Люди тікають від війни і ... тимчасово оживають наші села

На сайті ОДА прочитала, що на Оратівщині в деяких селах прибулих вже більше, аніж місцевих. Щоб їх кудись розмістити господарі віддають хати своїх померлих родичів, які пустували десятиліттями.

Так майже скрізь. Дивно, каже подруга, яка в невеликому селі мешкає й сама. Збирають сусідів, щоб привести ці будинки до ладу. Миють вікна, вимітають сажу в грубках, де не палилося вже гай-гай скільки років. Білять хати знадвору і всередині. Косять бур"яни та вирубують кущі, якими заросли стежки до нужників...

Містянам адаптуватися важко. Часом їм навіть треба показувати, як ту грубку розпалити. Звісно, люди звикли до зовсім іншого способу життя. А тут - води з криниці принеси, на плиті нагрій, дров нарубай. Але потроху призвичаюються. Сподіваються, що усе це ненадовго. Але городи потроху разом із місцевими починають садити. Селяни переконують: а як воно затягнеться, що будете їсти? Отак абсолютно урбанізовані в надцятому поколінні люди повертаються "до плуга".

Одвічний спосіб життя і виживання нашого народу в дії

Антоніна Мних

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства