Сила в єдності

Сьогодні ми пропонуємо декілька коротких розповідей з невеликих країн Центральної Європи та Західних Балкан.

Почнемо з одної з найменших європейських країн – Чорногорії. Країна, спецслужби якої у 2016 році запобігли державному перевороту, що готували  роССійські терористи.

З перших днів нового наступу рашистів українці, яких підтримало чимало чорногорських громадян, почали свою боротьбу проти роССійських загарбників. В Подгориці, Будві, Нікшічі та інших містах країни почалися мітинги на підтримку України.  В них брали участь не тільки українці, яких в країні не так багато, але й чорногорці. Історія двох народів свідчить про те, що свобода й незалежність - це найдорожче як для українців, так і чорногорців.

Але на окрему увагу заслуговує, мабуть, найбільш патріотично-чорногорське місто Цетинє – королівська столиця Чорногорії, де починаючи з 24 лютого щоденно проходять марші підтримки України. Їх організують небайдужі чорногорці та українці, які незважаючи на погоду, свята чи будній день проходять вулицями міста (де розташован офіс президента країни), скандуючи гасла солідарності з Україною. Щоразу марш символічно завершується перед приміщенням колишнього посольства роССії в Чорногорії, перед яким лунає гімн України і гасло «Україна переможе!». А на центральній площі короля Ніколи фарбується в кольори прапора України чергова плитка, якими викладена площа.

Це – також боротьба за свободу.

В сусідній Сербії ситуація інша. Дуже глибоко проліз «руССькій світ» в сербське суспільство. А кремлівські гроші підтримують це чорне «світло» і тому дуже багато сербів і сьогодні, після Маріуполю, Бучі, Харкова вважає, що саме Україна напала на роССію (!). І тому в країні, єдиній в Європі, відбуваються багатотисячні шабаші, де славлять вбивць українських дітей та мирних громадян.

Важко знайти серед сербських громадян тих, хто сприймає війну в Україні не через роССійські окуляри, а бачить сувору реальність боротьби українців за свою свободу. Але вони є і разом з українцями, проводять антивоєнні мітинги на підтримку України. 

Так, таких людей ще не багато. Все ж такі це Белград, а не Лондон. Але ж вони з’явилися! І незабаром їх буде більше і більше.

Вже  створено ініціативну групу, до якої увійшли українці та серби. І за місяць до неї приєдналося майже 1000 громадян України та Сербії та інших країн. Саме вони організовують мітинги на підтримку нашої боротьби проти руССьких агресорів. А до цих мітингів приєднуються росіяни та білоруси, які втекли від життя в диктаторських режимах.  

Це фотографія міста Сараєво, Боснія і Герцеговина. Після війни 1992-1995 років місто нагадувало наш сьогоднішній Харків. А Міська ратуша, Віечніця  – чудова архітектурна пам’ятка кінця ХІХ сторіччя, була знищена та відновлена усім Сараєвським миром. І це символічно, що наші – українці та бошняки – разом змогли отримати підтримку міської мерії та підсвітити чудову будівлю кольорами українського прапору.  Адже Віечніця – це символ відродження та відновлення. У тому числі і нашого, українського, післявоєнного відновлення.

Мітинги на підтримку України відбуваються  не лише в Сараєво. Але і Тузлі, яка також є містом символом – протягом останньої європейської війни ХХ сторіччя його так і не змогли захопити сербські війська. Як і Харків та Маріуполь, під час першої європейської війни ХХІ сторіччя.

І наші біженці, разом з громадянами БіГ, на мітингах та демонстраціях відстоюють незалежність України в Боснії і Герцеговині. 

В Будапешті, на відміну від Чорногорії, підтримка Україні не так очевидна. А шкода, все ж такі сусіди. І тому публічні заходи на підтримку України, які проводять небагаточисленна українська спільнота разом з українськими товариствами культури та Посольством є дуже важливими – вони допомагають у боротьбі з роССійською пропагандою та спростовують її брехню, розповідаючи правду про війну, яка іде в декількох сотнях кілометрів від кордону. Це справжня інформаційна війна проти пропагандистської кремлівської пропагандистської армії, яка як і в Сербії, має тут потужні позиції.

Пасхальні дні для українських товариств, біженців та Посольства були напруженими - треба було підготувати та провести антиросійські та антивоєнні заходи в центрі міста.

Вперше перед величною базилікою Святого Іштвана, найбільшою католицькою церквою Будапешта був розгорнутий 30-метровйи прапор Українці. Багато туристів та угорців мабуть вперше у житті побачили його і тому цікавилися  - а що в Україні відбувається? Що таке Буча і Маріуполь? А після відповіді шоковані правдою бажали нам, українцям, сили та перемоги.

Великодня Літургія у Парафії Покрови Богородиці УГКЦ в Угорщині завершилася молитвою за Україну та збором допомоги для Збройних Сил України та для українців, постраждалих від російської агресії. У церкві навіть була присутня Заступник омбудсмена Державних Зборів Угорщини з питань нацменшин (непоганий знак). Посол України в Угорщині Любов Непоп звернулася до присутніх по завершенню літургії і розповила про боротьбу українського народу з роССійскими окупантами.

Пізніше, перед Парламентом чарівні українки виконували Червону калину. А випадкові перехожі та туристи, зупинившись, слухали чудовну українську пісню. І не  соромлячись плакали.

Тиха та мирна Словенія, яка виборола свободу у 1991 році, не тільки надає політичну та військову підтримку Україні. Словенці близько до серця та розуму (і це важливо) сприйняли руССьку агресію проти України. Саме тому головним лозунгом заходів на підтримку України та проти агресії стало гасло «Сьогодні Україна, завтра – інша держава!».

І це при тому, що до 24 лютого роССія була дуже популярна в країні – «слов’янське братерство» та вигідний бізнес з московією заплющував очі багатьом словенцям на путінські реалії.

Традиційно мітинги проти роССійської агресії  проходять на історичній площі Трьох мостів біля пам’ятника Прешерну, автору слів словенського гімну (до речі він полюбляв й вино, й міцне словце). 

Знаю по собі та зі слів багатьох приятелів-словенців – вони яркі індивідуалісти.  Але не дивлячись на це, словенці і українці об’єднуються на цих мітингах, оскільки і нам, і їм відоме, що таке війна. І вони разом намагаються зупинити кроваву бойню, яку влаштував путін та його поплічники в Україні.

І як  же чудово, що більшість з них тепер не тільки висловлює нам підтримку, а й ділом допомагає нам. Словенський дипломат був першим, хто повернувся в Київ після того, як дипломати країн ЄС виїхали з столиці після початку війни. Голова Уряду був одним з перших, хто відвідав Київ у важкі часи. Словенці роблять все, щоб допомогти українським біженцям, хоча їх ресурси обмежені.

А напередодні Пасхи президент Борут Пахор запросив до президентського палацу громадян України та діточок, які знайшли свій прихисток в Республіці Словенія. Концерт маленьких українських артистів, огляд президентського палацу та спільне фотографування. А ще морозиво від президента!  Не можна не погодитися з послом України Михайлом Бродовичем, що «Словенія – країна з великим серцем».

Нарешті, Хорватія, яка надає велику підтримку боротьбі українського народу за незалежність (крім президента, який фактично ізольован від прийняття державних рішень). І здається мені, що хорватське суспільство одне з найбільш консолідованих в регіоні у неприйнятті російської агресії та підтримки українців.

Про це розповідають члени українських товариств в Хорватії, підкреслюючи підтримку та допомогу у проведенні різноманітних акцій щодо захисту України з боку окремих громадян та державних установ.

Є в Загребі парк Зрінєвац. Це одна з відомих пам’яток міста, яке входить до обов’язкових місць відвідування туристами. Нещодавно біля музичного павільйону збудованого понад 130 років, у центрі парка, українська громада разом з мешканцями столиці та за участі співробітників посольства України відбулась акція з підтримки України та вшанування пам’яті вбитих та закатованих російськими нелюдами українців. Слова гніву проти варварства роССійських окупантів в Бучі, Маріуполі, Гостомелі, Ірпіні, Бородянці та в інших українських містах почули присутні та запалили поминальні свічки, з яких слали одне коротке слово, повне скорботи та сліз ненависті до ворога – БУЧА.

Хорвати, може як ніхто іншій в Європі, розуміють, що таке сучасна визвольна війна. Адже вони вибороли свою незалежність у кровавому супротиві сербським окупантам та «сербському світу». І вони чудово розуміють небезпеку варварського «руського світу», який несе тільки смерть.

Ось чому у Загребі, Госпічі, Пулі, Осієку та інших містах Хорватії постійно проводять мітинги та демонстрації, концерти та інші акції на підтримку на захист свободи та незалежності України.

І сяють один біля другого українські та хорватські прапори. Які є символами спільної боротьби за незалежність та свободу.

Декілька країн та декілька заходів, у яких брали участь українці, бошняки, хорвати, чорногорці, слвоенці. Де десять, де сто, де декілька тисяч. Світ прокидається та починає розуміти, що сучасну роССія є небезпекою для всього світу, для свободи та незалежності кожної країни. Сьогодні Україна, а завтра?

І тому кожний починає свою боротьбу проти роССійських варварів. Саме єдність принесе перемогу не тільки Україні, але й всьому світу.

Володимир Цибульник