Вторгнення рф у Молдову: наскільки ймовірним є такий сценарій?
Є припущення, що керівництво країни-агресорки ухвалило рішення атакувати Молдову під 9 травня. Як повідомляє авторитетне британське видання The Times із посиланням на джерела в українській розвідці, раша нібито вже має щодо цього чіткий план.
Як? За попередньою інформацією, рф хоче із запізненням на 30 років запустити в Молдові сценарій, схожий на захоплення у 2014 році Донецької та Луганської областей України, а саме: оголосити визнання «незалежності» сепаратистського Придністров'я.
Після цього росіяни нібито планують висадку десанту у Тирасполі на транспортних літаках Іл-76 і гелікоптерах, які летітимуть з летовищ в окупованому Криму. Водночас очікується організація заколоту та протестів у Кишиневі, щоб спробувати захопити владу у Молдові.
І тут цікаве питання: як вони збираються летіти над територією, контрольованою Україною? Наскільки ймовірним є подібний сценарій, якими силами рашисти збираються його реалізувати?
Молдова і НАТО загроз не бачать, Україна – обіцяє підтримку
У Міністерстві оборони Молдови, коментуючи статтю Times, заявили, що ознак загрози нападу росії немає.
«З початку війни в Україні всі державні установи приведені в стан бойової готовності й уважно стежать за ситуацією. Поки що немає жодних ознак, які свідчили б, що Молдова перебуває в небезпеці. Ці висновки поділяють не лише молдавська влада, а й міжнародні партнери», - йдеться у повідомленні відомства.
Раніше президент Молдови Майя Санду заявила, що Кишинів не приділяв достатньо уваги розвитку оборонного сектора, і тепер країна не має необхідного військового захисту.
Міністр оборони Молдови Анатолій Носатий із нею посперечався, і запевнив: «Армія Молдови завжди була і зараз готова виконати своє основне завдання із захисту країни. Ми, як військові та чиновники військових держструктур, робимо все можливе, щоб захистити територіальну цілісність і безпеку країни».
Заступник генсека НАТО Мірча Джоане заявив, що військових ризиків для Молдови поки що немає: «Проте ми очікуємо на провокації, операції під чужим прапором – з метою не так створити проблеми для Молдови, як для українських сил на заході країни і в Одеській області».
Водночас, додав пан Джоане, можливі спроби дестабілізації Молдови.
США, устами свого посла у Кишиневі Кента Логсдона, повідомили, що після початку вторгнення рф в Україну не було нічого, що могло б вказувати на загрозу для Молдови: «Нам щодня доводиться оцінювати безпеку громадян США та наших дипломатів, і ми ділимося результатами цих оцінок із нашими колегами та партнерами з уряду Молдови».
Нарешті, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба зазначив, що Україна буде і надалі підтримувати суверенітет і територіальну цілісність Молдови і співпрацюватиме з нею у цьому напрямку «навіть попри те, що, будемо відверті, ми очікували кращої реакції Молдови на наші запити про підтримку на початку російського вторгнення».
«… будемо спільно стримувати ескалацію і тримати ситуацію під контролем», - наголосив глава української дипломатії
Нагадаємо, що раніше низка країн - США, Німеччина, Велика Британія, Франція, Канада, Болгарія та Ізраїль - у зв'язку з погіршенням ситуації з безпекою рекомендувала своїм громадянам утриматися від поїздок, а також покинути регіон Молдови – Придністров'я.
А Генштаб ЗСУ в своєму вечірньому зведенні за 2 травня повідомив, що ситуація в Придністров’ї залишається напруженою: «Противник через підконтрольні засоби масової інформації продовжує поширювати провокаційні повідомлення про посилення загрози населенню Придністров'я з боку України».
Експерти: 1700 осіб – сили рашистів в Придністров’ї, 5-6 тисяч – так звані «збройні сили ПМР»
«Росіяни цілеспрямовано нагнітають обстановку довкола Придністров’я. Яка їх мета? Політична дестабілізація Молдови, відкриття чи загроза «південно-західного фронту» у війні з Україною? Але те, що рашисти вирішили розіграти «придністровську карту» очевидно», - розповідає в коментарі Укрінформу керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук.
Що у них там є?
Оперативна група російських військ у Придністровському регіоні Республіки Молдова (скорочено – ОГРВ ПРРМ) «окопалася» в регіоні ще з розпаду СРСР – це залишки радянської 14-ої армії. Офіційний статус «миротворців» у них з 1995 року. Щонайменше з початку 2000-х від росіян вимагають вивести свої війська з території Молдови, втім цей віз і досі там.
«ОГРВ складається з «миротворчого» батальйону – це десь 410-420 осіб. Ще один батальйон, а це 1100-1200 військових, «охороняє» склади 14-ої армії в Колбасній. Загальна чисельність ОГРВ РФ разом зі штабними – близько 1700 осіб. Що цікаво, росіяни говорять, що в Молдові у них миротворчий контингент 400 осіб, а допустима його чисельність – 1700 (в угоду була включена вся чисельність російського контингенту) і тому вони «мають законні права» перекинути в регіон ще 1300 «миротворців» - типове російсько-дипломатичне «кручу-верчу надурить хочу»…» - зазначає пан Лакійчук.
Так звані «збройні сили ПМР» - 5-6 тисяч солдат, з яких сформовані чотири «мотострілецьких бригади» в Тирасполі, Бендерах, Рибниці і Дубоссарах.
«Щось на кшталт корпусів ДНР/ЛНР тільки на порядок менше за чисельністю. Самостійно росіяни, навіть разом з придністровськими сепаратистами для ЗСУ серйозної військової загрози не представляють. Втім, головне тут – склади в Колбасній (ми про них говорили раніше). Це армійські склади радянського військового майна, озброєння і боєприпасів», - акцентує військовий експерт.
З 1980-х там зберігається понад 40 тисяч тон військового майна, у тому числі 20 тисяч тон боєприпасів для стрілецької зброї і артилерії. «Ось це і є – каже експерт - справжній предмет інтересу окупантів. Вони не можуть створити надійне логістичне плече для наступу на Одесу і Бессарабію, морські комунікації з Криму вразливі і довгі. І не факт, що у них ще є необхідна кількість спорядження і боєприпасів для цього. А тут усе потрібне для наступу заскладоване. Хоча старе, невідомо в якому стані. Але ситуація у каZапів «не до жиру…». От і мутять вони з Придністров’ям».
Що стосується висадки десанту. Для його перекидання і прийому в Тирасполі є аеродром, який колись призначався для базування винищувальної авіації.
«Тому можливість посадки на ньому оперативного десанту на військово-транспортних Іл-76МД (один з таких з російським десантом ми збили під Гостомелем) під питанням. Найбільше, що там колись достовірно сідало, був Ан-12 у 2012 році. Тобто реально, що він точно може прийняти – малі транспортники типу Ан-26. А це максиму 30 десантників. Яку армаду «шарабанів» треба направити аби доставити в Тирасполь хоча б бригаду – рахуйте самі. Чи, ще краще, висадка парашутним способом. Зовсім безглузда затія. Втім, росіяни в минулому розглядали і такий варіант поповнення свого «миротворчого» контингенту в Молдові», - звертає увагу керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ». І це, нагадуємо, ми ще не враховуємо питання про те, як вся ця авіація пролітатиме над територією України. Про це – нижче.
Фактично, відкриття «другого фронту» з Придністров’я матиме для росіян військову доцільність тільки тоді, коли буде відбуватись потужний наступ на з’єднання з сухопутному напрямку і за підтримки оперативно-тактичного морського десанту. Поки передумови такого розвитку подій не проглядаються. А усе інше – авантюра: «Хоча знімати можливість придністровської авантюри з шальок терезів не слід – уся затіяна рашистами війна в Україні – суцільна авантюра, яка триває. І південь – не виключення».
«Я вкрай скептично ставлюся до опублікованого The Times матеріалу, оскільки описаний у ньому сценарій гранично нереалістичний. Справа в тому, що у росії недостатньо сил і засобів для того, щоб окупувати Молдову, навіть при тому, що Молдова не має реальної можливості подібній окупації протистояти. Дисонує, чи не так? Поясню. Армія Молдови набагато слабша і менш підготовлена, ніж НВФ так званої «ПМР» та російського контингенту, розміщеного в Придністров'ї. З іншого боку, будь-які агресивні дії окупантів щодо Молдови змусять Кишинів звернутися по допомогу. До кого? Звичайно ж, не тільки до міжнародної спільноти, а й до Румунії та України», - висловився військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
Фактично, ЗСУ можуть у найкоротший термін на прохання Кишинева зачистити цей лепрозорій російського світу, переконує експерт, там самим вирішивши проблему як для себе, так і для Молдови.
«І щось мені підказує, що це чудово розуміють у Москві та Тирасполі. Особливо в Тирасполі, який настільки звик до своєї корупційної, феодальної млості, що подібні потрясіння, ініціаторами яких може стати Москва, не потрібні йому в першу чергу», - додав пан Коваленко.
Що стосується висадки рашистського десанту, то військовий експерт назвав цю ідею «досить цікавою», втім наголосив, що жодного уявлення не має, як вони це реалізують: «Зважаючи на те, що їм доведеться пролетіти як мінімум Одеську область, де продовжує ефективно працювати ППО. Та й у принципі – в Україні зс рф здійснили понад 30 повітряних десантних операцій, з яких лише одна виявилася вдалою».
«Звісно, наші ППО будуть збивати рашистські літаки в нашому повітряному просторі не радячись ні з ким – ворог має бути знищеним», - погоджується Павло Лакійчук. І додає, що якщо росіянам вдасться інспірувати заворушення в Молдові – тут ми маємо обов’язково діяти разом і злагоджено: «Навіть не зважаючи на досить «прохолодну» підтримку урядом Молдови української визвольної війни. Суперечки залишимо на потім».
Наскільки реалістичним виглядає сценарій із організацією заколотів та протестів у Кишиневі? Наскільки готова маленька Молдова сама захищати свій суверенітет?
«Хаотизація країни – це неодноразово перевірений російською стороною варіант. Але тут важливо розуміти, на чиєму боці силові структури та армія», - каже Олександр Коваленко.
Якщо Санду спромоглася за доволі короткий термін свого президентства об'єднати навколо себе силовиків, то будь-яка хаотизація приречена на провал: «Не забуваймо, що президента Молдови обрали люди, які не симпатизують Москві. Тож опора на прихильників Москви (а таких у цій країні поменшало: раніше було 50%, а зараз – 25%, - Ред.) може завершитися протистоянням з євроорієнтованою частиною суспільства».
«Чи готова Молдова сама себе захищати? Оцінки розходяться - міністр оборони Молдови переконаний, що так. Санду стверджує, що ні - немає у молдаван дієздатної армії протистояти росії», - коментує Павло Лакійчук.
Але те, що говорять політики, коли війна ще не розпочалась, часто не співпадає з діями, коли ворог нищить їх міста і села.
«Сподіваюсь верховний головнокомандувач Санду проявить характер, а молдовські військові дадуть разом з нами гідну відсіч агресору», - підсумував військовий експерт.
Ми теж на це сподіваємось.
Мирослав Ліскович. Київ
