Два місяці повномасштабної війни: висновки та завдання
Наш неймовірний опір агресору відкрив очі західним спільнотам, зокрема ЄС і НАТО на те, чим є насправді є росія та її хвалена «друга армія», допоміг їм нарешті отримати впевненість у собі – рф потрібно не вмовляти, а жорстко їй протистояти, ставити на місце. Так, за цей час ми втратили тисячі життів військових і мирних жителів, отримали трагічні руйнування – агресор зробив ставку на терор, масовані ракетні удари, незліченну кількість авіабомб… Але ми вистояли, ми стоїмо і будемо битися до переможного кінця.
«Ще місяць тому доводилося переконувати різні держави, що ставка на Україну – виграшна. А тепер... Тепер усі це знають», - заявив президент Володимир Зеленський, підбиваючи підсумки двох місяців російсько-української війни.
А що про українське протистояння рашистській навалі можуть сказати експерти? Як загалом змінилися за цей час світ, Україна та рф?
«Вибудувалася консолідована позиція і влади, і народу: Україна не погодиться на якійсь умовні «Мінськ-3» чи «Будапешт 2.0.»
«За два місяці Україна змінилася кардинальним чином, вона показала себе ефективною державою, яка вистояла і не розсипалась, на відміну від того ж Афганістану, де влада просто зникла під тиском талібів. А українці показали себе згуртованою і мужньою нацією, з сильною волею до супротиву та перемоги», - коментує Укрінформу політолог-міжнародник, дипломат Вадим Трюхан.
Нарешті, вибудувалася консолідована позиція і влади, і народу, суть якої зводиться до того, що Україна не повинна згоджуватися на якийсь умовний «Мінськ-3» чи «Будапешт 2.0.», які абсолютно не гарантуватимуть безпеку державі на майбутні 5-10-20 років.
«Простіше кажучи, настрої викристалізовуються і є все більше ознак того, що Україна готова йти до перемоги. І це дуже серйозне досягнення, оскільки після того, як закінчиться війна, навряд чи повториться історія 2014 року, коли після перемоги Революції гідності активісти розійшлись по домівках. Зараз ніхто по домівках вже не розійдеться. Це буде дуже серйозний виклик для президента Зеленського і його команди, а також для наступників», - певен дипломат.
За його словами, люди, які пройдуть війну (а таких буде тисячі, мільйони), вимагатимуть від влади серйозних змін: починаючи від кадрової політики й закінчуючи фактично відбудовою з нуля української економіки.
«Крім того, Україна отримала небачений раніше авторитет і симпатії в світі. Не перебільшу, сказавши, що всі демократичні держави два місяці із захопленням спостерігають за героїчною обороною України від ядерної росії, яка все ще значно перевищує нашу державу за економічним потенціалом і за озброєнням», - каже пан Трюхан.
Втім, не просто спостерігають, не просто висловлюють глибоке занепокоєння, як це було до 24.02.22, «а намагаються допомогти всім, хто чим може, в залежності від їх позиції, геополітичної ситуації, рівня загроз, які стоять перед ними з боку тієї ж рф», - додав він.
І для України – це безпрецедентний шанс: «Шанс для того, щоб, як мінімум, вийти на прорив у питанні європейської інтеграції (набути членства в ЄС в осяжній перспективі 2-3 років), шанс, щоб вибудувати більш добросусідські та взаємовигідні відносини із величезною кількістю наших партнерів».
Так, ще не весь Захід включився на повну потужність. Ще залишаються такі країни як Німеччина, Австрія, Угорщина, Швейцарія… Але ситуація поступово змінюється. 26 квітня на базі Рамштайн (Німеччина) відбулася історична зустріч понад 40 країн щодо озброєння України, під час якої навіть міністерка оборони ФРН Крістіне Ламбрехт заявила: «Берлін надасть Україні 30 самохідних зенітних установок Gepard».
«Тим не менш, українським дипломатам потрібно ще працювати й працювати із нашими західними партнерами. Втім, якщо порівнювати з тим, що Україна мала до війни, ба більш того, в перші кілька діб широкомасштабного наступу рф і що маємо зараз… Ще раз: для України це історичний шанс. Будьмо відвертими, мало хто з нас сподівався на такий рівень підтримки, а в кремлі – тим більше».
Що стосується рф, то вона змінюється у зворотному напрямку.
«Пропаганда в раші добре працює. Рівень підтримки путіна, як показують соціологічні опитування, не просто не падає, а росте. Росіяни консолідуються навколо свого фюрера 2.0. Є загроза, що путіну вдасться вийти на те, що принаймні частина громадян рф сліпо погоджуватимуться з необхідністю мобілізації й тотальної війни проти України й Заходу. При цьому акцент робитиметься саме на війну із Заходом, щонайперше – з НАТО… Це перший момент, - звертає увагу пан Трюхан. - Другий – в рф серйозно погіршується соціально-економічна ситуація. За прогнозами аналітиків у найближчі тижні рф очікує дефолт. Тож не слід виключати того, що цією ситуацією скористаються залишки опозиції. Також може зіграти невдоволення оточення путіна тим, що рішення останнього штовхають їх у безодню».
Дипломат вважає, що в рф можливі певні внутрішні пертурбації, зокрема, знищення (усунення) того ж путіна. Але…
«Потрібно виходити з того, що просто так двадцять років прочищення мізків пропагандою нікуди не зникнуть. Якщо в росії не відбудуться істотні зміни, якщо залишиться путін і його поплічники – рф зможе ще багато місяців, а то й років, не тільки з Україною воювати, але й розширювати свою агресію на. Наприклад, рф може піти з Придністров’я на Молдову, піти на країни Балтії, щоби пробити сухопутний коридор до Калінінграду. Плюс – нова зона напруженості на Курилах, де Японія вкотре заявила про своє право на суверенність цих островів. Той факт, що росіяни намагаються в цьому регіоні провести навчання підтверджує, що й там москва не погребує якимись гібридними заходами для нападу на японців», - вважає Вадим Трюхан.
Але це погано закінчиться для рф. Ще жодна країна, воюючи на два фронти, не вигравала ніяких воєн. А особливо, коли йдеться про таку потужну державу як Японія й Україну, яку нині підтримує весь західний світ.
«Рашизм – це фашизм 21-го століття. І це теж стало очевидним за два місяці війни росії проти України»
«Головний підсумок двох місяців війни – Україна вистояла, провалила російські плани бліцкригу, довела всьому цивілізованому світові, що ми – справжня нація, а не те, про що всім розповідав путін. Ми – нація і держава, яка здатна себе захищати, а не якась там «failed state», неспроможна держава, як нас багато хто називав на Заході», - наголошує керівник Центру політичного аналізу «Пента» Володимир Фесенко.
Героїчний спротив України викликав спочатку подив, а потім захоплення і велику повагу до нашої країни. Це те, чого не було всі 30 років незалежності України.
«У протистоянні російській агресії Україна стала єдиною і консолідованою. Навіть деякі колишні регіонали і представники місцевих еліт, які, м’яко кажучи, не були прихильниками проукраїнських і проєвропейських поглядів, вибрали в цьому протистоянні український бік».
Ай справді, чи не найбільшою несподіванкою, мабуть, стала поведінка низки градоначальників, яких раніше звинувачували у проросійській позиції. Той самий Вілкул (Кривий Ріг), Терехов (Харків), Труханов (Одеса) – практично всі мери, голови облдержадміністрацій, численні чиновники виявили себе з чіткою акцентованою патріотичною позицією. Так, є зрадники, колаборанти. Насамперед із ОПЗЖ. Але основна маса – показали твердість.
«Саме спротив російській навалі об’єднав і україномовних і російськомовних українців. Батьківщина у нас одна і ворог у нас один», - додає експерт.
Російський напад на Україну змінив і світ.
«Це окрема велика тема. Тому лише тезово відзначу деякі глобальні наслідки цієї війни. Агресія консолідувала Захід у підтримці України і в потужному санкційному тиску на росію. Так, на Заході все ще бояться прямого воєнного зіткнення з росією, бояться Третьої світової війни і застосування росією ядерної зброї. Але санкційний тиск на рф є безпрецедентним, хоча величезні резерви його посилення ще є».
І рівень підтримки України поступово зростає, по мірі усвідомлення російських злочинів в Україні.
«Війна рф проти України провокує нову економічну і гуманітарну, зокрема продовольчу кризу у світі, і створює дуже небезпечні прецеденти для всієї міжнародної безпеки. Ця війна проявила і кризовий стан багатьох міжнародних інституцій, в першу чергу ООН і ОБСЄ, і навіть, певною мірою, НАТО».
Попередня глобальна система безпеки, якою світ жив останні 80 років, не просто себе вичерпала, після 24.02.22 її більше не існує, вона виявилася імпотентною, не спроможною виконати своєї функції. Усе потрібно будувати з нуля. І це вже об’єктивна реальність, від якої ми нікуди не дінемося.
«Щодо росії, то ми бачимо її швидке перетворення щось на кшталт гітлерівської Німеччини. І в плані агресії назовні, і внутрішнього стану. Це вже не авторитарний режим, а справжня тоталітарна держава, яка перетворюється у велику Північну Корею, закривається від глобальних інформаційних мереж, і посилює репресії проти будь-якої опозиції, навіть простої незгоди з війною проти України. Якщо і потрібна денаціфікація, то саме росії».
Суспільство, яке виправдовує війну, підтримує військові злочини і навіть використання ядерної зброї, несе таку ж відповідальність за війну, як і її головний ініціатор – путін.
«Рашизм – це фашизм 21-го століття. І це теж стало очевидним за два місяці війни», - наголосив Володимир Фесенко. І додав, що попри все – війна триває: «Нам потрібно зберегти внутрішню консолідованість. І нам потрібні нова зброя і багато боєприпасів. Це вже завдання для наших партнерів. Ми захищаємо не тільки себе, а й весь демократичний світ, європейські і демократичні цінності. Не можна зволікати, допомагати Україні треба вже зараз і повною мірою».
«Україні ще як мінімум деякий час доведеться боротися не тільки з рф, а й зі слабкістю та місцями цинізмом окремих західних партнерів»
«Мабуть, основною зміною світового устрою стало випадання москви з трикутника США-росія-Китай. Враховуючи весь масив санкцій, накладених на кремль західними країнами, а також колосальні втрати російської армії, очевидно, москва вже не зможе претендувати на статус глобальної наддержави, яка могла б балансувати між Вашингтоном і Пекіном», - коментує політолог-міжнародник Олександр Юсупов.
Тепер росія – це придаток Китаю на десятиліття вперед.
«А Україна вже стала набагато ближчою до реалізації своїх євроатлантичних амбіцій і точно зможе зафіксуватися як регіональний лідер у сфері безпеки», - додав експерт.
З одного боку, Україна отримує все більше зброї та іншої підтримки від партнерів, а з іншого - Захід занадто повільно приймає рішення намагаючись уникнути військового зіткнення з москвою або ударів по своїм економічним інтересам.
«Через це рф все ще продовжує руйнувати українські міста і заробляє мільярди доларів щодня на торгівлі газом та нафтою. Як результат – Україна платить надмірно високу ціну за стабільність на континенті, відповідальність за яку мають несуть усі європейці. Україні ще доведиться боротися не тільки з москвою, а й зі слабкістю та місцями цинізмом окремих західних партнерів», - підкреслив Олександр Юсупов.
«Два місяці війни змінили підходи до того, як оцінювати політиків. Після перемоги ми точно будемо зовсім за іншими критеріями вибирати владу, що кардинально змінить її склад, і саму нашу країну»
«Зміни ми усвідомлюватимемо ще довго, адже такі грандіозні війни не минають безслідно», - каже політичний експерт, засновник соціологічної компанії Active Group Андрій Єременко.
В Україні через війну зміняться підходи до того, як оцінювати політиків. І це якщо не назавжди, то дуже надовго.
«Після перемоги ми точно будемо зовсім за іншими критеріями вибирати владу, що кардинально змінить її склад, і саму нашу країну. Акцент тією чи іншою мірою робитиметься на військових, на чиновниках, на волонтерах - і ми вже бачимо ряд найяскравіших персон. Запитання «А що ти робив під час війни?» стане одним із важливих на виборах. І людина, яка під час війни була за межами країни або не зможе пред'явити результатів роботи, опиниться за бортом виборчого процесу», – прогнозує соціолог.
Волонтерський рух після розквіту у 2014-2015 рр. – дещо підупав в Україні. Але люди лишилися, соціальні зв'язки лишилися і зараз волонтерство переживає новий підйом. Це потужна основа для нових політики та економіки.
Щодо планів путіна, то вони явно зриваються, упевнений експерт. Тому що ми отримуємо нове західне озброєння. І даємо потужну відсіч, у тому числі просуваючись уперед по ряду напрямків.
«Думаю, протягом кількох тижнів, до місяця, розпочнуться українські контрнаступи не лише у стилі «відбити село», а й у ракурсі – повернути контроль над узбережжям Азовського моря, розірвати сухопутний коридор до Криму, відсунути російські війська на позиції, як мінімум, станом на 23 лютого. Якщо ті самі не підуть, як зробили це під Києвом, зрозумівши, що ось-ось опиняться у «котлі», що зазнають колосальних втрат», - підсумував Андрій Єременко.
Мирослав Ліскович. Київ
