Арка Дружби народів: що це було і що буде?

З 26 квітня 2022 року Київ точно став краще. У Хрещатому парку на схилах Дніпра в Києві, як і обіцяв столичний голова Віталій Кличко,  демонтували радянську скульптуру двох пролетаріїв - частину «Арки дружби народів, яку кияни давно і влучно назвали «Ярмом» і не тільки... Монумент тому, чого ніколи не було, спотворював обличчя столиці протягом майже 40 років, а з 2014 року сприймався як відверте блюзнірство.

Демонтаж ознаменувався промовистим нюансом, який у соцмережах відразу ж назвали добрим знаком.  Коли під’їхав автокран, робітники завели тяги до скульптурної групи, закрутилася лебідка і… від правої фігури – «росіянина» – несподівано відвалилася бронзова голова і з гуркотом покотилася по полірованому каменю основи. «Ну, орки, тепер вам точно скоро кінець!» - оперативно винесли вирок присутні кияни: вони ж добре пам’ятають, як у 2010-му році, від пам’ятника засновникам Києва відвалилася корма  бронзового човна - акурат в той момент, коли повз нього їхав на інавгурацію свіжообраний Янукович…

Демонтаж пам'ятника «дружби народів» / Фото: Геннадій Мінченко, Укрінформ

Завалити центральну скульптурну групу пам’ятника виявилося непросто, написав у своєму телеграм-каналі Віталій Кличко. «Але фахівці знайшли вихід – спиляли основу самого пам’ятника. Буквально, викорінили і зняли скульптуру! Так ми повинні вирвати і вигнати ворога і російського окупанта з нашої землі! Слава Україні!» - прокоментував мер Києва.

Розташовану під тією ж Аркою праворуч скульптурну композицію з червоного граніту, створену «нібито за мотивами» Переяславської ради 1654 року, розберуть пізніше (може, до Дня Незалежності - Ред) - технологічно це зробити складніше, тому поки що її закриють, чим знайдеться, щоб люди не бачили.  

Що робити з самою «Аркою дружби», зробленою з титанових листів? Є пропозиція її залишити, підсвітивши кольорами українського прапору. А ще - перейменувати її на Арку свободи українського народу.

- Символи мають набувати нового сенсу. Цей пам'ятник встановлено у 1982 році. Робітники тримають орден дружби українського та російського народу. Росіяни показали свою «дружбу» звірськими вбивствами мирних жителів. Цей пам'ятник буде демонтовано і перенесено в місце, де зберігаються пам'ятники радянського періоду. А я на наступну сесію подаю пропозицію про перейменування Арки дружби народів на Арку свободи українського народу. Впевнений, що депутати підтримають це рішення, - сказав Віталій Кличко, спостерігаючи демонтаж скульптури.

Втім, існують також інші пропозиції, які можна, пошукавши, знайти в Мережі, адже намір «щось зробити з Ярмом» обговорюється давно. Зокрема, є й така думка: Арку знести, тому що це символ, а такі символи Україні не потрібні.

Втім, сподіваємось, це ще стане предметом цивілізованої дискусії, про неї ми скажемо нижче, а поки що – знову про символічне. Напевне, гірко бути свідком того, як руйнують створене тобою, але присутній під час демонтажу один з авторів монументу «дружби», 87-річний архітектор Сергій Миргородський, за його словами, лише зрадів: «Нарешті! Дружба з Росією закінчена».

Про Арку дружби і про киян

Арку було встановлено у листопаді 1982-му – це був рік святкування 1500-річчя Києва і 60-ї річниці створення СРСР. До нинішнього критичного загострення восьмилітньої війни «між друзями» залишалось майже 40 років.

Відтак, мудрі кияни завжди ставилися до цієї споруди з відвертою насмішкою. Як тільки її не називали – і  «Веселка», і «Ярмо», і «Пам’ятник велосипедисту».

З Аркою пов’язана і одна з веселих київських байок. Кияни, зробивши серйозний вигляд, розповідали приїжджим, що друге півколо арки заховане під землею. А всередині по цьому повному колу катається вагончик, до якого киянам та гостям столиці можна потрапити лише за спеціальними і дуже строгими перепустками. Тому арка й гуде-гуркоче час від часу...

Окрема історія  - про тих двох пролетаріїв, яких 26 квітня таки скинули з постаменту і які мали уособлювати українця та росіянина. Як же їх розрізнити за національністю? Все дуже просто, здогадалися кияни: одна фігура – українця -   щоб не переплутати, у бронзовій вишиванці, інша – росіянина - у піджаку на голе тіло. Ще за радянських часів жартували: мовляв, росіянин сорочку пропив...

На постаменті був текст із накладних бронзових літер: «На ознаменування возз’єднання України з Росією». Вже за часів Незалежності хтось відколов від напису слова «з Росією». Потім цей напис просто видалили та прикрили гаслом «Слава Україні!».

Розташовану поряд багатофігурну композицію-стелу, в центрі якої стоять Богдан Хмельницкий і боярин Василій Бутурлин, теж не обійшли увагою. Справа в тому, що вже багато років тому московському боярину трохи зіпсували обличчя – хтось не полінувався і відбив йому шматок гранітного носу…

Дещо про історію місця, без якого немає міста

Місце для «монументу дружби» свого часу обрали одне з найкрасивіших і знакових – самісінькій центр столиці, мальовничі схили Дніпра, до Хрещатика – 200 метрів. Є багато видових точок, з яких проглядається та Арка. Подейкували, що існував варварський проект – знести будівлю Філармонії з її знаменитим Колонним залом, щоби головний вид на Арку відкривався прямо з Хрещатика. На щастя, у комуністів, мабуть, руки не дійшли.

…А що було раніше у Хрещатому парку, на місці, яке нарешті звільняють від незграбного монументу? Розповідає відомий києвознавець Михайло Кальницький.

- Довгий час схили, де зараз розташована Арка дружби народів, були міською периферією біля дороги, що вела до Лаври. Наприкінці 17-го – на початку 18-го століть десь там  містилася невеличка фортеця під назвою «Скородум». Потім її розібрали, і всю цю місцевість стали використовувати як паркову зону. Побудували царський палац (основу нинішнього Маріїнського Палацу), а навкруги облаштували Царський сад: від палацу і фактично до нинішнього монументу.

У 1880-х роках київська купецька спільнота отримала тут-таки в користування великий шмат землі над Дніпром і облаштувала повноцінний комерційний парк, який назвали Купецьким садом. Зробили літній концертний майданчик з естрадою у вигляді мушлі, де свого часу виступало багато відомих музикантів.

А на тому місці, де зараз гранітна група «Арки», був пагорб – частина його й досі зберіглася.  На ньому тоді розташовувався літній купецький клуб – симпатична дерев’яна будівля з куполом. Цей пагорб огинала дорога, яка вела до знаменитого оглядового майданчика – він зберігся й донині у дещо зміненому вигляді. А в саду були різні розваги, майданчик для дитячих ігор, ресторан...

У 30-х роках минулого століття, коли Київ став столицею України, клуб віддали під будинок піонерів, а сам парк став Піонерським. Там, де колись був літній купецький клуб, працювало кафе з кодовою назвою «Слоники». Це через знаменитий фонтан зі скульптурою «Слоника».  Все це досі ностальгічно згадують  кияни старших поколінь.

…У 1970-і роки цей затишок заходилися знищувати. Знесли фонтан, кафе, клуб… Потім - з’явився величезний металевий каркас, який багато хто з киян прийняв за нове колесо огляду. Це будували Арку дружби. Відкриття монументального комплексу відбулося 6 листопада 1982 року. На стінці поряд з аркою зробили напис: «Сооружено в год 60-летия образования СССР». У 1990-і роки цей напис трохи «відкоригували», і деякий час йшлося про «год 60-летия образования СС»…

Давайте вирішимо все з любов’ю до Києва та з повагою один до одного

У листопаді 2018 року  на Арці «Дружби народів» зробили інсталяцію «Тріщина дружби», присвячену українським політв’язням кремля, зокрема режисеру Олегу Сенцову.

А на просторах інтернету вже давно «гуляли» різні варіанти, як «переробити» Арку. Найвідоміша з них: розірвана навпіл ворожою ракетою арка, сама ракета до половини увійшла в землю.

Пропонували викарбувати на Арці імена загиблих за  волю України: від героїв Крут, ОУН-УПА - до військових, полеглих у новітній війни з росією.

Але вистачає й прихильників радикального рішення:  знести весь «монумент дружби» – тобто не тільки скульптури, але й саму арку. І певна логіка тут є: арка завжди щось з’єднує - два береги, два народи… А тут що з’єднувати? 

- Схід і Захід України! – чується з табору прихильників збереження Арки – чим не символ?

- А чому тут не побудувати Церква у пам’ять всіх полеглих за єдину Україну – відповідають опоненти – дивіться, це місце у серці Києва, над Дніпром, воно ніби спеціально Богом створене для Храму!

Втім, багато хто вважає, що крім символів важливо зберігати традицію.

От думка з цього приводу, урбаніста Станіслава Дьоміна.

- Арка є  абстрактним об’єктом, а головне - вона цікава з точки зору дизайну, матеріалу, з якого зроблена. - каже архітектор. -  Не можна нищити все підряд, пов’язане з радянським минулим. Тому що місто, яке не пам’ятає своєї історії, не має майбутнього. Це наша історія, це робота українських фахівців. Сталий розвиток ґрунтується на тому, що треба зберігати все цінне, що ми маємо, і створювати нові цінності для наступних поколінь. А ця арка є об’єктивною цінністю.

…Загалом, є таке відчуття, що одним лише голосуванням у Київраді пропозиції Віталія Кличка не обійдеться. Надто важлива і болюча тема. Потрібне широке демократичне її обговорення – фахове і, по можливості, «без нервів». І  чому б, скажіть, не оголосити з цього приводу відкритий конкурс? Нам, українцям,  дуже багато подібних контраверсійних питань треба буде вирішити в найближчі роки.

Тож давайте навчимося це робити з любов’ю до Києва (та до будь-якого іншого рідного міста!) та з повагою один до одного. Колись, після війни, на місці зниклих бронзових і гранітних символів брехні та неволі, з’являться нові, пронизливі й талановиті пам’ятники, затишні кафе, дитячі майданчики чи щось таке прекрасне, про що ми поки й не здогадуємося  - у нашій вільній і щасливій Україні.

Лариса Гаврилова, Київ

У матеріалі використано фото з архіву Михайла Кальницького