошуку замовників, ми беремо участь у різних тендерах. Причому ці тендери - не на папері, це тендери з виїздом на полігон, зі складними умовами, зі стріляниною. Наші люди відповідно працюють з місцевим замовником з точки зору навчання і показу найкращих боків нашої техніки. У нас купують багато арабських країн: Емірати, Саудівська Аравія, Катар, Марокко, Алжир і кілька країн Південно-Східної Азії. Таким чином, збільшено приплив грошей державу. Ми державне підприємство.
- ПОПОВА: - А ви входите до «Укроборонпрому»?
КОРОСТЕЛЬОВ: - Так, ми входимо до «Укроборонпрому», і так само, як і багато інших підприємств, їх реально входить близько 90 підприємств. Що стосується поставок, то це дається зовсім нелегко. Тому що доводиться конкурувати якістю і ціною. Замовник готовий заплатити, але він рахує гроші. Він уважно стежить за нашою трудомісткістю, за матеріалами, комплектуючими.
ПОПОВА: - І по факту: найбільша кількість ракет, яку поставлено в ЗСУ, це все-таки українські?
КОРОСТЕЛЬОВ: - Так. Я більше скажу, наших ракет приблизно у сім-вісім разів більше, ніж іноземних. Ми намагаємося зробити так, щоб замовник відчував переваги нашої техніки, якщо порівнювати з технікою інших країн, крім ціни, само собою. Проводимо багато виїздів своїм коштом для демонстрації нашої техніки на полігонах. Де ми тільки не були! Наприклад, ми для Міністерства оборони Польщі розробляємо дві теми. Це керована міна по відбитому лазерному променю 120 мм і протитанковий комплекс – тільки з їхньою головкою наведення.
ПОПОВА: - Тобто, ви вже євроінтегруєтеся?
КОРОСТЕЛЬОВ: - Так, ба більше, ми деякі складові частини купуємо у поляків, закуповуємо в інших країнах і у нас закуповують. Болгари закуповують у нас деякі елементи цих протитанкових комплексів. Бельгійський замовник у нас купує ракети, які ви бачите прямо тут. Купують, правда, не для себе, а для навчання, і потім їх продають. Це великий проєкт, він вже триває близько 7 років. Тому КБ "Луч", напевно, як ніхто інший інтегрований в західні країни.