Війна, 56-й день
Я знову зможу читати книжки -
Тримати, гортати чиїсь думки,
Але сьогодні - ні…
Може, колись - у наступнім житті
Я зможу писати казки.
Смішні та кумедні будуть вони,
Але сьогодні - ні…
Може, в наступнім моєму житті
Буду співати веселі пісні -
Голосно і протяжно,
Але сьогодні - ні…
Може, в наступнім якому житті
Музику стану писати собі:
різні куплети, а мо, увертюри…
Але сьогодні - ні…
І точно ж колись - у майбутнім житті
Смачне я варитиму - вам і собі,
Різні частунки і смаколі.
Але сьогодні - ні…
Скоро - вже скоро в моєму житті…
«Знову удома», - скажу я собі.
Хоч моє серце в лещатах і тьмі,
Кричу про любов, моя Ненько, тобі…
І точно у цьому моєму житті
Загорнута в прапор полями піду,
Стернею ступатиму - йтиму без болю,
бо ж буду на рідній землі.
І не колись, а сьогодні, в пітьмі
«Моя Україно, - кажу я тобі. -
Ти в серці. Ти - серце. Ти - більше життя.
Ти назавжди - це я».
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама