Історія двох родин, які пережили «рускій мір»
П’ятеро жителів Бучі та Гостомеля з двох родин офіційно дали свідчення в поліції, їхні покази задокументовано і ляжуть в основу процесів проти конкретних окупантів, повідомили Укрінформу в поліції. Свої історії вони розповіли також нашим журналістам.
… Вони просто сидять перед камерою, пригадують ті дні, ті години і ті миті. Слова іноді підібрати їм важко, тоді ми чекаємо, зупиняємо камеру. Зайвими будуть коментарі чи якась сумна музика фоном: їхні спогади кажуть про все самі.
Подружжя Алла і Віталій К. разом з донькою мешкали у Гостомелі. Прямо з вікон своєї квартири бачили бої у аеропорту Гостомеля у перші дні війни, а потім звірства окупантів у місті.
«Постійно відчували оцей холод по спині. Ми для них були як не люди, а як комахи. Вони людей стріляли ніби на сафарі. Приходили в дім, наставляли зброю і хвалились, що когось вбили, кинули гранату в будинок…», - розповідає пані Алла.
Її чоловіка Віталія російській військові-кавказці без всякої причини жорстоко побили. Незадовго до цього Віталій переніс 8 операцій, інвалід третьої групи, має доньку-інваліда. Це не зупинило їх.
«Одного дня я вирішив піти за продуктами, бо їжа закінчилася. Дружина мене не пускала, але я пішов у магазин з собакою. Один бурят приставив мені до горла зброю, потім застрелив собаку. А коли повертався, вони застрелили мого троюрідного брата Петра та сусіда Геннадія…», - свідчить пан Віталій.
Вчителька з Бучі Наталія та її чоловік зі всією великою родиною пережили окупацію у своєму будинку.
«Найстрашніше було, коли забирають твого сина. І ти розумієш, що шансів у нього немає. Володю забрали 29 березня, дуже побили. Його звинуватили, що він коригувальник. При обшуку у нас виявили папірці на, яких я колись перед поїздкою до Єгипту виписувала назви готелів та дані про ціни, умови, віддаленість від аеропорту тощо. «Готель такий то- гарна анімація, 5 км до аеропорту». І це сприйняли за шифровку з координатами. Володі зламали черепну кістку, вибили частину лицьової кістки, били рукояткою ножа, розбили щелепу, вухо», - говорить пані Наталія.
«Навпроти нашого будинку будується новий житлокомплекс. З цього будмайданчика четверо окупантів забрали п’ятьох людей і повели десь до себе. А потім вивели всіх на вулицю, поставили на коліна і застрелили. Стріляв один російський військовослужбовець. Це я бачив на власні очі з горища свого будинку», - каже пан Анатолій.
За фактами вбивств та тортур мирних жителів Національна поліція проводить слідчі дії. Вивчаються покази сотень свідків. Вже встановлено багатьох підозрюваних у катуваннях та вбивствах. Відомі й імена тих, хто змусив пережити всі жахи окупації ці дві мирні родини. Слідчі дії тривають…
Прощення не буде.
Віталій Голод, Анатолій Сірик
